Ухвала суду № 98072244, 30.06.2021, Балаклійський районний суд Харківської області

У Х В А Л А

Іменем України

№ 610/3449/20

№ 2/610/229/2021

м. Балаклія 30.06.2021 року

Балаклійський районний суд Харківської області -

головуючий: Стригуненко В.М.

за участі

позивача: представника – адвоката Філоненка В.М.,

відповідача: представника – адвоката Рубана О.Г.,

секретаря: Паточки А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський вагонобудівний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

23.12.2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій він просив стягнути з ТОВ «Харківський вагонобудівний завод» на його користь заборгованість по заробітній платі за період з 01.06.2019р. по 01.10.2020р., визначену без утримання податків та інших обов`язкових платежів та суму компенсації втрати доходу, а також моральну шкоду у розмірі 10000грн.

Обґрунтовував свою позовну заяву тим, що він працював у ТОВ «ХВЗ» та 21.05.2019р. було видано наказ «Про припинення трудового договору у зв`язку з призовом на військову службу на підставі п. 3 ст. 36 та ст. 119 КЗпП України», згідно з яким за ним зберігається місце роботи та середній заробіток. Однак заробітну плату він не отримував майже рік, через постійні обіцянки у її виплаті він не може звільнитися, у зв`язку зі значною затримкою заробітної плати він відчуває також моральні страждання (а.с. 2-6).

16.02.2021р. від представника позивача – адвоката Філоненка В.М. надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він змінив свої позовні вимоги, крім стягнення моральної шкоди, а саме просив поновити встановлений ст. 233 КЗпП України строк на звернення до суду для оскарження наказу № 256/1 від 21.05.2019р. «Про припинення трудового договору у зв`язку з призовом на військову службу на підставі п. 3 ст. 36 та ст. 119 КЗпП України» та поновлення ОСОБА_1 на роботі, який було пропущено з поважних причин; визнати незаконним та скасувати наказ № 256/1 від 21.05.2019р. «Про припинення трудового договору у зв`язку з призовом на військову службу на підставі п. 3 ст. 36 та ст. 119 КЗпП України», яким ОСОБА_1 було фактично звільнено з роботи з 21.05.2019р.; поновити ОСОБА_1 на роботі у ТОВ «Харківський вагонобудівний завод» на посаді диспетчера у виробничо-диспетчерському відділі з 22.05.2019р.; зобов`язати ТОВ «Харківський вагонобудівний завод» внести відповідні записи до трудової книжки ОСОБА_1 на підставі рішення у цій справі; стягнути з ТОВ «Харківський вагонобудівний завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати середнього заробітку за період з 01.06.2019р. по 01.10.2020р., визначену без утримання податків та інших обов`язкових платежів та суму компенсації втрати доходу.

Обґрунтовував свою заяву тим, що він користуючись правом, передбаченим ст. 49 ЦПК України, вважає за необхідне уточнити позовні вимоги з огляду на те, що наказ від 21.05.2019р. «Про припинення трудового договору у зв`язку з призовом на військову службу на підставі п. 3 ст. 36 та ст. 119 КЗпП України» не ґрунтується на законі та порушує передбачені законодавством безумовні гарантії позивача, як особи, що проходить військову службу під час дії особливого періоду в Україні, оскільки відповідно до наказу позивачу була забезпечена лише одна гарантія – збереження за ним на період проходження строкової військової служби місця роботи, не зазначено про збереження середнього заробітку, а тому наказ підлягає скасуванню. До того ж, позивача було звільнено з роботи з порушенням вимог закону, оскільки на нього розповсюджуються гарантії та компенсації, передбачені ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» (а.с. 84-88).

24.03.2021р. відповідачем було подано заперечення на заяву про уточнення позовних вимог, в яких вказав, що вимогами норм ЦПК України не передбачено таке право сторони у справі, як подання заяви про уточнення позовних вимог. Судячи з тексту заяви – це заява про зміну одночасно предмета та підстав позову (нова позовна заява), що є неприпустимим. Крім того, вважає, що вказана заява подана після закінчення процесуального строку, встановленого законом, із запізненням на місяць, при відсутності жодних поважних причин для цього. Обрання представником позивача невірної правової стратегії не може бути підставою порушення норм процесуального права. Тому просив залишити вказану заяву без розгляду (а.с. 105-107).

21.04.2021р. відповідачем було подано заяву про залишення заяви позивача про уточнення позовних вимог від 15.02.2021р. без розгляду та повернення її позивачу з підстав, викладених у запереченнях на таку заяву. Також відповідач зазначив, що наказ від 21.05.2019р. про припинення з позивачем трудового договору було вручено позивачу 02.03.2020р., тобто за один рік до звернення з заявою про уточнення позовних вимог (а.с. 115-117).

