Рішення № 98049036, 02.07.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/6587/21

РІШЕННЯ

іменем України

02 липня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішення, дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 968200891472 від 18.05.2021 про перерахунок мого щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2021 з розрахунку 56% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та виходячи лише з 23 років стажу роботи на посаді судді. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, які полягають у зменшенні відсоткової складової суддівської винагороди, що враховується при перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, з 90% до 56% та у виключенні із стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі та період проходження строкової військової служби, зазначених у розрахунку Апеляційного суду Хмельницької області від 16.09.2016 та в мотивувальній частині постанови Хмельницького міськрайонного суду від 03.01.2017 у справі №686/23330/16-а. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області утриматися від зменшення відсоткового співвідношення суддівської винагороди при перерахунку раніше призначеного мені щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та від виключення із стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі та період проходження строкової військової служби, зазначених у розрахунку Апеляційного суду Хмельницької області від 16.09.2016 та в мотивувальній частині постанови Хмельницького міськрайонного суду від 03.01.2017 у справі №686/23330/16-а. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яка полягає у не зарахуванні до роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі та періоду проходження строкової військової служби, зазначених у розрахунку Апеляційного суду Хмельницької області та в мотивувальній частині постанови Хмельницького міськрайонного суду від 03.01.2017 у справі №686/23330/16-а, при здійсненні з 19.02.2020 перерахунку раніше призначеного мені щомісячного довічного грошового утримання у зв`язку із зміною з 01.01.2020 складових суддівської винагороди судді, який працює на посаді судді Хмельницького апеляційного суду. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 19.02.2020 перерахунок та виплату раніше призначеного мені щомісячного довічного грошового утримання з розрахунку 90% суддівської винагороди судді, який працює в Хмельницькому апеляційному суді, та виходячи із стажу роботи 30 років 11 місяців 05 днів, у тому числі: 5 місяців 25 днів строкової служби в Збройних силах (з 31.10.1979 по 26.04.1980); 4 роки 8 місяців 15 днів строкової служби в Збройних силах на території Демократичної Республіки Афганістан (з 26.04.1980 по 21.11.1981, з урахуванням постанови Хмельницького міськрайонного суду від 21.08.2006 та постанови Вищого адміністративного суду України від 07.04.2009); 2 роки 15 днів - половини строку навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського (з 01.09.1986 по 30.06.1990); 10 років 1 місяць 6 днів роботи на посаді народного судді Кам`янець- Подільського міського суду (з 05.01.1993 по 11.02.2003); 13 років 7 місяців 4 дні роботи на посаді судді Апеляційного суду Хмельницької області (з 12.03.2003 по 16.09.2016), та з урахуванням раніше виплачених сум. Встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що згідно постанови Верховної Ради України від 08.09.2016 №1515-VIII його звільнено з посади судді Апеляційного суду Хмельницької області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Згідно з розрахунком Апеляційного суду Хмельницької області, наданого управлінню Пенсійного фонду України в місті Хмельницькому для призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання, станом на 16.09.2016 року його стаж роботи судді становить 30 років 11 місяців 05 днів. Зокрема, відповідно до чинного на той час законодавства, у цей стаж, зараховано: строкову службу в Збройних силах з 31.10.1979 по 26.04.1980, строкову службу в Збройних силах не території Демократичної Республіки Афганістан з 26.04.1980 по 21.11.1981, половину строку навчання в Харківському Юридичному інституті, роботу народним суддею Кам`янець-Подільського міського суду Хмельницької області з 05.01.1993 по 11.02.2003, роботу на посаді судді Апеляційного суду Хмельницької області з 12.02.2003 по 16.09.2016.

За результатом розгляду заяви позивача про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на виконання рішення суду від 30.10.2020 у справі №560/3125/20, відповідач визначив розмір щомісячного довічного грошового утримання на рівні 56 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, виходячи з 23 повних років стажу на посаді судді.

Не погоджуючись з такими діями відповідач позивач звернувся до суду з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 11.06.2021 року відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Судові рішення, що набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України відповідно до покладених зобов`язань, в установленому чинним законодавством порядку. Пунктом 10 постанови Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 визначено, що резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції, а тому містить чіткі та вичерпні висновки щодо всіх вимог, які були предметом позову, апеляційної чи касаційної скарги. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.10.2020 у справі №560/3125/20, яке набрало чинності згідно постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2021, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання згідно довідки Хмельницького апеляційного суду від 10.03.2020 № 01-17/68 "Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці", з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.10.2020 у справі №560/3125/20 головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 на підставі довідки від 10.03.2020 № 01-17/68, виданої Хмельницьким апеляційним судом. Розрахунок щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020: 115610,00 грн. (оклад) + 69366,00 грн. (доплата за вислугу років) = 184976,00 грн. (суддівська винагорода) х 56%= 103586,56 грн.

