Рішення № 98049438, 30.06.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року справа № 580/3423/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в залі суду адміністративну справу за позовом керівника Звенигородської окружної прокуратури до Лип`янської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

28.05.2021 до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов керівника Звенигородської окружної прокуратури (далі-позивач) до Лип`янської сільської ради (далі-відповідач), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неоформлення правовстановлюючих документів на приміщення будинку культури та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 ;

зобов`язати відповідача вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на приміщення будинку культури та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відсутність правовстановлюючих документів на вищевказане нерухоме майно створює передумови для зловживань щодо його розпорядження, формує ризики для нормального функціонування культурного закладу, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав жителів громади. Тому просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 02.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачу строк для надання відзиву.

17.06.2021 від відповідача суду надійшла заява про визнання позовних вимог, в яких зазначено, що вищевказане питання виготовлення правовстановлюючих документів буде винесене на розгляд найближчої сесії ради.

Оскільки від сторін не надійшли суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням їх представників, з огляду на відсутність необхідності виклику та допиту свідків та призначення експертизи, суд вирішив справу розглянути без проведення судового засідання та їх виклику (у письмовому провадженні).

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

На запит Шполянського відділу Звенигородської окружної прокуратури від 09.04.2021 №50-332вих21 до відповідача щодо правового статусу та наявності правовстановлюючих документів, зокрема на майно закладів культури, зокрема за адресою: АДРЕСА_1 , - відповідач листом від 20.04.2021 №1164/02-22 повідомив, що на будинок культури в с. Веселий Кут є технічний паспорт, але відсутні документи на земельну ділянку, оформлення права власності на яку планується з коштів перевиконання бюджету на 2021 рік.

Виявлені порушення зумовили звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд врахував таке.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.1998 №1775 «Про нормативи забезпечення населення клубними закладами» передбачено, що на території кожної сільської, селищної, міської ради має функціонувати як мінімум один (базовий) клубний заклад. Кількість місць у ньому визначається відповідно до сумарної чисельності населення всіх населених пунктів, що знаходяться на території ради, та наведеного нормативу.

До об`єктів культурного призначення відповідно до п.17 ч.1 ст.1 Закону України від 14 грудня 2010 року №2778-VI «Про культуру» (далі – Закон №2778-VI) належать цілісні майнові комплекси клубних закладів (клубів, будинків культури, палаців культури тощо), парків культури та відпочинку, бібліотек, музеїв, архівів історико-культурних заповідників, театрально-видовищних закладів (театрів, філармоній, концертних організацій, музичних колективів, ансамблів тощо), кінотеатрів, інших закладів культури; пам`ятки культурної спадщини, предмети колекцій, зібрання, фонди, будівлі, споруди культурного призначення та інші культурні цінності.

Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III (далі – ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

На підставі ч.1 ст.92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з п. “а” ч.2 ст.92 ЗК України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки на підставі ч.1 ст.125 ЗК України виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (далі – Закон №1952-IV) є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.3 Закону №1952-IV державна реєстрація прав є обов`язковою.

Частиною 1 ст.5 Закону №1952-IV встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Отже, речові права на нерухоме майно (будівлі, споруди, земельну ділянку) відповідача підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Тому необхідність оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки та нерухоме майно, яке на них розміщене, прямо передбачена вищевказаними нормами.

Статтею 12 ЗК України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад, до яких належить розпоряджання землями територіальних громад.

Частиною 1 ст.116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб згідно з ч.1 ст.122 ЗК України.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (далі – Закон №280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до абз.3 ч.2 ст.12 Закону №2778-VI суб`єктами діяльності у сфері культури є територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування.

З аналізу викладених норм суд дійшов висновку, що управління об`єктами культури, у т.ч. прийняття рішень щодо оформлення речових прав на об`єкти комунальної власності є обов`язком відповідної сільської ради.

Суд встановив, що рішенням Веселокутської сільської ради від 29.12.2003 №10-15 прийнято у комунальну власність сільської ради приміщення сільського будинку культури та майно.

Суд врахував п.2 рішення відповідача від 20.11.2020 №6-1/20 «Про початок реорганізації Веселокутської сільської ради шляхом приєднання до Лип`янської сільської ради», яким вирішено, що Лип`янська сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Веселокутської сільської ради.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України від 05.02.2015 №157-VIII «Про добровільне об`єднання територіальних громад» повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, завершуються в день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою.

На підставі частини 3 ст.8 цього Закону об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою. У разі об`єднання всіх територіальних громад одного району в одну об`єднану територіальну громаду все майно спільної власності територіальних громад такого району є комунальною власністю об`єднаної територіальної громади, а пов`язані з таким майном права та обов`язки належать об`єднаній територіальній громаді з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що повноваження Веселокутської сільської ради припинились, а повноваження щодо розпорядження її майном перейшли до відповідача.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (витяг від 20.05.2021 №257499796) за адресою реєстрації будинку культури: АДРЕСА_1 , - відомості про реєстрацію права власності чи іншого речового права відсутні.

Отже, з огляду на визначену Законом №1952-IV обов`язкову реєстрацію речових прав та надані відповідачу Законом №280/97-ВР повноваження, його бездіяльність щодо оформлення правовстановлюючих документів на приміщення будинку культури та земельну ділянку, на якій воно розташоване, не відповідає закону.

Відсутність заходів щодо оформлення речових прав свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, що, зважаючи на цільове призначення об`єкту культури, порушує права його користувачів на безпечні умови функціонування і розвитку.

Захист прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави згідно зі ст.1 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" відносяться до мети здійснення функцій прокуратури України.

Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, звертатися до суду з позовом (п.1 ч.6 ст.23 вказаного Закону).

Зважаючи, що саме відповідач допустив спірну бездіяльність, суд дійшов висновку, що у цьому випадку порушені саме державні інтереси, і прокурор на підставі наведеної норми звернувся в суд обґрунтовано.

Врахувавши зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки доказів понесення таких витрат суду не надано, відсутні підстави для розподілу содових витрат.

Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов керівника Звенигородської окружної прокуратури – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Лип`янської сільської ради щодо неоформлення правовстановлюючих документів на приміщення будинку культури та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Лип`янську сільську раду (20650, Черкаська обл., с. Лип`янка, вул.О.Гончара, буд. 1/а, код ЄДРПОУ 26323522) вжити заходи щодо оформлення правовстановлюючих документів на приміщення будинку культури та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного тексту судового рішення.

Суддя О.А. Рідзель