Рішення № 98048178, 01.07.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 липня 2021 року № 520/7263/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Білової О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Військової частини А4104 (мікрорайон "Авіатор", м. Чугуїв, Харківська область, 63501, код ЄДРПОУ 07785381) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Військової частини А 4104, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А 4104 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 04.01.2018 року;

- зобов`язати військову частину А 4104 (код ЄДРПОУ 07785381) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 04.01.2018 року.

Ухвалою суду від 30.04.2021 відкрито спрощене позовне провадження по справі за цим позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у складі Військової частини А4104. У зв`язку з непроведенням своєчасного нарахування та виплати індексації, на виконання рішення суду відповідачем було виплачено 17.04.2021 спірні суми індексації, проте не було нараховано та виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Позивач вважає вказані дії відповідача протиправними у зв`язку з чим звернувся до суду.

Представник відповідача Військової частини А4104 не погодився з позовними вимогами та направив до суду відзив на позовну заяву, в якому на обґрунтування заперечень зазначив, що спір про нарахування індексації та компенсації не є спором про нараховані/ненараховані суми під час звільнення, з огляду на що підстави для застосування положень ст. 117 КЗпП України відсутні.

Відповідачем у відзиві заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, з огляду на пропуск позивачем строку звернення до суду.

Згідно з положеннями ч.4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Позивач з 31.07.1993 по 04.01.2018 проходив військову службу в Збройних силах України, яка є державною службою особливого характеру згідно ч. 1 ст.2 Закону України №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - закон № 2232-XII) в в/ч А 1352, де отримував грошове забезпечення відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону №2011-ХІІ.

Позивач є ветераном війни - учасником бойових дій і пенсіонером Міністерства оборони України.

21.12.2017 наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України № 532 позивач звільнено у запас за пунктом "а" Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із закінченням строку контракту) з урахуванням підпункту "і" пункту 1 частини восьмої.

Із списків військової частини А4104 позивач виключений з 04.01.2018 наказом командира в/ч А4104 № 3 від 04.01.2018.

З 01.01.2016 р. по 04.01.2018р в/ч А 4104 не проводила виплату індексації грошового забезпечення .

Зазначені дії в/ч А 4104 позивач оскаржив до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду 15.03.2020 у справі № 520/14257/19 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини А 4104, яка полягає у не здійсненні виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 по 04 січня 2018 р. Зобов`язано Військову частину А 4104 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 04 січня 2018року.

Вказана сума була виплачена позивачу 17.04.2020 у розмірі 4661,60 грн, що підтверджено витягом з карткового рахунку Ощадбанку, де зазначений номер судового рішення № 520/14257/19.

Позивач вважає протиправними дії в/ч А4104 щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 04.01.2018, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ від 19.10.2000 року та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок).

Згідно із ст. 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Відповідно до ст.3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індексації інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-III).

Відповідно до п.1 Порядку його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За змістом п.2, 3 Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Зазначене у ст.3 Закону №2050-ІІІ та п.4 Порядку, а саме те, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 46 Закону №1058-IV, ст.2 Закону №2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Отже, несвоєчасна виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 04 січня 2018року за рішенням суду слугує підставою для здійснення нарахування та виплати компенсації.

Стосовно посилань відповідача на те, що спір про нарахування індексації не є спором про нараховані/ненараховані суми під час звільнення суд зазначає наступне.

Верховний Суд в Постанові від 16.01.2018 у справі № 243/5366/16-ц зазначив, що Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін (пункт 3 частини першої статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Конституційний Суд України, у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013, дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (пункт 2.2.), працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців (пункт 2.3.).

Таким чином, індексація заробітної плати є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Крім того, Верховним Судом у постановах від 19 червня 2019 року у справі №825/1987/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, від 05 лютого 2020 року у справі №825/565/17 зроблено висновок, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку №1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону №1282-XII, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян. З огляду на вказане, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування компенсації за затримку нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.

Таким чином, твердження відповідача, що проведення нарахування та виплати компенсації за затримку нарахування та виплати індексації грошового забезпечення здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів є необґрунтованими, оскільки частина шоста статті 5 Закону №1282-XII не обмежує проведення передбачених чинним законодавством України виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.

Щодо клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду з підстав порушення позивачем строків звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідач у відзиві на позовну заяву підмінює поняття компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати поняттям середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Для звернення до суду за вказаними компенсаційними виплатами встановлені різні строки.

Предметом спору в даній справі є саме нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати, передбачена Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ від 19.10.2000 року, а не середній заробіток за час несвоєчасного розрахунку при звільненні за ст. 117 КЗпП України, як про це зазначає відповідач.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 16 січня 2018 року по справі №446/509/16-ц вказав, що неправомірно ототожнювати застосування тримісячного строку як до позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку так і до позовної вимоги про стягнення компенсації у зв`язку з втратою частини заробітної плати через порушення термінів її виплати, так як право працівника звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати не обмежене будь-яким строком.

Як було зазначено вище, Конституційний Суд України, у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013, дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (пункт 2.2.), працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців (пункт 2.3.).

З огляду на зазначене, клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає, оскільки судом не встановлено пропуску позивачем строку звернення до суду.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду – залишити без задоволення.

Адміністративний позов – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А 4104 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 04.01.2018 року.

Зобов`язати військову частину А 4104 (код ЄДРПОУ 07785381) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 04.01.2018 року.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 01.07.2021.

Суддя Білова О.В.