Рішення № 98073063, 23.06.2021, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/8951/19

№ провадження 2/646/320/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.06.2021 м.Харків

Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді Теслікової І.І.,

за участю секретаря – Бєлівцової О.А.,

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури (прокуратури Харківської області), Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Червонозаводського районного суду м.Харкова з позовом про відшкодування моральної шкоди до Харківської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України та просив стягнути за рахунок державного бюджету на його користь 121 000,00 гривень.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що йому була спричинена моральна шкода внаслідок незаконних дій відповідача щодо тривалого розгляду кримінального провадження №42014220000000613, неодноразового скасування слідчими суддями постанов про закриття кримінального провадження, внаслідок чого він страждав та хворів.

Ухвалою Червонозаводського районного суду від 03.01.2020 року позовну заяву залишено без руху.

08.01.2020 року позивачем надано заяву на ухвалу суду від 03.01.2020 року.

Ухвалою Червонозаводського районного суду від 09.01.2020 року судом відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.

30.01.2020 року до суду через канцелярію суду від відповідача по справі Прокуратури Харківської області надійшов відзив на позовну заяву в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог через необґрунтованість. В обґрунтування зазначено, що у спірних правовідносинах відшкодування моральної шкоди проводиться лише у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють досудове розслідування, чи прокуратури завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Посадовими особами органів прокуратури будь-яких протиправних дій стосовно позивача не вчинено, доказів протиправності їх дій під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42014220000000613, позивачем не надано.Представник вважає, що процесуальні рішення, на які посилається позивач, та розцінені ним як бездіяльність, інше визначення слідчим обсягу і характеру дії при перевірці заяви про скоєння злочину, є предметом оскарження відповідно до правил ст. 303 КПК України, тобто є механізмом реалізації права особи на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування.В той же час, реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого під час досудового слідства, не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, а сам факт скасування вказаних постанов відповідача не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання такими діями позивачу моральної шкоди.Ухвали слідчих суддів щодо розгляду скарг позивача, свідчать лише про реалізацію ним передбаченого КПК України права на оскарження процесуальних рішень слідчого, прокурора і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні ст. 1174 ЦК України.Реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого під час досудового слідства, не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, а сам факт скасування вказаних постанов не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання такими діями позивачу моральної шкоди. Позивачем не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження неправомірної поведінки слідчого та прокурора прокуратури під час досудового слідства, яка б знаходилась у причинно-наслідковому зв`язку з негативним наслідками для позивача.Крім того, зазначає що в провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа № 640/12884/17 за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Харківської області, ДКС України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, як підставу для відшкодування шкоди позивач зазначає вирок Київського районного суду м. Харкова від 16.05.2014, залишений без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 05.01.2015, щодо виправдання позивача у вчиненні інкримінованих злочинів та погіршення стану здоров`я.

31.01.2020 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої зазначає, що в провадженні Київського районного суду м. Харкова дійсно перебуває справа про відшкодування шкоди, але з іншим предметом позову. Крім того, позивач не згоден з доводами представника відповідача, оскільки впевнений, що безпідставне закриття кримінального провадження спричинило йому страждання і він потребує лікування.

04.02.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача Державної казначейської служби України. В обґрунтування зазначено, що Державна казначейська служба України не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 в повному обсязі та вважає, що відсутні підстави для їх задоволення, оскільки вищезазначені рішення суду про скасування постанов слідчого про закриття кримінального провадження не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій/ бездіяльності слідчого і притягнення його до цивільно-правової відповідальності.При скасуванні постанов про закриття кримінального провадження в порядку судового та прокурорського контролю за досудовим розслідуванням, вказувалось на неповноту проведеної слідчим перевірки, однак не встановлювалось протиправності його дій.Крім того, позивач в своїх вимогах просить суд стягнути солідарно з Прокуратури Харківської області та Державної казначейської служби України відшкодування моральної шкоди, але Державна казначейська служба України не мала ніяких стосунків з позивачем та не завдавала ніякої шкоди позивачу, кошти державного бюджету належать па праві власності державі.

03.02.2021 року позивачем надано відповідь на відзив на позовну заяву в якій зазначає, що оскільки його права, як потерпілого, порушені він наполягає на задоволенні позовної заяви.

Ухвалою Червонозаводського районного суду від 30.04.2020 позивачу відмовлено в задоволенні клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Червонозаводського районного суду від 15.06.2020 позивачу відмовлено в задоволенні клопотання про витребування доказів.

19.08.2021 року від представника відповідача- Державної казначейської служби України надійшли пояснення, згідно яких представник зазначає, що рішення слідчих суддів по цій справі не є безумовним доказом страждань позивача та наявності моральної шкоди та зазначає, що оскарження постанов про закриття кримінального провадження є лише реалізацією права ОСОБА_1 на оскарження процесуальних рішень та не свідчать про наявність шкоди.

Ухвалою Червонозаводського районного суду від 25.08.2020 року частково задоволено клопотання позивача про призначення експертизи.

Постановою Харківського апеляційного суду від 03.11.2020 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу Червонозаводського районного суду від 25.08.2020 без змін.

23 грудня 2020 року до суду надійшло клопотання судового експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України Товкача С.П. про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи за цивільною справо 646/8951/19.

Ухвалою Червонозаводського районного суду від 30.12.2020 року відновлено провадження по справі.

Ухвалою Червонозаводського районного суду від 25.01.2021 року витребувано з Харківської міської клінічної лікарні № 27 медичну картку ОСОБА_1 , 1959 р.н., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .

12.02.2021 року позивачем через канцелярію суду надано документи необхідні для проведення експертизи, а саме: копію архівною довідки №0111-21-495 від 29.10.2019 року, копію диплому НОМЕР_1 від 03.07.1990 року, копію витягу з протоколу №22, копії довідки №181/432 від 01.11.2019 року, копію трудової книжки, копію паспорту, копію РНОКПП, копію атестату про середню освіту.

18.02.2021 року на адресу суду надійшла відповідь про неможливість надання медичної картки, оскільки вона знаходиться в Київському районному суді м. Харкова з вересня 2020 року.

19.02.2021 року експерту направлено документи надані на виконання клопотання експерта разом з матеріалами цивільної справи 646/8951/19.

22.03.2021 року на адресу суду надійшов лист про повернення цивільної справи та залишення експертизи без виконання, оскільки рахунок вартості робіт по проведенню експертизи не сплачено.

Ухвалою Червонозаводського районного суду від 23.03.2021 року відновлено провадження по справі.

Ухвалою Червонозаводського районного суду від 20.05.2021 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду.

В судовому засідання позивач підтримав подану позовну заяву з підстав в ній зазначених.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Суд, вислухавши думку позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Як встановлено матеріалами справи, 07.04.2015 року ОСОБА_1 ознайомлений з правами та обов`язками потерпілого по кримінальному провадженню №42014220000000613 від 03.11.2014 року.

Згідно постанови старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області Косіченко М. про закриття кримінального провадження від 25 грудня 2014 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42014220000000613 від 03.11.2014 закрито у зв`язку з відсутністю в діях працівників Київського РВ ХМУ ГУМВС України в області: начальника СВ Маслія Є.Д., слідчих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , прокурорів прокуратури Київського району м. Харкова ОСОБА_5 та ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Журавель В.А. від 11.02.2015 року скасовано постанову старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління Харківської області юриста 2 класу Косіченка М. від 25 грудня 2014 року про закриття кримінального провадження № 4201422000000613 від 03 листопада 2014 року.

Постановою слідчого в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Панова О.О. про закриття кримінального провадження від 25 грудня 2014 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42014220000000613 від 03.11.2014 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України, тобто за відсутністю в діянні працівників Київського РВ ХМУ ГУМВС України в області та працівників прокуратури Київського району м. Харкова, які здійснювали досудове розслідування, складу кримінального правопорушення- злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Єжова В.А. від 07.07.2015 року постанову слідчого в ОВС першого слідчого відділу прокуратури Харківської області Панова О.О. від 24 квітня 2015 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014220000000613 від 03 листопада 2014 року скасовано.

Постановою слідчого в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Панова О.О. про закриття кримінального провадження від 18 серпня 2015 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42014220000000613 від 03.11.2014 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України, тобто за відсутністю в діянні працівників Київського РВ ХМУ ГУМВС України в області та працівників прокуратури Київського району м. Харкова, які здійснювали досудове розслідування, складу кримінального правопорушення- злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Васильєвої О.О. від 08.09.2015 року Скасовано постанову слідчого в ОВС першого слідчого відділу СУ прокуратури Харківської області Панова О.О. від 18.08.2015 року про закриття кримінального провадження №42014220000000613 від 03.11.2014 року.

