Вирок № 98072285, 05.07.2021, Вовчанський районний суд Харківської області

справа № 617/2168/20

провадження № 1-кп/617/85/21

В И Р О К

Іменем України

05 липня 2021 року

м.Вовчанськ Харківської області

Вовчанський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Петрової Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Павлюкової С.М.,

прокурора - Гусєйнова А.П.,

захисника - адвоката Атаманюка П.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вовчанську Харківської області кримінальне провадження № 617/284/20 (в ЄРДР №12020220260000587 від 24.10.2020 року) за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, громадянина України, не працюючого, не одруженого, з професійно - технічною освітою, раніше засудженого вироком Вовчанського районного суду Харківської області від 02.03.2020 за ч.1 ст.309 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, ухвалою Вовчанського районного суду Харківської області від 29.07.2020 покарання замінено до 2 років обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

в с т а н о в и в:

05 жовтня 2020 року близько 15-00 години ОСОБА_1 , маючи прямий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи при цьому корисливий мотив, з метою збагачення за рахунок чужого майна, направився до приміщення колишньої школи, яка розташована за адресою: Харківська область, Вовчанський район, с.Графське, вул.Миру, 42 , де через отвір в стіні, проник до закритого приміщення АТС, що знаходиться в будівлі вищезазначеної школи, всередині якої встановлено обладнання, що належить ПАТ «Укртелеком». ОСОБА_1 , переконавшись, що його злочинні дії залишаться непоміченими сторонніми особами, таємно, з приміщення АТС ПАТ «Укртелеком», здійснив крадіжку наступних предметів: чотирьох сердечників реле РКП блоку БАЗ, вартістю 240,00 гривень, двох сердечників реле РКС-3 блоку БАЗ, вартістю 168,00 гривень, двох сердечників реле РЭН-17 блоку БАЗ вартістю 2,40 гривень, чотирьох контактних груп реле Реле РКН, вартістю 1804,51 гривень, двох контактних груп реле РКС-3, вартістю 7200,00 гривень, трьох контактних груп реле РЭН-17, вартістю 1800,00 гривень, одного конденсатору К50-12 50мкф 160в, вартістю 24,00 гривень, одного конденсатору ЭГЦ 500мкф30в ХІІ-74, вартістю 24,00 гривень, п`ятьох сердечників трансформаторів блоку автоматики заряду, у вигляді букви «Ш», вартістю 288,00 гривень, складової частини БАЗ для кріплення реле і запобіжників, вартістю 0,01 гривень, одного роз`єму з обладнання РП14А-21Ш системи передачі ІКМ-15, вартістю 67,67 гривень, обмідненої шини заземлення установки електроживлення, довжиною 1 метр, вартістю 5,12 гривень. Після чого, ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_1 завдав ПАТ «Укртелеком» матеріальні збитки згідно з висновком судово - товарознавчої експертизи №72 від 26.11.2020, на загальну суму11 623,71 гривень.

Відповідальність за вчинення зазначеного кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , передбачена ч. 3 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у інше приміщення.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину в інкримінованому йому злочині визнав частково та пояснив, що дійсно 05 жовтня 2020 року близько 15-00 години у нього виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, внаслідок чого він направився до приміщення колишньої школи, яка розташована за адресою: Харківська область, Вовчанський район, с.Графське, вул.Миру, 42 , де через отвір в стіні, проник до закритого приміщення АТС, що знаходиться в будівлі вищезазначеної школи, всередині якої встановлено обладнання, що належить ПАТ «Укртелеком». Переконавшись, що його злочинні дії залишаються непоміченими сторонніми особами, таємно, з приміщення здійснив крадіжку майна, яке належить АТС ПАТ «Укртелеком».Пояснив, що станція АТС - окреме приміщення, яке знаходиться під замком, система захисту була, не працювала. Викрадене розібрав на деталі, дістав мідь. В подальшому він повернув викрадене представнику потерпілого. Свої дії ОСОБА_1 піддав критичній оцінці та висловив жаль щодо скоєного, активно сприяв розкриттю злочину. Заперечував щодо суми матеріальних збитків, мотивуючи тим фактом, що все викрадене майно повернув. Цивільний позов не визнав в повному обсязі, просив суд відмовити у його задоволенні.

