Рішення № 98059014, 25.06.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/9180/20

Провадження №2/522/2891/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Домусчі Л.В.

за участю секретаря судового засідання Лисенко А.О.,

розглянувши у судовому засіданні в залі Приморського районного суду м.Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участю третіх осіб- ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

09.06.2020р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одеської міської ради, за участю третіх осіб- ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частки приватної спільної часткової власності квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.

В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер мій батько, ОСОБА_4 . Після його смерті, залишилася спадкова маса у вигляді однокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка повністю перебувала у його приватній власності. На дану квартиру претендували троє спадкоємців, які і звернулись з відповідними заявами а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які претендували на вищевказане майно. Вони отримали дублікат про право на спадщину р.1-6208 від 08.12.2003 року в Другій Одеській нотаріальній конторі. Тобто кожен з них володіє ј частки приватної спільної часткової власності (копія Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.05.2007 року додається). Однак, між спадкоємцями було розділено лише ѕ частка приватної спільної часткової власності успадкованого нерухомого майна, а ј частка приватної спільної часткової власності квартири залишилася належним чином не оформленою, тому дана частка виступає предметом даного спору. Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Згодом, позивачка разом зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 замовили технічну інвентаризацію до ПП «ОДЕСЬКЕ БТІ», яке видало нам технічний паспорт від 24.12.2019 року на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (копія додається).

Також вони звернулися за висновком про вартість об`єкта оцінки до ТОВ «ІМПЕРІАЛ-777» з метою визначення ринкової (оціночної) вартості об`єкту, а саме однокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ,оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства при здійсненні цивільно-правової угоди.

Згідно наданого ТОВ «ІМПЕРІАЛ-777» висновку про вартість об`єкта оцінки від 21.01.2020 р. (копія додається):

1.Ринкова (оціночна) вартість об`єкта оцінки становить 128770 (сто двадцять вісім тисяч сімсот сімдесят) гривень 00 копійок;

2.Ринкова (оціночна) вартість ј частини об`єкта оцінки становить 32192 (тридцять дві тисячі сто дев`яносто дві) гривні 00 копійок;

3.За 1 кв. м. становить 7757 (сім тисяч п`ятдесят сім) гривень 25 копійок без ПДВ.

Позивачкою надані суду письмові докази, які доводять факт набуття права власності за набувальною давністю, - оскільки на її думку вона добросовісно і відкрито користується нерухомим майном на протязі більше 10-ти років. Отже, визнання права власності за набувальною давністю за мною не суперечить законодавству України і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Ухвалою суду від 26.07.2020 року позов прийнято до розгляду, відкрито провадження та ухвалено розглядати у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 27.07.2020 року.

У підготовчому засіданні була присутня Позивачка та представник Служби у справах дітей Одеської міської ради. Відповідач та треті особи не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи належним чином.

В ході підготовчого судового засідання Позивач та представник авд. ОСОБА_5 позов підтримали, не явились відповідач та третя особа, у зв`язку з чим засіданні відкладено на 05.10.2020р.

05.10.2020р надійшло клопотання від представника позивача про відкладання засідання у зв`язку з хворобою у зв`язку з чим відкладено на 09.11.2020р.

05.11.2020р. до суду надійшла заява від ОСОБА_3 про розгляд справи у її відсутність та про підтримання позову (а.с.55).

12.11.2020р. до суду надійшла заява від ОСОБА_2 про розгляд справи у її відсутність та про підтримання позову.

Ухвалою суду від 10.11.2020р. за відсутності учасників справи за згоди позивачки закрито підготовче засідання з призначенням справи до розгляду по суті на 03.03.2021р.

03.03.2021р. в судове засідання не з`явились позивачка, її представник,який надав заяву про розгляд справи у його відсутність, відповідач ОМР, треті особи-,які надали заяви про розгляд справи за його відсутність.

Судове засідання призначені на, та на 13.04.2021р,відкладались у зв`язку з неявкою учасників справи. 21.04.2021р. в судове засідання з`явилась позивачка, яка надала суду пояснення і зазначила що була заведена спадкова справа та що у померлого була дружина, суд у зв`язку з цим виніс ухвалу про витребування копії спадкової справи та судове засідання перенесено на 02.06.2021р.

02.06.2021р. у зв`язку з відсутністю в суді електропостачання судове засідання перенесено на 25.06.2021р.

У судове засідання з`явилась позивачка, не з`явились інші учасники справи, від третіх осіб суду надані заяви про розгляд справи у їх відсутність, відповідач ОМР причини неявки суду не повідомив. Позивачка позовні вимоги підтримала з викладених в позові підстав.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухавши пояснення позивачки, приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.4), який є батьком позивачки, що підтверджується свідоцтвом про народження виданого 24.06.1975р. серія НОМЕР_1 (а.с.5), та яка зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 09.10.1993р.

Згідно дубліката свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 08.12.2003р. державним нотаріусом Другої державної нотаріальної контори м.Одеси ,вбачається, що спадкоємцями на ѕ частки майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 є його діти ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , та спадкове майно складається з : квартири АДРЕСА_2 , належної спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 20.04.1995р., заг. пл.. 16,6 кв.м., житл. пл.. 10,2 кв.м. (а.с.18). Зазначене право власності було зареєстровано в КП «ОМБТІтаРОН» 05.05.2007р., тобто по ј за кожним з них.

Зазначена площа квартири також підтверджується и технічним паспортом виготовленого 24.12.2019р. ПП «Одеське БТІ» (а.с.21-23).

Згідно звіту про незалежну оцінку ринкової вартості однокімнатної квартири виготовленого ТОВ «Імперіал-777» 2020р. ринкова вартість об`єкта становить 128 770 грн., а вартість ј частки становить 32193 грн. (а.с.25-26).

Таким чином, як вбачається з позовних вимог, 1/4 частки спірної квартири після смерті її власника ОСОБА_4 залишилась не успадкована.

Позивачка зазначає в позові, що вона разом з третіми особами замовила технічний паспорт в 20019р. та просить визнати за нею право власності за набувальною давністю з посиланням на ст..328, 344 ЦК України, оскільки вона добросовісно і відкрито коритується нерухомістю більш ніж 10 років.

При цьому будь-яких належних доказів такого володіння суду не надано. Зі справи вбачається, що позивачка зареєстрована за іншою адресою АДРЕСА_3 , ніж спірний об`єкт.

Також не наведено будь-яких причин не вступу у спадщину трьома спадкоємцями на останню ј частку, при цьому суд враховує, що спадкодавцю належала на праві власності вся квартира.

Таким чином, за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено (постанова ВС від 03 грудня 2018 року у справі № 153/608/17).

У постанові ВС від 22.05.2018 у справі № 922/1574/17, суд зазначив, що суттєвим для виникнення права власності за набувальною давністю є встановлення моменту виникнення права власності за набувальною власністю та строк володіння; характер володіння (добросовісне, недобросовісне, відкрите, безперервне); обставини, за яких виникло володіння спірним майном та чи відповідає це володіння ознакам безтитульного володіння; юридичний статус спірного майна.

При цьому, добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Позивач не зазначає чи відомо їй хто набув права власності на останню 1/4 частку спадщини, та коли їй стало відомо про те, і що вона не знала що вона володіє та відкрито користується частиною чужого майна.

ВС у своїй постанові від 24.01.2019р. по справі № 755/16913/16-ц зазначив, що за аналізом частини першій статті 344 ЦК України за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно.

При цьому необхідно виходити з того, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Тому при вирішенні спору належить встановити саме факт добросовісності заявника на момент отримання ним майна, а саме, що у позивача, як володільця майна, не могло бути сумнівів у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом.

Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений в тому, що на це майно не претендують інші особи й він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч.1 ст.344 ЦК, а саме: наявності суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законності об`єкта володіння; добросовісності заволодіння чужим майном; відкритості володіння; безперервності володіння; спливу встановлених строків володіння; відсутності норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх зазначених умов у сукупності.

Такого правового висновку дійшла Велика палата ВС у постанові від 14.05.2019 у справі №910/17274/17 (провадження №12-291гс18)

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Суд вбачає, що спадщина після смерті ОСОБА_4 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто під час дії ЦК УРСР, а тому положення саме цього кодексу підлягають застосуванню при вирішенні питання про спадкування майна померлої.

Відповідно до ст.524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли воно не змінене заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден зі спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Згідно зі стст.525, 526 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно не відоме — місцезнаходження майна або його основної частини.

У ст.548 ЦК УРСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або із застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно з положеннями ст.549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.555 ЦК Української РСР спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави якщо ні один зі спадкоємців не прийняв спадщини.

Відповідно до ст.328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч.1 ст.344 ЦК, а саме: наявності суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законності об`єкта володіння; добросовісності заволодіння чужим майном; відкритості володіння; безперервності володіння; спливу встановлених строків володіння; відсутності норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх зазначених умов у сукупності.

Такого правового висновку дійшла Велика палата ВС у постанові від 14.05.2019 у справі №910/17274/17 (провадження №12-291гс18).

Як вбачається з витребованої судом копії спадкової справи №37/2003 до майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , с заявою про вступ у спадщину звернулась ОСОБА_7 (дружина), ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 -діти померлого.

05.12.2003р. державний нотаріус Другої одеської нотаріальної контори Гур`янова Л.Н. видала ОСОБА_7 свідоцтво про право на спадщину, яка складається з 1/4 частки квартири АДРЕСА_2 , за р. в реєстрі за №1-6145.

08.12.2003р. державний нотаріус Другої одеської нотаріальної контори Гур`янова Л.Н. видала ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину, яка складається з 3/4 частки квартири АДРЕСА_2 , за р. в реєстрі за №1-6208.

Таким чином суд приходить до висновку, що спадщина, що залишилась після смерті ОСОБА_4 у вигляді квартири АДРЕСА_2 повністю розподілена нотаріусом між спадкодавцями.

Виходячи з наведеного суд ввбачає, що позивачка не може бути добросовісним набувачем 1/4 частин спірної квартири, оскільки відкритість і безперервність користування цим майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами ст. 344 ЦК, ураховуючи те, що спірне майно, яке належало ОСОБА_4 , у повній мірі успадковане між усіма спадкоємцями.

Відповідно до ст.1 ЦПК України, одним із основних завдань цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК України, ч.1 ст.3 ЦПК України).

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з наведеного суд вважає що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження, а тому позов не підлягає задоволенню.

Керуючись, ст. ст.. 524, 548, 549, 555 ЦК Української РСР, ст.ст.15,16, 328, 344,1216-1222 ЦК України, ст.ст.2, 4, 12, 13, 43-44, 49, 64, 76 81, 82, 83,89, 90, 95, 133, 141, 223, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 02.07.2021 року.

Суддя: Домусчі Л.В.