Рішення № 98066513, 28.05.2021, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 315/502/21

Номер провадження № 2/315/225/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

28 травня 2021 року м. Гуляйполе

Гуляйпільський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Романько О.О.

за участю секретаря Денисенко Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Гуляйполе Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

02.04.2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

06.04.2021 року ухвалою судді позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

29.04.2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що вона працює в Комунальному закладі «Гуляйпільська спеціальна загальноосвітня школа - інтернат» Запорізької обласної ради. Під час отримання чергової заробітної плати не дорахувалася практично її четвертої частини, звернулася до бухгалтерії закладу, де дізналася, що відрахування із заробітної плати, почало здійснюватися на підставі отриманої закладом постанови приватного виконавця з м.Києва про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса, на користь ТОВ «Фінфорс» і на її вимогу їй були надані копії супровідного листа та самої постанови приватного виконавця, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Як слідує з позову, із постанови приватного виконавця вбачається, що 12.10.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименком Романом Васильовичем було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника в межах заведеного ним виконавчого провадження № 63048789 на підставі виконавчого напису № 21930, вчиненого 01 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем про стягнення з неї незрозумілої заборгованості у розмірі 5921.20 грн. на користь ТОВ «Фінфорс». Також цією ж постановою виконавець стягує і витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 669.00 грн. та основної винагороди приватного виконавця у розмірі 592.12 грн., що у загальному своєму розмірі становить 7182.32 грн., тому саме ця сума і визначена нею, як ціна позову.

Далі в позові зазначила, що жодних правовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» вона ніколи не мала та на даний час не має. Ніякої заборгованості у неї перед відповідачем не має. Жодного повідомлення чи листа від ТОВ «Фінфорс» про наявність у неї перед ними якоїсь заборгованості, або з вимогою сплати їм цієї заборгованості - не отримувала, а тому за таких обставин - цю заборгованість у жодному разі неможливо вважати безспірною. При цьому зауважила, що надана постанова виконавця не містять у собі взагалі даних, із яких було б видно на підставі чого зазначена заборгованість у неї перед відповідачем могла утворитися (договір позики, кредитний договір, боргова розписка, тощо). У всіх наданих та доданих до позову постановах виконавця - окрім її зареєстрованої адреси місця проживання у м.Гуляйполе - також зазначена адреса її проживання: АДРЕСА_1 , що повністю суперечить відмітці у її паспорті громадянки України серії НОМЕР_1 про реєстрацію мого місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з 02.06.2016 року і крім того з її паспорта чітко видно, що після цієї реєстрації вона місця свого проживання більше не змінювала і у м.Києві ніколи зареєстрована не була.

Вважає, що вказаний виконавчий напис № 21930 від 01.09.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., здійснено з грубим порушенням Порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами. Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору.

Нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Позивач вважає, що наявність спору в суді свідчить про відсутності безспірності вимог при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса.

Позивач стверджує, що ніяких вимог про виконання порушеного зобов`язання їй від відповідача надіслано не було, тобто нею не отримувалося. Вказаний виконавчий напис вчинено всупереч вимогам закону, зокрема, без перевірки нотаріусом безспірності заборгованості за кредитним договором та перевірки факту завчасної поінформованості боржника банком про існування кредитної заборгованості і її розмір.

Прохає визнати виконавчий напис № 21930, вчинений 01 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем про стягнення з неї на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» заборгованості у розмірі 5921,20 гривень таким, що не підлягає виконанню, стягнути з відповідача на її користь судові витрати у загальному розмірі 1362 гривень, які складаються зі сплаченої суми судового збору у розмірі 908,00 гривень, за подання цієї позовної заяви та судового збору у розмірі 454,00 гривень, сплачених за подання заяви про забезпечення позову.

В судове засідання позивач та її представник - адвокат Рябко Ю.М.. не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надавали заяви про розгляд справи без їх участі.

В судове засідання представник відповідача ТОВ «Фінфорс» не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, про причини неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи у його відсутність не надав, відзив на позов не подав, на виконання ухвали суду надав копії матеріалів та документів, які б свідчили про заборгованість позивача ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінфорс».

В судове засідання третя особа приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. не з`явився, про час і місце його проведення був повідомлений належним чином, заяву про розгляд справи без його участі не надав, вимог ухвали суду про витребування доказів не виконав.

В судове засідання третя особа приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Клименко Р.В. не з`явився, про час і місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, заяву про розгляд справи без його участі не надав, на виконання ухвали суду надав копії матеріалів виконавчого провадження.

Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими для заочного розгляду.

Відповідно до положень ст. ст. 280-281 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу з ухваленням заочного рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Гуляйполе Запорізької області народилася позивач - ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 12.09.2005 року Гуляйпільським РВ УМВС України в Запорізькій області (а.с.4).

12.10.2020 року на адресу позивача та за місцем її роботи - до КЗ «Гуляйпільська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Запорізької обласної ради приватним виконавцем Клименком Р.В. направлено до відома та виконання постанову від 12.10.2020 року винесену при примусовому виконанні виконавчого напису №21930 від 01.09.2020 року, що видав приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованості в розмірі 5921,20 грн., а також основної винагороди приватного виконавця (а.с. 6, 7).

05.04.2021 року ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, який вчинено приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. від 01.09.2020 року та зареєстрованого в реєстрі за № 21930 про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованості в розмірі 5921,20грн., до вирішення справи по суті.

