Рішення № 98066617, 30.06.2021, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний унікальний номер справи 333/7136/20

Номер провадження 2/333/1145/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року міста Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого - судді Стоматова Е.Г., за участю секретаря судового засідання Артеменко А.М., позивача ОСОБА_1 , представника позивача – адвоката Надолинського Р.Ф., представника відповідача АТ «СК «КРАЇНА» – адвоката Журова Є.Є., відповідача ОСОБА_2 , третьої особи ОСОБА_3 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя, в режимі відеоконференціїї, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), АТ «СК «КРАЇНА» (04176, м.Київ, вул.Електриків, буд.29-а), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2020 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, я якій просить суд: стягнути з АТ «СК «КРАЇНА» на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок ДТП у розмірі 17077,45 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду у розмірі 30000,00 грн. та матеріальну шкоду у розмірі 1968,91 грн.. Стягнути солідарно з відповідачів судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 10.05.2016 року приблизно о 05 годині 10 хвилин ОСОБА_2 керуючи технічно справним автомобілем «MITSUBISHI-GRANDIS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині вул.Радгоспної в м.Запоріжжі в порушення п.8.7.3 Правил дорожнього руху, де вказано «сигнали світлофора мають такі значення: е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух» вказані дії не виконав та продовжив перетин перехрестя. Виїхавши на перехрестя з вул.Культурної на заборонений сигнал світлофора, де відбулось зіткнення передньої частини автомобіля «MITSUBISHI-GRANDIS», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 з лівою передньою частино автомобіля «NISSAN-VANETTA» під керуванням позивача. В результаті даної ДТП позивач отримав забій правого колінного суглобу із частковим пошкодженням внутрішньої колатеральної зв`язки та набряком м`яких тканин по медіальній поверхні суглобу в результаті чого позивачу спричинені тяжкі тілесні ушкодження. Невідповідність дій водія ОСОБА_2 вимогам ПДД України, знаходиться в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди. В результаті скоєння ОСОБА_2 ДТП, позивачу спричинена матеріальна та моральна шкода, пошкоджено автомобіль «NISSAN-VANETTA» реєстраційний номер НОМЕР_2 , належний подружжю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

В провадженні Комунарського районного суду м.Запоріжжя з 03.02.2017 року перебував на розгляді обвинувальний акт (справа №333/527/17) відносно ОСОБА_2 за вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст.286 КК України. За результатами розгляду, судом 18.10.2017 року прийнято ухвалу про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, застосувавши підпункт в) частини 1 ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», а цивільний позов залишено без розгляду. Зазначену ухвалу суду оскаржено до Запорізького апеляційного суду та скасовано 06.06.2019 року, кримінальне провадження відносно обвинуваченого повернуто до Комунарського районного суду м.Запоріжжя на новий розгляд. 03.06.2020р. Комунарським районним судом м.Запоріжжя прийнято рішення про закриття кримінального провадження та звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності, на підставі ст.49 КК України, цивільний позов залишено без розгляду.

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована в АТ «СК «КРАЇНА». Відповідно до звіту №24 від 02.03.2017 року матеріальна шкода завдана автомобілю складає 24999,39 грн., але страхова компанія відшкодувала лише 8835,54 грн., тобто різниця складає 16163,85 грн., сплачено 850,00 за проведення експертизи. В наслідок скоєння ДТП, позивачу спричинено тілесні ушкодження на лікування ним витрачено 1405,31 грн., також понесені поштові витрати на загальну суму 127,20 грн. пов`язані з направленням телеграми відповідачам. Загальна сума матеріальної шкоди складає 17077,45 грн. та підлягає стягненню зі АТ СК «КРАЇНА», а франшиза у розмірі 500,00 грн. з ОСОБА_2 . Загальна сума матеріальної шкоди, яка підлягає до стягнення з ОСОБА_2 становить 1968,91 грн. Моральну шкоду, яка полягає у порушенні звичайного образу життя, вимушеного витрачання часу на виклики поліції, досудові звернення за правовою допомогою та до експерта, відчуття душевних хвилювань та незручності, фізичним болем, позивач оцінює в 30000,00 грн.

Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 16.12.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано термін для усунення недоліків.

У передбачений термін позивач усунув зазначені в ухвалі недоліки, надавши суду відповідні додатки.

