Рішення № 98066030, 02.07.2021, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/804/21

Провадження № 2/219/1623/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2021 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Конопленко О.С.

за участю секретаря судового засідання Троян Л.К.

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні шляхом дистанційного судового провадження у режимі відеоконференції у загальному позовному провадженні матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Соснівського районного суду м. Черкаси, Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області, Придніпровського районного суду міста Черкаси, Черкаського апеляційного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

02 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Соснівського районного суду м. Черкаси, Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області, Придніпровського районного суду м. Черкаси, Черкаського апеляційного суду, в якій просить: зобов`язати Управління Державного казначейства України у Черкаській області незалежно від вини посадових осіб: суддів Соснівського районного суду м. Черкаси, Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області, Придніпровського районного суду міста Черкаси, Черкаського апеляційного суду відшкодувати позивачу за рахунок коштів державного бюджету моральну шкоду в сумі 240 000 гривень та додатково кожний податок, який може бути нарахований на цю суму, у зв`язку з довготривалим триманням ОСОБА_1 в залі суду в ході судового розгляду в місці, загородженому металевими прутами, з перекриттям з дроту, у зв`язку з чим він зазнав душевних переживань, втратив авторитет серед оточення, зазнав надзвичайного впливу, що призвело до глобальної зміни життєвого укладу ОСОБА_1 та завдало йому значних страждань, негативним чином вплинуло на стан здоров`я останнього та його сім`ї.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з 15 серпня 2014 року по 2018 рік він під час здійснення судових засідань в Апеляційному суді Черкаської області по розгляду апеляційних справ позивача на ухвали слідчого судді Соснівського районного суду міста Черкаси, в Соснівському районному суді міста Черкаси по розгляду клопотань слідчого СВ УСБ України в Черкаській області про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 та в подальшому, під час розгляду кримінального провадження № 22014250000000027 по справі № 699/268/15 в Корсунь-Шевченківському районному суді Черкаської області, в Придніпровському районному суді міста Черкаси, Апеляційному суді Черкаської області ОСОБА_1 утримувався в місці, огородженому металевими прутами, з перекриттям з дроту, у зв`язку з чим він зазнав душевних переживань, втратив авторитет серед оточення, зазнав надзвичайного впливу, що призвело до глобальної зміни життєвого укладу та завдано значних страждань, що негативним чином вплинуло на стан здоров`я ОСОБА_1 та його сім`ї. Тож, керуючись рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Заїченко проти України» № 45797/09 та як прикладом визначення розміру моральної шкоди рішенням Європейського Суду з прав людини, викладеному у постанові Великої Палати Європейського Суду з прав людини у справі «Свинаренко і Сляднєв проти Росії» від 17 липня 2014 року, яким встановлено порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку з надмірно тривалим розглядом кримінальної справи та ст. 3 Конвенції – у зв`язку з триманням заявників в залі суду в ході названого судового розгляду в місці, огородженому металевими прутами, з перекриттям з дроту (металева клітка), а тому позивач вважає справедливою сатисфакцією сплату на його користь моральної шкоди у розмірі 240 000 гривень, що відшкодовується державою в особі Головного управління Державного казначейства України в Черкаській області незалежно від вини посадових і службових осіб відповідачів.

Ухвалою судді Артемівського міськрайонний суду Донецької області Конопленко О.С. від 04 лютого 2021 року вказану цивільну справу передано на розгляд Корсунь-Шевченківському районному суду Черкаської області.

Постановою Донецького апеляційного суду від 11 березня 2021 року ухвалу від 04 лютого 2021 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до Артемівського міськрайонного суду Донецької області.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2021 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі, призначено підготовче засідання на 10 годину 00 хвилин 19 квітня 2021 року, визначено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а третій особі – п`ятиденний строк з дня отримання позовної заяви та відзиву на позовну заяву для подання пояснень щодо позову або відзиву.