Представник потерпілого ОСОБА_2 , допитаний в судовому засіданні, пояснив, що він працює в Харківській філії ПАТ «Укртелеком» на посаді старшого спеціаліста з регіональної безпеки відділу регіональної безпеки. Про крадіжку йому повідомив інженер ПАТ «Укртелеком» ОСОБА_3 . Обвинувачений повернув залишки трансформаторів, які були викрадені з приміщення, яке належить ПАТ «Укртелекому», а саме: вісім металевих предметів продовгувато-циліндричної форми з різьбою та металевими і полімерними вставками, дев`ять реле з різноманітними металевими пластинками і болтами, 2 конденсатора в електроживлючій установці АТСК -50/200, 5 сердечників трансформаторів блоку автоматики заряду, роз`єм з обладнання системи передачі ІКМ-15, обміднена шина заземлення установки електроживлення, складові частини блоку автоматики заряду для кріплення реле та запобіжників. Повернуте майно знаходиться у нього на зберіганні відповідно до розписки від 13.11.2020.

Представник цивільного позивача ПАТ «Укртелеком» в особі Харківської філії ПАТ «Укртелеком» - адвокат Кононенко В.П. заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди на суму 11 626,71 грн. підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Допитані в судовому засіданні неповнолітні свідки за участю їх законних представників та соціального педагога ОСОБА_4 , представника Служби у справах дітей Вовчанської міської ради Харківської області ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 пояснили, що часто ходили на прогулянки до приміщення колишньої школи, яка розташована за адресою: Харківська область, Вовчанський район, с.Графське, вул.Миру, 42 . Їм було відомо, що АТС ПАТ «Укртелеком» орендує в приміщенні колишньої школи окрему кімнату з обладнанням, яка перебуває під замком та на сигналізації. Показали, що в стіні школи є отвір, через який бачили приладдя АТС, трансформатор, проводи, лампочки горіли. Вищевказані неповнолітні розповіли обвинуваченому ОСОБА_1 щодо побаченої апаратури та можливості пролізти в кімнату АТС ПАТ «Укртелеком» через отвір в стіні.

Свідок ОСОБА_12 , яка є провідним інженером ПАТ «Укртелеком», в судовому засіданні пояснила, що станція АТС ПАТ «Укртелеком» розташована за адресою: Харківська область, Вовчанський район, с.Графське, вул.Миру, 42, в приміщенні колишньої школи, була в робочому стані, стояла сигналізація на відкривання дверей та вікон. В жовтні їй подзвонив колишній співробітник ОСОБА_13 та повідомив, що в приміщенні АТС невідома особа світила ліхтарем, двері та вікна не були зламані.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , який працює інженером енергетиком в ПАТ «Укртелеком», пояснив, що АТС ПАТ «Укртелеком» перебуває у його віданні, проводив обслуговування, періодично здійснював перевірки, станція була в робочому стані, обслуговувала стаціонарні телефони по місту, у зв`язку з пошкодженням кабелю під землею не працювала за межами міста. Остання перевірка АТС була за місць до крадіжки, остання інвентаризація у 2019 році. Сигналізація працювала на відкривання дверей та вікон, але у зв`язку з пошкодженням кабелю, останній час не працювала. Планували вивести дану АТС з експлуатації в грудні 2020.

