Рішення № 98048098, 23.06.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

23 червня 2021 р. Справа № 520/16518/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Супруна Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Остропільці Є.Є.,

за участю:

представника позивача - Максимовського С.О.,

представника третьої особи - Хлистова О.Ю.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області (майдан Перемоги, б. 5 А, м. Дергачі, Харківська область, 62300, код ЄДРПОУ 24129939), третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) про визнання незаконним та скасування розпорядження, -

В С Т А Н О В И В:

Максимовський Сергій Олександрович, діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, третя особа: ОСОБА_2 , у якому, з урахуванням змісту ухвали від 08.02.2021 просить суд:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області від 05 серпня 2019 року № 365 яким затверджено "Детальний план території для визначення можливості розміщення станції технічного обслуговування легкових автомобілів за межами населених пунктів на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 та останні роки, позивач постійно проживає разом з сім`єю за адресою: АДРЕСА_4 . Будинок загальною площею 204,50 кв.м. який розташований за адресою: АДРЕСА_4 належить на праві приватної власності родичу позивача - ОСОБА_3 . Позивач постійно проживає в цьому будинку разом з сім`єю та є членом територіальної громади Малоданилівської селищної ради. У позові вказано, що будівництво автомобільних мийок порушує права мешканців сусідніх земельних ділянок, оскільки дана частина сел. Мала Данилівка не має централізованого водопостачання та водовідведення. Таким чином, в разі побудови автомийки, токсична речовина - вода із агресивними миючими засобами та мастилом, бензином, бітумом, іншими токсичними речовинами, буде скидатись у водоносний шар ґрунту.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2021 закрито провадження у справі № 520/16518/2020 за позовом ОСОБА_1 до Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування Розпорядження голови Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області від 23.09.2020 № 334 "Про зміну цільового призначення земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_2 ".

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2021 у справі №520/16518/2020, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення,ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2021 по справі № 520/16518/2020 - залишено без змін.

Після повернення матеріалів справи №520/16518/2020 до Харківського окружного адміністративного суду, ухвалою від 31.05.2021 поновлено провадження у справі №520/16518/2020.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на зміст адміністративного позову та наявні матеріали адміністративної справи.

В судове засідання представник Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. своїм правом надання у відповідності до ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом – КАС України) для подання відзиву на позов не скористався, свою позицію стосовно заявлених позовних вимог суду не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином суд приходить до висновку про можливість розгляду адміністративної справи за відсутності уповноваженого представника Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області.

Представник третьої особи в судове засідання прибув проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, посилаючись на зміст правової позиції викладеної в поясненнях.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

ОСОБА_1 є членом територіальної громади Малоданилівської селищної ради та постійно проживає разом з сім`єю за адресою: АДРЕСА_4 .

Власником суміжних земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_5 , є ОСОБА_2 .

Так, за вказаною адресою, станом на виникнення спірних правовідносин, були розташовані земельні ділянки, площею 0,1200 га, для ведення індивідуального садівництва, кадастровий номер: 6322055900:00:003:1661, площею 0,1500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 6322055900:00:003:1898, площею 0,1477 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 6322055900:00:003:1898.

Головою Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області 15.06.2018 прийнято Розпорядження № 293 «Про розроблення детального плану території для визначення можливості розміщення станції технічного обслуговування легкових автомобілів за межами населених пунктів на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області ( АДРЕСА_5 )».

Зазначеним розпорядженням, було передбачено наступне:

- Дергачівській районній державній адміністрації виступити замовником розроблення детального плану території для визначення можливості розміщення станції технічного обслуговування легкових автомобілів за межами населених пунктів на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області (смт. Мала Данилівка, вул. Гагаріна, 83).

- Визначити гр. ОСОБА_2 (за згодою) відповідальним

за фінансування розроблення детального плану території, зазначеного в пункті

1 цього розпорядження.

- Укласти трьохсторонній договір про розроблення детального плану території, вказаного в пункті 1 даного розпорядження, в якому районна державна адміністрація – Замовник, гр. ОСОБА_2 – Платник, проектна організація – Виконавець.

- Визначити, за погодженням із Платником, ліцензовану організацію - розробника детального плану території.

- Забезпечити, за погодженням із Платником, надання Виконавцю вихідних даних на розроблення детального плану території.

