Ухвала суду № 98050309, 29.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

29 червня 2021 року місто Київ № 640/5939/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Лук`янець Д.В., здійснюючи підготовче провадження, розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі

за позовомОСОБА_1 до третя особа Служби судової охорони Вища рада правосуддяпро визнання протиправним та скасування наказу від 01.02.2021 №49, встановлення відсутності компетенції,за участі:

представників позивача - Дубовика В.Є., Стригуна М.А.,

представників відповідача - Стоцького О.Л., Угрінчука О.Е.,

представник третьої особи - Цуцкірідзе І.Л.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Служби судової охорони про визнання протиправним та скасування наказу від 01.02.2021 №49, встановлення відсутності компетенції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2021 позовну заяву залишено без руху. Позивач у встановлені судом строки усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2021 прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/620/21 та визначено, що справа буде розглядатись без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.05.2021 суд ухвалив вийти із спрощеного провадження та призначити розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

У підготовчому судовому засіданні 07.06.2021 судом залучено в якості третьої особи Вищу раду правосуддя та оголошено перерву.

Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 14.06.2021 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі №640/5939/21 в частині позовних вимог щодо:

- встановлення відсутності компетенції (повноважень) Голови Служби судової охорони створювати дисциплінарну комісію в порядку Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" та Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893;

- встановлення відсутності у період з 1 по 5 лютого 2021 року, компетенції (повноважень) дисциплінарної комісії, створеної на підставі наказу Голови Служби судової охорони №49 від 01.02.2021, а саме відсутність у цієї комісії повноважень дисциплінарної комісії, визначених у Законі України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" та Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893.

В обгрунтування вказаного клопотання представник відповідача зазначив про те, що позивач не є суб`єктом владних повноважень, а тому він не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю та не має статусу спеціального суб`єкта, який відповідно до чинного законодавства має право звертатись до суду з адміністративним позовом щодо визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у відповідача.

У підготовчому засіданні 29.06.2021 представники відповідача та представник третьої особи підтримали дане клопотання та просили суд його задовольнити; представники позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечували. Так, представник позивача зауважив, що судова практика, яка надана відповідачем на підтвердження позиції щодо закриття провадження у справі є безпідставною, адже спірні відносини, які наведені у наданій практиці, виникли на момент чинності попередньої редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи питання щодо закриття провадження у справі №640/5939/21 суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд закриває провадження у справі: 1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства; 2) якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом; 3) якщо сторони досягли примирення; 4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 6) щодо оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили; 7) щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб`єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили; 8) щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Спором адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 5 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження є, серед іншого, оскаржується встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб`єкта владних повноважень.

Пунктом 5 частини першої статті статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а отже не виключає та не позбавляє права позивача на звернення до адміністративного суду з приводу визнання відсутності компетенції (повноважень) у суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18) сформульовано правову позицію згідно якої, поведінка органів, через які діє держава у цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави у цивільних або адміністративних відносинах. Отже, як у цивільних, так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах. Держава в особі відповідних органів може брати участь в судових процесах, в тому числі в якості позивача, за правилами цивільного, господарського або адміністративного судочинства, виходячи, в першу чергу, із суті правовідносин та з урахуванням, зокрема, суб`єктного складу сторін та інших чинників, які можуть впливати на визначення юрисдикції судів.

З наведеного вбачається, що позивач у даній справі не обмежений у своєму праві на звернення до суду адміністративної юрисдикції, у тому числі і щодо наявності (відсутності) компетенції (повноважень) у суб`єкта владних владних повноважень.

Оскільки вказаний спір безпосередньо впливає на права та інтереси позивача, а також беручи до уваги приписи статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не вбачає підстав для закриття провадження у цій справі.

Керуючись статтями 238, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі №640/5939/21 в частині позовних вимог щодо:

- встановлення відсутності компетенції (повноважень) Голови Служби судової охорони створювати дисциплінарну комісію в порядку Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" та Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893;

- встановлення відсутності у період з 1 по 5 лютого 2021 року, компетенції (повноважень) дисциплінарної комісії, створеної на підставі наказу Голови Служби судової охорони №49 від 01.02.2021, а саме відсутність у цієї комісії повноважень дисциплінарної комісії, визначених у Законі України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" та Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893.

Ухвала набирає законної сили негайно в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 01.07.2021.

Суддя Іщук І.О.