Рішення № 98047754, 25.06.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 червня 2021 року № 520/3957/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюкова Ю.В.,

при секретарі судового засідання- Мірзабекової К.С.,

за участі представника позивача – Костенко Н.Ю.,

представника відповідача – Лютянського М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ім.Ватутіна" (вул. 9 Травня, буд. 1, с. Івано-Шийчине, Богодухівський район, Харківська область, 62120, код ЄДРПОУ 00708399)

до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ім. Ватутіна" (далі за текстом – позивач, СТОВ "Ім. Ватутіна") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (далі та текстом – відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 02.03.2020 року № 00000620501 про застосування штрафної санкції в розмірі 50% у сумі 735619,48 грн.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що контролюючим органом протиправно кваліфікував у якості податкового боргу неузгоджену суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість, оскільки ППР від 05.02.2020 № 00000320501, щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 735619,48 грн. (50%) за не складання податкових накладних протягом граничного строку, передбаченого п, 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України було оскаржено у судовому порядку.

Тому, на думку позивача, ГУ ДПС не мала права приймати спірне ППР від 02.03.2020 року № 00000620501, позаяк сума штрафу, що була визначена попереднім ППР є неузгодженою.

Відповідач, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що перевіркою питання реєстрації (відсутності реєстрації) податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних було встановлено, що СТОВ «ІМ. ВАТУТІНА» на порушення вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) у період з 01.01.2017 року по 30.06.2019 року взагалі не виписувало та не реєструвало податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних.

В ході перевірки СТОВ було встановлено, що підприємством здійснювалась реалізація товару власного виробництва (а саме: молоко, ВРХ, мед; пшениця, кукурудза, соняшник та інше) кінцевому споживачу за готівкові кошти, проте в ході співставлення даних касових книг підприємства, прибуткових касових ордерів та податкових накладних, наявних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлені випадки не виписки та нереестрацїі податкових накладних на дату виникнення першої події (дата внесення коштів від покупця в касу підприємства або дата відвантаження товарів).

З огляду на вищенаведене, на порушення пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 201.1, абзацу 4 пункту 201.4, пункт 201.10 статті 201 підприємством не виписано та не зареєстровано податкові накладні на загальну суму 1471238,96 грн.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до п. 120-1.2 ст. 120-1 Кодексу ГУ ДФС у Харківській області винесено ППР від 05.02.2020 № 00000320501, щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 735619,48 грн. (50%) за не складання податкових накладних протягом граничного строку, передбаченого п, 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Разом з тим, в силу дії положень абзацу 2 п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України, у зв`язку з відсутністю реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму, відображену в акті перевірки, після спливу 10 календарних днів після отримання платником ППР від 05.02.2020 №00000320501, потягло за собою накладення на платника штрафу у розмірі 50 % суми грошових зобов`язань з ПДВ - 735619,48 грн. згідно з ППР від 02.03.2020 № 00000620501.

Тобто, як стверджує відповідач, у випадку, якби підприємство після отримання ППР від 05.02.2020 № 00000320501 здійснило реєстрацію податкових накладних, то штрафні санкції, нараховані відповідно до ППР від 02.03.2020 № 00000620501, контролюючим органом не підлягали б нарахуванню.

Таким чином, оскаржуване рішення від 02.03.2020 № 00000620501 є за своєю суттю похідним від ППР 05.02.2020 № 00000320501 і виноситься лише у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 120-1.2. статті 120-1 Податкового кодексу України.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ім. Ватутіна" пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу суб`єкта господарювання - юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 00708399.

Позивач перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДФС у Харківській області, Слобожанське управління, Богодухівська ДПІ (Богодухівський район).

На підставі Наказу ГУ ДФС у Харківській області від 19.07.2019 за № 5106, з урахуванням наказів ГУ ДПС у Харківській області від 02.09.2019 за № 65, від 10.09.2019 за № 492, направлень від 16.08.2019 за № 7855, № 7856, № 7857, № 7858, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за № 2755-VІ та плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. Ватутіна", податковий номер 00708399, податкового законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2019, з урахуванням п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.07.2016 по 03.06.2019, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки, наведеного в додатку 1 до акту перевірки, який є його невід`ємною частиною.

Результати перевірки оформлені актом № 259/20-40-05-01-08/00708399 від 07.10.2019.

За висновками перевірки, позивачем - Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Ім. Ватутіна", зокрема, порушено:

2) пп. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1, абз. 4 п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010, зокрема, позивачем не виписано та не зареєстровано податкові накладні на загальну суму 1471238,96 грн.;

З посиланням на вказаний вище акт перевірки, Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення:

- № 00000320501 від 05.02.2020, яким до СТОВ "Ім. Ватутіна" за порушення строків складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України, податкових накладних/розрахунків коригувань на суму ПДВ 1471239,00 грн. застосовано штраф в розмірі 50 % у сумі 735619,48 грн.

Як вбачається з копій наданих до суду документів та КП «ДСС» означене податкове повідомлення-рішення було оскаржено платником податку до Харківського окружного адміністративного суду 13.02.2020 року, згідно поданої позовної заяви № 41 від 12.02.2020 року. 18.02.2020 року ухвалою ХОАС було відкрито провадження у справі № 520/1874/2020 (суддя Панченко О.В.).

02.03.2020 року у зв`язку з відсутністю реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму, відображену в акті перевірки, після спливу 10 календарних днів після отримання платником ППР від 05.02.2020 №00000320501, ГУ ДПС було на СТОВ «Ім. Ватутіна» накладено штраф у розмірі 50 % суми грошових зобов`язань з ПДВ - 735619,48 грн. згідно з ППР від 02.03.2020 № 00000620501.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 р. по справі №520/1874/2020 ППР від 05.02.2020 №00000320501 було скасовано.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 року по справі №520/1874/2020 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 по справі № 520/1874/2020 скасовано в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 05.02.2020 за № 00000320501 про застосування штрафу у сумі 735 619 (сімсот тридцять п`ять тисяч шістсот дев`ятнадцять) грн. 48 коп.

Стверджуючи про невідповідність закону владного управлінського волевиявлення контролюючого органу з приводу прийняття оскарженого ППР від 02.03.2020 р. № 00000620501, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З 01.01.2011р. порядок виконання приватною особою податкового обов`язку, а також обсяг та зміст повноважень адміністративних органів в галузі справи контролю за податковою дисципліною, а також порядок реалізації контролюючими органами процедури застосування міри юридичної відповідальності до осіб, котрі скоїли податкові правопорушення, визначений, насамперед, нормами Податкового кодексу України.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно із п. 201.3 статті 201 ПК України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер, зокрема, покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі, зокрема, здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника).

У разі здійснення постачання товарів/послуг, які мають безперервний або ритмічний характер покупцям, які є платниками податку, податкова накладна може бути складена не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання. Зведені податкові накладні складаються на кожного платника податку, з яким постачання має такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Згідно з п. 11 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України з 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі, які не надаються покупцю, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Пунктом 12 Порядку № 1307 встановлено, що у разі постачання товарів/послуг отримувачу (покупцю), який не зареєстрований як платник податку, та у разі складання податкової накладної за щоденним підсумком операцій у графі "Отримувач (покупець)" зазначається "Неплатник", а у рядку "Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)" проставляється умовний ІПН "100000000000", рядок "Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта" не заповнюється.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Так, пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Відповідно до пункту 120-1.2 ст. 120-1 ПК України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Як убачається з матеріалів справи, позивач за період з 01.01.2017 по 30.06.2019 здійснював реалізацію товару власного виробництва (а саме: молоко, ВРХ, мед, пшениця, кукурудза, соняшник та інше) кінцевому споживачу за готівкові кошти, проте в ході співставлення касових книг підприємства, прибуткових касових ордерів та податкових накладних, наявних в Єдиному реєстрі податкових накладних, контролюючим органом виявлено випадки невиписки та нереєстрації податкових накладних на дату виникнення першої події (дата внесення коштів від покупця в касу підприємства або дата відвантаження товарів) на суму ПДВ 1471238,96 грн.

Документальне оформлення продажу сільськогосподарської продукції за готівку оформлювались шляхом складання таких документів:

- накладної внутрішньогосподарського призначення;

- прибуткового касового ордеру, згідно з яким робітник підприємства, який збирав грошові кошти, вносив їх до каси підприємства.

Як встановлено під час розгляду справи № 520/1874/2020: «Всі контрагенти, з якими у позивача відбулися господарські операції у період з 01.01.2017 по 30.06.2019, та яким не було виписано податкові накладні, не є платниками ПДВ, а цій категорії не надається податкова накладна. Вказані обставини не заперечуються сторонами».

Згідно ч. 4 ст. 78 КАСУ обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд відзначає. що юридичні наслідки оскарження податкових повідомлень–рішень до суду запроваджені приписами п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України, згідно з яким з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Між тим, за визначенням п.п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, до завершення (збігу) строку на оплату самостійно визначеного контролюючим органом грошового зобов`язання платника, заявник оскаржив винесене контролюючим органом податкове повідомлення – рішення до суду, що призвело до неузгодженості грошових зобов`язань.

Крім того, згідно із пунктом 37.1 статті 37 ПК України, підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов`язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

23 травня 2020 року набули чинності положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-IX “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві” (далі - Закон № 466-ІХ).

Цим законодавчим актом доповнено підрозділ 2 розділу XX “Перехідні положення” ПК України пунктом 73.

Так, відповідно до змісту пункту 73 підрозділу 2 розділу XX “Перехідні положення” ПК України, штрафи за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", застосовуються в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень.

Штрафи, застосовані через відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", застосовуються в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Суд визнає, що такий підхід законодавця загалом відповідає принципу “доброго врядування” і “належної адміністрації” в світлі практики ЄСПЛ.

Так, в пунктах 70-71 рішення по справі “Рисовський проти України” (заява №29979/04) ЄСПЛ підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування”, зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах “Беєлер проти Італії” (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, “Онер`їлдіз проти Туреччини” (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови” (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, “Москаль проти Польщі” (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункту 51).

Принцип “належного урядування”, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі “Москаль проти Польщі” (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само).

За змістом наведеної норми законодавцем, який виявив певні недоліки (непропорційність) у механізмі відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної, що не надається покупцю товарів, Законом № 466-ІХ чітко закріплено, що пункт 73 підрозділу 2 розділу XX “Перехідні положення” ПК України підлягає застосуванню до штрафів нарахованих платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року за наведених у цій же нормі умов.

Отже, наведеними приписами закону платники податків звільняються від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними нормами податкового законодавства, за наведених у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX “Перехідні положення” ПК України умов.

Так, у рішенні від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 Конституційний Суд України дійшов висновку, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Зворотна дія нормативно-правового акта у часі (ex post facto) – це дія нового нормативно - правового акта на факти та відносини, що мали місце до набуття ним чинності.

Таким чином, станом на час розряду справи в суді касаційної інстанції чинною і такою, що підлягає до застосування, є редакція пункту 73 підрозділу 2 розділу XX “Перехідні положення” ПК України, якою впроваджено ретроактивну (ретроспективну, тобто таку, яка передбачає, що дата вступу в силу та дата набрання чинності акта збігаються, однак він змінює на майбутнє правові наслідки діянь та подій, які мали місце до набрання ним чинності) дію закону у відповідних правовідносинах. А саме – щодо штрафів, нарахованих платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року за наведених у цій же нормі умов.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що положеннями пункту 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, за загальним правилом, відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України узгодженими, у випадку звернення платника податків до суду, вважаться грошові зобов`язання з дня набрання рішенням законної сили.