13 квітня 2021 року на електронну адресу суду надійшов відзив Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області, згідно якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з наступних обставин. Так, ОСОБА_1 посилається на те, що протиправними діями відповідача йому були завдані немайнові втрати, однак, позивачем не доведено умови та підстави покладення цивільної відповідальності, а саме, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між цими діями та спричиненою шкодою, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України. Крім того, вимоги щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 240 000 гривень не містять жодного обґрунтування саме такого розміру завданої моральної шкоди. Відповідно до підпункту 2 пункту 21 Перехідних положень КПК України Кабінет Міністрів України повинен був у місячний строк з дня опублікування цього Кодексу внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Кодексом, у тому числі з метою забезпечення фінансування: заміни у судах загальної юрисдикції металевих загороджень, які відокремлюють підсудних від складу суду і присутніх громадян, на загородження із скла чи органічного скла. У пункті 7 Інструкції про порядок конвоювання та тримання в судах підсудних, (засуджених) за вимогою судових органів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Верховного Суду України, Служби безпеки України від 16 жовтня 1996 року № 705/37/5/17-398 1-3/503/239 (діяла по 26 травня 2015 року) було визначено, що в кожному судовому органі до 50% залів судових засідань, в яких розглядаються кримінальні справи, обладнуються стаціонарними металевими загородженнями, які відокремлюють підсудних від складу суду і присутніх громадян. Що також передбачалося пунктом 6.2.1.6 ДБН В.2.2-26:2010 «Будинки і споруди. Суди». Наказом ДСА України від 20 березня 2017 року № 350 були затверджені Загальні вимоги до загородження зі спеціального захисного скла для розміщення обвинувачених (підсудних), засуджених. Абзацом 2 пункту 2 зазначеного наказу було визначено, що апеляційним судом та територіальним управлінням Державної судової адміністрації України застосовувати затверджені цим наказом Загальні вимоги до загородження при заміні існуючих металевих загороджень у залах судових засідань для розгляду кримінальних справ, а також облаштуванні нових залів судових засідань для розгляду кримінальних справ. Виходячи з наведеного відповідач просить суд звернути увагу на те, що кримінальне провадження № 2201450000000027 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 258-3, ч.1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК України перебувало в провадженні Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області з 19 березня 2015 року по 03 грудня 2015 року. Відповідач також вважає, що позивачем не надано суду доказів завдання йому моральної шкоди в результаті винних дій або бездіяльності відповідача, а наведені позивачем у позовній заяві обставини не свідчать про наявність бездіяльності або дій відповідача, що могли б бути у причинному зв`язку із душевними стражданнями позивача. На підставі наведеного відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі (а.с. 81-100).

19 квітня 2021 року підготовче судове засідання не відбулось через неможливість проведення відео конференції з Шевченківським районним судом Черкаської області, з приміщення якого приймає участь позивач.

27 квітня 2021 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача – Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області, згідно якої позивач зазначив, що при підготовці позовної заяви він керувався не положеннями Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а позовна заява побудована на підставі рішення Європейського суду з прав людини по справі «Свинаренко і Сляднєв проти Росії», яке, відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» є складовою частиною національного законодавства України та підлягає обов`язковому застосування під час винесення рішення. При вирішенні питання щодо компенсації шкоди за порушені права національні суду мають виходити із сум, присуджених Європейським судом з прав людини у подібних ситуаціях (рішення ЄСПЛ «Іванов проти Росії»). Крім того, позивач наголошує, що над даний час у Корсунь-Шевченківському районному суді Черкаської області демонтована металева клітка та встановлено місце, загороджене спеціальним захисним склом для розміщення обвинувачених, що свідчить про усунення бездіяльності відповідача (а.с. 108-113).

Ухвалою суду від 02 червня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14 годину 23 червня 2021 року, одночасно відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, а саме копій ухвал, які підтверджують здійснення судових засідань згідно наведеного у позові переліку судових засідань, у яких приймав участь ОСОБА_1 , оскільки позивачем не зазначено які обставини можуть підтвердити ці докази або аргументи, які можуть спростувати; повідомлення про неможливість подання доказів разом з позовною заявою; причини, з яких докази не можуть бути подані у зазначений строк, а також позивач не надав докази, які підтверджують, що він здійснив всі залежні від дії, спрямовані на отримання вказаних доказів, а також вжиті заходи для самостійного отримання доказів, або причини неможливості самостійного отримання доказів.

Позивач у судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача – Соснівського районного суду м. Черкаси, який про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся у відповідності до пункту 1 частини 7 статті 128 ЦПК України – шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, до засідання не з`явився. 18 червня 2021 року до суду надійшло клопотання голови суду ОСОБА_2 , у якому він зазначив, що просить розгляд справи провести без участі представника відповідача, а позовні вимоги вважає безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Представник відповідача – Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області, який про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся у відповідності до пункту 1 частини 7 статті 128 ЦПК України – шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, до підготовчого засідання не з`явився. 13 квітня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому голова суду ОСОБА_3 зазначив, що просить розгляд справи провести без участі представника відповідача, а у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача – Придніпровського районного суду міста Черкаси, який про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся у відповідності до пункту 1 частини 7 статті 128 ЦПК України – шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, до підготовчого засідання не з`явився. 22 червня 2021 року до суду надійшло клопотання в.о. голови суду Демчик Р.В., у якому він зазначив, що просить розгляд справи провести без участі представника відповідача, а у задоволенні позовних вимог відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Представник відповідача – Черкаського апеляційного суду, який про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся у відповідності до пункту 1 частини 7 статті 128 ЦПК України – шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, до підготовчого засідання не з`явився. 17 червня 2021 року від голови суду ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача – Черкаського апеляційного суду, зазначивши, що позовні вимоги відповідач не визнає та просить відмовити в їх задоволенні, у заяві від 02 червня 2021 року відповідач також зауважив, що спірні правовідносини у позивача ОСОБА_1 виникли з Апеляційним судом Черкаської області, що перебуває у стадії ліквідації, а Черкаський апеляційний суд не є його правонаступником.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, який про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся у відповідності до пункту 1 частини 7 статті 128 ЦПК України – шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, до підготовчого засідання не з`явився за невідомою суду причиною, клопотань про відкладення судового засідання або про проведення розгляду справи без його участі на адресу суду не надходило. Оскільки представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області – був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, але причини неявки суду не повідомив, суд вважає можливим у відповідності до пункту 1 частини 3 статті 223 ЦПК України розглянути справу без його участі.