Постановою слідчого в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Панова О.О. про закриття кримінального провадження від 30 жовтня 2015 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42014220000000613 від 03.11.2014 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України, тобто за відсутністю в діянні працівників Київського РВ ХМУ ГУМВС України в області ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , прокурорів прокуратури Київського району м. Харкова Шаповалова А.П. та ОСОБА_6 , які здійснювали досудове розслідування, складу кримінального правопорушення- злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Єжова В.А. від 09.12.2015 року Постанову слідчого в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Панова О.О. від 28 вересня 2015 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014220000000393 від 01 серпня 2014 року скасовано.

Постановою старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Папова Д.В. про закриття кримінального провадження від 11 березня 2016 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42014220000000613 від 03.11.2014 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України, тобто за відсутністю в діянні працівників Київського РВ ХМУ ГУМВС України в області ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , прокурорів прокуратури Київського району м. Харкова Шаповалова А.П. та ОСОБА_6 , які здійснювали досудове розслідування, складу кримінального правопорушення- злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Міндарьової М.Ю. від 06.05.2016 року скасовано постанову прокуратури Харківської області від 11.03.2016 року про закриття кримінального провадження №42014220000000613.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Сороки О.П. від 16.06.2016 року зобов`язано слідчого прокуратури Харківської області, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014220000000613, розглянути клопотання ОСОБА_1 від 07.06.2016 року в триденний строк з дня винесення ухвали.

Постановою старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Малінки В.Є. про закриття кримінального провадження від 22 червня 2016 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42014220000000613 від 03.11.2014 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України, тобто за відсутністю в діянні працівників Київського РВ ХМУ ГУМВС України в області ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , прокурорів прокуратури Київського району м. Харкова Шаповалова А.П. та ОСОБА_6 , які здійснювали досудове розслідування, складу кримінального правопорушення- злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Сороки О.П. від 01.08.2016 року скасовано постанову слідчого прокуратури Харківської області Малінки В.Є. від 22.06.2016 року про закриття кримінального провадження №42014220000000613 від 03.11.2014 року.

Постановою старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Папова Д.В. про закриття кримінального провадження від 22 вересня 2016 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42014220000000613 від 03.11.2014 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України, тобто за відсутністю в діянні працівників Київського РВ ХМУ ГУМВС України в області ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , прокурорів прокуратури Київського району м. Харкова Шаповалова А.П. та ОСОБА_6 , які здійснювали досудове розслідування, складу кримінального правопорушення- злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Чудновської І.І. від 15.11.2016 року скасовано постанову старшого слідчого в ОВС першого слідчого відділу СУ прокуратури Харківської області Попова Д.Д. від 22.09.2016 року про закриття кримінального провадження № 42014220000000613 від 03.11.2014 року.

Постановою старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Фільченкова А.С. про закриття кримінального провадження від 24 лютого 2017 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42014220000000613 від 03.11.2014 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України, тобто за відсутністю в діянні працівників Київського РВ ХМУ ГУМВС України в області ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , прокурорів прокуратури Київського району м. Харкова Шаповалова А.П. та ОСОБА_6 , які здійснювали досудове розслідування, складу кримінального правопорушення- злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Єжова В.А. від 02.06.2017 Постанову старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Фільченкова А.С. від 24 лютого 2017 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014220000000613 від 03 листопада 2014 року скасовано.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Єжова В.А. від 08.08.2017 року зобов`язано компетентну особу прокуратури Харківської області, в провадженні якої знаходиться кримінальне провадження № 420142200000000613, розглянути клопотання ОСОБА_1 від 15 червня 2017 року відповідно до вимог ст. 220 КПК України - протягом трьох днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Постановою старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Петрушки Д.В. про закриття кримінального провадження від 06 жовтня 2017 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42014220000000613 від 03.11.2014 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України у зв`язку з встановленням відсутності події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Єжова В.А. від 16.11.2017 року Постанову старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Петрушки Д.В. від 06 жовтня 2017 року про закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014220000000613 скасовано.

Постановою старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Петрушки Д.В. про закриття кримінального провадження від 17 травня 2018 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42014220000000613 від 03.11.2014 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України у зв`язку з встановленням відсутності події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Єжова В.А. від 28.01.2019 року Постанову старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Петрушка Д.В. від 17 травня 2018 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014220000000613 від 03.11.2014 скасовано.

