Ухвала суду № 98064382, 01.06.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8608/21

Провадження № 1-кс/344/3430/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Бабій О.М., з участю секретаря Підхомної Н.М., прокурора Харуна Ю.В., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Синишина П.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, в рамках кримінального провадження № 12016090010002400 від 06.06.2016 року,-

В С Т А Н О В И В :

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обґрунтування якого посилається на те, що 06.06.2016 близько 01.15 год, по вул. Толстого у м. Івано-Франківську у дворі будинку № 1 ОСОБА_1 , на ґрунті негативних емоцій, діючи умисно, наніс ножем тілесні ушкодження ОСОБА_2 у вигляді проникаючого ножового поранення шиї справа з пошкодженням яремних вен, гілок сонної артерії, повного пересічення кивального м`яза справа, профузної кровотечі, не проникаючого ножового поранення грудної клітки зліва (ділянка серця), колото-різаної рани інфраобітальної ділянки справа, множинних різаних ран лівого передпліччя, травматичного шоку 1 ступеня тяжкості, які згідно підпункту «п» пункту 2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя.

Під час досудового розслідування 21 червня 2016 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 121 КК України.

23 червня 2016 року ухвалою Івано-Франківського міського суду ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та заборонено у період доби з 22 год по 06 год залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , однак останній, впродовж неодноразових перевірок за місцем проживання у вказаний період часу був відсутній, місце перебування його не встановлено.

11 серпня 2016 року постановою слідчого СВ Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області досудове розслідування у кримінальному провадженні було зупинено та оголошено в розшук підозрюваного ОСОБА_1

31 травня 2021 року досудове розслідування у кримінальному провадженні було відновлено, оскільки місце знаходження підозрюваного було встановлено.

Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: п. 1 - можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює про неминучість покарання за вчинення злочину у вигляді позбавлення волі, перебував у розшуку та був затриманий 30.05.2021 працівниками Львівського прикордонного загону; п. 3 - незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 , оскільки остання є колишньою дружиною підозрюваного та має із ним спільну доньку ОСОБА_4 , а також на свідків у вказаному кримінальному провадженні.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав викладених в ньому, просив клопотання задовольнити.

Захисник у судовому засіданні заперечив проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за недоведеністю ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Просив визначити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічну пору доби.

Підозрюваний у судовому засіданні підтримав думку захисника. Також пояснив що через необхідність у лікуванні змушений був покинути територію України для заробітку, хоча розумів, що до нього застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

21 червня 2016 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 121 КК України.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 червня 2016 року відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та заборонено у період доби з 22 год по 06 год залишати житло за адресою: АДРЕСА_1

11 серпня 2016 року постановою слідчого СВ Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області досудове розслідування у кримінальному провадженні було зупинено та оголошено в розшук підозрюваного ОСОБА_1 .

30 травня 2021 року ОСОБА_1 затримано працівниками Львівського прикордонного загону при поверненні на територію України.

31 травня 2021 року досудове розслідування у кримінальному провадженні відновлено.

Постановою прокурора строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 04 липня 2021 року.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України підтверджується доказами, зібраними під час досудового розслідування, а саме: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 , протоколами допитів свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , заявою та допитом підозрюваного ОСОБА_1 , пред`явленням особи для впізнання, слідчим експериментом із підозрюваним ОСОБА_1 .

Крім цього, прокурором частково доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний не виконав процесуальні обов`язки, що були покладені на нього згідно ухвали слідчого судді від 23 червня 2016 року, покинувши територію України; незаконно впливати на потерпілого, оскільки остання є колишньою дружиною підозрюваного та має із ним спільну доньку.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 зазначеного злочину, його вік, міцність соціальних зв`язків, відсутність судимостей, стан здоров`я, а також невиконання ним процесуальних обов`язків, покладених ухвалою про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 відносяться до категорії тяжких, за вчинення якого відповідно до санкції ч. 1 ст. 121 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до восьми років.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Однак застосування положень ч. 4 ст. 183 КПК України щодо невизначення розміру застави є правом, а не обов`язком слідчого судді, суду. При вирішенні питання можливості застосування застави, як альтернативного запобіжного заходи врахуванню підлягають підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України.

У даному випадку слідчий суддя враховує, що підозрюваний був затриманий під час повернення на територію України, хворіє, 31.05.2021 в нього трапилось загострення хвороби, досудовому розслідуванню він сприяє.

Частиною 5 ст. 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні підозрюваному розміру застави, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини в частині того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірною для нього.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб з визначенням застави - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов`язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження. Саме такий розмір застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні та є спів мірним із розміром отриманої неправомірної вигоди.

За змістом ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Таким чином строк тримання під вартою підлягає обчисленню з моменту затримання підозрюваного.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-194, 196-197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 03 липня 2021 року включно.

Взяти підозрюваного ОСОБА_1 під варту в залі суду, а тримання його під вартою здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Визначити заставу - 45 400 (сорок п`ять тисяч чотириста) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (МФО: 820172, код отримувача: 26289647, банк отримувача: ДКС України, м. Київ, рахунок: UA158201720355259002000002265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 на строк до 03 липня 2021 року включно обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою їх вимогою;

- без дозволу слідчого, прокурора чи суду не відлучатись із населеного пункту в якому він проживає;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця свого проживання чи роботи;

- утримуватись від спілкування з усіма свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до органів державної міграційної служби України в Івано-Франківській області свій паспорт для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

та роз`яснити, що в разі невиконання таких обов`язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора окружної прокуратури міста Івано-Франківська Харуна Ю.В.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Бабій О.М.