Рішення № 98059633, 23.06.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.06.2021 Справа №607/4949/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді – Сливки Л.М.

за участі секретаря судового засідання – Хамелко О.Ю.,

позивача – ОСОБА_1 , представника відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області – Стукало Марини Світозарівни, представника відповідача Тернопільської обласної прокуратури – Марцун Алли Антонівни, представника відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області – Качор Валентини Володимирівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області, Тернопільської обласної прокуратури, Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 пред`явив до суду позов до відповідачів Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області, Тернопільської обласної прокуратури, Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області, у якому просить стягнути солідарно з Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області, Тернопільської обласної прокуратури, Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області моральну шкоду у сумі 500 000 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 гривень. В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що 29 грудня 2017 року до в СВ Тернопільського РВП Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_2 із заявою про те, що він погрожуючи фізичною розправою над ним його сім`єю безпідставно вимагає у нього ( ОСОБА_2 ) гроші. Відповідні відомості, на виконання вимог ст.214 КПК України, внесені до ЄРДР за №12017210180000753 від 29 грудня 2017 року та було розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України. У цей же день, слідчий СВ Тернопільського РВП Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області Цибульський В.І. у кримінальному провадженні №12017210180000753 від 29 грудня 2017 року звернувся до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії –аудіо, відео- контроль відносно ОСОБА_1 . На підставі зазначеного клопотання, слідчий суддя Апеляційного суду Тернопільської області, на думку позивача, виніс завідомо неправосудне рішення, яким надав дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо, відео контроль особи відносно ОСОБА_1 . У подальшому оперуповноваженим СКП Тернопільського РВП ТВП ГУНП в Тернопільській області, старшим лейтенантом поліції Новосадом Т.Р. на виконання рішення слідчого судді апеляційного суду Тернопільської області від 29 грудня 2017 року відносно нього проведено негласну слідчу (розшукову) дію аудіо, відео контроль особи та 06 березня 2018 року складено відповідний протокол. 10 січня 2018 року у кримінальному провадженні №12017210180000753 від 29 грудня 2017 року прокурором Тернопільської місцевої прокуратури Хомою Р.Б. винесено постанову про контроль за вчиненням злочину, яка на думку позивача є очевидно незаконною. У мотивувальній частині постанови прокурором зазначено, що кримінальне провадження №12017210180000753 від 29 грудня 2017 року розпочате за заявою ОСОБА_3 , який повідомив про вимагання у нього коштів ОСОБА_1 10 січня 2018 року на виконання незаконного рішення прокурора Хоми Р.Б. поліцейські УКР КП ГУНП в Тернопільській області за участі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 провели зазначену НСРД відносно ОСОБА_1 та 10 січня 2018 року склали відповідний протокол. Позивач вважає, що вказані дії є свідченням протиправної поведінки Головного управління Національної поліції в Тернопільській області та Тернопільської обласної прокуратури, а саме невиконання прямого припису частини 3 статті 214 КПК України, яка забороняє здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до ЄРДР, зокрема досудового розслідування відносно ОСОБА_1 за заявою ОСОБА_3 . Так, позивач вважає, що незаконні дії органів досудового розслідування та прокуратури, які полягають у зверненні з клопотанням про надання дозволу на проведення НСРД до Апеляційного суду Тернопільської області, прийняття слідчим суддею Апеляційного суду Тернопільської області ухвали про надання дозволу на проведення НСРД; ініціювання проведення НСРД прокурором; проведенням на протязі тривалого часу незаконних НСРД відносно ОСОБА_1 ; проведення та прийняття слідчих дій та рішень відносно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12017210180000753 від 29 грудня 2017 року, є достатніми підставами для застосування цивільно-правової відповідальності за заподіяну моральну шкоду. Зокрема, завдана йому моральна шкода полягає у душевних та моральних стражданнях, які він зазнав, у зв`язку із незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, оскільки деталі його особистого життя стали відомі широкому колу осіб, що призвело до отримання ним нервових стресів та необхідності докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав, здійснювати витрати на правову допомогу. По даний час, згадка про вчинені відносно нього незаконні дії викликає у нього сильні душевні страждання, що відобразилося на його психоемоційному стані та він змушений був приймати заспокійливі препарати. Також, зазначає, що завдана йому моральна шкода полягає у зневажанні його як громадянина України та його зневіри до органів державно влади. Завдану моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 500000 гривень, та вважає, що вказана моральна шкода підлягає стягненню на підставі статті 1174 ЦК України та ст. 23 ЦК України. За вказаних обставин просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 березня 2021 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Від відповідача Тернопільської обласної прокуратури надійшов до суду відзив на позов, у якому заперечують проти позовних вимог. В обґрунтування своїх доводів вказують на те, що заявлена позивачем вимога про відшкодування моральної шкоди не доведена належними, достовірними та достатніми доказами. ОСОБА_1 позовні вимоги обґрунтовує протиправністю дій та рішень відповідачів, долучаючи як докази протиправних дій відповідачів та заподіяння йому моральної шкоди повідомлення про початок досудового розслідування від 29.12.2017, доручення про проведення досудового розслідування від 29.12.2017, постанову про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 29.12.2017, витяг з ЄРДР від 29.12.2017, постанову про доручення розслідування кримінального провадження групі слідчих від 29.12.2017, рапорт від 29.12.2017, клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії -аудіо, -відео контроль особи від 29.12.2017,ухвалу слідчого судді апеляційного суду Тернопільської області про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії -аудіо, -відео контроль особи від 29.12.2017, постанову про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні №12017210180000753 від 30.12.2017, постанову про контроль за вчиненням злочину від 10.01.2018, протокол про проведення контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину від 10.01.2018, протоколу за результатами проведення негласної слідчої розшукової дії -аудіо, -відео контроль особи від 06.03.2018 року. Однак, вказані документи не можуть слугувати в розумінні ст. ст. 76-77 ЦПК України доказами, що проведені дії та прийняті рішення працівників правоохоронних органів, спрямованих на розслідування кримінального провадження, є протиправними, також вони не є доказами спричинене: моральних страждань позивачу. Також, представник відповідача стверджує, що у позовній заяві ОСОБА_1 та доданих документах не наведено належного обґрунтування спричинення моральної шкоди, не розкрито зміст заподіяної шкоди, не вказано та не надано жодного доказу, який міг би це підтвердити. Твердження ОСОБА_1 про душевні та сильні моральні страждання від згадки про те, що деталі особистого життя стали відомі широкому колу осіб, наявність нервових стресів через необхідність докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав, а також витрат на правову допомогу, необхідність приймати заспокійливе, зневірі до органів державної влади не підтверджені жодними доказами. Позивачем не наведено обґрунтувань заподіяння йому моральних страждань у момент здійснення процесуальних дій чи прийнятими процесуальними рішеннями слідчого, прокурора чи суду в ході проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12017210180000753. Факт проведення НСРД свідчить лише про здійснення слідчих дій, передбачених КПК України, що само по собі не вказує на порушення прав позивача з призми дотримання норм КПК України органами, що здійснюють досудове розслідування, та не надає підстав для відшкодування моральної шкоди. Також, представник відповідача зазначає, що твердження позовної заяви та додані до неї матеріали не доводять, що негативні явища у житті ОСОБА_1 (моральна шкода) настали внаслідок проведення вказаних у позові НСРД, а не залежали від інших чинників. Під час досудового розслідування слідчий та прокурор виконує процесуальні функції, які не можна охарактеризувати як управлінські, і для оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності визначений спеціальний порядок. Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях визначає глава 26 КПК України. Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого та прокурора, що можуть бути оскаржені слідчому судді на етапі досудового проваджені визначений у ч. 1 ст. 303 КПК України. Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно правилами ст. ст. 314-316 цього Кодексу (ч. 2 ст. 303 КПК України). При цьому, представник відповідача зазначає, що процесуальні рішення та дії, які позивач вважаються такими, що вчинені з порушенням закону, є предметом оскарження відповідно до правил КПК України, тобто є механізм реалізації прав особи на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування. На даний час прокурором Тернопільської обласної прокуратури здійснюється підтримання публічного обвинувачення кримінальному провадженні №12017210180000244 від 03.05.2017 року, яке об`єднане з кримінальним провадженням №12017210180000753 від 29 грудня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.189. ч. 4 ст. 263. ч. 4 ст. 296 КК України. Розгляд вказаного кримінального провадження здійснюється Тернопільським міськрайонним судом та знаходиться на стадії судового розгляду, а саме здійснюється дослідження доказів, здобутих в ході досудового розслідування, зокрема протоколів НСРД, на які позивач посилається у позовній заяві. Позивач вправі був оскаржити дії та рішення щодо проведення стосовно нього НСРД на стадії підготовчого провадження у суді за правилами ст. ст. 314-316 КПК України. Разом із тим, вказують, що позивачем не зазначено, з яких саме міркувань він виходив, визначаючи відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 000 гривень та якими належним допустимими та достовірними доказами це підтверджується. Також, не підлягає до задоволення позовна вимога щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 4000 гривень, оскільки позов не містить жодної інформації та доказів понесення вказаних витрат позивачем. За вказаних обставин просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Від відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області надійшов до суду відзив на позов, згідно якого заперечують проти викладених у позові обставин, вказуючи на те, що твердження позивача на «очевидно незаконні рішення та дії відповідачів» є безпідставними, суб`єктивними та очевидними лише йому. Жодного рішення правоохоронного органу про визнання цих дій незаконними позивач не навів, а з огляду на судовий розгляд вказаного провадження, очевидним є те, що позивач даним позовом намагається виключити один з доказів кримінального провадження та цим уникнути кримінальної відповідальності. За таких обставин провадження в даній цивільній справі при паралельному судовому розгляді кримінального провадження, докази якого позивач намагається спростувати, вважаємо неможливим та передчасним, оскільки встановлення правомірності/протиправності процесуальної дії в порядку цивільного судочинства означатиме констатацію юридичного факту, який безпосередньо впливає на оцінку доказів, за межами встановленої кримінальним процесуальним законом процедури з порушенням закріпленої у статті 22 КПК України засади змагальності. Дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій наданий слідчим суддею на підставі клопотання слідчого, в якому міститься витяг з ЄРДР. Факт відмінності у прізвищах заявника, що стало підставою кримінального провадження, пояснюється забезпеченням безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві відповідно до Закону України від 23.12.1993 № 3782 «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», а саме - згідно п. «а» ст.15 даного Закону «Забезпечення конфіденційності даних про особу» - шляхом заміни прізвища, імені, по батькові в матеріалах кримінального провадження. Покликаючись на те, що позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди та розміру вказаної шкоди, просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області подала до суду відзив на позов, суть якого зводиться до того, що позивачем не зазначено у чому полягали моральні та фізичні страждання, або інші негативні явища, заподіяні незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, жодним чином не підтверджено наявність втрат немайнового характеру та не наведено обґрунтувань щодо визначення розміру відшкодування. Вважають, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, у встановленому ЦПК України порядку, наявність правових підстав для відшкодування заявленої до стягнення моральної шкоди. А тому, заявлені вимоги необгрунтовані, документально не підтверджені, не базуються на вимогах чинного законодавства та не підлягають до задоволення. У позовній заяві, позивачем не наведено жодних обгрунтувань за якими ним визначено Головне управління у якості відповідача до якого і пред`явлено даний позов. З цих підстав просять відмовити у задоволенні позову.

04 червня 2021 року судом закрито підготовче провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до судового розгляду про що постановлено ухвалу суду, занесену до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області – Стукало М.С. у судовому засіданні заперечила проти позовних вимог та просила відмовити у їх задоволенні.

У судовому засіданні представник відповідача Тернопільської обласної прокуратури – Марцун А.А. заперечила проти позовних вимог та просила відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області – Качор В.В. у судовому засіданні позоу не визнала, з підстав його необгрунтованості та просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Судом установлено:

29 грудня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017210180000753 внесено відомості про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

29 грудня 2017 року слідчий СВ Тернопільського РВП Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області Цибульський В.І. звернувся до Апеляційного суду Тернопільської області із клопотанням про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії –аудіо, відео- контроль відносно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12017210180000753 від 29 грудня 2017 року.

Ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Тернопільської області від 29 грудня 2017 року надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії а - удіо, - відео контроль особи відносно ОСОБА_1 .

На підставі Ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Тернопільської області від 29 грудня 2017 оперуповноваженим СКП Тернопільського РВП ТВП ГУНП в Тернопільській області проведено негласну слідчу (розшукову) дію - аудіо, - відео контроль особи та 06 березня 2018 року складено відповідний протокол.

10 січня 2018 року у кримінальному провадженні №12017210180000753 від 29 грудня 2017 року прокурором Тернопільської місцевої прокуратури Хомою Р.Б. було винесено постанову про контроль за вчиненням злочину.

10 січня 2018 року на виконання постанови прокурора Хоми Р.Б. поліцейські УКР КП ГУНП в Тернопільській області за участі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 провели НСРД відносно ОСОБА_1 та склали протокол про проведення контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину.

Позивач стверджує, що зазначені дії завдали йому моральну шкоду, яка полягає у перенесених ним душевних та моральних стражданнях, розмір якої оцінюється ним у сумі 500 000 гривень.

Так, позивач вважає, що вказана моральна шкода підлягає стягненню на підставі статті 1174 ЦК України та ст. 23 ЦК України.

В силу вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень встановлено ст.56 Конституції України.

Положеннями ст.ст.16, 23 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Статтею 23 ЦК України та у постанові Пленуму ВСУ від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено саме поняття моральної шкоди.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При зверненні до суду із вказаним позовом, позивач покликається на незаконність дій досудового розслідування та прокурора під час здійснення ними негласних слідчих розшукових дій.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування у кримінальному провадженнях визначає глава 26 КПК України.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого та прокурора, що можуть бути оскаржені слідчому судді на етапі досудового провадження визначений у ч. 1 ст. 303 КПК України.

Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно правилами ст. ст. 314-316 цього Кодексу (ч. 2 ст. 303 КПК України).

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювана шкоди та причинний зв`язок між поведінкою та шкодою.

Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок, як елемент цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

Відповідно до ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

У відповідності до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 вказаної Постанови).

Як установлено у судовому засіданні, жодним рішенням суду не встановлено незаконність дій працівників органу досудового розслідування та прокурора під час проведення ними негласних слідчих розшукових дій у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , та на даний час, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.189. ч. 4 ст. 263. ч. 4 ст. 296 КК України відносно ОСОБА_1 перебуває на стадії судового розгляду .

В даному випадку позивач не довів незаконність дій відповідачів, які спричинили моральну шкоду, причинно-наслідковий зв`язок між завданою позивачу шкодою та діями з боку відповідачів, які це спричинили. Крім того, позивачем не надано жодних доказів завдання йому моральної шкоди та не обґрунтовано її розмір, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог на підставі наявних у справі матеріалів, в яких відсутні докази неправомірності дій відповідачів та враховуючи те, що позивачем не надано доказів щодо завдання йому моральної шкоди та не обґрунтовано її розмір, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до переконання про відсутність визначених законом підстав для задоволення позову.

Згідно вимог ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області, Тернопільської обласної прокуратури, Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області про стягнення моральної шкоди – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Дата складення повного судового рішення 02 липня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована адреса місця проживання – АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідачі:

Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, адреса місцезнаходження – вул. Валова, 11, м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108720.

Тернопільська обласна прокуратура, адреса місцезнаходження – вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 02910098.

Головне управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області, адреса місцезнаходження – вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37567646.

Головуючий суддяЛ. М. Сливка