Рішення № 98070256, 29.06.2021, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/5548/21

Пр. № 2/333/603/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2021 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

судді: Наумової І.Й.,

за участю секретаря судового засідання: Кунець В.В.,

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Запоріжжя, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу № 330 «Комунаровець-22» про встановлення факту родинних відносини, про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з даним позовом, який обґрунтовує наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина після померлої гр. ОСОБА_3 , яка була матір`ю ОСОБА_1 - позивача по даній справі.

З метою оформлення права на спадщину, позивач звернувся до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Було відкрито спадкову справу №283/2018. Під час вивчення можливості оформлення свідоцтва про право на спадщину, державний нотаріус Дмитрієва Н.П. прийшла до висновку, що за наданими позивачем документами не можливо встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 та померлою ОСОБА_3 . Також нотаріус вказала, що позивачем не було надано документ, що посвідчує право власності на ім`я ОСОБА_3 на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі вищезазначеного, державним нотаріусом Шостої запорізької державної нотаріальної контори Дмитрієвою Н.П. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері - гр. ОСОБА_3 , про що було складено відповідну постанову від 17.11.2018 року №2334/02-31.

Позивач зазначає, що квартира АДРЕСА_2 , була виділена ОСОБА_3 як члену ЖБК «Комунаровець-22» на підставі ордеру №624 від 15 травня 1989 року. Вартість квартири в сумі 12075 крб. 63 коп. була виплачена нею повністю 30.12.1991 року. ОСОБА_3 не зареєструвала своє право власності у встановленому законом порядку, в зв`язку з чим позивач не може оформити право на спадщину в досудовому порядку.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд:

-встановити факт родинних відносин між ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , як матір`ю і сином;

-визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 право

власності на квартиру АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28.10.2020 р. відкрито провадження у справі та призначений її розгляд в порядку загального позовного провадження, сторонам встановлений строк для надання заяв по суті справи.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити їх повністю, з підстав, зазначених в позові.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений. Надав заяву з прохання розглянути справу за його відсутності, відносно задоволення позовних вимог не заперечує.

Заслухавши позивача та її представника, дослідивши письмові матеріали та інші докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні правовідносини.

Згідно копії паспорту позивача серія НОМЕР_2 , та його свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , останній є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем села Підгірне Василівського району Запорізької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . В свідоцтві про народження, його батьками зазначені – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану щодо актового запису про шлюб вбачається, що 01.04.1958 р. був зареєстрований шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , після укладання шлюбу ОСОБА_3 стала іменуватись прізвищем « ОСОБА_6 » (актовий запис №8 від 01.04.1958 р.).

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану щодо актового запису про розірвання шлюбу вбачається, що 31.01.1964 р. на підставі рішення суду від 21.10.1963 р. зареєстроване розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яка після розірвання шлюбу стала іменуватись прізвищем « ОСОБА_7 » (актовий запис №24 від 31.01.1964 р.). Дана обставина підтверджується також копією цього актового запису, в якому також є відмітка, що спільна дитина подружжя – ОСОБА_8 , 1958 р.н., залишається мешкати з матір`ю.

Згідно копії ордеру №624, виданого виконавчим комітетом Комунарської районної ради народних депутатів 15.05.1989 р., на ім`я ОСОБА_3 , останній надано право на вселення в квартиру АДРЕСА_2 разом зі своїми членами родини: ОСОБА_1 – сином, ОСОБА_9 – невісткою, ОСОБА_10 – онукою.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які є сусідами позивача, підтвердили, що ОСОБА_3 є матір`ю позивача, вони завжди мешкали в квартирі АДРЕСА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 .

Згідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. п. 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

На підставі вищевказаних доказів, судом встановлений факт, що ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_3 . З доданих суду документів вбачається, що внаслідок певного невірного написання в документах прізвища матері (як дівочого та і набутого після укладення шлюбу) та її по-батькові, позивач позбавлений можливості в досудовому порядку довести їх родинні стосунки, що має значення для оформлення спадщини після померлої матері.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про встановлення факту родинних відносин підлягають задоволенню.

Зі спадкової справи, заведеної після померлої ОСОБА_3 вбачається, що на момент смерті останньої ОСОБА_1 мешкав з нею за однією адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач, як спадкоємець першої черги за законом, звернувся до Шостої державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_3 . На момент смерті ОСОБА_3 , інші спадкоємці першої черги не були зареєстровані за місцем її проживання. Інші будь-які спадкоємці першої черги не звертались із заявами про прийняття спадщини. Відомості про їх існування в матеріалах спадкової справи відсутні.

Постановою державного нотаріуса вищезазначеної нотаріальної контори від 17.11.2018 р. було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, після померлої ОСОБА_3 , у зв`язку з розбіжностями в написанні прізвище померлої та спадкодавця, а також оскільки право власності на квартиру АДРЕСА_2 не зареєстроване за спадкодавцем.

З довідки, виданої ЖБК «Комунаровець-22» від 05.07.2018 року, ОСОБА_3 є членом даного кооперативу, вартість квартири у розмірі 12075,63 крб. нею виплачена повністю 30.12.1991 р.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За життя ОСОБА_3 не залишила заповіту, тому спадкування здійснюється за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270, ч. 1 ст. 1272 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її..

Позивач є єдиним спадкоємцем за законом після померлої ОСОБА_3 , він прийняв спадщину, оскільки мешкав зі спадкодавцем на момент її смерті. З довідки, яка міститься в матеріалах справи вбачається, що на момент смерті ОСОБА_3 з нею, окрім позивача, мешкав ОСОБА_14 , який є сином позивача та онуком померлої, тобто не є спадкоємцем першої черги.

За змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до Закону України «Про кооперацію», кооператив - це юридична особа, створена фізичними і (або) юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської чи іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних чи інших потреб на основі самоврядування.

Згідно зі ст. 384 ЦК України, у разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

Відповідно до ст. 19-1 Закону України «Про кооперацію», член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпорядження квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно, а в разі викупу квартири, дачі гаражу, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного кооперативу стає власником цього майна. Редакція ч. 2 ст. 19-1 цього Закону України, якою закріплено, що право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону, почала діяти з липня 2013 р., тобто вже після смерті ОСОБА_3 .

Згідно з абз. 2 п. 8 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були повністю сплачені пайові внески, до складу спадщини входить частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Частка пайового внеску, що належала померлому, входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 за життя набула у власність вищевказану квартиру, за яку внесла пайовий внесок до даного житлово-будівельного кооперативну в повному обсязі, але не зареєструвала своє право власності на цю квартиру, і тому дана квартира входить до складу спадщини, яка залишилась після її смерті.

Законом України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5, передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Позивач позбавлений можливості оформити свої спадкові права в досудовому порядку.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 10-13, 17-19, 76-81, 133, 258-259, 263-268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу № 330 «Комунаровець-22» про встановлення факту родинних відносини, про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом, - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_2 , яка належала померлій ОСОБА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 05.07.2021 р.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя І.Й. Наумова