Постановою старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Малінки В.Є. про закриття кримінального провадження від 15 квітня 2019 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42014220000000613 від 03.11.2014 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України у зв`язку з встановленням відсутності події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Сіренко Ю.Ю. від 04.09.2019 року Постанову старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області молодшого радника юстиції Малінка В.Є. від 15.04.2019 про закриття кримінального провадження №42014220000000613 від 03.11.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України скасовано.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно ст. ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до п. 3 Постанови ПленумуВерховного судуУкраїни "Просудову практикув справахпро відшкодуванняморальної (немайновоїшкоди)"від 31.03.1995№4 (із змінами та доповненнями) відшкодування моральної шкоди - це вчинення стосовно людини, котрій спричинено таку шкоду порушенням її загально соціальних (природних) прав чи свобод, певних дій, які спрямовані на усунення або ж послаблення у неї негативних психічних станів і процесів, викликаних приниженням її гідності внаслідок цього порушення. Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов або підстав відповідальності за заподіяну шкоду.

Відповідно до правової позиції, яка при встановленні аналогічних обставин викладена Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року у справі №6-440цс16, шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 Цивільного кодексу України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті – така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Як свідчить тлумачення статей 23,1174 ЦК моральна шкода, завдана фізичній особі незаконною бездіяльністю посадової особи при здійсненні нею своїх повноважень відшкодовується державою і при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

У відповідності із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. Як визначено у Рішенні Європейського суду з прав людини «Справа Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого королівства» (Case of ABDULAZIZ, CABALES AND BALKANDALI), 1985 року, з огляду на її природу, моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Більш того, право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв, які надходять на адресу національних судів та Європейського суду з України.

У пункті 3Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 5 вказаної Постанови роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що доводи позивача про завдання йому тривалих моральних страждань неправомірними діями, бездіяльністю посадовими особами органу досудового розслідування знайшли своє підтвердження в матеріалах справи.

Так, ОСОБА_1 були спричинені моральні страждання, які полягали у зміні нормального життєвого ритму у зв`язку з необхідністю неодноразово звертатись до правоохоронних та судових органів за захистом своїх прав, гарантованих законом. Проте суд не погоджується із заявленим позивачем розміром моральної шкоди, який всупереч загальних засад цивільного законодавства про справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1ст. 3 ЦК України) є надмірним відшкодуванням.

Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд виходить із положень ст.ст. 23,1174ЦК України та враховує характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, враховуючи засади співмірності, виваженості та справедливості та інші обставини, що відповідає роз`ясненням, які містяться в Постанові Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)" №4від 31.03.1995.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в спорах про відшкодування моральної шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне — за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого — спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд в цьому контексті враховує той факт, що у справі відсутні достатні докази на підтвердження такої глибини душевних страждань та немайнових втрат потерпілої особи, які заслуговують на відшкодування у розмірі 121000,00 грн.

Експертиза, яка була призначена судом, за клопотанням позивача проведена не була, оскільки позивачем не було сплачено рахунок за її проведення.

Посилання позивача на те, що ОСОБА_6 28.03.2016 року повідомлено про підозру у вчиненні корупційного злочину не спростовують вищевказаних висновків суду та не є в причинно- наслідковому зв`язку з спричиненою позивачу моральної шкодою.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне, відповідно до характеру та розміру душевних страждань, завданих потерпілому, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства, справедливості, добросовісності, розумності та приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь позивача моральної шкоди в розмірі 5 000 гривень.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 в задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, відшкодовується державою.

Відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, основними завданнями Казначейства є реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку і таке інше. Казначейство є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в Казначействі і банках. Тобто Казначейство виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов`язаннями і є окремим учасником цивільних відносин відповідно до ч.1 ст. 2 ЦК України.

Пунктом 35 Постанови Кабінету Міністрів України № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників» від 03.08.2011 визначено, що казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.

А відтак, вказане стягнення провадиться з Державної казначейської служби України за рахунок державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

На підставі викладеного, ст.ст. 6, 19, 56 Конституції України, ст.ст. 23, 1173-1174, 1176 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 ( з відповідними змінами та доповненнями ) « Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди », керуючись ст.ст. ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд –,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури у розмірі 5 000,00 грн.

Стягнути з Державної казначейської служби України та Харківської обласної прокуратури на користь держави судовий збір у розмірі 50, 00 грн. грн. в долевому порядку в рівних частинах з кожного.

В іншій частині позовні вимоги залишені без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 02.07.2021 року.

Суддя Теслікова І.І.