На підставі зазначеного розпорядження ПП «Перспектива-ДІ» було розроблено «Детальний план території для визначення можливості розміщення станції технічного обслуговування легкових автомобілів за межами населених пунктів на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області (смт Мала Данилівка, вул. Гагаріна, 83)».

Зазначеним детальним планом території передбачався намір розміщення станції технічного обслуговування легкових автомобілів на земельній ділянці для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер: 6322055900:00:003:1898 загальною площею 0,1477 га за умови зміни цільового призначення для розміщення об`єктів транспортної інфраструктури.

На території підприємства передбачалось розміщення: 2 постів для миття легкових автомобілів, пост технічного огляду та технічного ремонту легкових автомобілів, пост технічного ремонту для виконання шиномонтажних і вулканізаційних робіт, побутові приміщення та комунальна зона.

Розпорядженням голови Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області від 05.08.2019 № 365 затверджено детальний план території для визначення можливості розміщення станції технічного обслуговування легкових автомобілів за межами населених пунктів на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області (смт. Мала Данилівка, вул. Гагаріна, 83).

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірний проект детального плану території складено з грубими порушеннями вимог законодавства, що порушує його права як члена територіальної громади.

Зокрема, вказує на порушення процедури фінансування розробки детального плану та на відсутність у детальному плані стратегічної екологічної оцінки, крім того посилається на те, що вказаний детальний план розроблено відповідно до недіючих державних будівельних норм

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зазначено, що детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними, адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території (частини території) району та/або області з урахуванням державних і регіональних інтересів. Розроблення детального плану території за межами населених пунктів та внесення змін до нього здійснюються на підставі розпорядження відповідної районної державної адміністрації, крім випадків, якщо законами встановлений інший порядок.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів. Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Відповідно до ч. 8 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території за межами населеного пункту розглядається і затверджується відповідною районною державною адміністрацією протягом 30 днів з дня його подання.

Аналогічні положення містяться в розділі 4 Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 №290 «Про затвердження Порядку розроблення містобудівної документації» детальний план території, розташованої за межами населеного пункту, розглядається і затверджується відповідною районною державною адміністрацією протягом 30 днів з дня його подання.

Судом встановлено, що відповідно до Розпорядження № 293 «Про розроблення детального плану території для визначення можливості розміщення станції технічного обслуговування легкових автомобілів за межами населених пунктів на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області (смт. Мала Данилівка, вул. Гагаріна, 83) визначено, Дергачівській районній державній адміністрації виступити замовником розроблення детального плану території.

Одночасно з цим, гр. ОСОБА_2 визначено відповідальним за фінансування розроблення детального плану території, зазначеного в пункті 1 цього розпорядження.

На підставі зазначеного розпорядження укладено трьохсторонній договір про розроблення детального плану території, в якому районна державна адміністрація – Замовник, гр. ОСОБА_2 – Платник, проектна організація – Виконавець.

Разом з цим суд зазначає, що відповідно до частини 4статті 10 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування для розроблення плану зонування, детального плану території крім коштів державного та місцевих бюджетів можуть залучатися кошти з інших джерел, не заборонених законом, за умови виконання функцій замовника відповідним органом місцевого самоврядування.

Натомість, замовником розроблення детального плану, відповідно до Розпорядження № 293 виступає Дергачівська районна державна адміністрація, тобто місцевий орган виконавчої влади.

Суд критично ставиться до посилань представника третьої особи на частину 3 цієї ж статті, відповідно до якої фінансування робіт з розроблення необхідної проектної документації, планування та забудови окремих земельних ділянок, на яких їх власники або користувачі мають намір здійснити будівництво, здійснюється за рахунок коштів таких осіб або інших джерел, не заборонених законом виходячи з наступного.

Згідно з приписами ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проектна документація - затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об`єктів будівництва;

Водночас, детальний план території відповідно до цієї ж статі - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

За приписами ч. 4 ст. 19 Закону України детальний план території, є окремим видом містобудівної документації, що визначає планувальну організацію та розвиток території, розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, тоді як за визначенням, ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", проектною документацією є затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об`єктів будівництва.

Таким чином, Детальний план території не відноситься до проектної документації, фінансування робіт з розроблення якої, може здійснюватися за рахунок власників земельних ділянок, як це передбачено частиною 3 ст. 10 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Натомість, саме частиною 4 вказаної статті врегульовано порядок фінансування розроблення детального плану території.

