Рішення № 98048171, 01.07.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 липня 2021 року № 520/6227/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Білової О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Покровська виправна колонія (№17)» (с. Покровське, Балаклійський р-н, Харківська обл., 64266, код ЄДРПОУ 08564618) про визнання бездіяльність протиправною, стягнення компенсації за речове майно та середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулася позивач ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Державної установи «Покровська виправна колонія(№17)», в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Покровська виправна колонія (№17)" стосовно невиконання обов`язку здійснити повний розрахунок при звільненні ОСОБА_1 ;

- стягнути з Державної установи "Покровська виправна колонія (№17)" на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна з врахуванням 3% річних та в сумі 8309,65 грн. (вісім тисяч триста дев`ять грн 65 коп.);

- стягнути з Державної установи "Покровська виправна колонія (№17)" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку починаючи з 12 квітня 2018 року по прийняття судом рішення по справі.

Ухвалою суду від 30.04.2020 відкрито спрощене позовне провадження по справі за цим позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона проходила службу на посаді молодшого інспектора відділу охорони Державної установи "Покровська виправна колонія (№17)". Під час звільнення з нею не був здійснений остаточний розрахунок, а саме не виплачена грошова компенсація за належні до видачі предмети речового майна. В наказі про звільнення належна до виплати сума компенсації за неотримане речове майно не зазначена. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно.

Представник відповідача Державної установи "Покровська виправна колонія (№17)" не погодився з позовними вимогами та направив до суду відзив на позовну заяву, в якому на обґрунтування заперечень зазначив, що Позивач подала заяву 30.10.2019 року, а не в день звільнення, як наполягає. В день звільнення було проведено повний розрахунок, що підтверджується довідкою з бухгалтерії установи. Грошова компенсація розрахована згідно з встановленими нормами та розцінками і становить 6517,36 грн., про що свідчить довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна. На адвокатський запит позивача установою була надана відповідь вих. №2/9-1080/Кл від 06.04.2021 року (копія додається) про нараховане та виплачене грошове забезпечення за лютий-березень 2018 року, що дало змогу позивачу визначити згідно встановленого порядку ймовірний розмір середнього заробітку за весь час затримки.

Згідно з положеннями ч.4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 в період з 24 грудня 2012 року по 11 квітня 2018 року проходила службу на посаді молодшого інспектора відділу охорони Державної установи "Покровська виправна колонія (№17)"

11 квітня 2018 року позивач була звільнена зі служби в Державній кримінально- виконавчій служби України за власним бажанням.

Під час звільнення позивачу не була виплачена грошова компенсація за належні до видачі предмети речового майна.

В наказі про звільнення належна до виплати сума компенсації за неотримане речове майно не зазначена.

Як вбачається з копії вказаного наказу, відповідачем компенсацію речового майна позивачу сплачено не було, довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, позивачу не видано.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач 24 квітня 2018 року звернулась до Прокуратури Харківської області із скаргою, в тому числі стосовно не проведення остаточного розрахунку на день звільнення. Зазначена скарга була передана для опрацювання до Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.

18.05.2018 року листом №22-740-18/ч-289 Північно-східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України повідомило позивача про те, що в день звільнення їй було складено розрахунок компенсації за неотримане речове майно під час проходження служби, але кошти будуть виплачені після отримання відповідачем цільового фінансування від Міністерства юстиції України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулась з заявою про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно 30.10.2019.

16 березня 2021 року представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом, на який отримав відповідь від 19.03.2021 року за № 2/2-780/лс, разом з якою відповідачем на адресу позивача було направлено довідку про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, датовану 11.04.2018, в якій визначена сума компенсації в розмірі 6517,36 грн (шість тисяч п`ятсот сімнадцять грн 36 коп.)

Позивач, вважаючи невиплату спірної компенсації протиправною, звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких норм діючого законодавства.

Відповідно до ст. З Закону України Про Державну кримінально- виконавчу службу України правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти Міністерства юстиції України.

Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 14.08.2013 року №578 (далі — Порядок №578) визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами.

Пунктами 22, 27 Порядку №578 визначено, що особам рядового і начальницького складу після перших трьох років служби за їх бажанням та рішенням керівника органу чи установи, підприємства дозволяється за умови наявності в їх користуванні придатних до використання предметів раніше виданого речового майна особистого користування замість одних предметів, передбачених нормами забезпечення, отримувати інші, вартість яких не перевищує вартості предметів, що замінюються, або отримувати за них грошову компенсацію.

Під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.

Розмір грошової компенсації за неотримане речове майно визначається пропорційно часу, що минув з моменту виникнення права на отримання речового майна, до дати підписання наказу про звільнення із служби (не враховуючи місяць звільнення).

Грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується на підставі заяви.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем самостійно було нараховано позивачу суму компенсації в день звільнення позивача.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася з заявою про виплату такої компенсації 30.10.2019, тобто після звільнення.

Відтак, станом на момент звільнення позивача, відповідач сплатив позивачу всі суми, які не були спірними на момент звільнення.

Відтак, вимога щодо визнання протиправною бездіяльності Державної установи "Покровська виправна колонія (№17)" стосовно невиконання обов`язку здійснити повний розрахунок при звільненні ОСОБА_1 не є обґрунтованою, а відтак задоволенню не підлягає.

Згідно довідки про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна від 11.04.2018 розмір компенсації складає 6517,36 грн (шість тисяч п`ятсот сімнадцять грн 36 коп.)

В ході судового розгляду судом встановлено, що за вказаною довідкою станом на дату винесення рішення виплату не проведено, що сторонами не заперечується.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Державної установи "Покровська виправна колонія (№17)" на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна в розмірі, визначеному відповідачем в довідці про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна від 11.04.2018 року в розмірі 6517,36 грн.

Щодо позовних вимог в частині виплати сум спірної компенсації з врахуванням 3% річних, суд зазначає наступне.

В обґрунтування вказаної частини позовних вимог позивач посилається на норми Цивільного кодексу України, які регулюють відповідальність за прострочення цивільно-правових зобов`язань, що виникають у приватно-правових відносинах.

В той же час, відносини між позивачем та відповідачем з приводу невиплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна не є за своєю суттю цивільно-правовим зобов`язанням та носять публічно-правовий характер, з огляду на що вказані позивачем норми Цивільного кодексу не поширюються на спірні правовідносини, що є предметом спору у даній справі.

Відтак, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Стосовно вимоги про виплату позивачу середнього заробітку за час затримки виплати грошового забезпечення за період з 12 квітня 2018 року по прийняття судом рішення по справі, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, з посиланням на постанову від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, зазначила, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Оскільки наказ про звільнення позивача не передбачав виплату спірної компенсації, тому таку суму відповідно до вимог статті 116 Кодексу законів про працю України не можна вважати безспірною. Сплата такої суми на момент розгляду даної справи ще не відбулась, що не дає змоги встановити як розмір компенсації, яка може бути нарахована за рішенням суду, так і загальний період затримки виплати, тому на даний час неможливо обґрунтовано визначити суму відшкодування за час затримки розрахунку, застосувавши критерії, вказані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17.

Отже, така вимога є передчасною, тому не підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ч. 3 ст. 139 КАС України шляхом стягнення з відповідача половини сплаченого позивачем судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Покровська виправна колонія (№17)» (с. Покровське, Балаклійський р-н, Харківська обл., 64266, код ЄДРПОУ 08564618) про визнання бездіяльність протиправною, стягнення компенсації за речове майно та середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку – задовольнити частково.

Стягнути з Державної установи "Покровська виправна колонія (№17)" на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна в сумі 6517,36 грн (шість тисяч п`ятсот сімнадцять грн 36 коп.).

В задоволенні позову в іншій частині – відмовити.

Стягнути з Державної установи «Покровська виправна колонія (№17)» на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору в розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 01.07.2021.

Суддя Білова О.В.