Рішення № 98047642, 29.06.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/536/21

29 червня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Порплиці Т.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Твердохліб В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування припису, акта та постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Тернопільській області (далі – відповідач), в якому просить:

припис інспектора праці Управління Держпраці у Тернопільській області Бици Романа Миколайовича, складеного від 24.11.2020 року №ТР7042/1816/АВ/П, та акт від 24.11.2020 року №ТР7042/1816/АВ, щодо порушення законодавства про працю, визнати незаконними, протиправними та повністю скасувати;

визнати, що перевірка фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , пенсіонера, інваліда ІІ групи, проведена незаконно, а тому постанову про накладення штрафу у розмірі 50000,00 грн. уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Тернопільській області №ТР7042/1816/АВ/ТД-ФС від 16.01.2021 року, повністю скасувати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Управління Держпраці у Тернопільській області порушено вимоги Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", оскільки будь-які копії окремого доручення тимчасово виконувача обов`язків голови Державної служби України з питань праці від 25.08.2020 року №Д-330/1/3.1-20 не надавались. Водночас, всупереч Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 року №530-IX, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності відповідачем проведено в період встановлення карантину.

За результатами інспекційного відвідування Управління Держпраці у Тернопільській області складено акт від 24.11.2020 року №ТР7042/1816/АВ про нібито фіксування порушення законодавства про працю, про що позивачу стало відомо з отриманого повідомлення від 09.12.2020 року №4727/0-00005-43/20. Подана 03.12.2020 року та повторно 11.12.2020 року скарга на акт інспекційного відвідування, відповідачем залишена без будь-якого реагування та розгляду. Спірний припис від 24.11.2020 року №ТР7042/1816/АВ/П винесено одночасно з актом від 24.11.2020 року №ТР7042/1816/АВ, що позбавило позивача надати документально обгрунтовані та вчасно подані зауваження до вказаних. Постанова про накладення штрафу №ТР7042/1816/АВ/ТД-ФС винесена 16.01.2021 року без інформування про час та місце розгляду справи, чим не дотримано норми п.6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 (далі – Постанова №509).

За таких обставин, позивач вважає оскаржувані акт інспекційного відвідування, припис про усунення виявлених порушень та постанову про накладення штрафу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 10.02.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін) та призначено судове засідання.

На виконання вимог вказаної ухвали, 26.02.2021 року Управлінням Держпраці у Тернопільській області подано до суду відзив на позовну заяву, просило відмовити у задоволенні в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що на підставі пп.3 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №823 (далі – Порядок №823), окремого доручення тимчасово виконувача обов`язків голови Державної служби України з питань праці від 25.08.2020 року №Д-330/1/3.1-20, службової записки з переліком суб`єктів господарювання від 02.11.2020 року, протокольного доручення Кабінету Міністрів України від 19.08.2020 року №70 щодо забезпечення контролю за оформленням трудових відносин керівником Управління Держпраці у Тернопільській області прийнято рішення про проведення інспекційного відвідування у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Заборони щодо проведення позапланових перевірок державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (інспекційних відвідувань) не було і не має.

Під час інспекційного відвідування встановлено, що позивач допустив до роботи з 01.11.2020 року по 15.11.2020 року ОСОБА_2 без укладання трудового договору та повідомлення територіального органу Державної податкової служби про прийняття працівника на роботу, чим порушив вимоги ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №413.

В розрізі підстав позову, що ОСОБА_1 дізналась про складений акт 09.12.2020 року, відзначає про її ж твердження про подання до Управління Держпраці у Тернопільській області скарги 03.12.2020 року разом з фіскальним чек рекомендованого відправлення від 04.12.2020 року по якому неможливо ідентифікувати надсилання. Жодних скарг від позивача та повернутих документів в Управління Держпраці у Тернопільській області не надходило, яке не несе відповідальність за вручення рекомендованих листів поштовими працівниками. Так як, підприємець від підпису акта відмовилась та заперечень не надавала, що свідчить відмітка у акті, тому інспектором праці складено припис та надано попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю, які направлені рекомендованим листом з описом. Станом на 04.12.2020 року примірники акта та припису не повернуто, відтак складено акт про відмову від підпису № ТР 7042/1816/АВ-ВП, який направлено об`єкту відвідування та вручено особисто 10.12.2020 року. Оскаржувана постанова про накладення штрафу №ТР7042/1816/АВ/ТД-ФС від 16.01.2021 року винесена на підставі матеріалів інспекційного відвідування, в порядку встановленому Порядком №509, натомість позивач вказує на нечинну редакцію Порядку №509, яка передбачала, що справа розглядається у 15-денний строк з дня прийняття рішення про її розгляд, повідомлення за 5 днів про дату, час та місце розгляду справи тощо. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позові та відповіді на відзив, просили позов задовольнити. Звернули увагу суду, що відповідач умисно не отримав направлені документи з метою незаконних подальших дій. Законом України від 04.12.2020 року за №1071-XI, який стосується скасування мораторію на перевірки усіх органів державної влади уповноважених на це законом (серед них і Державна служба з питань праці), п.4 Закону №530-ХІ від 17.03.2020 року, скасовано, тоді як державний нагляд (контролю) у сфері господарської діяльності відповідачем проведено в період дії карантину з 12.11.2020 року, коли такі заборонені Законом.

