Рішення № 98059192, 23.06.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/16666/20

Провадження №2/523/910/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2021 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі :

головуючого судді Сувертак І.В.

за участю секретаря Мельніченко Г.О.

розглянув в відкритому судовому засіданні , в порядку загального позовного провадження, в залі суду №5 в місті Одесі , справу за позовом -

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1), Лиманської районної державної адміністрації Одеської області (67500, Одеська область, смт. Доброслав, пр-т. 40 річчя Визволення, 1) про визнання спадкоємицею та визнання права власності в порядку спадкування за законом

За участю: представника - адвоката Далбуз М.Г., представника відповідача за довіреністю Балюк Б.О.

Установив:

Позивачка в листопаді 2020 року звернулась із вказаним позовом до суду та просила суд визнати її, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП - НОМЕР_1 спадкоємицею четвертої черги після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ; Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП - НОМЕР_1 право приватної власності в порядку спадкування за законом на майно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , а також на земельну ділянку площею 0,060 га., кадастровий номер 5122782400:01:005:0120, розташовану на території Кордонської сільської ради CM «Комінтернівський» СТ «Пушне», АДРЕСА_3 .

Вимоги позову обґрунтувала тим, що ОСОБА_1 є власницею 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , проживає у квартирі з 2002 року до сьогоднішнього дня.

Власницею іншої 1/2 частини цієї ж квартири є її свекруха ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . У власності ОСОБА_2 також лишилася земельна ділянка площею 0,060 га., цільове призначення - для ведення садівництва, кадастровий номер 5122782400:01:005:0120, розташована на території Кордонської сільської ради CM «Комінтернівський» СТ «Пушне», АДРЕСА_3 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 959363 від 23 березня 2007 року, а та кож витягом з Державного земельного кадастру від 20.10.2020 року.

У квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_1 проживає до сьогоднішнього дня з часу укладання шлюбу із ОСОБА_3 (2002 рік), який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

За життя чоловік подарував позивачці ОСОБА_1 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується копією договору дарування частини квартири від 28.05.2008 року.

Разом зі мною та чоловіком у зазначеній квартирі також постійно проживала свекруха ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Похованням свекрухи займалася ОСОБА_1 , що підтверджується відповідними копіями.

Як зазначила позивачка у своєму позові, протягом усього життя вона, її чоловік та свекруха проживали однією сім`єю, вели спільне господарство.

Після смерті чоловіка ОСОБА_1 постійно піклувалась про свекруху, доглядала за нею, забезпечувала її усім необхідним.

Після смерті свекрухи ОСОБА_1 помилково вважала що частка її квартири та земельна ділянка автоматично переходить у її власність, тому що постійно проживала із свекрухою, у тому числі на момент відкриття спадщини, а також з урахуванням відсутності інших спадкоємців.

Однак, як роз`яснив нотаріус, до якого ОСОБА_1 звернулася 21.10.2020 року, припущення щодо прийняття спадщини після смерті свекрухи виявилися помилковими. В той же час нотаріус рекомендував звернутися до суду з приводу успадкування майна свекрухи.

Таким чином, позивачка ОСОБА_1 просила її позовні вимоги задовольнити з мотивів викладених в позовній заяві.

Ухвалою суду від 06 листопада 2020 року відкрито загальне позовне провадження по зазначеній справі та надано відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву. (а.с. 36,37).

Ухвалою суду від 16 березня 2021 року підготовче засідання закрито та призначено судовий розгляд по суті позову. (а.с. 58).

В установлений строк відповідачем відзиву на позов не надано.

Представник позивача-адвокат Далбуз М. Г. в судовому засіданні підтримав позов та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлявся належним чином (а.с. 67) причин неявки суду не сповістив та з заявою про відкладення розгляду справи не звертався.

Третя особа в судове засідання не прибула, про розгляд справи повідомлена належним чном.

Враховуючи вимоги ст. 223 ЦПК України та ст.6 Конвенції Про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом України 17.07.1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести за відсутності представника відповідача та третьої особи.

Вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав представника позивача, суд доходить висновку про те, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихцим Кодексом.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява N 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , проживає у квартирі з 2002 року до сьогоднішнього дня.

Власницею іншої 1/2 частини цієї ж квартири є її свекруха ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . У власності ОСОБА_2 також лишилася земельна ділянка площею 0,060 га., цільове призначення - для ведення садівництва, кадастровий номер 5122782400:01:005:0120, розташована на території Кордонської сільської ради CM «Комінтернівський» СТ «Пушне», АДРЕСА_3 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 959363 від 23 березня 2007 року, а та кож витягом з Державного земельного кадастру від 20.10.2020 року. (а.с. 10-15).

Як письмовий доказ спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано копію акту від 02.11.2020 року про фактичне місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 . (а.с. 8).

Окрім того, дійсно після смерті спадкодавця ОСОБА_2 здійснила проведення поховання ОСОБА_1 (а.с. 19,20).

04 травня 2020 року ОСОБА_2 укладено договір-замовлення на організацію та проведення поховання, предметом якого були організація похорон, надання суміжних послуг та товарів, власне проведення поховання померлої та облаштування місця поховання.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно зі статтею 2З Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

Суд, досліджуючи вказані обставини, вважає, що лише самого одного акту без інших доказів, які б підтверджували факт того, що ОСОБА_1 постійно проживала разом із спадкодавцем однією сім`єю не менш ніж п`ять років до часу відкриття спадщини - не достатньо, з огляду на те, що саме по собі визначення «постійне проживання» зводиться зокрема до того, що певні особи протягом значного часу перебувають у таких відносинах, які б незалежний спостерігач мав змогу оцінити як «постійне проживання» таких осіб. Зокрема це охоплюється введенням спільного господарства; наявністю спільних витрат; наявність спільного бюджету; наявність спільного харчування, купівлі певного майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставин, які засвідчують постійне проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, ОСОБА_1 не надано достатніх доказів на підтвердження позовних вимог, тому, за таких обставин позов задоволенню не підлягає та суд відмовляє у його задоволенні за недоведеністю позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 3, 4-7,1-13, 17- 18, 76-81, 89, 109, 131,137, 141, 211, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1), Лиманської районної державної адміністрації Одеської області (67500, Одеська область, смт. Доброслав, пр-т. 40 річчя Визволення, 1) про визнання спадкоємицею четвертої черги після смерті ОСОБА_2 , визнання права власності в порядку спадкування за законом на Ѕ частку квартири АДРЕСА_2 та земельну ділянку – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення суд повідомляє, коли буде складно повне рішення.

Складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів (ч.6ст259 ЦПК України).

Повний текст рішення складено 02 липня 2021 року.

Суддя/