Рішення № 98049122, 02.07.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4802/21

РІШЕННЯ

іменем України

02 липня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить визнати протиправними дії головного управління ПФУ в Хмельницькій області щодо відмови в обчисленні страхового стажу роботи в півторакратному розмірі з 1 січня 1991 року по 27 квітня 1998 році. Дорахувати до страхового стажу роботи 3 роки 7 місяців 25 днів. Перерахувати розмір пенсії з 25 лютого 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області позивачу призначено пенсію з 25 лютого 2019 року. При цьому, відповідачем період роботи на Крайній Півночі з 1 січня 1991 року по 27 квітня 1998 року обрахований без застосування коефіцієнта кратності 1,5. Вказує, що звертався до відповідача із заявою про перерахунок страхового стажу роботи за вказаний період, однак листом ГУ ПФУ у Хмельницькій області від 15.04.2021 відмовило у здійсненні перерахунку.

Ухвалою суду від 02.06.2021 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 02.06.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії повернуто позивачеві в частині позовних вимог про перерахунок пенсії за період з 25 лютого 2019 року по 16.10.2020.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Вказує, що на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі №560/2341/19 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зараховано ОСОБА_1 період роботи з 21.08.1992 по 28.02.1994 у ВАТ “Аганнафтогазгеологія” Головтюменьгеології до пільгового стажу роботи за Списком №2, період роботи в районах Крайньої Півночі з 25.07.1984 по 01.01.1991 з урахуванням коефіцієнта кратності 1,5 та призначено пільгову пенсію за віком по Списком №2 з 26.02.2019. Зазначає, що пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки або письмового трудового договору або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Згідно записів трудової книжки від 18.09.1982 НОМЕР_1 позивач працював в районах, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а саме: з 25.07.1984 по 13.09.1993 – в Аганській нафторозвідувальній експедиції, з 20.09.1993 по 27.04.1998 – в ВАТ “Ноябрьскнафтогаз”. Також зазначає, що чинним законодавством не передбачено зарахування в півторактратному розмірі періодів роботи після 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів крайньої Півночі, тому період роботи з 01.01.1991 по 27.04.1998 зараховано до страхового стажу в календарному обчисленні. Стаж з 25.07.1984 по 31.12.1990 зараховано з кратністю 1,5.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, відповідно до змісту якої він вказував, що відповідач не може порушувати його права.

Суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 статті 263 КАС України оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення та нарахування пенсійних виплат суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). При цьому, згідно із ч.3 ст.263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив. Як наслідок, суд розглядає подану позовну заяву з врахуванням лише позову та відзиву на позов.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 в період 25.07.1984 працював на посаді помічника бурильника в Аганській нафторозвідувальній експедиції, 23.10.1984 переведений на посаду геолога районної інженерно-технологічної служби, 15.02.1985 переведений на посаду помічника бурильника 4-го розряду, 18.07.1988 присвоєно 5 розряд помічника бурильника, 25.10.1991 переведений на посаду бурильника 5-го розряду центральної інженерно-технологічної служби, 05.05.1991 присвоєно 6 розряд бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння на нафту і газ, 12.03.1993 року переведений тимчасово на період відпустки помічником бурового майстра, 13.09.1993 звільнений за переведенням до Нафтогазодобувного управління "Заполярнафта", 20.09.1993 прийнятий в цех капітального і підземного ремонту свердловин на посаду помічника бурильника 5-го розряду до ВО "Ноябрськнафтогаз" НГДУ "Заполярнафта" за переводом, 03.03.1994 переведений на посаду майстра цеху капітального підземного ремонту свердловин, 27.04.1998 звільнений із займаної посади.

Відповідно до архівної довідки ВАТ "Аганнафтогазгеологія" №342-АРХ від 22.11.2016, позивач з 25.07.1984 працював повний робочий день на посаді помічника бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння свердловин на нафту і газ, з 23.10.1984 на посаді геолога районної інженерно-технічної служби, з 15.02.1985 на посаді помічника бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння свердловин на нафту і газ, з 25.10.1989 по 13.09.1993 на посаді бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння свердловин на нафту і газ районної інженерно-технічної служби.

Згідно довідки АТ "Газпромнафта-Ноябрькнафтогаз" від №18/111/17815 від 28.11.2016, позивач у період з 20.09.1993 по 27.04.1998 працював повний робочий день.