Окрім показань представника потерпілого ОСОБА_2 та допитаних під час судового розгляду свідків сторони обвинувачення, судом досліджено письмові докази та висновок товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні, якими підтверджується винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а саме:

- протоколом прийняття заяви від ОСОБА_3 про вчинене кримінальне правопорушення від 24.10.2020;

- протоколом огляду місця події від 24.10.2020 та фототаблиці, згідно якого автоматична телефонна станція ПАТ «Укртелеком» знаходиться в пошкодженому стані, а саме: виявлено пошкодження обладнання, електроживлення, обладнання сигналізації, виявлено відсутність кабелів та обладнання електроживлення;

- заявою Харківської філії ПАТ «Укртелеком» про вчинене кримінальне правопорушення від 27.10.2020, яким спричинено матеріальну шкоду у розмірі 11 623,71 грн.;

- актом № 001-1020-234ДЯМО310 від 24.10.2020 про встановлення факту зловмисного пошкодження АТСК 50/200;

- дефектним актом № 001-1020-234ДЯМО310 від 24.10.2020 з переліком пошкоджених компонентів;

- довідками ПАТ «Укртелеком» про вартість викраденого, знищеного або зловмисно пошкодженого майна та перебування його на балансі від 27.10.2020;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.11.2020, відповідно якого свідок ОСОБА_14 впізнав ОСОБА_1 як особу, яка здавала мідні проводи на металобрухт;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 07.12.2020 та записом на DVDдиск ходу проведення слідчого експерименту, відповідно до якого обвинувачений ОСОБА_1 показав як вчиняв крадіжку;

- протоколом огляду предметів від 13.11.2020, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_1 добровільно видав працівникам поліції речі, що є складовими автоматичної телефонної станції К-50/200, які він на початку жовтня викрав зі спеціально обладнаної кімнати ХФ ПАТ «Укртелеком», що розміщена в приміщенні колишньої школи за адресою: Харківська область, Вовчанський район, с.Графське, вул.Миру, 42 ;

- постановою про визнання і приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 13.11.2020;

- заявою ОСОБА_1 про добровільну видачу викраденого майна працівникам поліції;

- зберігальною розпискою ОСОБА_2 про отримання від працівників поліції вісім металевих предметів продовгувато-циліндричної форми з різьбою та металевими і полімерними вставками, дев`ять реле з різноманітними металевими пластинками і болтами, 2 конденсатора в електроживлючій установці АТСК -50/200, 5 сердечників трансформаторів блоку автоматики заряду, роз`єм з обладнання системи передачі ІКМ-15, обміднена шина заземлення установки електроживлення, складові частини блоку автоматики заряду для кріплення реле та запобіжників;

Таким чином, достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази.

Під час судового розгляду досліджено висновок товарознавчої експертизи № 72 від 26.11.2020, проведеної судовим експертом ОСОБА_15 , згідно якого ринкова вартість викраденого майна станом на момент вчинення кримінального правопорушення, а саме на 24.10.2020 при умовах, зазначених в дослідницькій частині, становить 11 623,71грн.

При цьому в експертному висновку в розділі дослідження зазначається, що об`єкт оцінки на дослідження наданий не був. Експертом у якості вихідних даних використовувалась інформація з кримінального провадження № №12020220260000587 від 24.10.2020 та надані на дослідження документи. При проведенні дослідження експерт виходив з того, що інформація отримана з інформаційних джерел, зазначена в постанові, вважається достовірною та не проводив спеціальної перевірки наданої інформації. При дослідженні (ідентифікації об`єкта) встановлюється найменування, кількість та вартість об`єкту дослідження.

В той же час, викрадене майно було повернуто законному володільцю, але експерту не було надано для огляду з метою виявлення ступеню зносу та пошкоджень, можливості його подальшого використання.

Відповідно до ч.3 ст.101 КПК України, висновок експерта повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження.

Експертом визначалась вартість визнаного речовим доказом майна тільки на підставі його опису, який знаходився в матеріалах кримінального провадження.