Враховуюче це, суд резюмує, що замовником розроблення детального плану території є Дергачівська районна державна адміністрація, тобто місцевий орган виконавчої влади (стаття 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації"), однак фінансування робіт з розробки відповідного детального плану території покладено на третю особу, що допускається виключно у випадку, коли замовником відповідних розробок є орган місцевого самоврядування, а не, зокрема, місцевий орган виконавчої влади.

Відносно тверджень позивача, що до відсутності звіту про стратегічно-екологічну оцінку, суд вказує наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зазначено, що містобудівна документація підлягає стратегічній екологічній оцінці в порядку, встановленому Законом України "Про стратегічну екологічну оцінку". Розділ "Охорона навколишнього природного середовища", що розробляється у складі проекту містобудівної документації, одночасно є звітом про стратегічну екологічну оцінку, який має відповідати вимогам Закону України "Про стратегічну екологічну оцінку".

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» зазначено, що цей Закон регулює відносини у сфері оцінки наслідків для довкілля, у тому числі для здоров`я населення, виконання документів державного планування та поширюється на документи державного планування, які стосуються сільського господарства, лісового господарства, рибного господарства, енергетики, промисловості, транспорту, поводження з відходами, використання водних ресурсів, охорони довкілля, телекомунікацій, туризму, містобудування або землеустрою (схеми) та виконання яких передбачатиме реалізацію видів діяльності (або які містять види діяльності та об`єкти), щодо яких законодавством передбачено здійснення процедури оцінки впливу на довкілля, або які вимагають оцінки, зважаючи на ймовірні наслідки для територій та об`єктів природно-заповідного фонду та екологічної мережі (далі - території з природоохоронним статусом), крім тих, що стосуються створення або розширення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» зазначено, що документи державного планування - стратегії, плани, схеми, містобудівна документація, загальнодержавні програми, державні цільові програми та інші програми і програмні документи, включаючи зміни до них, які розробляються та/або підлягають затвердженню органом державної влади, органом місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» зазначено, що суб`єктами стратегічної екологічної оцінки є: 1) замовник; 2) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації (відповідні підрозділи з питань охорони навколишнього природного середовища та охорони здоров`я), орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони здоров`я; 3) органи виконавчої влади; 4) органи місцевого самоврядування; 5) громадськість; 6) держава походження; 7) зачеплена держава.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» зазначено, що етапами стратегічної екологічної оцінки є: 1) визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки; 2) складання звіту про стратегічну екологічну оцінку; 3) проведення громадського обговорення та консультацій у порядку, передбаченому статтями 12 та 13 цього Закону, транскордонних консультацій у порядку, передбаченому статтею 14 цього Закону; 4) врахування звіту про стратегічну екологічну оцінку, результатів громадського обговорення та консультацій; 5) інформування про затвердження документа державного планування; 6) моніторинг наслідків виконання документа державного планування для довкілля, у тому числі для здоров`я населення.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» зазначено, що звіт про стратегічну екологічну оцінку, результати громадського обговорення та консультацій, проведених згідно із статтями 12 та 13 цього Закону, а також результати транскордонних консультацій, проведених відповідно до статті 14 цього Закону, враховуються в документі державного планування.

Положеннями ч. 1 ст. 10 «Про стратегічну екологічну оцінку» зазначено, що стратегічна екологічна оцінка здійснюється у процесі розроблення документа державного планування до його подання для затвердження. Здійснення стратегічної екологічної оцінки забезпечує замовник.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» зазначено, що замовник забезпечує складання звіту про стратегічну екологічну оцінку після врахування зауважень і пропозицій, отриманих у процесі громадського обговорення заяви про визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки та наданих органами, зазначеними у статтях 6 - 8 цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» зазначено, що звіт про стратегічну екологічну оцінку складається до затвердження документа державного планування та містить з урахуванням змісту і рівня деталізації документа державного планування, сучасних знань і методів оцінювання таку інформацію:

1) зміст та основні цілі документа державного планування, його зв`язок з іншими документами державного планування;

2) характеристику поточного стану довкілля, у тому числі здоров`я населення, та прогнозні зміни цього стану, якщо документ державного планування не буде затверджено (за адміністративними даними, статистичною інформацією та результатами досліджень);