Ухвалою суду від 23.12.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

22.02.2021 року на адресу суду через канцелярію надійшов відзив відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву в якому він просить відмовити у задоволенні позову, з причини його необґрунтованості, посилається на те, що на момент скоєння ДТП відповідач мав страховий поліс ПАТ «Страхова компанія «КРАЇНА», згідно якого, відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної майну та здоров`ю потерпілого здійснюються страховою компанією, яке позивач отримав. Щодо відшкодування моральної шкоди, відповідач ОСОБА_2 зазначає, що позивачем не надано відповідні докази про перенесені моральні страждання.

27.01.2021 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача АТ «СК «КРАЇНА» надійшов відзив на позовну заяву в якому він просить відмовити у задоволенні позову, з причини його необґрунтованості та безпідставності.

22.02.2021 року ухвалою занесеною до протоколу судового засідання задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_4 та витребувано кримінальне провадження № 333/527/17 за обвинувальним актом відносно ОСОБА_2 у скоєні правопорушення за ч.1 ст.286 КК України.

Ухвалою суду від 22.04.2021 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 позов підтримали та просили його задовольнити у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 до суду не прибув, повідомлявся належним чином про час та місце судового розгляду.

В судовому засіданні представник відповідача АТ «СК «КРАЇНА» Журов Є.Є. позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні третя особа ОСОБА_3 підтримала позовну заяву та просила задовольнити у повному обсязі пояснивши, що автомобіль «NISSAN-VANETTA» реєстраційний номер НОМЕР_2 зареєстрований за нею, ОСОБА_1 - її чоловік, на законний підставах користується їх спільним автомобілем, який був придбаний у шлюбі.

Враховуючи викладене, вимоги п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважав за належне розглянути справу по суті позовних вимог, враховуючи, що в силу вимог п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції (параграф 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»). Всі ці обставини слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими такі факти та відповідні ним правовідносини.

Згідно з ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до положень ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Судом встановлено, що власником автомобіля «NISSAN-VANETTA» 1987 року випуску, кузов № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_3 про що зазначено в свідоцтві про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_4 від 28.12.2001 року.

Власником автомобіля позивачеві разом з автомобілем переданий реєстраційний документ на цей автомобіль.

Згідно п. 2.2 Правил дорожнього руху власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є законним володільцем (користувачем) автомобіля «NISSAN-VANETTA» 1987 року випуску, кузов № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 та володіє їм на підставі п. 2.2. Правил дорожнього руху.

10.05.2016 року приблизно о 05 годині 10 хвилин відповідач керуючи технічно справним автомобілем «MITSUBISHI-GRANDIS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині вул.Радгоспної в м.Запоріжжі не виконав вимоги п.8.7.3 Правил дорожнього руху та продовжив перетин перехрестя на червоний сигнал світоофора. Виїхавши на перехрестя з вул.Культурної на заборонений сигнал світлофора, відбулось зіткнення передньої частини автомобіля «MITSUBISHI-GRANDIS», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 з лівою передньою частино автомобіля «NISSAN-VANETTA» під керуванням позивача. В результаті даної ДТП позивач отримав забій правого колінного суглобу із частковим пошкодженням внутрішньої колатеральної зв`язки та набряком м`яких тканин по медіальній поверхні суглобу в результаті чого позивачу спричинені тяжкі тілесні ушкодження. Невідповідність дій водія ОСОБА_2 вимогам ПДД України, знаходиться в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

Зазначені обставини підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серія АП2 №311767 та матеріалами кримінального провадження №333/527/17, висновком експерта №9-24 від 24.01.2017 року.

В провадженні Комунарського районного суду м.Запоріжжя з 03.02.2017 року перебував на розгляді обвинувальний акт (справа №333/527/17) відносно ОСОБА_2 за вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст.286 КК України, що підтверджується обвинувальним актом від 30.01.2017 року затверджений прокурором Запорізької місцевої прокуратури №3 Шевченко А.О.

З ухвали Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 18.10.2017 року вбачається, що прийнято ухвалу про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, застосувавши підпункт в) частини 1 ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», а цивільний позов залишено без розгляду.

Зазначену ухвалу суду оскаржено до Запорізького апеляційного суду та скасовано 06.06.2019 року, кримінальне провадження відносно обвинуваченого повернуто до Комунарського районного суду м.Запоріжжя на новий розгляд. 03.06.2020р. про що Запорізьким апеляційним судом винесена відповідна ухвала.

Комунарським районним судом м.Запоріжжя прийнято рішення про закриття кримінального провадження та звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності, на підставі ст.49 КК України, цивільний позов залишено без розгляду про що 03.06.2020 року винесена ухвала суду, яка 11.06.2020 року набрала законної сили.