Враховуючи, що судова товарознавча експертиза проведена з порушенням встановленої процедури та вимог кримінально-процесуального законодавства, під час її проведення встановлювалась вартість речових доказів, а саме: чотири сердечники реле РКН блоку БАЗ, два сердечники реле РКС-3 блоку БАЗ, два сердечники реле РЄН-17 блоку БАЗ; чотири контактні групи реле РКН; дві контактні групи реле РКС-3; три контактні групи реле РЄН-17; один конденсатор К50-12 50 мкф160 в; один конденсатор ЕГЦ 500мкф30в XII-74; п`ять сердечників трансформаторів блоку автоматики заряду у вигляді букви Ш; складова частина БАЗ для кріплення реле і запобіжників; один роз`єм з обладнання РП14А-21Ш системи передачі ІКМ-15; обміднена шина заземлення установки електроживлення, довжиною 1 метр, судом визнається неналежним та недопустимим доказом.

Щодо доводів обвинуваченого ОСОБА_1 та сторони захисту про те, що відсутня така кваліфікуюча ознака як проникнення у приміщення АТС ПАТ «Укртелеком» в розумінні ч. 3 ст. 185 КК, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.3 ст.185 КК кримінальна відповідальність передбачена за крадіжку, поєднану з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або, що завдала значної шкоди потерпілому.

Хоча чинний КК не містить законодавчої дефініції поняття «інше приміщення», однак його тлумачення дається в усталеній судовій практиці та в доктрині кримінального права. Такий підхід свого часу був відображений у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 6 листопада 2009 року. Зокрема, як було зазначено в цій постанові, під поняттям "інше приміщення" розуміються різноманітні постійні, тимчасові, стаціонарні або пересувні будівлі чи споруди, призначені для розміщення людей або матеріальних цінностей (виробниче або службове приміщення підприємства, установи чи організації, гараж, інша будівля господарського призначення, відокремлена від житлових будівель, тощо). Під сховищем у постанові пропонувалося розуміти певне місце чи територію, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо), а також залізничні цистерни, контейнери, рефрижератори, подібні сховища тощо.

Аналогічне визначення поняття «інше приміщення» міститься в постанові Верховного Суду від 13 червня 2019 р. у справі № 428/1457/18 (у цій справі за ч. 3 ст. 185 КК кваліфіковано крадіжку з машинного приміщення котушки гальмівного пристрою ліфта) та інших.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 листопада 2018 року (справа №205/5830/16-к) визначено, що під поняттям «сховище» розуміється певне місце або територія, які використовуються для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, та мають будь-які засоби охорони від доступу сторонніх осіб (наприклад, огорожа, наявність охорони, сигналізація), що унеможливлюють (суттєво ускладнюють) вільне та безперешкодне потрапляння на них сторонніх осіб.

Відповідно до Постанови другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду України від 02.06.2020 у справі № 175/3057/17, провадження № 51-9110кмп18, іноді житло або приміщення можуть водночас мати певні ознаки сховища (оскільки в них може постійно чи тимчасово зберігатися певне майно), водночас сховище не обов`язково має бути розташованим в приміщенні. Тому в цілях кваліфікації злочину за ч.3 ст.185 КК встановлення факту крадіжки, поєднаної з проникненням до житла або іншого приміщення, не потребує подальшого встановлення і доказування ознак сховища.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 569/1111/16-к, «проникнення як кваліфікуюча ознака… передбачає, що особа потрапила у житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому під час вчинення злочину. Спосіб проникнення (застосування фізичних чи інтелектуальних зусиль) принципового значення для встановлення кваліфікуючої ознаки «проникнення» не має… При вирішенні питання про застосування кваліфікуючої ознаки «проникнення у житло, інше приміщення чи сховище»… вирішальне значення мають режим доступу до приміщення (вільний/обмежений) під час вчинення злочину та наявність у особи умислу на незаконне входження (потрапляння) до приміщення або незаконне перебування в ньому з метою заволодіння чужим майном».

Виходячи зі змісту Закону України від 07 лютого 2017 року №1834-VIII «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж», Правил надання доступу до інфраструктури кабельної каналізації електрозв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04 квітня 2018 року № 253, Правил охорони ліній електрозв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1996 року №135, доступ до інфраструктури кабельної каналізації електрозв`язку для сторонніх осіб заборонений.

