Рішення № 98047884, 01.07.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2021 р. Справа № 520/7716/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шляхової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа - Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить суд: скасувати постанову Московського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, правонаступником якого є Московський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 25.06.2019 про стягнення з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) виконавчого збору у розмірі 111696,76 грн. за виконавчим провадженням №56117668 та закрити виконавче провадження №59417803 від 25.06.2019 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 25.06.2019 №56117668.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 05 квітня 2018 року постановою Московського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області за виконавчим провадженням №56117668 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Московського районного суду м. Харкова №643/11345/14-ц від 27 березня 2018 року про стягнення з позивача на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" суми боргу у розмірі 1 116 967,57 гривень. В зв`язку з повним виконанням позивачем перед третьої особою боргових зобов`язань за укладеним кредитним договором АТ "Райффайзен Банк Аваль" подало до відповідача письмову заяву про повернення виконавчого документу, та 20 грудня 2018 року відповідачем була винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувану за виконавчим провадженням №56117668 та, відповідно, закрито виконавче провадження з підстав, встановлених ч. 1 п. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин. Позивач вказує, що відповідач не здійснював фактичного виконання судового рішення. Виконавчий документ був повернений державним виконавцем за заявою стягувача. Вимога частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» може бути застосована у випадку реального стягнення заборгованості, а не в будь-якому випадку повернення виконавчого документа стягувачу. Без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 відкрито провадження в адміністративній справі.

28.05.2021 на підставі розпорядження керівника апарату суду № 03-05/32 та відповідно до статті 31 КАС України здійснено повторний розподіл адміністративної справи автоматизованою системою документообігу суду.

Ухвалою суду від 02.06.2021 адміністративна справа прийнята до провадження судді Харківського окружного адміністративного суду Шляхової О.М.

В судове засідання, призначене на 10.06.2021, представник відповідача не з`явився, на електронну адресу суду надіслав клопотання про відкладення судового засідання.

Представник позивача у судове засідання 01.07.2021 через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не прибули, жодних заяв чи клопотань від них до суду не надходило.

Враховуючи факт належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи та обмежені строки розгляду даної категорії справ, з урахуванням клопотання позивача, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 05.04.2018 державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Родіоновим Ю.А. прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №56117668 про примусове виконання виконавчого листа №643/11345/14-ц, виданого 27.03.2018 Московським районним судом м. Харкова.

20.12.2018 державний виконавець прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки до відділу надійшла письмова заява стягувача - АТ "Райффайзен банк Аваль" про повернення виконавчого документа.

25.06.2019 державним виконавцем прийнята постанова про стягнення виконавчого збору з позивача в сумі 111 696,76 грн. Постанова про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом та набирає чинності з моменту її винесення. Строк пред`явлення до виконання три місяці.

25.06.2019 відкрито виконавче провадження ВП №59417803 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з діями відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.

Згідно з статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Згідно з частиною п`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також частиною дев`ятою вказаної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами частини п`ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

За приписами частини третьої статті 40 Закону № 1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Спір у цій справі виник при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа).

Суд зазначає, що Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій. Натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), розробленою відповідно до законів № 1403-VIII і № 1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню.

Положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Норми частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.

Вказані положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII кореспондуються з нормою абзацу четвертого пункту 8 розділу III Інструкції.

Натомість частина друга статті 27 Закону № 1404-VIII передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

При цьому пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону № 1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

Крім цього, пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону № 1404-VIII. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

За таких обставин суд вважає, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Матеріалами справи встановлено, що 20.12.2018 державний виконавець прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документа без виконання.

Державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом №643/11345/14-ц від 27.03.2018, а також державний виконавець не стягнув у примусовому порядку суму, зазначену у вказаному виконавчому листі.

Таким чином, у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону № 1404-VIII та підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18, постановах Верховного суду від 22 січня 2021 року у справі №400/4023/19, від 28 січня 2021 року у справі № 420/769/19.

Частиною 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вказане, постанова про стягнення виконавчого збору прийнята безпідставно, відтак підлягає скасуванню.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання відповідача закрити виконавче провадження №59417803 від 25.06.2019 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору з боржника від 25.06.2019 №56117668, суд вказує наступне.

За приписами частини третьої статті 40 Закону №1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Так, положення частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.

Як вже встановлено судом та зазначалось вище, 25.06.2019 державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області прийнята постанова про стягнення виконавчого збору з позивача в сумі 111 696,76 грн. Також, 25.06.2019 відкрито виконавче провадження ВП №59417803 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 , про що винесено відповідну постанову.

Належним способом відновлення порушеного права позивача у спірних правовідносинах, що спричинена протиправністю дій державного виконавця по винесенню постанови про стягнення виконавчого збору, є саме визнання протиправною та скасування наведеної вище постанови про відкриття виконавчого провадження №59417803 від 25.06.2019, як похідної від вимоги про скасування постанови, що виконується у цьому провадженні.

Разом з тим, постанова державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про відкриття виконавчого провадження №59417803 від 25.06.2019 у цьому судовому провадженні позивачем не оскаржується, а відтак не є предметом дослідження в даній адміністративній справі, що виключає покладення на відповідача певних зобов`язань щодо вчинення дій у виконавчому провадженні, що не є предметом дослідження в цій справі.

Водночас, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Зважаючи на положення наведеної норми з урахуванням висновків суду щодо протиправності та наявності підстав для скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 25.06.2019 у ВП №56117668, додаткового вжиття судом заходів на відновлення порушених прав позивача спірні правовідносини не потребують.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про зобов`язання Московського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області закрити виконавче провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору з боржника від 25.06.2019 №56117668.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, за висновком суду позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 271, 272, 287, 297, пп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа - Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" про скасування постанови – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Родіонова Ю.А. від 25.06.2019 ВП №56117668 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 111 696,76 грн.

У задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (майдан Захисників України, буд. 7/8, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 34952461) суму сплаченого судового збору у розмірі 1116 (одна тисяча сто шістнадцять) грн. 96 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01 липня 2021 року.

Суддя О.М. Шляхова