Вислухавши позивача та дослідивши матеріали цивільної справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач, звертаючись до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди посилається на його незаконне тримання в металевих загородженнях у залі судових засідань Соснівського районного суду м. Черкаси, Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області, Придніпровського районного суду міста Черкаси, Апеляційного суду Черкаської області, через що він зазнав душевних страждань.

Відповідно до положень ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові, зокрема, внаслідок, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду (частина друга статті першої Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Пунктом 1-1 частини 1 статті другої Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.

Згідно з пунктом 5 статті 3 цього ж Закону у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.

Положеннями статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що відшкодування моральної шкоди, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, установлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (стаття 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Тобто чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме статті 1176 ЦК України та Закону.

Однак для настання відповідальності у вигляді відшкодування матеріальної та моральної шкоди, передбаченої ст. 1176 К України, повинні існувати обставини, визначені частиною 1 статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Таких обставин в ході розгляду справи не встановлено.

В даному випадку необхідно керуватись положеннями ч. 6 ст. 1176 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до ст.ст. 1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

Саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини".

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов`язковою умовою настання відповідальності.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями.

Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами.

Зазначена позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21 грудня 2018 року у справі № 920/31/18 та від 08 травня 2018 року у справі № 920/316/17.

Дії, рішення або бездіяльність посадових осіб уважається правомірними, поки не встановлено протилежного у визначеному чинним законодавством порядку.

Дії, рішення чи бездіяльність органів державної влади можуть бути оскаржені та визнані неправомірними в судовому порядку.

Незаконні (неправомірні) дії – це дії, вчинені всупереч встановленому порядку або закону.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до роз`яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди» під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При з`ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

В порушення вимог ст. 81 ЦПК України позивач не надав суду доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди та вини відповідачів у її заподіянні, а також не довів наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої судами.

Посилання позивача на наявність рішення Європейського суду з прав люди у справі «Свинаренко і Сляднєв проти Росії», яким констатовано порушення ст. 3 Конвенції у зв`язку з триманням заявників в залі суду в ході названого судового розгляду в місці, огородженому металевими прутами з перекриттям з дроту (металева клітка), не може бути безумовною підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки останнім не доведено суду, що він дійсно під час розгляду судами кримінального провадження № 2201450000000027 в період часу з 15 серпня 2014 року до 11 січня 2018 року перебував у залі судових засідань у місцях, огороджених металевими прутами з перекриттям з дроту.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13,76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Соснівського районного суду м. Черкаси, Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області, Придніпровського районного суду міста Черкаси, Черкаського апеляційного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, про зобов`язання Управління Державного казначейства України у Черкаській області незалежно від вини посадових осіб: суддів Соснівського районного суду м. Черкаси, Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області, Придніпровського районного суду міста Черкаси, Черкаського апеляційного суду відшкодувати позивачу за рахунок коштів державного бюджету моральну шкоду в сумі 240 000 гривень та додатково кожний податок, який може бути нарахований на цю суму, у зв`язку з довготривалим триманням ОСОБА_1 в залі суду в ході судового розгляду в місці, загородженому металевими прутами, з перекриттям з дроту, у зв`язку з чим він зазнав душевних переживань, втратив авторитет серед оточення, зазнав надзвичайного впливу, що призвело до глобальної зміни життєвого укладу ОСОБА_1 та завдало йому значних страждань, негативним чином вплинуло на стан здоров`я останнього та його сім`ї.

Повний текст рішення суду виготовлено 02 липня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідачі:

– Соснівський районний суд м. Черкаси, місцезнаходження: 18015, м. Черкаси, вул. Гоголя, буд. 316, код ЄДРПОУ 02887846;

– Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області, місцезнаходження: 19402, Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Гагаріна, буд. 61/4, код ЄДРПОУ 02887711;

– Придніпровський районний суд м. Черкаси, місцезнаходження: 18015, м. Черкаси, вул. Гоголя, буд. 316, код ЄДРПОУ 02887835;

– Черкаський апеляційний суд, місцезнаходження: 18001, м. Черкаси, вул. Верхня Горова, буд. 29, код ЄДРПОУ 42255820;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, місцезнаходження: 18001, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 192, код ЄДРПОУ 37930566.

Суддя О.С. Конопленко

02.07.2021