Відповідачем підтверджено, що на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі №560/2341/219 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зараховано ОСОБА_1 до стажу роботи, зокрема, період роботи в районах Крайньої Півночі з 25.07.1984 по 01.01.1991 з урахуванням коефіцієнта кратності 1,5 та призначено пільгову пенсію за віком за Списком №2 з 26.02.2019.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №3046-2480/Г-03/8-2200/21 від 15.04.2021, у відповідь на звернення позивача повідомлено, що періоди роботи в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до цих районів, з 01 березня 1960 року по 01 січня 1991 року зараховуються в стаж роботи в півторакратному розмірі при умові укладання трудового договору, в якому повинно бути зазначено, що на працівника поширювались пільги, передбачені п.5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960. Враховуючи, що Законом не передбачено зарахування в півторакратному розмірі періодів роботи після 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, тому період роботи з 01.01.1991 по 27.04.1998 зараховано до страхового стажу в календарному обчисленні. Стаж з 25.07.1984 по 31.12.1990 зараховано з кратністю 1,5.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР № 1029 від 10 листопада 1967 року.

Підпунктом «д» пункту 5 Указу Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року регламентовано, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Указом Президії ВР СРСР від 29 вересня 1967 року було скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, а саме: зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах строком на три роки.

Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу 1 Інструкції № 530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 «Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» і від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.

Системний аналіз вказаних положень дає підстави для висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин:

1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях;

2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року та від 29 вересня 1967 року та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

При цьому, основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є її трудова книжка, а також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема, архівною довідкою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 396/153/17(2-а/396/13/17).

Тобто, наявність письмового трудового договору не є виключною і єдиною підставою для пільгового обчислення страхового стажу і вказана норма надає особі можливість надавати вказані документу за її вибором.

При цьому, суд зазначає, що з огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тому, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 червня 2018 року у справі №173/637/17, від 03 липня 2018 року у справі №302/662/17-а, від 25 вересня 2018 року у справі №554/1723/17, від 31 липня 2019 року у справі №287/15/17-а, від 21 серпня 2019 року у справі №750/1717/16-а, від 22 лютого 2021 року у справі №266/258/16-а.

Аналізуючи доводи відповідача щодо відсутності підстав для зарахування в півторакратному розмірі періоду роботи позивача з 01.01.1991 по 27.04.1998, суд зазначає наступне.

Факт роботи позивача в районах Крайньої Півночі в період з 01.01.1991 до 27.04.1998 підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

При цьому, на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі №560/2341/19 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зараховано ОСОБА_1 період роботи, зокрема, в районах Крайньої Півночі з 25.07.1984 по 01.01.1991 з урахуванням коефіцієнта кратності 1,5.

Суд зазначає, що статтею 5 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, яка підписана Україною 13.03.1992, передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Частиною 2 ст. 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав в області пенсійного забезпечення від 13.03.1992 передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди.

Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення.

Суд звертає увагу, що у спірний період з 01.01.1991 по 27.04.1998 у Російській федерації, на території якої працював позивач, діяв Закон РРСФР "Про державні пенсії в РРСФР" від 20.11.1990 №340-І, абзацом 7 частини 1 статті 94 якого було передбачено, що при підрахунку трудового стажу обчислюються в пільговому порядку періоди роботи (служби) у районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі - в півторакратному розмірі.

Відповідно до ст.6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, що набула чинності 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами.

Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відтак, суд вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови позивачу у зарахуванні до стажу роботи позивача періоду роботи з 01.01.1991 по 27.04.1998 в районах Крайньої Півночі є протиправними.

Щодо вимоги позивача донарахувати до страхового стажу роботи 3 роки 7 місяців 25 днів, суд зазначає, що визначення тривалості періоду, який слід зарахувати в пільговому обчисленні до стажу роботи позивача, є дискреційними повноваженнями відповідача.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, “ефективний засіб правого захисту” у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

В даному випадку, належним засобом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача зарахувати до стажу ОСОБА_1 період роботи 01.01.1991 по 27.04.1998 в районах Крайньої Півночі у пільговому обчислені рік роботи як один рік і шість місяців.

Щодо вимоги позивача здійснити перерахунок пенсії з 25 лютого 2019 року, суд зазначає наступне. Ухвалою суду від 02.06.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії повернуто позивачеві в частині позовних вимог про перерахунок пенсії за період з 25 лютого 2019 року по 16.10.2020. Вимоги позивача можуть бути задоволені у межах шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України. Тому суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача про перерахунок пенсії з 17.10.2020.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 по справі №620/1116/20.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 908 гривень, тому ці витрати слід присудити на його користь.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи ОСОБА_1 періоду роботи з 01.01.1991 по 27.04.1998 в районах Крайньої Півночі у пільговому обчисленні із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 01.01.1991 по 27.04.1998 в районах Крайньої Півночі у пільговому обчисленні, із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців, та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 17.10.2020 із урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 02 липня 2021 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя Д.А. Божук