Рішення № 98075158, 29.06.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" червня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/998/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Нечепуренко А.П.,

за участю представників:

позивача: Добров Р.В. - самопредставництво,

відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/998/21

за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, № 1, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 26302595)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Тимофеєвої Олени Костянтинівни ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )

про розірвання договору, виселення та стягнення 28 682,75 грн.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

13.04.2021р. Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Тимофеєвої Олени Костянтинівни, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у сумі 27526,60 грн. та пеню у сумі 1156,15 грн., розірвати договір оренди від 29.05.2019 року № 344/33, укладений між ФОП Тимофеєвою О.К. та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, виселити ФОП Тимофеєву О.К. з нежилих приміщень підвалу, загальною площею 76,3 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 95, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради. Крім того у прохальній частині позовної заяви позивач також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що Фізична особа-підприємець Тимофеєва О.К. не виконує належним чином зобов`язання за укладеним між сторонами договором оренди нежилого приміщення №344/33 від 29.05.2019р., в результаті чого у останньої виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 27526,60 грн., на яку у відповідності до п. 5.2 договору нараховано пеню у сумі 1156,15 грн.

Так, позивач вказує, що відповідно до розрахунку заборгованості від 11.03.2021р., за порушення істотної умови договору оренди щодо сплати орендної плати за користування об`єктом оренди, як наслідок, утворилась заборгованість по орендній платі станом на 11.03.2021р. у розмірі 27 526,60 грн., отже орендарем взагалі не сплачувалась орендна плата у період з 01.03.2020р. по 11.03.2021р., тобто 13 місяців поспіль.

Крім того, згідно з п. 5.2. договору оренди та відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 549 Цивільного кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», орендарю нарахована пеня за несвоєчасне внесення орендної плати, яка відповідно до розрахунку заборгованості від 11.03.2021р. становить 1 156,15 грн.

Також, позивач стверджує, що за результатами проведення обстеження нежилих приміщень підвалу, загальною площею 76,3 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 95, встановлено га зафіксовано факт невикористання відповідачем об`єкта оренди, про що складено відповідний акт.

Департамент комунальної власності Одеської міської ради зауважує, що при укладанні договору оренди нежитлового приміщення з відповідачем діяв в інтересах територіальної громади м. Одеса, розраховував на повне та своєчасне виконання взятих на себе зобов`язань по сплаті орендної плати відповідачем і, як наслідок, систематичне поповнення місцевого бюджету. Однак, через неповну й несистематичну несплату орендної плати відповідачем, Департамент був позбавлений можливості виконувати свої обов`язки щодо забезпечення надходження коштів до бюджету міста за рахунок ефективного обліку, використання, збереження майна територіальної громади. А це у свою чергу призводить до того, що при плануванні місцевого бюджету на наступний рік виникає дефіцит бюджету, що призводить до скорочення соціальних програм, благодійної та адресної допомоги соціально-незахищеним громадянам міста, затримка виплат допомоги при народженні дитини, декретних коштів, допомоги по безробіттю тощо.

Позивач підсумовує, що істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди комунального майна, як систематичне (два і більше разів) своєчасне (у строк встановлений договором) невнесення орендної плати або сплата не в повному обсязі, а також невиконання сторонами інших своїх зобов`язань, в тому числі несплата інших обов`язкових платежів, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

Відзив на позов відповідач суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2021р. позовна заява вх.№1035/21 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

19.04.2021р. ухвалою Господарського суду Одеської області позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

05.05.2021 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх.№12318/21), із змісту якої вбачається усунення недоліків встановлених ухвалою суду від 19.04.2021р.

11.05.2021р. ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№1035/21) до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розглядати справу №916/998/21 за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 27 травня 2021 р. о 12:00 год.

27.05.2021р. у судовому засіданні по справі № 916/998/21 проголошено протокольну перерву до 10.06.2021р. о 12:20 год. у зв`язку з відсутністю доказів належного повідомлення відповідача, про що було відображено в протоколі судового засідання.

10.06.2021р. у судовому засіданні по справі № 916/998/21 проголошено протокольну ухвалу про перерву до 29.06.2021р. о 12:40 год., про що було відображено в протоколі судового засідання та повідомлено відповідача відповідною ухвалою суду від 10.06.2021р. в порядку ст. 120 ГПК України.

В судовому засіданні 29.06.2021 представник позивача - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради позов підтримав у повному обсязі, просив суд його задовольнити.

Відповідач - ФОП Тимофеєва О.К., про час та місце розгляду справи повідомлялась своєчасно, проте свого представника в судові засідання не направила, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтувала, своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористалась, жодних заперечень проти позову не надала, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Ухвали суду надсилались відповідачу за місцезнаходженням відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуті на адресу суду з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою», про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. п. 1, 2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, встановлені наступні нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відсутній», «закінчення терміну зберігання» тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов`язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.