Згідно з вказаними нормативними актами, власником (володільцем) кабельної каналізації електрозв`язку є суб`єкт господарювання, у власності (володінні) якого перебувають уся інфраструктура кабельної каналізації електрозв`язку або окремі її елементи, набуті на належній правовій підставі, призначені для забезпечення доступу до телекомунікаційної мережі загального користування і порядок надання власником (володільцем) доступу до зазначеної інфраструктури, зокрема до АТС, встановлюється і регулюється згаданими вище Правилами надання доступу до інфраструктури кабельної каналізації, отже у сторонніх осіб відсутній вільний доступ до АТС.

Оцінивши у сукупності наявні у справі докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, в порядку ст.94КПК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи із засад справедливості, виваженості та неупередженості, керуючись законом, суд прийшов до висновку, що пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення за ч.3 ст.185 КК України знайшло своє підтвердження в ході судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину обвинуваченим ОСОБА_1 , визнається судом обставинами, які пом`якшують його покарання.

Статтею 34 КК України передбачено, що рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.

Так як ОСОБА_1 має незняту та непогашену в установленому законом порядку судимість, вчинив новий злочин під час іспитового строку при звільненні від відбування покарання з випробуванням на підставі статі 75 КК України, суд визнає обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_1 , рецидив злочину.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше судимий вироком Вовчанського районного суду Харківської області від 02.03.2020 за ч.1 ст.309 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, ухвалою Вовчанського районного суду Харківської області від 29.07.2020 покарання замінено до 2 років обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, судимість за вироком Вовчанського районного суду Харківської області від 02.03.2020 за ч.1 ст.309 КК України не знята та не погашена у встановленому законом порядку, вчинив новий злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України, знаходячись на іспитовому строку, згідно відомостей КНП «Вовчанська ЦРЛ» на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога обвинувачений не перебуває, тяжких захворювань чи інвалідності не має, неофіційно працевлаштований на заготівлі дров у лісі, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, за інформацією дільничного інспектора поліції Вовчанського відділу поліції ГУНП в Харківській області за місцем мешкання ОСОБА_1 зарекомендував себе з посереднього боку, зі скаргами чи заявами щодо нього до відділу поліції ніхто не звертався, до адміністративної відповідальності він не притягувався.

Згідно з абз.17 ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до висновку досудової доповіді Вовчанського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області від 10.02.2021 встановлено високий ризик повторного вчинення кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки обвинуваченого для суспільства. Беручи до уваги інформацію, що характеризує обвинуваченого ОСОБА_1 , його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення та обмеження волі на певний строк може ставити небезпеку для суспільства.

Вимогами ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Згідно з ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України та практику Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права.

Так, у постанові ВСУ від 01 лютого 2018 року (справа № 634/609/15-к, провадження № 51-658 км17) зазначено, що підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи».

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

За таких обставин, призначаючи покарання ОСОБА_1 суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким умисним корисливим злочином, наявність декількох пом`якшуючих та однієї обтяжуючої покарання обставин, дані про особу винного, його відношення до скоєного злочину та щире розкаяння у вчиненому, позицію потерпілого, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі в межах санкцій частин цієї статті, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Відповідно до ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Виходячи з того, що ОСОБА_1 засуджений вироком Вовчанського районного суду Харківської області від 02.03.2020 року за ч.1 ст.309КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, ухвалою Вовчанського районного суду Харківської області від 29.07.2020 покарання замінено до 2 років обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, вчинення обвинуваченим нового злочину в період іспитового строку, визначеного судом, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків у відповідності до ст. 71 КК України шляхом часткового складання призначених покарань.

В частині цивільного позову, заявленого цивільним позивачем ПАТ «Укртелеком» в особі Харківської філії ПАТ «Укртелеком» про відшкодування матеріальної шкоди, суд зазначає наступне.

