Рішення № 98052427, 07.06.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/4134/21

провадження № 2/753/5075/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Лужецької О.Р.

при секретарі - Григораш Н.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадженняу відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» про визнання права користування житловим приміщенням

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Дарницького районного суду з позовом до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» про визнання права користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що її батько ОСОБА_2 відповідно до ордеру на жиле приміщення № 20766 серії Б, виданого на підставі Розпорядження Дарницької районної державної адміністрації від 02.03.2000 р. № 115, отримав право на зайняття жилого приміщення, квартири АДРЕСА_1 .

Зазначає, що у зв`язку із погіршенням стану здоров`я батька, в січні 2015 р. переїхала проживати до нього в квартиру АДРЕСА_1 . 23.01.2015 р. за згодою батька була зареєстрована в даній квартирі. 24.11.2017 р. виписалась з квартири, однак за проханням батька продовжувала в ній проживати.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Зазначає, що з січня 2015 р. проживала в спірній квартирі однією сім`ю разом з батьком до дня його смерті. Вказує, що турбувалась про нього, купувала ліки, відвідувала його в лікарнях підчас лікування, сплачувала комунальні платежі, спільно з батьком робили в квартирі ремонт.

Вказує, що після смерті батька, продовжує проживати у спірній квартирі та нести витрати на її утримання, проте відповідачем не визнається право позивача на правомірне користування житловим приміщенням, у зв`язку з чим звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11.03.2021 р. відкрито провадження у даній справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача заперечувала щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів проживання однією сім`єю з наймачем ОСОБА_2 . Зазначила, що позивач була знята з реєстрації у спірній квартирі.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає встановленими наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . (а.с.10)

Відповідно до ордеру на жиле приміщення № 20766 серії Б, виданого на підставі Розпорядження Дарницької районної державної адміністрації від 02.03.2000 р. № 115, ОСОБА_2 отримав право на зайняття жилого приміщення, квартири АДРЕСА_1 . (а.с.8)

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 від 07.12.2011 р., довідки до акта огляду МСЕК серії АВ№0659321 від 04.07.2017, ОСОБА_2 був інвалідом ІІ групи з 27.06.2017 р.

Відповідно до копії виписки з медичної карти стаціонарного хворого №12735 від 01.07.2015 р. копії виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2098.0 від 04.02.2018 р. міського хірургічно-діабетичного центру з ліжками гнійної хірургії КМКЛ №1ОСОБА_2 мав діагноз: дібетична ангіопатія нижніх кінцівок 3-4 ст. Ішемія правої ступні. Підмозольний абсцес правої ступні з лімфангоїтом. Цукровий діабет 1 тип, тяжка форма, лабіальний перебіг зі схильністю до гіпоглікемії та кетоцидозу в ст.декомпенсації. Діабетична периферична полінейропатія.

Позивач посилається на те, що у зв`язку із погіршенням стану здоров`я батька, в січні 2015 р. вона переїхала проживати до нього в квартиру АДРЕСА_1 , оскільки він потребував постійного догляду.

З матеріалів справи вбачається, що 23.01.2015 р. позивач зареєструвалась у квартирі АДРЕСА_1 .

24.11.2017 р. позивача було знято з реєстрації місця проживання за вказаною адресою.

Однак, як зазначає позивача, за проханням батька вона продовжувала проживати в спірній квартирі однією сім`ю разом з батьком.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть. (а.с.9)

Позивач зазначає, що з січня 2015 р. проживала в спірній квартирі однією сім`ю разом з батьком до дня його смерті. Вказує, що підчас спільного проживання з батьком турбувалась про нього, купувала ліки, відвідувала його в лікарнях підчас лікування, доглядала за ним, сплачувала комунальні платежі, мали з батьком спільний бюджет.

Вказує, що після смерті батька, продовжує проживати у спірній квартирі та нести витрати на її утримання.

Як вбачається із матеріалів справи комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» виступає наймодавцем в правовідносинах по договору найму квартири комунальної форми власності за адресою: квартира АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з питанням щодо визнання її наймачем в порядку передбаченому ст. 106 ЖК України. Однак відповідач листом від 15.01.2021р. №1490-П, повідомив позивача, що для зміну договору найму необхідно довести проживання на день смерті ОСОБА_3 однією сім`єю з наймачем.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Статтею 61 ЖК України визначено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Згідно ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселились до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх повнолітніх членів сім`ї, чи прописані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним їх місцем проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем та членами сім`ї певний порядок користування жилим приміщенням».

Відповідно до ст. 106 ЖК України повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона є матір`ю позивача, зазначила, що її донька ОСОБА_1 з 2015 р. постійно проживала разом зі своїм батьком, оскільки він хворів, а вона за ним доглядала. Батько позивача хотів приватизувати квартиру на себе, у зв`язку із чим попросив доньку виписатися з квартири, що вона і зробила. Однак позивач продовжувала постійно проживати разом з батьком та доглядати за ним до дня його смерті. Свідок вказала, що позивач утримує квартиру та сплачує комунальні платежі.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона є сусідкою та проживає поряд з квартирою батька позивача, добре знає його сім`ю. Зазначила, що ОСОБА_2 тяжко хворів, десять років назад до нього переїхала жити його донька ОСОБА_1 , яка доглядала за хворим батьком та турбувалась по нього, вони постійно проживали разом в у квартирі АДРЕСА_1 та вели спільний побут. Свідок пояснила, що вона товаришувала з позивачем та її батьком, раз на тиждень вона зустрічалась з ними, бачила в квартирі речі позивача.

Відповідно до правових позиції Європейського суду з прав людини, а саме до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує кожній особі окрім інших прав право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Це покладає на державні органи обов`язок вживати відповідні заходи для захисту прав як власників, так і наймачів житлових приміщень.

Пункт 2 ст. 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених в п. 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Таким чином, вбачається, що з січня 2015 р. позивач постійно проживала в спірній квартирі однією сім`єю разом з наймачем - її батьком і вела з ним спільне господарство до дня його смерті.

Встановлено, що квартирою АДРЕСА_1 позивач, як член сім`ї наймача, користується з січня 2015 року і фактично постійно в ній проживає.

Отже, з січня 2015 року і до цього часу, квартира АДРЕСА_1 знаходиться у правомірному користуванні позивача.

Матеріали справи не містять даних про те, що користування позивачем спірною квартирою порушує чиїсь права та інтереси та/або правомірність користування оскаржується у встановленому законом порядку.

За наявності встановлених судом обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 265, 268, 280-289 ЦПК України, ст. 47 Конституції України, ст. 9, 58, 64, 65, 106 Житлового Кодексу, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» про визнання права користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА