Рішення № 98052420, 03.06.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/20984/20

провадження № 2/753/3770/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Лужецької О.Р.,

при секретарі - Григораш Н.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Ідея Банк», третя особа Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві про захист прав споживачів

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до Публічного аціонерного товариства «Ідея Банк» (надалі - ПАТ «Ідея Банк») про захист прав споживачів.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 13.05.2019 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Ідея Банк» укладено Кредитний договір № Z06.00608.005254144, за умовами якого, банк надає позичальнику кредит для власних потреб у розмірі 61 700 грн., включаючи витрати на страховий платіж, а позичальник зобов`язується прийняти кредит та повернути його разом із процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості). Строк кредитування становить 48 міс. За користування кредитними коштами позичальник сплачує річну змінювану ставку 21,99 % річних. Посилаючись на те, що умови укладеного договору в частині включення до щомісячної сплати комісії (плати за обслуговування кредитної заборгованості) вважає незаконними, несправедливими такими, що суперечить ст.11,18 ЗУ «Про захист прав споживчів», тому просить суд визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту № Z06.00608.005254144 від 13.05.2019 р. в частині незаконно нарахованих сум встановлених як плата за обслуговування кредитної заборгованості (п.1.5) та покласти на AT «Ідея банк» обов`язок здійснити зарахування грошових коштів, як плату за обслуговування кредитної заборгованості за кредитним № D№ Z06.00608.005254144 від 13.05.2019 р. в рахунок погашення суми заборгованості за договором.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2020 р. головуючим суддею у даній справі визначено суддю Лужецьку О.Р.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11.01.2021 р. відкрито провадження у даній справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

09.04.2021 р. до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову з наступних підстав. В мотивування поданого відзиву зауважив, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту. Також зауважує, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню ЗУ «Про споживче кредитування», яким передбачено що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові супутні послуги кредитодавця. Крім того, вважає, що правові висновки, на які в позові посилається позивач, не є актуальними.

12.04.2021 р. до суду від Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що позивач не звертався до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві зі скаргою на порушення AT «Ідея банк» прав споживача. Посилаючись на практику суду касаційної інстанції, щодо визнання несправедливими, недійсними з моменту укладення пунктів кредитного договору, якими передбачений обов`язок сплачувати комісію за обслуговування кредиту, що суперечить законодавству, просить суд задовольнити заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги.

В судове засідання позивач та його представник не з`явились, представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, в поданому відзиві на позовну заяву просив розглядати справу за його відсутності.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.

З урахуванням зазначеного суд вважає за можливе розглянути справу без участі позивача, представника відповідача та представника третьої особи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 13.05.2019 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Ідея Банк» укладено Кредитний договір № Z06.00608.005254144, за умовами якого, банк надає позичальнику кредит для власних потреб у розмірі 61 700 грн., включаючи витрати на страховий платіж, а позичальник зобов`язується прийняти кредит та повернути його разом із процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості). Строк кредитування становить 48 міс. За користування кредитними коштами позичальник сплачує річну змінювану ставку 21,99 % річних. (а.с.8).

Згідно умов 1.5 укладеного договору, під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБОФО), за надання яких встановлена плата, відповідно до п.5 додатку №1 як інші послуги Банку. Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в банку сплачується згідно діючих тарифів банку (а.с.8).

З огляду на паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), в якому визначені основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, плата за обслуговування кредитної заборгованості складає 2,75 % щомісячно від початкової суми кредиту, загальні витрати за кредитом, орієнтовна загальна вартість кредиту для позивача за весь строк користування кредитом - 175 339,84 грн., реальна процентна ставка відсотків річних - 103,31764222%, інша інформація. У пункті 5 міститься порядок повернення кредиту, кількість та розмір платежів, періодичність внесення. В якому міститься відомості про щомісячний платіж в сумі 3652,92 грн., з яких погашення кредиту, проценти за його користування та інші послуги банку в сумі щомісячного внеску 1325,90 грн. Паспорт споживчого кредиту підписаний ОСОБА_1 13.05.2019 року, який своїм підписом підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, виходячи з обраних ним умов кредитування (а.с.8-9).

Між сторонами виник спір стосовно умов укладеного кредитного договору та відповідності їх вимогам діючого законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частинами першою - третьої, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (тут і далі у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору.

У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України).

При зверненні до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначив, що умовами оскарженого ним кредитного договору, а саме п.1.1, п.1.7 банк надав позичальнику кредит на поточні потреби, включаючи витрати на страховий платіж, а позичальник зобов`язується прийняти кредит та повернути його разом із процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості).

Судом досліджений наданий позивачем кредитний договір № № Z06.00608.005254144 від 13.05.2019 року у пункті 1.1. якого міститься лише відомості про тип укладеного між сторонами кредитного договору цільовий. Жодних інших умов кредитного договору пункт 1.1. оскаржуваний договір не містить.(а.с.8).

В пункті 1.5 кредитного договору містяться умови, що під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб(ДКБОФО), за надання яких встановлена плата, відповідно до п.5 додатку №1 як інші послуги Банку (а.с.8).

Проте, матеріали справи не містять Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, позивачем не заявлялось клопотання про його витребування, як і докази неможливості самостійно надати його суду, задля дослідження його умов в частині відповідності його вимогам діючого законодавства на предмет обсягу, що включає в себе плата з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, на відповідність вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).Згідно з частиною 6 статті 81 ЦК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Згідно умов дослідженого договору, п.3.4. банк акцептує публічну пропозицію про приєднання до ДКБОФО «Ідея Банк», яка розміщена на офіційному веб-сайті банку.

Умовами оскаржуваного договору визначено надання послуг з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості в паспорті споживчого кредиту та п.1.5 кредитного договору визначені, як «інші послуги банку», проте їх перелік в оскаржуваному кредитному договорі відсутній, міститься лише посилання на Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі - ДКБОФО),який також відсутній у матеріалах справи.

Отже, на підставі викладеного, суд приходить до переконання, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, достатніх для визнання недійсним кредитного договору Z06.00608.005254144 від 13.05.2019 р. в частині включення до щомісячної сплати комісії (плати за обслуговування кредитної заборгованості) та як наслідок недійсності, зобов`язати здійснити зарахування грошових коштів за обслуговування кредитної заборгованості в рахунок погашення суми заборгованості за договором.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, згідно положення п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, у зв`язку із відмовою позивачу в задоволені позовних вимог, який звільнений від їх сплати, судові витрати, пов`язані з розглядом справи компенсуються за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України,суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Ідея Банк», третя особа Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві про захист прав споживачів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА