Ухвала суду № 98070189, 01.07.2021, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

01.07.2021

Справа № 335/8559/15-к

Провадження № 1-кп/331/144/2021

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2021 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Пивоварової Ю.О.,

при секретарі Карнаух О.А.,

за участі:

прокурора Ніколенко О.О.,

потерпілого ОСОБА_1

захисника Бондаря М.І.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 294, ч. 1 ст. 365 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Жовтневого районного суду міста Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 294, ч. 1 ст. 365 КК України.

В підготовче судове засідання добровільно з`явився обвинувачений ОСОБА_2 , щодо якого під час досудового розслідування було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за його відсутності на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України. Судом на обговорення учасників процесу було поставлено питання щодо застосування обраного раніше щодо обвинуваченого запобіжного заходу або його заміни на більш м"який.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Ніколенко О.О. заявив клопотання про застосування обраного 19.02.2015 року слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 . Обґрунтував свої вимоги тяжкістю інкримінованих обвинуваченому злочинів та наявністю ризиків переховування від суду, а також незаконного впливу на учасників кримінального провадження, які були встановлені і слідчим суддею.

Потерпілий ОСОБА_1 просив задовольнити клопотання прокурора, оскільки вважав його обґрунтованим, зазначив що обвинувачений ОСОБА_2 має намір незаконно впливати на потерпілих та свідків, оскільки обвинувачений не з`являвся до суду більше року, може знову переховуватись від суду. Тому тільки найсуворіший запобіжний захід у даному випадку буде доцільним.

Захисник обвинуваченого Бондар М.І. заперечував проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на його необґрунтованість. Вважав, що до сьогодні ОСОБА_2 не набув статусу підозрюваного у межах даного кримінального провадження, оскільки 11.07.2014 року із кримінального провадження № 4201408000000032 від 28.01.2014 року було виділено кримінальне провадження № 42014080000000272 за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 294, ч.1 ст. 365 КК України, однак 09.07.2014 року ОСОБА_2 виїхав за межі України безперешкодно та до сьогодні жодного процесуального документу (ані повідомлення про підозру, ані обвинувального акту не отримував). Просив звернути увагу, що кримінальне провадження № 42014080000000272 за підозрою ОСОБА_2 розпочалось вже після його виїзду за межі України, тому останній не знав про його існування. Наміру ухилитися від слідства або суду він не мав, оскільки не мав жодної інформації про те, що його розшукують правоохоронні органи, тому ризик можливого ухилення від суду є необргунтованим. Просив застосувати більш м"який запобіжний захід, не пов"язаний із триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку свого захисника та додатково пояснив, що він випадково від своїх знайомих дізнався про те, що відносно нього наявне кримінальне провадження у Жовтневому районному суді м. Запоріжжя, після цього він одразу знайшов адвоката та через нього почав ознайомлюватись із справою. Після вивчення кримінального провадження він одразу зазначив, що хоче бути присутнім при розгляді справи та обов`язково приїде. Про те, що велось досудове розслідування щодо нього, він не знав. Повідомляє, що весь час він знаходився за кордоном, в березні 2014 року повернувся, але від`їжджав ще два рази, та кожного разу безперешкодно. Щодо неявки в судові засідання, зазначає, проте що у зв`язку з розповсюдженням короновірусу COVID-19, не мав змоги перетнути кордон раніше, однак 30 червня 2021 року зранку літаком прибув із Туреччини, пройшов митний контроль, затриманий не був та добровільно особисто з"явився до суду у призначений судом час. Має намір завжди бути присутнім у всіх судових засіданнях, оскільки зацікавлений у скорішому прийнятті судового рішення по справі. Просив суд змінити йому міру запобіжного заходу на особисте зобов`язання, зазначаючи, що в нього немає мети переховуватись від суду. Наголошує на тому, що в м. Запоріжжі в нього немає родичів, а також немає житла, де він би мав змогу зупинитись, тому проживатиме у своєї сестри у м. Дружківка та зобов"язується прибувати у кожні судові засідання. Просив врахувати, що запобіжний захід у 2015 році був обраний без його присутності, без забезпечення можливості дати особисті пояснення та подати апеляційну скаргу, що є порушенням його прав на справедливий судовий розгляд. Окремо зауважив, що тривалий час не працює у правоохоронних органах України, тому наміру або можливості чинити тиск на потерпілих не має.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 згідно обвинувального акту інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 294, ч. 1 ст. 365 КК України.

Під час досудового розслідування кримінального провадження № 4201408000000032 на підставі рапорту слідчого про виявлене правопорушення від 28.02.2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесені відомості № 4201408000000063 за фактом перевищення службових повноважень працівником ГУМВС України в Запорізькій області під час охорони громадського порядку та відтиснення мітингувальників 26.01.2014 року з площі біля Запорізької обласної ради.

11 березня 2014 року кримінальне провадження № 4201408000000032 та кримінальне провадження № 4201408000000063 були об`єднані під загальним № № 4201408000000032.

07 липня 2014 року постановою старшого слідчого СВ прокуратури Запорізької області Жовнерчук Я.В. обвинуваченого ОСОБА_2 оголошено у розшук.

Відповідно до інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_2 09.07.2014 року перетнув державний кордон України в напрямку Російської Федерації та на територію України не повертався.

11 липня 2014 року постановою старшого прокурора відділу здійснення процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Запорізької області Дяченко Т.Г. із кримінального провадження № 4201408000000032 від 28.01.2014 року виділено кримінальне провадження № 42014080000000272 за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 294, ч.1 ст. 365 КК України.

31 липня 2014 року постановою старшого прокурора відділу здійснення процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Запорізької області Дяченко Т.Г. досудове розслідування про кримінальному провадженню № 42014080000000272 було зупинене.

19 лютого 2015 року ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя було задоволено клопотання слідчого в ОВС СВ прокуратури області Жовнерчук Я.В. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Розгляд справи проводився за відсутності підозрюваного.

У відповідності до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи; репутацію обвинуваченого, його майновий стан; наявність судимостей.

Під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу суд враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Необхідно також зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України"-1).

Так, під час судового засідання прокурор вказав на наявність ризику переховування обвинуваченого від суду, оскільки останній був оголошений у розшук та тривалий час переховувався від слідства та суду, що дає підстави вважати, що він може знову виїхати за межі України.

Дійсно, як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_2 було оголошено у розшук 07.07.2014 та у подальшому судовий розгляд справи здійснювався Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за відсутності обвинуваченого у спеціальному судовому провадженні, що свідчить про те, що останній вчинив дії щодо свого переховування від слідства з 2014 до 2021 року. В той же час, 01.07.2021 ОСОБА_2 добровільно та самостійно прибув в судове засідання Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, при цьому пояснив, що 30.06.2021 перетнув кордон України у встановленому законом порядку, пройшов митний контроль та затриманий не був, після чого одну добу перебував у м. Запоріжжі та 01.07.2021 прибув до суду. На користь добровільності дій обвинуваченого щодо особистої участі у судовому засіданні свідчить і відсутність будь-яких повідомлень правоохоронних органів про встановлення місця перебування ОСОБА_2 або його супроводження до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.

Таким чином, аналізуючи обставини усього кримінального провадження, той факт, що активних дії з боку правоохоронних органів для встановлення місця перебування ОСОБА_2 не вживалось, а Запорізькою обласною пркуратурою виконання рішення щодо розшуку підозрюваного не здійснювалось, судом рішення про оголошення його у розшук у виносилось, та враховуючи обставини його добровільного з"явлення до суду, суд приходить до висновку про те, що ризик ймовірного ухилення від суду є наявним, однак і спливом часу з моменту вчинення кримінального правопорушення та з урахуванням активної позиції обвинуваченого про намір брати особисту участь у судовому засіданні, вказаний ризик значно зменшився, але продовжує існувати.

У судовому засіданні прокурор зауважував на те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, тому щодо нього необхідно застосувати найсуворіший запобіжний захід.

Однак, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (Letellie v France, рішення від 26 червня 1991 р.), "особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні, протягом певного часу. За виняткових обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку" (п.51).

Таким чином, враховуючи той факт, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні одного епізоду нетяжкого та нетяжкого злочину, за вчинення яких передбачено максимальне покарання на строк до 8 років позбавлення волі, суд приходить до висновку про те, що лише тяжкість ймовірно вчиненого кримінального правопорушення не може бути єдиною підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу, пов"язаного із позбавленням обвинуваченого волі.

Під час судового засіданні потерпілий ОСОБА_1 зазначив, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих чи свідків, оскільки він має вплив у правоохоронних органах та численні знайомства із діючими працівниками поліції. Однак, на думку суду, вказаний ризик є таким, що не знайшов свого підтвердження з огляду на те, що жодних об"єктивних даних, якими могли б бути звернення потерпілих до правоохоронних органів з цього приводу, або фіксування фактів погроз у будь-якому вигляді саме з боку обвинуваченого або за його вказівкою, суду надано не було, тому ці доводи суд вважає безпідставними.

Таким чином, враховуючи той факт, що під час підготовчого судового засіданні судом був встановлений один ризик у розумінні ст. 177 КПК України, а саме: можливе переховування обвинуваченого від суду, відвернення якого можливо і шляхом застосування іншого більш м"якого запобіжного заходу із покладенням на обвинуваченого додаткових обов"язків (зокрема: здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон), враховуючи дані біографії обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, наразі не працює та його дільяність не пов"язана із правозастосуванням, має постійне місце проживання у родичів тобто має соціальні зв"язки, суд доходить висновку про необхідність застосувати до обвинуваченого ОСОБА_2 інший більш м"який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання із покладенням на нього додаткових обов"язків відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.

Вказані обставини дають достатні підстави вважати, що такий запобіжний захід як особисте зобов`язання може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та створити необхідні умови для встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177-178, 179, 193, 194, 315 КПК України,-

У Х В А Л И В:

Змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраний 19.02.2015 року слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, на більш м`який.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та покласти на нього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, строком на 2 (два) місяці, а саме:

- не відлучатися із м. Дружківка Донецької області, у якому він проживає, без дозволу суду, окрім прибуття у судові засідання;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися із спілкування із потерпілими та свідками у кримінальному провадженні № 42014080000000272 від 11.07.2014;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.

Встановити строк дії ухвали в частині покладення на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України -до 01 вересня 2021 року.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Запорізької обласної прокуратури Ніколенко О.О.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі невиконання покладених обов`язків до обвинуваченого може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладене грошове стягнення у розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Ю.О. Пивоварова