В суді представник позивача просив прийняти до розгляду заяву про уточнення позовних вимог, а представник відповідача просив залишити її без розгляду.

Згідно із положеннями п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Також згідно ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Згідно із нормами цивільного процесуального права, предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої суд має ухвалити рішення. Вказана дефініція дає правильне розуміння того, що позивач, звертаючись до суду, має матеріально-правову заінтересованість захистити своє право.

Під підставами позову розуміють обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу, а також факти, що підтверджують ці обставини. Такими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто факти, які зумовлюють певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Тому до підстави позову не можуть входити обставини, які виступають доказами в справі. З ними закон не пов`язує виникнення, зміну або припинення прав чи обов`язків. Вони лише підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять у підставу позову.

Разом з тим, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Під змістом позову розуміють вид (спосіб) судового захисту, що прямо передбачається законом (наприклад, ст. 16 Цивільного кодексу України), з яким позивач звертається до суду. Таким чином, предмет позову - це те, що конкретно вимагає позивач; підстава позову - те, чим позивач обґрунтовує свої вимоги; зміст позову - це спосіб захисту порушеного права.

Зазначене розуміння елементів позову закріплюється у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» від 12 червня 2009 року № 5.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

ЦПК України передбачено право позивача змінити або предмет позову, або підстави позову. Тому одночасна зміна предмета позову та підстав позову прямо не допускається. Зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Тому в разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, а це за своєю суттю - уже новий позов. Саме у зв`язку із цим законодавцем було закріплено альтернативну зміну предмета чи підстав позову.

З матеріалів справи убачається, що за первинними позовними вимогами ОСОБА_1 просив суд, зокрема, стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, фактично посилаючись на те, що він перебуває з відповідачем у трудових відносинах (вказує про неможливість звільнення), однак заробітну плату йому не виплачують.

Разом з тим в заяві про уточнення позовних вимог ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати середнього заробітку, посилаючись вже на незаконність свого звільнення, в зв`язку з чим просить скасувати наказ про припинення трудового договору та поновити його на роботі.

Тобто, позивач спочатку хотів стягнути заробітну плату, яка, на його думку, повинна була бути йому виплачена, оскільки його не було звільнено з роботи, а потім вирішив стягнути з відповідача середній заробіток у зв`язку з його незаконним звільненням, скасувати наказ про припинення трудового договору та поновитися на роботі, що свідчить про зміну предмету позову та його підстави та по суті є зовсім іншим позовом.

Отже, подана позивачем 16.02.2021р. заява не відповідає вимогам ст. 49 ЦПК України, оскільки позивач одночасно змінює не тільки предмет, але й підстави позову, що є недопустимим.

До того ж, за правилами ч. 3 ст. 49 ЦПК України зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, з позовною заявою до суду позивач звернувся 23.12.2020р., після чого за ухвалою від 28.12.2020р. було відкрито провадження та було призначено проведення першого судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 26.01.2021р., тобто без проведення підготовчого судового засідання.

Заява про уточнення позовних вимог, яка за своїм змістом є заявою про зміну предмета та підстав позову, надійшла до суду 16.02.2021р.

Водночас, справу було призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, а відтак відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК, вказану заяву позивач міг подати не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання, тобто не пізніше 20.01.2021р.

Проте, представник позивача подав таку заяву лише 16.02.2021р., тобто з пропуском зазначеного строку.

Заява про поновлення пропущеного процесуального строку в порядку ст. 127 ЦПК України не подавалась, представник позивача лише в самому змісті заяви про уточнення позовних вимог зазначив про необхідність поновлення такого строку, оскільки позивач з 01.06.2019р. по теперішній час є військовослужбовцем та бере участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, тому був обмежений у вільних діях щодо захисту своїх трудових прав.

Однак, проходження військової служби не заважало позивачу звернутися до суду 23.12.2020р. з первісним позовом, подавати інші процесуальні документи. Крім того, у позивача є представник, який є адвокатом та міг вчасно подати заяву про уточнення позовних вимог, а не вже навіть після надання відповідачем відзиву на первісну позовну заяву.

Тому суд не знаходить поважних причин для подання з пропуском процесуального строку заяви про уточнення позовних вимог.

До того ж, про існування оспорюваного наказу, а відповідно і про припинення з ним трудового договору з зазначених у ньому підстав, позивачу було відомо ще під час подання первісної позовної заяви, оскільки його копія була подана разом з первісним позовом, що не заважало позивачу з самого початку звернутися до суду з вимогами та з підстав, викладених в заяві від 16.02.2021 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 279 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Відмовити у прийнятті до розгляду заяви представника позивача – адвоката Філоненка Віталія Миколайовича від 16.02.2021 року про уточнення позовних вимог, подану в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський вагонобудівний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди, повернувши її позивачу.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днівз дня її проголошення апеляційної скарги.

Головуючий В.М. Стригуненко