Рішення № 98048894, 01.07.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/2618/20

РІШЕННЯ

іменем України

01 липня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної прокуратури про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить:

- стягнути з відповідача на його користь із розрахункового рахунку з якого здійснюється виплата заробітної плати працівникам прокуратури, вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку в сумі 60 151,71 грн;

- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за кожен день затримки розрахунку, починаючи з 01.05.2020 по дату винесення судового рішення у даній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 21 жовтня 1997 року по 28 квітня 2020 року працював в прокуратурі Хмельницької області. Наказом прокурора Хмельницької області від 28 квітня 2020 року №323к позивача звільнено із займаної посади начальника відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 30 квітня 2020 року.

Цим же наказом зобов`язано відділ фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні позивачу виплати при звільненні.

Згідно наданого прокуратурою Хмельницької області розрахункового листка за квітень 2020 року при звільненні 30 квітня 2020 року позивачу не нараховано та не виплачено вихідну допомогу при звільненні.

Позивач вважає, що невиплата відповідачем вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку є незаконною, порушує його права, гарантовані Конституцією України та чинним законодавством, тому такі права мають бути поновлені шляхом стягнення із прокуратури Хмельницької області на його користь вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку та стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день ухвалення рішення, тому звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач подав відзив на даний адміністративний позов, в якому зазначив, що позовних вимог не визнає.

Вказав, що наказом прокурора області від 28 квітня 2020 року №323к ОСОБА_1 , звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", а не з підстав, визначених у ст. 44 КЗпП України.

Відповідач зазначив, що Законом України "Про прокуратуру", який передбачає інший порядок звільнення ніж КЗпП України, у разі звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" не передбачена виплата вихідної допомоги, тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.05.2020 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.06.2020 провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду по справі №560/2617/20 за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Хмельницької області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою від 05.05.2021 поновлено провадження у справі.

Ухвалою від 19.05.2021 вирішено замінити відповідача - Прокуратуру Хмельницької області на її правонаступника - Хмельницьку обласну прокуратуру.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до матеріалів справи позивач з 21 жовтня 1997 року по 30 квітня 2020 року працював в прокуратурі Хмельницької області.

Наказом прокурора Хмельницької області від 28 квітня 2020 року №323к позивача звільнено із займаної посади начальника відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 30 квітня 2020 року.

Цим же наказом зобов`язано відділ фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 , виплати при звільненні.

Згідно з розрахунковим листком за квітень 2020 року прокуратурою Хмельницької області при звільненні 30 квітня 2020 року ОСОБА_1 , йому нараховано відпустку по календарним дням, компенсацію за невикористані календарні дні відпустки, лікарняні.

Вихідна допомога ОСОБА_1 , при звільненні не виплачувалась.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати відповідачем вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 (далі - Закон №1697 в редакції, чинній на момент звільнення позивача).

Згідно зі ст.4 Закону №1697 організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 3 ст.16 Закону №1697 передбачено, що прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.51 Закону №1697, прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Згідно з п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників

Статтею 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17.02.2015 по справі №21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Законом України "Про прокуратуру" не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні працівників у зв`язку зі скороченням штатів, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України, що не заборонено спеціальним законодавством.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 17.10.2018 у справі №823/276/16 та від 08.10.2019 у справі №823/263/16.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" №113-IX від 19.09.2019 (далі - Закон №113-IX) ст.51 Закону №1697 доповнено частиною 5, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, яка передбачена п.9 ч.1 цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

Вказаним Законом також доповнено ст.40 КЗпП України частиною 5 наступного змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус".

Виплата вихідної допомоги при звільненні у зв`язку зі скороченням штатів передбачена ст.44 КЗпП України.

Отже, ч.5 ст.40 КЗпП України не містить обмежень щодо виплати прокурорам вихідної допомоги при звільненні, передбаченої ст.44 КЗпП України.

Виходячи із системного аналізу положень Закону №1697 та КЗпП України в редакції Закону №113-IX, суд дійшов висновку, що при звільненні з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури на прокурорів не поширюються положення КЗпП України щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

Водночас, застереження щодо виплати прокурорам вихідної допомоги при звільненні ані Закон №1697, ані КЗпП України не містять.

Зміст п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України (розірвання власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників) та п.9 ч.1 ст.51 Закону №1697 (прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури) свідчить про те, що вказані вище підстави для звільнення є аналогічними.

З урахуванням наведеного, а також правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, суд дійшов висновку про те, що у разі звільнення прокурора на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону №1697, останній має право на виплату вихідної допомоги відповідно до ст.44 КЗпП України.

В той же час відсутність у наказі про звільнення посилань на положення п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України не може бути підставою для обмеження права позивача на отримання вихідної допомоги, тому доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, оскільки ОСОБА_1 , звільнено на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону № 1697, він набув право на виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку, відповідно до ст.44 КЗпП України.

Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (далі - Порядок №100 в редакції, чинній на момент звільнення ОСОБА_1 ).

Відповідно до п.2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Отже, середньомісячна зарплата ОСОБА_1 , обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, тобто за лютий та березень 2020 року.

З розрахункового листа ОСОБА_1 , за 2020 рік встановлено, що заробітна плата позивача за лютий 2020 року складає 35 486,55 грн, за березень 2020 року - 70 145,72 грн.

Відповідно до п.8 Порядку №100 середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Кількість відпрацьованих робочих днів складає 36 днів (20 днів у лютому 2020 року + 16 днів у березні 2020 року).

Середньоденна заробітна плата позивача: (35 486,55 грн + 70 145,72 грн) : 36 = 2 934,23 грн.

Середньомісячне число робочих днів: (20 днів за лютий 2020 року + 21 день за березень 2020 року) : 2 = 20,5 днів.

З урахуванням наведеного сума вихідної допомоги складає 60 151,72 грн., (2 934,23 грн. х 20,5 день).

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, у зв`язку із задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення вихідної допомоги при звільненні відповідач повинен нарахувати та виплатити позивачу компенсацію, передбачену ст.117 КЗпП України, одночасно з виплатою вихідної допомоги.

Таким чином, спір щодо ненарахування та невиплати прокуратурою Хмельницької області середнього заробітку за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні на момент ухвалення рішення у даній справі відсутній.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за кожен день затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 01.05.2020 року, по дату винесення судового рішення у даній справі задоволенню не підлягають.

Згідно частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки відповідно до вимог частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору та не сплачував його, розподіл судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Хмельницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку в сумі 60 151,72 грн. (шістдесят тисяч сто п`ятдесят одна гривня сімдесят дві копійки).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Хмельницька обласна прокуратура (провул. Військоматський, 3,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 02911102)

Головуючий суддя В.К. Блонський