На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.10.2020 за період з 19.02.2020 по 31.05.2021 позивачу нарахована доплата в сумі 824992,96 грн.

Звертаємо увагу суду, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.10.2020 у справі №560/3125/20 не покладено на головне управління жодних зобов`язань щодо здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% грошового забезпечення.

Відповідач зазначає, що зарахування іншої діяльності до стажу роботи на посаді судді ні Законом України "Про судоустрій та статус суддів" №2453-VІ від 07.07.2010, ні Законом України "Про судоустрій та статус суддів" №1402-VІІІ від 02.06.2016 не передбачено.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні фактичні обставини.

Рішенням 14 сесії Хмельницької обласної ради народних депутатів XXI скликання від 25.12.1992 №11 позивача обрано народним суддею Кам`янець-Подільського міського народного суду.

Постановою Верховної Ради України від 26.12.2002 №413-ІV позивача було обрано на посаду судді Апеляційного суду Хмельницької області безстроково.

Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 №1515-VIII позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Хмельницької області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Наказом голови Апеляційного суду Хмельницької області від 16.09.2016 №17/05-03/ 08.09.2016 позивача відраховано із штату Апеляційного суду Хмельницької області.

Згідно з розрахунком Апеляційного суду Хмельницької області, наданого для призначення щомісячного довічного грошового утримання, станом на 16.09.2016 року стаж роботи судді ОСОБА_1 становить 30 років 11 місяців 05 днів. У стаж, зараховано: 1) строкову службу в Збройних силах з 31.10.1979 по 26.04.1980 - 5 місяців 25 днів; 2) строкову службу в Збройних силах не території Демократичної Республіки Афганістан з 26.04.1980 по 21.11.1981 - 4 роки 8 місяців 15 днів (на підставі постанови Хмельницького міскрайонного суду від 21.08.2006 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.04.2009); 3) половину строку навчання в Харківському Юридичному інституті - 2 роки 15 днів; 4) роботу народним суддею Кам`янець-Подільського міського суду Хмельницької області з 05.01.1993 по 11.02.2003 - 10 років 1 місяць 6 днів; 5) роботу на посаді судді Апеляційного суду Хмельницької області з 12.02.2003 по 16.09.2016 - 13 років 7 місяців 4 дні.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.10.2020 по справі №560/3125/20 визнати протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 20.03.2020 № 968200891472 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання згідно довідки Хмельницького апеляційного суду від 10.03.2020 № 01-17/68 "Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці", з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

07.05.2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.10.2020 по справі №560/3125/20.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області № 968200891472 від 18.05.2021 року позивачу здійснено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці. Разом з тим, відповідач визначив розмір щомісячного довічного грошового утримання на рівні 56 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, виходячи з 23 повних років стажу на посаді судді, не зарахувавши до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, періоду проходження строкової військової служби.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII (Закон №1402).

Частиною 1 ст. 142 Закону №1402 визначено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

За загальним правилом, визначеним статтею 137 Закону № 1402 до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Разом з тим, абзацом 4 пункту 34 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 визначено, що судді призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Враховуючи, що позивача призначено на посаду судді Кам`янець-Подільського міського народного суду 05.01.1993 року, для визначення стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню положення Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 №2862-ХІІ, Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ, Указ Президента України від 10.07.1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", Постанова Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VІ у відповдіних редакціях.

Відповідно до статті 43 Закону №2862-ХІІ, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

За суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності, як і до виходу у відставку.

Згідно ч.4 ст.43 Закону №2862-ХІІ судді, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до ч.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (з відповідними змінами) час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Крім того, п.1 Указу Президента України від 10.07.1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", було установлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Із розрахунку Апеляційного суду Хмельницької області, наданого для призначення щомісячного довічного грошового утримання, станом на 16.09.2016 року стаж роботи судді ОСОБА_1 становить 30 років 11 місяців 05 днів, із них 1) строкова служба в Збройних силах з 31.10.1979 по 26.04.1980 - 5 місяців 25 днів; 2) строкова служба в Збройних силах на території Демократичної Республіки Афганістан з 26.04.1980 по 21.11.1981 - 4 роки 8 місяців 15 днів; 3) половина строку навчання в Харківському Юридичному інституті - 2 роки 15 днів; 4) робота народним суддею Кам`янець-Подільського міського суду Хмельницької області з 05.01.1993 по 11.02.2003 - 10 років 1 місяць 6 днів; 5) робота на посаді судді Апеляційного суду Хмельницької області з 12.02.2003 по 16.09.2016 - 13 років 7 місяців 4 дні.

Отже, загальний стаж позивача складає 30 років 11 місяців 05 днів, який, в силу положень ч. 4 ст. 43 Закону №2862-ХІІ та абзацу 2 ст. 1 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" №584/95 від 10.07.1995, має враховуватись як стаж на посаді судді при визначенні права на відставку та розміру довічного грошового утримання.