Сам лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку та її повернення до суду із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», суд дійшов висновку, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвали суду вважаються врученими відповідачу в день проставлення у поштовому відділенні штампу із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

Також в судовому засіданні, 29.06.2021 Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України після виходу з нарадчої кімнаті проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 18.03.2005р. серії ЯЯЯ №070478 територіальній громаді м. Одеса в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності належать нежилі приміщення підвалу, загальною площею 76,3 кв.м., які розташовані у м. Одеса по вул. Новосельського, № 95.

29.05.2019р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Тимофеєвою Оленою Костянтинівною (Орендар, відповідач) було укладено договір оренди нежилого приміщення №344/33, згідно з яким Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежилі приміщення підвалу загальною площею 76,3 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 95.

Відповідно до п.1.3. договору оренди нежилого приміщення №344/33, термін дії договору оренди: з 29 травня 2019р. до 29 квітня 2022р.

У п.2.2. договору встановлено, що за орендоване приміщення Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 1 685,92 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно п. 2.4. Договору, Орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

У п. 3.3. договору встановлено, що Орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору оренди у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, передбачених цим Договором, у тому числі несплати орендної плати своєчасно та в повному обсязі.

У пункті 4.7. договору встановлено, після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

Пунктом 5.2. договору - за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов`язку припиняється через один рік з дня, коли обов`язок повинен був бути виконаний.

Відповідно до п.5.3. договору у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об`єкта оренди. Також орендодавець має право відмовитися від договору оренди, у разі невикористання орендарем приміщення за його профільним призначенням, невиконанням поточного та капітального ремонту, в порядку, передбаченому цим договором та законодавством України. У разі відмови Орендодавця від договору оренди, договір є розірваним з моменту одержання Орендарем повідомлення Орендодавця про відмову від договору.

Положеннями п.5.5. Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання Орендарем обов`язків, передбачених п. 4.1., п.4.2., абз. а, г, е, м, н, п.4.3, п.4.8, п.4.9., п.4.13 цього Договору, Орендодавець має право достроково вимагати розірвання договору оренди у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до п. 7.3. Договору при тривалому, більше трьох місяців, невикористанні Орендарем наданих йому приміщень за цим Договором, приміщення вважаються неосвоєними і договір підлягає розірванню відповідно до чинного законодавства.

29.05.2019р. між сторонами підписаний Акт пройму-передачі нежитлового приміщення до договору оренди № 344/33 від 29.05.2019р., згідно з яким позивач передав відповідачу в оренду приміщення, загальною площею 76,3 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 95.

В матеріалах справи наявний Акт обстеження нежитлового приміщення підвалу від 15.01.2021р., підписаний комісією у складі начальника орендного відділу Лисак М.У. та головного спеціаліста орендного відділу Леус О.Ю., де за результатами проведення обстеження нежилих приміщень підвалу, загальною площею 76,3 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 95, встановлено та зафіксовано факт невикористання ФОП Тимофеєвою О.К. об`єкта оренди.

У претензії №01-13/901 від 03.03.2021р. позивач заявив вимогу у місячний строк з моменту отримання претензії оплатити заборгованість з орендної плати, яка станом на 20.01.2021р. становить 23176,15 грн. Сума пені становить 1083,78 грн.

Вказана претензія повернута Орендодавцеві у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Так, як встановлено судом із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, у відповідача за період з 01.01.2020р. по 11.03.2021р. виникла заборгованість по орендній платі у розмірі 27526,60грн.

4. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються вимоги частини другої статті 11 ЦК України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ч.1 ст. 284 ГК України).

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст.188 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона /боржник/ зобов`язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

За змістом ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне викання).

У п.1 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що розірвання договору є одним із правових наслідків, встановлених договором або законом, який настає у разі порушення зобов`язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В той же час, згідно з положеннями ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як вбачається із змісту ч. 2 ст. 651 ЦК України, чинним законодавством України під істотним розуміється таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Відповідно до статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно до п.п.1, 2 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із частинами першою та другою статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, відповідно до ч.4 ст.17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Згідно з ч.2 ст.24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вище встановлено господарським судом між сторонами у справі укладений договір оренди № 344/33 нежилого приміщення від 29.05.2019р., на підставі якого відповідачу у строкове платне користування передане нежилі приміщення, за користування якими відповідач зобов`язався сплачувати орендну плату.