3) характеристику стану довкілля, умов життєдіяльності населення та стану його здоров`я на територіях, які ймовірно зазнають впливу (за адміністративними даними, статистичною інформацією та результатами досліджень);

4) екологічні проблеми, у тому числі ризики впливу на здоров`я населення, які стосуються документа державного планування, зокрема щодо територій з природоохоронним статусом (за адміністративними даними, статистичною інформацією та результатами досліджень);

5) зобов`язання у сфері охорони довкілля, у тому числі пов`язані із запобіганням негативному впливу на здоров`я населення, встановлені на міжнародному, державному та інших рівнях, що стосуються документа державного планування, а також шляхи врахування таких зобов`язань під час підготовки документа державного планування;

6) опис наслідків для довкілля, у тому числі для здоров`я населення, у тому числі вторинних, кумулятивних, синергічних, коротко-, середньо-та довгострокових (1, 3 - 5 та 10 - 15 років відповідно, а за необхідності - 50 - 100 років), постійних і тимчасових, позитивних і негативних наслідків;

7) заходи, що передбачається вжити для запобігання, зменшення та пом`якшення негативних наслідків виконання документа державного планування;

8) обґрунтування вибору виправданих альтернатив, що розглядалися, опис способу, в який здійснювалася стратегічна екологічна оцінка, у тому числі будь-які ускладнення (недостатність інформації та технічних засобів під час здійснення такої оцінки);

9) заходи, передбачені для здійснення моніторингу наслідків виконання документа державного планування для довкілля, у тому числі для здоров`я населення;

10) опис ймовірних транскордонних наслідків для довкілля, у тому числі для здоров`я населення (за наявності);

11) резюме нетехнічного характеру інформації, передбаченої пунктами 1 - 10 цієї частини, розраховане на широку аудиторію.

Звіт про стратегічну екологічну оцінку підписується всіма його авторами (виконавцями) із зазначенням їхньої кваліфікації.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» зазначено, що у складі містобудівної документації звітом про стратегічну екологічну оцінку для проектів містобудівної документації є розділ «Охорона навколишнього природного середовища», який має відповідати вимогам частини другої цієї статті.

Разом з тим, як встановив суд і не заперечують сторони, щодо спірних проектів детального плану території така оцінка не була здійснена.

Суд не бере до уваги твердження представника третьої особи, що рішення про необхідність проведення чи не проведення стратегічної екологічної оцінки відноситься до дискреції відповідача, оскільки вони не ґрунтуються на законі.

Крім того, судом було досліджено, що відповідно до пояснювальної записки Детального плану території затвердженого оскаржуваним розпорядженням розроблення цього детального плану виконано зокрема з урахуванням норм - ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій».

Водночас, ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій», було затверджено наказом Мінрегіонбуду від 23.04.2018 № 100.

Відповідно до зазначеного наказу, ДБН Б.2.2-12:2018 "Планування і забудова територій" мав набути чинності 01.09.2018.

Одночасно з цим, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.08.2018 у справі № 826/13433/18 вжито заходи забезпечення адміністративного позову та зупинено дію наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.04.2018 № 100 «Про затвердження ДБН 5.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій».

На виконання зазначеної ухвали Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України прийнято наказ від 30.08.2018 № 228 «Про зупинення дії наказу № 100 від 23.04.2018».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019 у справі №826/13433/18 наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23 квітня 2018 року № 100 «Про затвердження ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» визнано протиправним та нечинним.

Таким чином, ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» не набув чинності, а в подальшому судом було його визнано протиправним, натомість оскаржуваний детальний план території було розроблено на підставі нечинного нормативного акту.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області (майдан Перемоги, б. 5 А, м. Дергачі, Харківська область, 62300, код ЄДРПОУ 24129939), третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) про визнання незаконним та скасування розпорядження - задовольнити в повному обсязі.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області від 05 серпня 2019 року № 365 яким затверджено "Детальний план території для визначення можливості розміщення станції технічного обслуговування легкових автомобілів за межами населених пунктів на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок, за рахунок бюджетних асигнувань Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області (майдан Перемоги, б. 5 А, м. Дергачі, Харківська область, 62300, код ЄДРПОУ 24129939).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 01.07.2021.

Суддя Ю. О. Супрун