Ухвала суду № 98072311, 05.07.2021, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/2518/21

провадження №2/619/1050/21

УХВАЛА

05 липня 2021 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого – суддіБолибока Є.А.

Справа № 619/2518/21

Найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб):

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач: ПАТ «Комерційний банк «Надра», місцезнаходження: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 15; код в ЄДРПОУ 20025456;

відповідач: ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт», місцезнаходження: м. Харків, вул. Дружби Народів, 228-Б; код в ЄДРПОУ 40997279;

відповідач: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Луніна Тетяна Анатоліївна, місцезнаходження: м. Харків, вул. Данилевського, 22.

Суть питання, що вирішується ухвалою.

27 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ПАТ «Комерційний банк «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» Рекрут Світлани Валеріївни, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Луніної Т.А., в якому після уточнення просила:

визнати недійсним договір іпотеки від 03 березня 2008 року № 6/4/33/2008/980-1/98, посвідчений приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Арнаутовою Т.А., що укладений між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «НАДРА» та скасувати державну реєстрацію обтяження іпотеки на його основі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

визнати недійсним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 54092638 від 16.09.2020, винесене державним реєстратором - приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Луніною Тетяною Анатоліївною, на підставі договору іпотеки, серія та номер: 763, виданий 03.03.2008, видавник: Арнаутова Т.А., приватний нотаріус Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області, яким зареєстровано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНРАЙТ», код ЄДРПОУ: 40997279 на об`єкт нерухомого майна - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2169702863220) та скасувати реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на його підставі за №38210265;

визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги № GLЗN217214 від 29 квітня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаровою О.П., укладеного між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНРАЙТ» в частині відступлення прав вимог за договором іпотеки № 6/4/3 3/2608/840-К/96 від 03.03.2008, посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Арнаутовою Т.А. щодо нерухомого майна - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

27 травня 2021 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів забезпечення позову:

шляхом заборони ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ» вчиняти дії щодо відчуження квартири АДРЕСА_2 ;

шляхом накладання арешту на нерухоме майно, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

шляхом заборони ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ» вчиняти дії щодо виселення осіб, що проживають в квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та заборони знімати з реєстрації мешканців квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;

шляхом заборони ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ» вчиняти дії щодо вселення, реєстрації інших осіб до квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

05 липня 2021 року було постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено підготовче засідання на 11 год 30 хв 16 серпня 2021 року.

Мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 2 ч. 1ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Частиною 1 статті 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з цим вжиття заходів забезпечення позову можливе не лише при проведенні підготовчого засідання, здійсненні процесуальних дій з підготовки справи до судового розгляду чи під час судового розгляду, а й одночасно з відкриттям провадження у справі чи після постановлення такої ухвали. Винятком є заява про забезпечення позову, яка подається до пред`явлення позову.

Аналогічну позиція викладена у першому абзаці пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції».

Отже, заява про забезпечення позову розглядається судом одночасно з відкриттям провадження у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Право на ефективний судовий захист закріплено у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є заборона вчиняти певні дії.

Відповідно до частин шостої-восьмої статті 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії та накладення арешту на нерухоме майно.

При цьому предметом судового спору (позову, що забезпечується) є визнання недійсними договорів іпотеки та про відступлення прав вимоги, скасування реєстрації.

Суд вважає, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою, оскільки між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, але не співмірною із заявленими вимогами.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 224377095 від 17.09.2020 ТОВ «Фінансова компанія «ФІНРАЙТ» є власником квартири АДРЕСА_3 .

Виходячи з принципів співмірності, розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника, суд дійшов до висновку про забезпечення позову шляхом заборони відчуження квартири загальною площею 60,6 м2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відмовляючи у задоволенні вимоги про накладення арешту на нерухоме майно, суд виходить з того, що достатнім є забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «ФК «Фінрайт» вчиняти дії щодо відчуження у будь-який спосіб спірної квартири.

Щодо вимоги про заборону ТОВ «Фінансова компанія «ФІНРАЙТ» вчиняти дії щодо вселення, виселення та реєстрації осіб у спірній квартирі, суд виходить з того, що вказані вимоги не мають відношення до предмету позову, а тому не підлягають задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зустрічне забезпечення – по суті це гарантія відшкодування можливих для відповідача збитків. Цей інститут цивільного процесу має на меті забезпечити певний баланс сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів.

Ураховуючи наведене правило процесуального закону, суд має право, однак, він не зобов`язаний вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача.

Випадки обов`язкового застосування зустрічного забезпечення встановлені частиною третьою статті 154 ЦПК України, відповідно до якої суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Перелік випадків у яких, суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення визначений ч. 3 ст. 154 ЦПК України та є вичерпним.

Передбачені частиною третьою статті 154 ЦПК України підстави, за наявності яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, у справі відсутні.

Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом (ч. 4 ст. 154 ЦПК України).

З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.

Судом встановлено, що в даному випадку відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином заборона відчуження садового будинку може завдати збитків відповідачу.

Враховуючи те, що спосіб забезпечення позову, який застосований судом, не спричинить невідновлюваної шкоди відповідачу, а також відсутність обставин визначених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зустрічного забезпечення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Згідно з ч. 6 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Згідно з п. 15.5 ч.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 149-153, 157, 258-261, 353 ч.1 п.3, 354, п.15.5 ч. 1 «Перехідні положення» Розділу ХІІІ ЦПК України, суд

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

В порядку забезпечення позову заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНРАЙТ» вчиняти дії щодо відчуження квартири АДРЕСА_4 .

В іншій частині заяви відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Копію ухвали направити до відома учасникам справи.

Примірник ухвали про забезпечення позову для негайного виконання та вжиття відповідних заходів направити до:

- МРВ ДВС по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків);

- відділу державної реєстрації Дергачівської міської ради.

Роз`яснити, що особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує, протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 05 липня 2021 року.

Суддя Є. А. Болибок