Також позивач підтвердила, що є підприємцем, а ОСОБА_2 здійснювала в магазині продаж алкогольних виробів через касовий апарат і саме в день перевірки з продавцем було вирішено укласти трудовий договір, реєстрація якого зайняла багато часу від ранку 16.11.2020 року. Повідомила, що перебувала в приміщенні відповідача 24.11.2021 року, але на її скарги ніхто не реагував, незрозумілі документи не підписувала.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча Управління Держпраці у Тернопільській області належним чином повідомлено про дату, час та місце судового розгляду відповідно до ст.124, 126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), що в силу приписів ч.3 ст.205 КАС України не перешкоджає розгляду справу за відсутності такого учасника справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, і це не оспорюється сторонами, позивач ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець.

На підставі окремого доручення тимчасово виконувача обов`язків голови Державної служби України з питань праці від 25.08.2020 року №Д-330/1/3.1-20 (а.с.39), службової записки з переліком суб`єктів господарювання від 02.11.2020 року (а.с.40-41), Управління Держпраці у Тернопільській області 12.11.2020 року винесено наказ №858 про проведення з 16 по 27 листопада 2020 року заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю (інспекційне відвідування) у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.42) та направлення на проведення заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю (інспекційне відвідування) №ТР7042/1816 за місцем здійснення діяльності: АДРЕСА_2 , магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (а.с.43), та розпочато інспекційне відвідування.

Під час здійснення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 16.11.2020 року о 12 год. 15 хв. за адресою здійснення діяльності, виявлено особу, яка перебувала за прилавком і назвалася ОСОБА_2 та підтвердила, що стажується в ОСОБА_1 , з 1 листопада цього року – продавцем, що зафіксовано засобами відеотехніки (а.с.71).

В ході інспекційного відвідування фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надала трудовий договір між працівником і фізичною особою укладений з ОСОБА_2 від 16.11.2020 року (а.с.55-57) та повідомлення про прийняття працівників на роботу, яке подано до Головного управління ДПС у Тернопільській області 16.11.2020 року о 14 год. 46 хв., а саме про прийняття: ОСОБА_2 (а.с.58-59).

За результатами вказаного інспекційного відвідуванням складено акт від 24.11.2020 року №ТР7042/1816/АВ, в якому зафіксовано порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" від 17.06.2015 року №413, що полягає у допуску позивачем ОСОБА_2 з 01.11.2020 року по 15.11.2020 року без укладення трудового договору та без повідомлення до територіального органу Державної податкової служби (а.с.45-47).

Так як, позивач від підпису акта відмовилась та заперечень не надала, що свідчить відмітка у акті, інспектором праці 24.11.2020 року складено припис №ТР7042/1816/АВ/П, яким приписано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 при прийнятті на роботу найманих працівників укладання трудових договорів з працівниками проводити у відповідності до вимог ч.3 ст.24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" від 17.06.2015 року №413 в строк до 23.12.2020 року (а.с.48) та надано попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №ТР7042/1816/АВ/ПП (а.с.49), які 25.11.2020 року направлені рекомендованим листом з описом (а.с.50-53).

Станом на 04.12.2020 року примірники акта та припису не повернуто, про що складено акт про відмову від підпису №ТР7042/1816/АВ-ВП (а.с.60), який направлено об`єкту відвідування та вручено особисто 10.12.2020 року, що підтверджує рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та трекінг відправлень Укрпошта (а.с.61-62, 65).

Надалі Управління Держпраці у Тернопільській області 09.12.2020 рекомендованим листом №4727/01-05-4.3/20 повідомлено позивача про отримання уповноваженою посадовою особою матеріалів інспекційного відвідування та розгляд питання щодо наявності підстав для накладення штрафу, передбаченого ч.2 ст.265 КЗпП України, у 45-денний строк (а.с.66).

Розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акту інспекційного відвідування від 24.11.2020 року №ТР7042/1816/АВ, відповідачем 16.01.2021 року винесено постанову №ТР7042/1816/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 50000,00 грн. у відповідності до абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України (а.с.69-70), направлена об`єкту відвідування рекомендованим листом (а.с.68).

