Рішення № 98049500, 30.06.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 646/628/20

Провадження № 2/638/1452/21

30.06.2021 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі

головуючого судді – Подус Г.С,

секретаря судових засідань – Коваленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Комерційний банк «НАДРА», приватного нотаріуса Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа: міськрайонний ВДВС по Харківському району та місту Люботин ГТУЮ у Харківській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

встановив:

30.01.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Комерційний банк «НАДРА», приватного нотаріуса Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа: міськрайонний ВДВС по Харківському району та місту Люботин ГТУЮ у Харківській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в якому просив визнати виконавчий напис №105 від 30.01.2015 року, який вчинено приватним нотаріусом Кобелєвою А.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Комерційний банк «НАДРА» грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 30.01.2015 року приватним нотаріусом Кобелєвою Аллою Михайлівною 30 січня 2015 року вчинено виконавчий напис №105, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Комерційний банк «НАДРА» заборгованість у розмірі 286 365,72 грн. Зазначає, що 14.03.2017 року постановою старшого державного виконавця Харківського району відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Щельгуною Ганною Олександрівною відкрито виконавче провадження № 53562943 щодо примусового виконання виконавчого напису №105 від 13.01.2015 року, виданого приватним нотаріусом Кобелєвою А.М. Вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням норм Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, оскільки зазначена у виконавчому написі сума грошових коштів розрахована неправильно, сума грошових коштів не є безспірною, відповідачем не було подано нотаріусу документи, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку, а тому вважає, що виконавчий напис має бути визнано таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 12.03.2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 27.05.2020 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду.

24.11.2020 року до Дзержинського районного суду міста Харкова надійшла заява, якою представник позивача просить витребувати матеріали долучені відповідачем до виконавчого напису, яку Дзержинський районний суд м. Харкова задовольнив а саме: витребував у приватного нотаріуса Кобелєвої Алли Михайлівни належним чином завірену копію документів на підставі яких було здійснено виконавчий напис №105 від 30.01.2015 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Комерційний банк «НАДРА» грошових коштів у сумі 286 365,72 грн.

Представником позивача подано заяву про розгляд справи за його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач - приватний нотаріус Кобелєва Алла Михайлівна та представник ПАТ «Надра», будучи повідомленими заздалегідь та належним чином про дату і час слухання справи, у судове засідання не з`явилися, не повідомивши суд про причини свого неприбуття.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд приходить до наступного.

Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо у Конституції України (ст.55), Цивільному кодексі України (ст. 16), Цивільному процесуальному кодексу України (ст. 4).

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 30.01.2015 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Кобелєвою А.М. вчинено виконавчий напис №105 від 13.01.2015 року, яким запропоновано звернути стягнення на земельну ділянку площею 0.15 га., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ХР № 25-73-45233, виданим 18.06.1997 року Хорошівською селищною радою народних депутатів згідно рішення виконкому Хорошівської селищної ради народних депутатів № 215 від 10.10.1995 року – ОСОБА_1

14 березня 2017 р. постановою старшого державного виконавця Харківського району відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Щельгуною Ганною Олександрівною відкрито виконавче провадження № 53562943 щодо примусового виконання виконавчого напису №105 від 13.01.2015 року, виданого приватним нотаріусом Кобелєвою А.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Комерційний банк «НАДРА» заборгованості у загальній сумі 286 365 грн.72 коп.

Зазначена земельна ділянка була передана ОСОБА_1 в іпотеку стягувану – ПАТ «КБ «НАДРА», за договором іпотеки, посвідченим Зінченко Р.П., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 11.06.2008 року, реєстрований №2307 в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором №6/1/20/2008/840-К/2213, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «НАДРА» 11.06.2008 року, строк за який проводиться стягнення з 11.06.2008 року по 11.08.2014 року.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації земельної ділянки площею 0,15 га., пропонується задовольнити вимоги позивача – ПАТ «КБ «НАДРА», яка складає 286 365,72 гривень 72 коп.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Згідно з п.19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія.

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов договору застави здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку…).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (надалі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Велика Палата Верховного Суду, у Постанові від 16 травня 2018 року у справі №320/8269/15-ц, провадження № 14-83цс18, не відступила від наведених вище висновків Верховного Суду України щодо застосування статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат».

Водночас контекстний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме у такому розмірі.

У відповідності до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлений інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

В той же час, 22.02.2017 р. постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі №826/20084/14 було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", зокрема, в наступній частині: « Пункт 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченим договором» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» 2. Кредитні договори, за яким боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються : а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Київський апеляційний адміністративний суд, при розгляді вказаної справи дійшов висновку про необхідність визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету міністрів України N 662 від 16.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття.

Таким чином, постановою суду, яка набрала законної сили, було визнано незаконним та нечинним положення правової норми щодо можливості вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, не посвідченому нотаріально.

Постановою Верховного суду від 29.01.2019 № 910/13233/17 зазначається, що в зв`язку з визнанням судом нечинною Постанови Кабінету міністрів України N 662 від 26.11.2014 р. до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 в редакції від 29.11.2001.

Враховуючи той факт, що відповідачем проігноровано ухвали суду про витребування документів, суд позбавлений можливості перевірити підстави не лише безспірності заборгованості, але і її наявність, з огляду на те, що матеріали справи не містять навіть копії кредитного договору чи договору іпотеки.

Отже, враховуючи, що станом на час вчинення виконавчого напису зазначена у ньому заборгованість не була безспірною, а саме нотаріусом при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису застосовано нечинні на той момент норми, які регулюють вчинення виконавчих написів по кредитних договорах, укладених у простій письмовій формі, суд доходить висновку, що спірний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Також нотаріусом порушені строки вчинення виконавчого напису, оскільки (п. 2.3) він вчиняється після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором письмової вимоги боржнику про усунення порушень.

З матеріалів справи не вбачається, що боржнику ОСОБА_1 направлялась така письмова вимога.

Крім того, суд неодноразово витребував у приватного нотаріуса Кобелєвої А.М. (адреса: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 33-35 «Д») належним чином завірені матеріали виконавчого напису від 13.01.2015 р., зареєстрованого в реєстрі №105, з метою їх дослідження в судовому засіданні, для підтвердження чи спростування безспірності утвореної заборгованості. Однак, станом на момент розгляду справи, матеріали надані суду не були.

Аналізуючи зазначені факти, суд приходить до висновку, що вказаний виконавчий напис вчинений за наявності спірної заборгованості, тобто нотаріусом не дотримано основної обов`язкової умови щодо наявності безспірності заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «КБ «НАДРА».

Тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання виконавчого напису № 105 від 13.01.2015 року таким, що не підлягає виконанню.

Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд покладає судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. стягує його на користь позивача.

Керуючись статтями 4, 10-12, 76-82, 141, 258-259, 264-265, 268, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ "Комерційний банк "НАДРА", приватного нотаріуса Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа: міськрайонний ВДВС по Харківському району та місту Люботин ГТУЮ у Харківській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №105 (реєстровий номер) вчинений приватним нотаріусом Кобелєвою Аллою Михайлівною 30.01.2015 р. щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Надра» грошових коштів.

Стягнути з ПАТ "Комерційний банк "НАДРА" на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду до або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 01.07.2021 року.

Суддя: