Рішення № 98047834, 30.06.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

30.06.2021р. справа №520/7619/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) осіб справу за позовом

Головного управління ДПС у Харківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 простягнення 124.286,47грн. податкового боргу, -

встановив:

Матеріали позову одержані судом 30.04.2021 р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 05.05.2021 р. Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 07.06.2021 р.

Суб`єкт владних повноважень, Головне управління ДПС у Харківській області (далі за текстом - владний суб`єкт, позивач, контролюючий орган, адміністративний орган, Управління), у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про стягнення з ФОП ОСОБА_1 124286,47 грн. за податковим боргом з орендної плати з фізичних осіб та земельного податку.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що платник податків у добровільному порядку не виконав податкового обов`язку з оплати самостійно задекларованих податкових зобов`язань. Вказане спричинило утворення спірної суми заборгованості, а також нарахування пені Вжиті контролюючим органом заходи, зокрема, направлення податкової вимоги, не призвели до погашення податкового боргу. Посилаючись на вказані вище обставини, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом - платник, ФОП), правом на подання відзиву на позов не скористався, хоча про відкриття провадження по справі повідомлявся судом належним чином і завчасно, про що свідчить повідомлення про вручення 07.05.2021р. поштового відправлення з копією ухвали про відкриття провадження. Отже, строк на подання відзиву сплив 24.05.2021 р. За таких обставин, суд не вбачає перешкод у вирішенні спору по суті, адже учасниками справи у прийнятні поза розумним сумнівом строки були реалізовані права на подачу відповідних процесуальних документів.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

До заявленої владним суб`єктом вимоги про стягнення суми коштів структурно входить заборгованість по оплаті самостійно задекларованих платником податкових зобов`язань на підставі податкової декларації від 20.02.2018р. №9026525234 по термінам сплати 30.04.2018р., 30.05.2018р., 30.06.2018р., 30.07.2018р., 30.08.2018р., 30.09.2018р., 30.10.2018р., 30.11.2018р., 30.12.2018р., 30.01.2019р. на загальну суму 40.816,31грн., на підставі податкової декларації від 19.02.2019р. №15838839 по термінам сплати 30.03.2019р., 30.04.2019 р., 30.05.2019р., 30.06.2019р., 30.07.2019 р., 30.08.2019р., 30.09.2019р., 30.10.2019р., 30.11.2019р., 30.12.2019р., 30.01.2020р. на загальну суму 49.948,98грн. з урахуванням сплати у сумі 2.587,35 грн.; на підставі податкової декларації віл 20.02.2020р. №12373842 по термінам сплати 01.03.2020 р., 30.03.2020 р., 30.04.2020 р., 29.06.2020 р., 30.06.2020 р., 30.07.2020 р., 31.08.2020 р., 30.09.2020 р., 30.10.2020 р., 30.11.2020 р., 30.12.2020 р., 01.02.2021р. на загальну суму 22.592,72грн.; на підставі податкової декларації від 30.03.2020 р. № 20554008 на загальну суму 8.679,90 грн.; 260,40 грн. штрафу на підставі податкової декларації від 30.03.2020р. № 20554008; а також 1.988,19 грн. пені.

За приписами п.п 56.11 ст. 56 ПКУ не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Матеріали справи не містять доказів, які б спростовували як достовірність самостійно задекларованих та узгоджених платником грошових зобов`язань, так і факт добровільної подачі платником цих документів обов`язкової податкової звітності.

Доказів внесення виправлень до показників означених декларацій матеріали справи не містять.

24.02.2017 р. ГУ ДФС у Харківській області (компетенційним правонаступником якого є позивач по справі) була складена і 27.02.2017 р. вручена платнику податкова вимога №601-17.

Згідно з листом контролюючого органу від 07.04.2021р. податковий борг відповідача з указаної дати існував постійно і безперервно.

Стверджуючи про наявність підстав для виконання податкового обов`язку у примусовому порядку, контролюючий орган ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З 01.01.2011 р. таким законом є Податковий кодекс України.

З огляду на приписи ч. 2 ст. 73 КАС України до предмету доказування по адміністративній справі про стягнення заборгованості, котра утворилась внаслідок невиконання публічного обов`язку з проведення платежу на користь Державного бюджету України, місцевого бюджету чи певного суб`єкта владних повноважень з огляду на приписи ч. 2 ст. 73 КАС України входять обставини: 1) реального існування зобов`язаної особи як суб`єкта права, 2) виникнення публічного обов`язку по здійсненню платежу, 3) доведення до відома зобов`язаної особи факту виникнення публічного обов`язку по здійсненню платежу, 4) виконання публічного обов`язку в добровільному порядку, 5) дотримання органом контролю чи управління визначеної законом процедури виконання публічного обов`язку в примусовому порядку, 6) існування заборгованості з виконання публічного обов`язку, 7) заявлення органом контролю чи управління вимоги про стягнення в межах визначеного законом строку.

Згідно з загальним правилом п. 57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Між тим, до спірних правовідносин в частині визначення строку оплати підлягає застосуванню спеціальна норма права - п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, де зазначено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згадані строки збігли, доказів виконання особою податкового обов`язку у добровільному порядку матеріали справи не містять, доказів припинення податкового обов`язку з інших підстав судом не виявлено.

Стосовно заявленої до стягнення суми пені суд зазначає, що правовідносини з приводу нарахування пені за несвоєчасне виконання податкового обов`язку унормовані приписами ст. 129 Податкового кодексу України.

Так, п.п.129.1 статті 129 Податкового кодексу України у редакції до Закону України від 21.12.2016р. №1797-VIII було встановлено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

За правилами підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується: у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

Тобто наведена редакція Кодексу передбачала застосування фінансової санкції до платників податків у вигляді нарахування пені за весь період заниження податкового зобов`язання на суму такого заниження, оскільки платник весь період, коли він не декларував та не сплачував податки, користувався коштами, які він повинен був сплатити до бюджету.

Однак, у зв`язку з прийняттям Закону України від 21.12.2016р. №1797-VIII (який набрав чинності з 01.01.2017р.) пункт 129.1 викладений в іншій редакції, а саме: « 129.1. Нарахування пені розпочинається: 129.1.1. при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); 129.1.2. при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); 129.1.3. при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання».

Отже, наведеною нормою кодексу було запроваджено три процедури нарахування пені, а саме: 1) у порядку п.п.129.1.1 ст.129 Податкового кодексу України - за рішеннями контролюючого органу, прийнятими за результатами податкової перевірки; 2) у порядку п.п.129.1.2 ст.129 Податкового кодексу України - за рішеннями контролюючого органу, прийнятими у випадках визначення податкового зобов`язання органом доходів і зборів у силу закону; 3) у порядку п.п.129.1.3 ст.129 Податкового кодексу України - за самостійно поданими платником деклараціями.

Таке тлумачення змісту ст.129 Податкового кодексу України повністю відповідає правовому висновку постанови Верховного Суду від 05.12.2019р. у справі №520/10442/18.

До спірних правовідносин підлягає застосуванню ст.129 Податкового кодексу України у редакції Закону України від 21.12.2016р. №1797-VIII.

У ході розгляду справи судом за власною ініціативою на виконання приписів ч.4 ст.9 КАС України не виявлено об"єктивних даних, котрі б містили ознаки недотримання контролюючим органом процедури чи алгоритму нарахування заявленої до стягнення суми пені, позаяк матеріалами справи підтверджено існування події узгодження того грошового зобов`язання, на яке контролюючим органом була нарахована пеня.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах скінчився перебіг визначених законом строків виконання податкового обов`язку, але фактичних даних, котрі б засвідчували припинення податкового обов`язку внаслідок самостійного і добровільного перерахування платником податків коштів до бюджету, а також з інших підстав відповідно до положень ст.ст. 37, 38, 101, 102 Податкового кодексу України матеріали справи не містять.

У зв`язку із цим, за правилами п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 та п. 57.1, п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України за переліченими деклараціями виник податковий борг.

24.02.2017 р. ГУ ДФС у Харківській області (компетенційним правонаступником якого є позивач по справі) була складена і 27.02.2017 р. вручена платнику податкова вимога №601-17.

Згідно з листом контролюючого органу від 07.04.2021р. податковий борг відповідача з указаної дати існував постійно і безперервно.

Запроваджений ст. 102 Податкового кодексу України присікальний строк давності у спірних правовідносинах не сплинув.

Передбачена п. 87.11 ст.87 Податкового кодексу України черговість реалізації управлінської функції контролю за своєчасністю розрахунків Головним управлінням дотримана.

Існування невиконаного податкового обов`язку особи підтверджено наявною у справі роздруківкою картки особового рахунку платника податків, котра за правилами ст.ст. 73-76 КАС України є належним, допустимим, достатнім та достовірним доказом невиконаного податкового обов`язку з боку відповідача.

У ході розгляду справи доказів відсутності обов`язку платника податків у спірних правовідносинах здійснити платіж на користь державного бюджету України або доказів виконання такого обов`язку сторонами до суду не подано, а судом самостійно не виявлено.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення заявленою суб`єктом владних повноважень вимогою прав та інтересів платника податків у сфері публічно-правових відносин у галузі податкової справи, то позов належить задовольнити, стягнувши заявлену до стягнення суму податкового боргу.

Розподіл судових витрат необхідно провести за правилами ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) до Державного бюджету України податковий борг у сумі 124286 (сто двадцять чотири тисячі двісті вісімдесят шість) грн. 47 коп.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.

Суддя Сліденко А.В.