У даній справі, орендоване майно є комунальною власністю, а тому на ці правовідносини поширюється також ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019р. № 157-IX, який регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, а також передачею права на експлуатацію такого майна та майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності.

Між тим, як вище встановлено господарським судом на підставі наданих позивачем до суду доказів, відповідачем з 01.03.2020р. по 11.03.2021р. включно не сплачується орендна плата внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 27526,60 грн.

При цьому, відповідач не надав до суду жодних заперечень щодо наявності цього боргу, а тим більш доказів в спростування наявності цього боргу.

Крім того, пунктом 5.2. договору передбачено що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов`язку припиняється через один рік з дня, коли обов`язок повинен був виконати.

Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок пені, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір пені з 16.04.2020р. по 31.03.2021р. становить 1156,15 грн., господарським судом встановлено помилковість у розрахунку останньої, тому судом самостійно здійснено відповідний розрахунок. Так, за розрахунком суду за допомогою інтегрованого в системі інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.5.3" калькулятора розмір пені становить 1150,02 грн.

З врахуванням того, що позивачем заявлена до стягнення більша сума пені, ніж та що встановлена судом, задоволенню підлягає сума пені розрахована судом у розмірі 1150,02 грн.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу та часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення пені, з підстав допущених помилок при обрахунку останньої.

Щодо позовних вимог в частині розірвання договору оренди та виселення відповідача із займаного приміщення, господарський суд виходить з наступного.

Як зазначено у постанові судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013р. у справі №6-75цс13, оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної /два та більше випадки/ несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Господарський суд зауважує, що у спірних правовідносинах відповідач належним чином не виконує прийняті на себе за договором оренди нежилого приміщення № 344/33 від 29.05.2019р. зобов`язання зі сплати орендних платежів, як то вбачається з розрахунку заборгованості та відповідач не сплачував орендну плату починаючи з 01.03.2020р. по 11.03.2021р., тобто 13 місяців поспіль, що вказує на систематичність невиконання Відповідачем зобов`язань щодо сплати орендної плати.

За переконанням суду, така протиправна поведінка Відповідача значною мірою позбавляє Департамент комунальної власності Одеської міської ради того, на що позивач розраховував при укладенні договору.

Так, суд визнає допущене відповідачем порушення власних зобов`язань у спірних правовідносинах істотним та таким, що дозволяє суду зробити висновок про правомірність розірвання договору оренди нежилого приміщення № 344/33 від 29.05.2019р. з передбачених ч. 2 ст. 651 ЦК України підстав.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для розірвання договору нежилого приміщення № 344/33 від 29.05.2019р., який, як зазначалось вище по тексту рішення, сторонами був укладений терміном до 29.04.2022р., що дозволяє суду дійти висновку, що даний договір є діючим для сторін, а, отже, може бути розірваний у судовому порядку.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині розірвання укладеного між сторонами договору оренди.

Позовні вимоги в частині виселення відповідача також підлягають задоволенню господарським судом, з наступних мотивів.

Умовами п.4.7. договору оренди встановлено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду. Та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

Отже, виходячи з наведених норм чинного законодавства орендар має обов`язок після припинення дії договору оренди повернути об`єкт оренди орендодавцю, якому кореспондує право орендодавця вимагати повернення об`єкта оренди.

Таким чином, враховуючи, відсутність правових підстав на зайняття Фізичною особою-підприємцем Тимофеєвою Оленою Костянтинівною об`єкту оренди у зв`язку із припиненням відповідного договору оренди, внаслідок його розірвання та те, що відповідачем не надано до суду жодних заперечень щодо встановлених судом обставин несплати орендної плати, та не наведено будь-яких інших обставин, які спростовують позовні вимоги, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині виселення у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 6809,51 грн. покладаються на відповідача у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди № 344/33 від 29.05.2019 року, укладений між Фізичною особою-підприємцем Тимофеєвою Оленою Костянтинівною ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, № 1, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 26302595).

3. Виселити Фізичну особу-підприємця Тимофеєву Олену Костянтинівну ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) з нежилих приміщень підвалу, загальною площею 76,3 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 95, на користь Департаменту комунальної власності Одеської (вул. Артилерійська, № 1, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 26302595).

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Тимофеєвої Олени Костянтинівни ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, № 1, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 26302595) заборгованість з орендної плати в розмірі 27 526 (двадцять сім тисяч п`ятсот двадцять шість) грн. 60 коп., пеню в розмірі 1 150 (одна тисяча сто п`ятдесят) грн. 02 коп. та судовий збір в розмірі 6809 (шість тисяч вісімсот дев`ять) грн. 51 коп.

5. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Накази видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 05 липня 2021 р.

Суддя О.В. Цісельський