Представником цивільного позивача ПАТ «Укртелеком» в особі Харківської філії ПАТ «Укртелеком» - адвокатом Кононенко В.П. заявлено цивільний позов у відшкодування матеріальної шкоди в сумі 11 627,71 гривень, яка є вартістю викраденого майна згідно довідки про вартість викраденого, знищеного або зловмисно пошкодженого майна та перебування його на балансі від 27.10.2020 (а.с. 23-25). В обґрунтування поданого цивільного позову вказував, що в результаті злочинних дій підсудного ОСОБА_1 було заподіяно зазначену ним матеріальну у шкоду.

Згідно ч.5 ст.128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства..

Згідно з положеннями ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.128 цього Кодексу особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Стаття 62 КПК України передбачає, що цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Також, у ч.1 ст.368, ч.ч.3,4 ст. 374 вказаного Кодексу передбачено, що при ухваленні вироку суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов, і якщо так, то на чию користь, в якому розмірі та порядку, а в мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду, рішення про цивільний позов.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В силу принципу змагальності сторони та інші особи, які беруть участь у справі, з метою досягнення рішення на свою користь, зобов`язані повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду докази, які підтверджують або спростовують ці факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на те, щоб переконати суд у необхідності постановлення бажаного для них рішення.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.78 ЦПК України, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 77, ст. 78, ст. 79, ч. 1 ст. 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Так, цивільний позивач при визначенні суми шкоди посилається на висновок товарознавчої експертизи № 72 від 26.11.2020, проведеної судовим експертом Монохоновою Т.Г., згідно якого ринкова вартість викраденого майна станом на момент вчинення кримінального правопорушення, а саме на 24.10.2020 при умовах, зазначених в дослідницькій частині, становить 11 623,71грн. Зазначений висновок визнано судом неналежним доказом. Крім того, експертом не враховано при проведенні експертизи, що викрадені речі повернуто обвинуваченим ОСОБА_1 законному володільцу, у зв`язку з чим при розрахунку майнової шкоди, її розмір повинен бути зменшений на вартість залишків.

Цивільним позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що спричинена злочином шкода завдана саме в розмірі 11 626,71 грн., розмір спричиненої шкоди документально не підтверджений, а тому у задоволенні цивільного позову ПАТ «Укртелеком» в особі Харківської філії ПАТ «Укртелеком» на відшкодування матеріальної шкоди в сумі 11 626,71 грн. суд відмовляє.

Витрати на залучення експертів у вказаному кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_1 в ході досудового розслідування у вигляді домашнього арешту, суд залишає без змін до набрання вироком законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 371, 373, 374, 376, 392 - 395 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного за вказаним вироком покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Вовчанського районного суду Харківської області від 02.03.2020 та ухвалою Вовчанського районного суду Харківської області від 29.07.2020 у виді 6 місяців позбавлення волі, та остаточно призначити ОСОБА_1 до відбування покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін - домашній арешт.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з дня фактичного затримання після набрання вироком законної сили та приведення його до виконання.

У задоволенні цивільного позову потерпілого Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Харківської філії ПАТ «Укртелеком» - відмовити.

Речові докази: чотири сердечники реле РКП блоку БАЗ, два сердечники реле РКС-3 блоку БАЗ, два сердечники реле РЭН-17 блоку БАЗ, чотири контактні групи реле Реле РКН, двв контактні групи реле РКС-3, три контактні групи реле РЭН-17, один конденсатор К50-12 50мкф 160в, один конденсатор ЭГЦ 500мкф30в ХІІ-74, п`ять сердечників трансформаторів блоку автоматики заряду, у вигляді букви «Ш», складова частина БАЗ для кріплення реле і запобіжників, один роз`єм з обладнання РП14А-21Ш системи передачі ІКМ-15, обміднена шина заземлення установки електроживлення, довжиною 1 метр, які знаходяться на відповідальному зберіганні представника потерпілого ПАТ «Укртелеком» - ОСОБА_2 , після набрання вироком законної сили - вважати повернутими потерпілому ПАТ «Укртелеком», як законному власнику.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вовчанський районний суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя Петрова Н.М.