У Законі №466-ІХ (пункт 73 підрозділу 2 розділу XX “Перехідні положення” ПК України) виділено окремі категорії грошових зобов`язань, які підлягають відкликанню як неузгоджені, водночас запроваджено інший, відмінний від загального, підхід, за яким для цілей цієї норми під неузгодженими грошовими зобов`язаннями розуміються ті, по яких відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві”.

Таким чином, для цілей, задекларованих цією нормою, зміст і обсяг поняття неузгодженості має спеціальне призначення і розкривається в дужках, при цьому воно не відсилає до пункту 56.18 статті 56 ПК України, а конкретизується і становить окремий, відмінний від загального визначення, зміст узгодженості грошових зобов`язань. Отже, застосування загальної дефініції, визначеної пунктом 56.18 статті 56 ПК України, для реалізації права, визначеного пунктом 73 підрозділу 2 розділу XX “Перехідні положення” ПК України, законодавцем не передбачена.

Законодавцем для цілей пункту 73 підрозділу 2 розділу XX “Перехідні положення” ПК України закріплено відмінне від загального (пункт 56.18 статті 56 ПК України) розуміння неузгодженого грошового зобов`язання, а саме – для цілей цієї норми грошове зобов`язання є неузгодженим протягом всієї процедури судового оскарження (без обмеження в суді якої інстанції знаходиться спір) за умови, що грошове зобов`язання за ними не сплачено.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 14 жовтня 2010 року (справа “Щокін проти України”, пункти 56-57) зазначив, що відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення порушує вимогу "якості закону" та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника; суд погодився з тим, що у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Згідно з частиною першою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права та бути законним і обґрунтованим.

При цьому, законодавство, яке підлягає застосуванню в спірних правовідносинах, було змінене законодавцем шляхом прийняття ретроактивної новели, якою змінено обсяг прав та обов`язків платника податків і контролюючих органів.

Означений правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 05.08.2020 року у справі № 580/1424/19.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - “поза будь-яким розумним сумнівом”, у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - “баланс вірогідностей”.

Зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі “Щокін проти України” (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі “Серков проти України” (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли оскаржені до суду до спливу строку на оплату грошові зобов`язання з податку (збору) не можуть набути статусу податкового боргу.

Тому, перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб`єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого волевиявлення, а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого рішення, адже усі вище перелічені податкові повідомлення – рішення у межах строку на оплату були оскаржені заявником до суду, а відтак, грошові зобов`язання за цими правовими актами індивідуальної дії належать до категорії неузгоджених.

Відтак, відсутність події узгодження грошового зобов`язання унаслідок своєчасного застосування процедури судового оскарження зумовлює відсутність підстав для виникнення податкового боргу.

Однак, у спірних правовідносинах контролюючий орган прийняв оскаржене рішення за неузгодженими грошовими зобов`язаннями.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт не дотримався вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України оскільки протиправно склав оскаржуване рішення.

Також при зверненні до суду позивачем було судовий збір у розмірі 11034, 29 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 204 від 17.03.2020 р. на відповідну суму.

Беручи до уваги результат вирішення спору, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин правила ч. 1 ст. 139 КАС України, і присуджує позивачу 11034, 29 грн. понесених витрат з оплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ім.Ватутіна" (вул. 9 Травня, буд. 1, с. Івано-Шийчине, Богодухівський район, Харківська область, 62120, код ЄДРПОУ 00708399) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 02.03.2020 року № 00000620501 про застосування штрафної санкції в розмірі 50% у сумі 735619,48 грн.

Стягнути на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ім.Ватутіна" (вул. 9 Травня, буд. 1, с. Івано-Шийчине, Богодухівський район, Харківська область, 62120, код ЄДРПОУ 00708399) сплачену суму судового збору в розмірі 11034, 29 грн. (одинадцять тисяч тридцять чотири гривні 29 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (ЄДРПОУ ВП 43983495; адреса: вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 02.07.2021 р.

Суддя Бадюков Ю.В.