Факт заподіяння тілесних ушкоджень підтверджується висновком спеціаліста №230/с від 30.09.2016 року відповідно якого ОСОБА_1 обстежено за яке він сплатив 321,70 грн., що підтверджується довідкою та касовим чеком №0009 від 30.09.2016 року

З висновку експерта №197/к від 21.11.2016 вбачається, що у ОСОБА_1 має місце забій правого колінного суглобу із частковим пошкодженням внутрішньої колатеральної зв`язки та набряком та набряком м`яких тканин по медіальній поверхні суглобу, які оцінюються, як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Можливість утворення тілесних ушкоджень в результаті контакту з елементами кузова автомобіля «Ніссан» р.н. НОМЕР_5 не виключається.

З товарного чеку №152446 від 12.05.2016 року на ім`я ОСОБА_1 на суму 46,55 гривень, товарного чеку №1 від 11.05.2016 року на ім`я ОСОБА_1 на суму 217,06 гривень підтверджують витрати на лікування позивача на загальну суму 263,61 гривні.

Судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 перед третіми особами на час вищевказаної ДТП була застрахована у відповідача АТ «СК «КРАЇНА» в контексті п.1.4 ст.1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Забезпеченим транспортним засобом є автомобіль марки «MITSUBISHI-GRANDIS», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Дані обставини підтверджуються копією відповідного полісу №АІ/8298660.

13.05.2016 року позивач звернувся до відповідача АТ «СК «КРАЇНА» із повідомленням потерпілої особи про ДТП вхідний №2970 страхова справа №39804, а 23.07.2016 року із заявою про виплату йому страхового відшкодування.

З квитанції ПАТ КБ Приват Банк № 453218722008 від 13.03.2017 року на ім`я третьої особи ОСОБА_3 здійснений переказ АТ «СК «КРАЇНА» у розмірі 8835,54 гривень, що визнається сторонами.

Як слідує з наданого позивачем звіту №673 від 10.01.2017 року матеріальна шкоди причинена позивачу в наслідок ДТП складає 29170,68 гривень з урахування франшизи 500,00 гривень та виплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 8835,54 гривень різниця складає 19835,14 гривень.

Суд не приймає до уваги наданий позивачу звіт №24 від 02.03.2017 року з якого вбачається, що ринкова вартість «NISSAN-VANETTA» 1987 року випуску, кузов № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 35033,15 гривень, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 112344,60 гривень та встановлена матеріальна шкода спричинена позивачу ДТП у розмірі 35033,15 гривень. Про проведення огляду транспортного засобу «NISSAN-VANETTA» 1987 року випуску, кузов № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 відповідачі повідомлялись телеграмами 21.02.2017 року, що підтверджується відповідними телеграмами та фіскальними чеками №2 від 21.02.2017 року та №1 від 21.02.2017 року. Оскільки під час складання звіту №673 від 10.01.2017 року, яким визначена вартість матеріальної шкоди причиненої позивачу склала 29170,68 грн., позивач не заявляв зауважень та не згоди з розміром визначеної матеріальної шкоди.

Суд не приймає до уваги фіскальний чек №67 від 11.05.2016 року на суму 150,00 гривень, фіскальний чек №36 від 11.05.2016 року на суму 120,00 гривень, оскільки з них не вбачається, що дані витрати здійснені позивачем на лікування.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 09 липня 2010 року №566 (далі Розпорядження), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі Правила).

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 629 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір, який є обов`язковим для виконання, акти цивільного законодавства, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Нормою ст.1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є в тому числі діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності тощо) володіє транспортним засобом, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положеннями ст.1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно п.2.2 Правил власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Нормами ст.ст.395, 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно (зокрема, право володіння), має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 ЦК України.

В свою чергу ст.386 ч.3 ЦК України, яка входить до глави 29 вказаного кодифікованого нормативно-правового акту, передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником майна або відповідальності перед іншими особами.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Положеннями ст.ст.3, 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.979, 980 ЦК України передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників (страхувальників) наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

За змістом ст.17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.981 ЦК України договір обов`язкового страхування, яким особа страхує свою цивільно-правову відповідальність, укладається у письмові формі, зокрема, шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва поліса.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.9 Закону України «Про страхування» страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. Розміри страхових сум переглядаються Уповноваженим органом відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін.

Пунктом 1 Розпорядження встановлено, що розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цим розпорядженням (після 19 лютого 2016 року) за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 100 000 гривень на одного потерпілого.

