Рішення № 98048452, 25.06.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/191/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

І. Зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - позивач) від імені якого діє адвокат Андруневич Віктор Миколайович (далі - представник позивача) через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати бездіяльність Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 виплатити компенсацію за невикористані ним додаткові відпустки за період 2015-2019 років відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту», ст. 16-2 ЗУ «Про відпустки» неправомірною;

- зобов`язати Херсонський зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані ним додаткові відпустки за період 2015-2019 років відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту», ст. 16-2 ЗУ «Про відпустки», виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової частини 16.08.2019 року.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що у період з 2015 - 2019 рр. він проходив військову службу у Херсонському зональному відділі Військової служби правопорядку, під час проходження служби, безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, що підтверджується відповідною довідкою. Наказом начальника Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку по особовому складу від 12.07.2019 № 9 - РС позивача звільнено з військової служби у запас та наказом начальника Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку від 15.08.2019 №167 позивача виключено зі списків особливого складу зонального відділу та всіх видів забезпечення та направлено для постановки на військовий облік до Великоолександрівського районного військового комісаріату Херсонської області. При цьому на день прийняття наказу про виключення його зі списків особового складу, відповідач не провів з позивачем розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки, передбаченої Законом України від 22.10.1993 року №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Позивач вважає вказану бездіяльність посадових осіб Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку протиправною та необґрунтованою, такою, що порушує права військовослужбовця на гідне грошове забезпечення та свідчить про порушення норм діючого законодавства України.

17.02.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову, вказуючи на те, що відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на додаткову відпустку із збереженням заробітної плати строком на 14 календарних днів на рік. Відповідач зазначає, що позивач був звільнений з військової служби 15.08.2019 але впродовж 2015-2019 років рапорти на компенсацію додаткової відпустки до керівника зонального відділу не подавав, таким чином, позивач самостійно не скористався можливістю отримати додаткову оплачувану відпустку із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів. Також відповідач вказує, що позивач не оскаржив своє звільнення, а тому погодився з проведенням усіх необхідних розрахунків при його звільненні. З огляду на вказане, відповідачем не допущено протиправної бездіяльності щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки.

ІII. Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 27.01.2021 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини 5 ст.262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки від сторін не надходило клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Позивач у період з 04.01.2015 по 05.03.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції, що підтверджується довідкою ВЧ 3056 Національної гвардії України №352 від 23.01.2018.

26.05.2015 позивач отримав посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 , видане Головним управлінням Національної гвардії України.

29.02.2016 року наказом начальника Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку (по стройовій частині) № 45 сержанта ОСОБА_1 з 29.02.2016 зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення і наказано вважати таким, що з 29.02.2016 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 720 грн. на місяць, шпк «сержант».

15.08.2019 року наказом начальника Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку (по стройовій частині) № 167 сержанта ОСОБА_1 , начальника групи охорони та патрульно-постової служби правопорядку взводу охорони та патрульно-постової служби роти Військової служби правопорядку Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку, звільненого наказом начальника Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку (по особовому складу) від 12.07.2019 №9-РС за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», вважати таким, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до Великоолександрівського районного військового комісаріату Херсонської області, а також з 16 серпня 2019 р. виключити зі списків особового складу зонального відділу та всіх видів забезпечення.

03.06.2019 р. за вх. № 1396 Херсонський зональний відділ Військової служби правопорядку отримав від позивача рапорт щодо проведення повного розрахунку грошового забезпечення.

04.07.2019 відповідач листом за вих. №1605/фес повідомив позивача, що види відпусток врегульовано статтею 4 Закону України "Про відпустки", а статтею 24 цього Закону передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. Додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни, визначена статтею 16-2 Закону України "Про відпустки", не належить до виду щорічних відпусток, а тому, відповідно до статті 11 зазначеного Закону, не може бути перенесена на інший період, крім того, така відпустка не визначена станеш 24 зазначеного Закону, як додаткова. Також, відповідно до частини 17 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та двадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Додаткову відпустку окремим категоріям ветеранів війни, визначену статтею 162 Закону України «Про відпустки», не може бути перенесено на інший період, виплату грошової компенсації за всі дні невикористаної такої додаткової відпустки законодавством не передбачено.

Вважаючи не нарахування та невиплату відповідачем грошової компенсації за не використані дні щорічної відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015-2019 роки, протиправною бездіяльність, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України " Про військовий обов`язок і військову службу " 25.03.1992 № 2232-XII ( далі Закон № 2232-XII в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), яким передбачено

- закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України ( частина 2 статті 24 цього Закону);

- під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці з моменту оголошення мобілізації до часу, визначеного пунктами 2 або 3 цієї частини, які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду ( підпункт "і" підпункту 1 частини 8 статті 26 цього Закону);

- гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до Законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами ( стаття 40 цього Закону).

Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-ХІІ від 22.10.1993 (далі - Закон 3551-ХІІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який передбачає, зокрема, -

- учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час ( стаття 5 цього Закону);

- учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів ( абзац перший пункту 19 частини першої статті 6 цього Закону);

- учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. ( пунктом 12 статті 12 цього Закону);

- учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни, учасникам війни та постраждалим учасникам Революції Гідності, які одночасно є особами, на яких поширюється чинність цього Закону згідно із статтею 10 цього Закону, видається одне посвідчення за їхнім вибором, у якому робиться відмітка про встановлення іншого правового статусу. ( частина четверта статті 18 цього Закону).

Законом України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР " Про відпустки " (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. ( стаття 16-2 цього Закону).

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII ( далі - Закон № 2011-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), яким передбачено, зокрема

- військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації ( стаття 1-2 цього Закону);

- військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення. ( пункт 8 ст. 10-1 цього Закону).

- у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. ( абзац третій пункту 14 статті 10-1 цього Закону)

- в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів. ( пункт 17 статті 10-1 цього Закону);

- надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється ( пункт 19 статті 10-1 цього Закону).

За визначенням ст. 1 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу

Стаття 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

VI. Оцінка суду

З аналізу наведеного правового регулювання убачається, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Тобто, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пунктом 8 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року 1991 року №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", статтею 16-2 Закону України від 05 листопада 1996 року №504/96-ВР "Про відпустки".

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі - Наказ № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Таким чином, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Наведений правовий висновок відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, вкладеній у постанові від 21 серпня 2019 за результатом розгляду апеляційної скарги на рішення Верховного Суду у зразковій справі №620/4218/18.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Згідно з ч. 2 ст.13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч. ч. 5-6 ст.13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як встановлено судом, предметом спору у даній справі є не виплата позивачу у зв`язку з його звільненням зі служби грошової компенсації за невикористану відпустку, як учасник бойових дій за 2015 - 2019 роки.

При цьому, відповідач не оспорює статус позивача, як учасника бойових дій, який підтверджується посвідченням, виданим 26.05.2015 р.

Приймаючи до уваги, норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині набуття учасником бойових дій права на відпустку лише після офіційного підтвердження відповідного статусу учасника бойових дій під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації, позивач набув таке право із 26.05.2015, тобто дати офіційного встановлення позивачу статусу учасника бойових дій.

Як зазначалось вище та не заперечується відповідачем, відповідно до наказу начальника Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку № 167 від 15.08.2019 р. позивача звільнено з військової служби у запас та виключено зі списків особового складу зонального відділу та всіх видів забезпечення.

Пунктом 242 Положення № 1153/2008 встановлено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Натомість, вказаний наказ не містить доказів виплати позивачу грошової компенсації за невикористану відпустку, як учасник бойових дій за вказаний період. При цьому, матеріали справи не містять докази використання позивачем додаткової відпустки, як учасник бойових дій.

Враховуючи, що позивач проходив військову службу у Херсонському зональному відділі Військової служби правопорядку у період з 29.02.2016 по 16.08.2019, що не заперечувалось сторонами, тому суд вважає, що відповідач протиправно відмовив позивачу у нарахуванні та виплати грошової компенсації за не використану ним додаткову відпустки, як учасником бойових дій, за вказаний час проходження військової служби, що свідчить про його протиправну бездіяльність.

При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача стосовно відсутності підстав для виплати позивачу спірної компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку з неподанням відповідного рапорту про надання такої відпустки під час проходження служби, оскільки право позивача щодо отримання грошової компенсації є абсолютним та не може бути обмежено, а нарахування та виплата грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки є обов`язком відповідача.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Підсумовуючи відкладене та з метою відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Херсонський зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 29.02.2016 по 16.08.2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 16.08.2019 року.

При цьому, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача в частині не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористану ним у період з 2015 р. по 29.02.2016 р. відпустку, як учасником бойових дій, оскільки виплата спірної компенсації здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні, проте у вказаний період позивач не проходив військову службу у Херсонському зональному відділі Військової служби правопорядку.

VII. Висновок суду

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що в межах даних спірних правовідносин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

VIII. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. (ч. 3 ст.139 КАС України)

Оскільки позивач відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору за подання позову, тому судові витрати не підлягають розподілу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку (місце знаходження: 73000 м. Херсон, вул. Олександрівська, 32, код ЄДРПОУ 26614627) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку (місце знаходження: 73000 м. Херсон, вул. Олександрівська, 32, код ЄДРПОУ 26614627) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учасником бойових дій, за період з 29.02.2016 року по 16.08.2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 16.08.2019 року.

Зобов`язати Херсонський зональний відділ Військової служби правопорядку (місце знаходження: 73000 м. Херсон, вул. Олександрівська, 32, код ЄДРПОУ 26614627) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учасником бойових дій, за період з 29.02.2016 року по 16.08.2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 16.08.2019 року.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна

кат. 106030000