Ухвала суду № 98071750, 24.06.2021, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/1907/21

Провадження № 1-кп/191/120/21

У Х В А Л А

іменем України

підготовчого судового засідання

24 червня 2021 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді - Бондаренко Г.В.,

за участю секретаря - Лободи Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Синельникове,кримінальне провадження за № 12020040000000844 від 12.11.2020 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Синельникове, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України

із участю в судовому розгляді:

прокурора - Владімірової І.С.

захисника - Миргородського В.П.

обвинуваченого - ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

В провадження Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020040000000844 від 12.11.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України

В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою на два місяці, посилаючись на те, що

ОСОБА_1 , матеріали даного кримінального провадження містять вагомі докази вчинення ОСОБА_1 тяжкого кримінального правопорушення, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків передбачених ч. 1 ст.177 КПК України, які на даний час не зменшились, і в обґрунтування продовження застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 , який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років, відповідно до п.1 ч. 1 ст.177 КПК України, покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, так як під час досудового розслідування відповідно до матеріалів НСРД з особою, яка ідентифікована як адвокат радився щодо взяття штучного лікарняного з метою уникнення з`явлення до органу досудового розслідування для отримання повідомлення про підозру, п.5 ч. 1 ст.177 КПК України, вчиненню іншого кримінального правопорушення, п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України, незаконного впливу на свідків, так як під час проведення обшуку за місцем його мешкання останній під відеозапис долучений до протоколу обшуку прохав свою дружину сказати, що наркотичні засоби виявлені під час обшуку належать їй, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 не працює, не має будь - якого іншого виду заробітку. Отже, у нього відсутні законні джерела прибутку, тому є обґрунтовані підстави вважати, що він буде продовжувати злочинну діяльність з метою отримання грошових коштів.

Прокурор, вважає, що з урахуванням викладених ризиків, при обранні запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, є необхідним обрання застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в зв`язку з тим що злочинна діяльність ОСОБА_1 пов`язана із незаконним збагаченням та отримання значного розміру грошових коштів від збуту наркотичного засобу та психотропної речовини.

У разі внесення обвинуваченим ОСОБА_1 або іншою фізичною особою чи юридичною особою застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що на даний час складає 181 600 гр., на ОСОБА_1 покласти обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду, не відлучатися з місця проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти), для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник заперечували проти задоволення клопотання, вважають його необґрунтованим та просили змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Розглянувши вищезазначене клопотання, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, суд приходить до наступного.

Згідно з ч.3 ст.331 КПК України суд до спливу продовжуваного строку зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовжування тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно зі ст.177 КПК України підставою для застосування та продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового слідства та суду, а також незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Суд вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.1, п. 4 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , є тяжким та передбачає покарання до десяти років позбавлення волі, а тому з метою уникнення відповідальності обвинувачений може переховуватися від суду.

Також, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_1 , у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, спростовують доводи про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.

Враховуючи викладене, існування ризиків, доведених стороною обвинувачення, передбачених п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим, суд приходить до висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою на два місяці.

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 та захисника Миргородського В.П. про заміну запобіжного заходу на домашній арешт необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 314, 315,331 КПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити терміном на 60 (шістдесят) діб, тобто до 22 серпня 2021 року включно.

В іншій частині клопотання слід відмовити.

Копію ухвали направити начальнику УВП № 4 в Дніпропетровській області для відома, вручити обвинуваченому ОСОБА_1 .

Ухвала, в частині продовження міри запобіжного заходу, може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з моменту проголошення.

Суддя: Г. В. Бондаренко