За змістом ст.ст.12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.9 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (страхове відшкодування). Різновидом шкоди, завданої майну, є шкода, пов`язана із пошкодженням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розмір якої не може перевищувати 2% від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Згідно із ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У відповідності до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» - розглядаючи позов про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до п. 6 вищезазначеної Постанови особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Верховний Суд України в постанові від 20 січня 2016 року в справі №6-2808цс15 дійшов до висновку, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред`явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, позивач на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 Цивільного кодексу України підстав.

Відповідно до п. 3 ч.1ст. 980 ЦК України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до частини першої статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до Правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України від 4 червня 2014 року№ 6-49цс14, системний аналіз указаних положень законодавства, а також абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статті 1194 ЦК України, пункту 32.7 статті 32 Закону, пунктів п 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти таких висновків. Власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування в повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювана шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована винною особою в загальному порядку.

Оскільки розміру страхового відшкодування вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, тому позовні вимоги щодо стягнення майнової шкоди з АТ «СК «КРАЇНА» підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір в частині відшкодування понесених позивачем витрат на лікування, суд виходить з наступного.

Диспозиція ст.1206 ЦК України передбачає цивільно-правову відповідальність особи, яка вчинила злочин. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

У зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Розмір витрат на ліки, лікування, предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.

За змістом ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях.

Суду не надано належних та допустимих доказів підтверджуючих лікування позивача та придбання ним медичних препаратів, отримання медичної допомоги на суму 883,60 гривень.

Таким чином, позовні вимоги до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди в тому числі за лікування підлягають частковому задоволенню у розмірі 1085,31 гривень.

Вирішуючи спір в частині відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 31.03.1995 року № 4 обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В судовому засіданні встановлено, що в результаті неправомірних дій ОСОБА_2 позивачу було завдано моральних страждань, встановлено причинний зв`язок між протиправними діями відповідача та наслідками що настали.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначено, що при визначенні розміру моральної шкоди суд враховує характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Вирішуючи позов в частині стягнення моральної шкоди, суд бере до уваги те, що було порушено передбачене Конституцією України право ОСОБА_1 на недоторканість його здоров`я, внаслідок чого він переніс емоційний стрес.

При цьому суд враховує і те, що діями ОСОБА_2 було порушено звичний для ОСОБА_1 ритм життя, що полягає у тому, що відносно позивача було вчинено кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого він відчував біль, отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, був змушений перебувати на лікуванні.

Вказані обставини завдали ОСОБА_1 душевних страждань, змусили його докласти значних зусиль для організації свого життя, змінили його усталений розпорядок дня.

Дії ОСОБА_2 були такими, що порушили права потерпілого, а тому суд вважає за можливе застосувати щодо цих правовідносин норми ст. 23, 1167 ЦК України та стягнути на користь позивача компенсацію заподіяної моральної шкоди. При цьому, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд бере до уваги характер правопорушення, глибину душевних страждань, а також вимоги розумності та справедливості та визначає його в розмірі 25000,00 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги до ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справі від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Враховуючи викладене, з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру позовних вимог.

Також, судом буде ухвалено додаткове рішення, щодо розподілу судових витрат, а саме: витрат на правову допомогу , якщо докази будуть поданні до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підставі вищевикладеного, керуючись 12, 81, 133, 137, 144, 263-265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), АТ «СК «КРАЇНА» (04176, м.Київ, вул.Електриків, буд.29-а) – задовольнити частково.

Стягнути з АТ «СК «КРАЇНА» (ЄДРПОУ: 20842474, юридична адреса: 04176, м.Київ, вул.Електриків, буд.29-а) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 17 077 гривень 45 копійок (сімнадцять тисяч сімдесят сім гривень сорок п`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 1 085 гривень 31 копійку (одну тисячу вісімдесят п`ять гривень тридцять одну копійку).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 25 000 гривень 00 копійок (двадцять п`ять тисяч нуль-нуль копійок)

Стягнути з АТ «СК «КРАЇНА» (ЄДРПОУ: 20842474, юридична адреса: 04176, м.Київ, вул.Електриків, буд.29-а) на користь держави судові витрати судовий збір у розмірі 840 гривень 80 копійок (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) користь держави судові витрати судовий збір у розмірі 686 гривень 00 копійок (шістсот вісімдесят шість гривень нуль-нуль копійок).

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15.5) п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Повний текст судового рішення складено 05 липня 2021 року.

Суддя Комунарського районного суду

міста Запоріжжя Е.Г.Стоматов