Пунктом 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (з доповненнями згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 року № 545) передбачено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Згідно пункту 11 Розділу XIII ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VІ, встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що загальний стаж роботи позивача, що дає йому право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 30 повних років, розмір довічного грошового утримання має складати 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

При цьому, суд зауважує, що положеннями Закону № 1402 не передбачено обмеження відсоткового розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді максимальним розміром.

Суд звертає увагу, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для призначення щомісячного довічного грошового утримання і визначення його розміру.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 у справі №308/6953/17, від 19.06.2018 у справі №243/4448/17, від 11.09.2018 у справі №428/4671/17, від 01.10.2018 у справі №541/503/17, від 17.10.2018 у справі №140/263/17, від 23.10.2018 у справі №686/10100/15-а.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 968200891472 від 18.05.2021 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача з 19.02.2021 з розрахунку 56% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та виходячи лише з 23 років стажу роботи на посаді судді є протиправним та підлягає скасуванню.

Досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.

У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).

З огляду на викладене, суд вважає протиправними дії відповідача щодо не зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді, половини навчання у вищому юридичному навчальному закладі та період проходження строкової військової служби, а також обчислення довічного грошового утримання в розмірі 56% суддівської винагороди, а не 90%, зокрема відсотку з яким позивачу було призначено довічне грошове утримання. Разом з тим, наслідком такого не зарахування є визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання на рівні 56 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а тому такі дії також необхідно визнати протиправними.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі "Олександр Волков проти України" (Заява № 21722/11) зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) висловив правову позицію, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.

Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % від відповідних сум суддівської винагороди та враховуючи стаж на посаді судді 30 роки 11 місяців 05 днів, починаючи з 19.02.2020 року.

Що стосується вимоги позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області утриматися від зменшення відсоткового співвідношення суддівської винагороди при перерахунку раніше призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та від виключення із стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі та період проходження строкової військової служби, зазначених у розрахунку Апеляційного суду Хмельницької області від 16.09.2016 та в мотивувальній частині постанови Хмельницького міськрайонного суду від 03.01.2017 у справі №686/23330/16-а, суд вважає такою, що заявлена на майбутнє є передчасною, а тому задоволенню не вимагає.

Що стосується клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі, суд зазначає наступне.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду сформованої в ухвалі від 20.06.2018 року у справі № 800/592/17, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, можливо і після ухвалення судового рішення по суті спору на підставі окремо поданої заяви.

Отже, позивач не позбавлений можливості звернутися із клопотанням про встановлення судового контролю після прийняття судом рішення у справі, у разі існування ризику його не виконання.

Окремо необхідно вказати, що суд може встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, а, отже, під час прийняття рішення у справі наділений відповідним правом, а не обов`язком.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання судового рішення, а у разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладанням штрафу.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у додатковій постанові від 31.07.2018 року по справі № 235/7638/16-а та в ухвалі від 23 квітня 2019 року у справі № 805/516/18-а.

На час постановляння рішення судом не встановлено об`єктивних обставин чи пересторог щодо можливого невиконання судового рішення суб`єктом владних повноважень.

Крім того, відповідно до пункту 29 Пояснювального меморандуму до Рекомендації Комітету Міністрів № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів» статус та винагорода є важливими факторами, які визначають належні робочі умови. Статус суддів повинен відповідати високому положенню їх професії, і їх винагорода має становити достатню компенсацію за їх тягар обов`язків. Ці фактори є невід`ємними умовами незалежності суддів, особливо для розуміння важливості їх ролі як суддів, що виражається у вигляді належної поваги та адекватній фінансовій винагороді.

У Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів зазначено, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країни) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя (пункт 62).

Отже, забезпечення державою належної оплати праці судді є запорукою дотримання гарантій права особи на розгляд справи незалежним і безстороннім судом та збереження справедливого балансу між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права особи.

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачами, суд дійшов висновку, що з наведених у позовних заявах мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішення, дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 968200891472 від 18.05.2021.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області щодо не зарахування до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на призначення (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання, періоду служби в Збройних силах з 31.10.1979 по 26.04.1980 - 5 місяців 25 днів, служби в Збройних силах на території Демократичної Республіки Афганістан з 26.04.1980 по 21.11.1981 - 4 роки 8 місяців 15 днів, половину періоду навчання в Харківському Юридичному інституті - 2 роки 15 днів.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області щодо визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на рівні 56 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді під час перерахунку раніше призначеного щомісячного грошового утримання.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % від відповідних сум суддівської винагороди та враховуючи стаж на посаді судді 30 років 11 місяців 05 днів, починаючи з 19.02.2020, з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , ідентифікаційний код - 21318350)

Головуючий суддя О.П. Шевчук