30.04.2021 року ТОВ «Фінфорс» на виконання ухвали суду від 06.04.2021 року надало копії документів: договору №625799-А від 09.08.2019 року з додатками (№1-11), договору факторингу №40071779-30 від 18.12.2019 року з додатками, витягу з реєстру прав грошових вимог, довідки №22/04-5 від 22.04.2021 року на підтвердження заборгованості позивача ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінфорс». (а.с.21-70).

25.05.2021 року приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Клименко Р.В. на виконання ухвали суду від 06.04.2021 року надіслав суду копії матеріалів виконавчого провадження №63048789 (а.с.88-155).

З матеріалів виконавчого провадження №63048789 приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Клименко Р.В. вбачається, що 07.09.2020 року до нього з заявою звернувся стягувач ТОВ «Фінфорс» про відкриття за місцем проживання (перебування) боржника виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. від 01.09.2020 року та зареєстрованого в реєстрі за № 21930 про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованості в розмірі 5921,20грн. (а.с. 89, 90).

З наданих приватним виконавцем та наданих відповідачем матеріалів також вбачається, що09.08.2019 року між ТОВ «СС ЛОУН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №625799-А(а.с. 22-29, 93-100, 105-112), до якого в подальшому укладалися додаткові угоди з узгодженням графіків платежів (а.с. 30-51). 18.12.2019 року на підставі договору факторингу №40071779-30 ТОВ «СС ЛОУН» відступило ТОВ «Фінфорс» право грошової вимоги, зокрема, за кредитом позивача (а.с. 52-68, 135-151), та згідно довідки ТОВ «СС ЛОУН» станом на 18.12.2019 року розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №625799-А від 09.08.2019 року складає 5921,20 грн. (а.с. 69-70, 152-153).

Проте надані відповідачем та приватним виконавцем матеріали не містять підтвердження того, що позивачеві ОСОБА_1 було відомо про існування заборгованості, відступлення права вимоги, а також доказів того, що їй направлялися будь-яків вимоги про сплату боргу.

При вирішенні справи суд керується наступним.

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч.1 ст.16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (в редакції на час виникнення правовідносин) та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом законодавства станом на час вчинення оскаржуваного виконавчого напису був, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 (далі Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат»). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів передбачено в Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 Порядку.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права у аналогічних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.03.2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 137/1666/16-ц (касаційне провадження № 14-84цс19) та постанови від 15.01.2020 року № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 (Перелік документів) передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченою угодою, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються, зокрема, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

Отже, в основі вчинення вказаної нотаріальної дії лежить факт безспірності наявної заборгованості.

Відповідно до п.2 Переліку документів для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Таким чином, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору щодо її розміру, строку, за який вона нарахована тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж стовідсотково підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі (висновок Верховного Суду у постанові від 05.03.2018 року, справа № 756/11960/15-ц).

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справу в межах позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Верховний Суд у постанові від 31.10.2018 року по справі № 308/11193/16-ц, провадження № 61-7410св18 зазначив, що при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий же правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 року № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19.09.2018 року (провадження № 14-12559св18).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріусом під час вчинення оспорюваного виконавчого напису про стягнення заборгованості на користь ТОВ «Фінфорс» не було дотримано всіх вимог, передбачених Порядком вчинення нотаріальних дій, так як не доведено, що позивач отримував від ТОВ «Фінфорс» вимогу щодо погашення заборгованості, крім того, сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу з метою вчинення виконавчого напису не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого, а тому, суд бере до уваги те, що позивач була позбавлена можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості, у зв`язку з чим не могла як оспорити вимоги ТОВ «Фінфорс», так само і виконати їх, що, в свою чергу, не може свідчити про безспірність суми, пред`явленої до стягнення, яку ОСОБА_1 не визнає та заперечує проти існування заборгованості, що також може свідчити про відсутність безспірності вимог до боржника.

Додатково суд приймає до уваги те, що Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року та Постановою Великої палати Верховного Суду від 20.06.2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, було визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі, що «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п.4 ст. 254 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, з 22 лютого 2017 року, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин. Таким чином, в момент вчинення виконавчого напису 01.09.2020 року були відсутні правові підстави для його вчинення, а отже такий виконавчий напис не підлягає виконанню.

Також, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус отримував від фінансової компанії (відповідача) первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком чи його правонаступником є безспірним.

Таким чином, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд вважає, що матеріалами справи не доведено, що боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, а тому необхідно дійти висновку, що виконавчий напис вчинено з порушенням норм законодавства.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, обґрунтованими та доведеними, і такими, що підлягають задоволенню.

В свою чергу, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що виконавчий напис вчинено саме щодо суми заборгованості у розмірі 5921,20 грн.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення на його користь судового збору суд зазначає таке.

Відповідно до ст.141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 908,00 гривень та за подання заяви про забезпечення позову 454,00 гривень.

Керуючись ст. ст. 4, 9, 10, 12-13, 18, 81, 141, 247, 263-265, 272, 280-283, 353, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 01.09.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за № 21930, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» заборгованості в розмірі 5921,20грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (код ЄДРПОУ 41717584, юридична адреса: м. Київ, Новопечерський провулок, буд. 19/3, корпус 2, оф. 9) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1362 грн. 00 коп.

Повний текст рішення складено 07.06.2021 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Загальний порядок передбачає, що апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Гуляйпільський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: О. О. Романько