Рішення № 98058679, 15.06.2021, Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 947/30767/20

Провадження № 2/503/174/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 року Кодимський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Сердюк Б.С.,

за участю секретаря судового засідання Журби С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Одеської міської ради та ОСОБА_3 , третя особа – Київська державна нотаріальна контора у м.Одеса, про встановлення факту родинних відносин,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом до Одеської міської ради та ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин. В позові зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх тітка ОСОБА_4 . Після її смерті залишилась спадщина. Позивачі вказали, що являються спадкоємцями за правом представлення після померлої, оскільки їх батько, який був братом померлої, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . В позові також зазначили, що спадщину прийняли, звернувшись з відповідними заявами до Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса, однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність доказів родинних відносин спадкоємців з померлою ОСОБА_4 . В зв`язку з викладеним позивачі просили позов задовольнити та встановити факт, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 була рідною тіткою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В судове засідання позивачі не з`явилися, в матеріалах справи містяться їх заяви про підтримання позовних вимог та розгляд справи без їх участі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи містяться заяви його представника про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача Одеської міської ради в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судове повідомлення вручене належним чином.

Із Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса надійшла заява про розгляд справи без участі представника третьої особи.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились, враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 24.04.2018 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 3 ст. 1222, ч. 1 ст. 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

У відповідності до положень ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

До складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 увійшов належний їй будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 01.11.2006 року.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч.3 ст.1268 ЦПК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини ( ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Із довідки з місця проживання про склад сім`ї №381 від 21.05.2018 року, виданої керівником органу самоорганізації населення комітету мікрорайону «Люстдорф» в м.Одесі, встановлено що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована і проживала разом із ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Таким чином позивач ОСОБА_1 спадщину прийняла.

Відповідач ОСОБА_3 також прийняв спадщину, оскільки 09.10.2018 року звернувся до нотаріальної контори із відповідною заявою.

Відповідно до заяви про відмову від спадщини серії ННС 264173 від 15.06.2018 року, зареєстрованої в реєстрі за №535, позивач ОСОБА_2 відмовилась від прийняття спадщини за законом після померлої тітки ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 .

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття (ст.1273 ЦК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення факту родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника. Згідно з п. 10 цієї Постанови суд вправі розглядати справи про встановлення факту родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Пунктом 18 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» Пленум Верховного Суду України надав роз`яснення про те, що рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Таким чином, враховуючи, що позивач ОСОБА_2 відмовилася від належної їй частки спадкового майна на користь ОСОБА_1 та протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, відмову від прийняття спадщини не відкликала, вона вважається такою, що спадщину не прийняла.

В зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку, що на час розгляду даної справи встановлення факту родинних відносин, між ОСОБА_4 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , 1953 року народження, як між тіткою і племінницею, не породжує для позивача юридичних наслідків і її права, як спадкоємця, не порушені, тому позов в частині вимог ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Як було встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 та 04.06.2020 року звернулась до державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом відповідно до ч.3 ст1266 ЦК України.

Інформаційним листом Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі №2975/02-14 від 06.06.2020 року ОСОБА_1 роз`яснено, що для отримання свідоцтва про право на спадщину їй необхідно надати документи, що підтверджують право власності на спадкове майно, рішення Київського районного суду м.Одеси у справі №520/5551/19, яке набрало законної сили, а також документи, що підтверджують родинні відносини із померлою, зокрема свідоцтво про народження ОСОБА_6 (батька позивача) та свідоцтво про народження спадкодавця ОСОБА_4 .

Враховуючи, що зазначені нотаріусом документи у позивача відсутні, вона звернулась до суду із позовом про встановлення факту родинних відносин.

Так, факт родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 та померлою ОСОБА_4 підтверджується наступними обставинами.

Із повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00026590241 від 06.06.2020 року встановлено, що 05.03.1983 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було зареєстровано шлюб і нареченою (позивачем) змінено прізвище « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 ».

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_7 серії НОМЕР_2 , виданого 01.06.1958 року Лабушненською сільською радою Кодимського району Одеської області, батьком позивача зазначено ОСОБА_6 .

Із архівної довідки Державного архіву Одеської області Одеської обласної державної адміністрації №1155/05-21 від 11.09.2020 року встановлено, що батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 були ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Із свідоцтва серії НОМЕР_3 , виданого 04.09.1981 року Київським районним відділом РАЦС м.Одеси, про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_13 і ОСОБА_4 встановлено, що прізвище останньої до реєстрації шлюбу було « ОСОБА_9 »,

Відповідно до копії погосподарської книги за 1967-1969 рр. матір`ю ОСОБА_14 була ОСОБА_12 , 1902 року народження.

Виходячи з наведеного, ОСОБА_5 та ОСОБА_15 були рідними братом та сестрою, а відповідно ОСОБА_15 була тіткою ОСОБА_16 .

Відповідно до ч.3 ст. 1266 ЦК України племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 25.12.1997 року Лабушненською сільською радою Кодимського району Одеської області.

Таким чином, від встановлення факту родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 та померлою ОСОБА_4 як між племінницею і тіткою залежить можливість реалізації позивачем ОСОБА_1 права на спадщину за правом представлення.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 та п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України в судовому порядку може бути встановлено факт родинних відносин між фізичними особами.

Згідно з роз`ясненнями, які є в п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31 березня 1995 року, суд може розглядати справи про встановлення юридичних фактів, які породжують юридичні наслідки, зокрема, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 цієї ж статті встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором ( ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Тобто захисту підлягає саме порушене право.

Статтею 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом під час дослідження доказів були встановлені факти та відповідні їм правовідносини, жодних підстав ставити під сумнів обставини, викладені позивачем в своєму позові немає, крім того, вказані факти ніким із сторін не заперечуються. Враховуючи викладене суд вважає, що встановлення факту родинних відносин, не суперечить закону і не порушує права, свободи та інтереси осіб та має для позивача юридичне значення, а тому позов в частині вимог ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської міської ради та ОСОБА_3 , третя особа – Київська державна нотаріальна контора у м.Одеса, про встановлення факту родинних відносин задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є племінницею ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Одеської міської ради та ОСОБА_3 , третя особа – Київська державна нотаріальна контора у м.Одеса, про встановлення факту родинних відносин відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеської апеляційного суду, через Кодимський районний суд Одеської області, протягом тридцяти днів з дня складення тексту рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Суддя Б.С. Сердюк