Доказів фактичного надходження до відповідача письмових заперечень позивача судом не встановлено.

Не погодившись із такими рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, відображених в акті інспекційного відвідування, і винесених на підставі них спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Як передбачено п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96(далі – Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, зокрема, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Згідно пп.6 п. 4 Положення №96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до пп.5 п.6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі – Закон № 877-V).

Так, згідно абз.3 ст.1 Закону № 877-V заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом (ч.1 ст 4 Закону №877-V).

Згідно з ч.5 ст.2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються, серед інших, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Такі особливості проведення заходів контролю, про які йде мова в ч.5 ст.2 Закону №877-V, в сфері законодавства про працю передбачені ч.1 ст.259 КЗпП України, згідно якої державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Стосовно посилань позивача на вимоги Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 року №530-IX (далі – №530-IX), згідно з яким установлено, що на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) забороняється проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, то суд зауважує таке.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19)" від 17.03.2020 року №533-ІХ (далі – Закон №533-ІХ) встановлено заборону щодо проведення планових перевірок державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, крім державного нагляду (контролю) за діяльністю суб`єктів господарювання, які відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб`єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Верховною радою України 04.12.2020 року прийнято Закон України "Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", яким з метою усунення логічних неузгодженостей в Законах №530-IX та №533-ІХ скасовано один із мораторіїв , зокрема з п.2 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону №530-ІХ пп.4 виключено.

Отже, мораторій продовжує діяти в редакції Закону №533-ІХ, що стосується планових перевірок, тоді як мораторію позапланових (інспекційних відвідувань) не було.

Таким чином, суд не погоджується з доводами позивача, що відповідачем порушено вимоги щодо встановлення мораторію на проведення інспекційного відвідування в період дії карантину, пов`язаного з поширенням коронавірусної хвороби, оскільки мораторій на позапланові перевірки не введений.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці №81, Конвенцією Міжнародної організації праці №129 та Законом №877-V визначає Порядок №823.

Згідно з п.2 Порядку № 823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до пп.3 п.5 Порядку №823 інспекційні відвідування здійснюються, зокрема, рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

При цьому, п.8 Порядку №823 передбачено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності).

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача під час проведення інспекційного відвідування обов`язку пред`являти окреме доручення тимчасово виконувача обов`язків голови Державної служби України з питань праці від 25.08.2020 року №Д-330/1/3.1-20 на підставі якого, зокрема, Управління Держпраці у Тернопільській області 12.11.2020 року винесено наказ №858 "Про проведення інспекційного відвідування у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ".

Положеннями ч.5 ст.50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Згідно з ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частиною 1 ст.24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.24 КЗпП України).

Відповідно до ч.3 ст.24 КЗпП України, Кабінет Міністрів України 17.06.2015 року прийняв постанову №413 "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" (далі – Постанова №413).

За правилом, визначеним Постановою №413 повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:

засобами електронного зв`язку з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг;

на паперових носіях разом з копією в електронній формі;

на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

З матеріалів справи і наявного відеозапису видно, що під час здійснення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 16.11.2020 року о 12 год. 15 хв. за адресою здійснення діяльності, виявлено особу, яка перебувала за прилавком і назвалася ОСОБА_2 та підтвердила, що стажується в ОСОБА_1 з 1 листопада цього року – продавцем.

Такі обставини інспектором праці зафіксованос засобами відеотехніки, про що свідчать відеоматеріали дослідженні в ході судового розгляду, прийняті судом як електронний доказ згідно ст.99 КАС України.

Згідно з ч.1 та 2 ст.26 КЗпП України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Приписами ст.29 КЗпП України визначено, що до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний, зокрема, роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством передбачалась можливість проходження особою стажування без укладення трудового договору для окремих категорій осіб та у порядку, передбаченому підзаконними нормативно-правовими актами.

Так, наприклад, згідно з ч.1 ст.29 Закону України "Про зайнятість населення" студенти закладів фахової передвищої та вищої освіти, учні закладів професійної (професійно-технічної) освіти, які здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", освітньо-професійним ступенем "фаховий молодший бакалавр", освітнім ступенем "молодший бакалавр", "бакалавр", "магістр" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право проходити стажування за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час.

Разом із тим, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження перебування ОСОБА_2 у спірний період на стажуванні, а відтак, враховуючи те, що остання та позивач під час проведення перевірки підтвердила факт перебування ОСОБА_2 на робочому місці, суд вбачає в діях позивача порушення трудового законодавства в частині допуску до роботи ОСОБА_2 без укладення трудового договору та без повідомлення територіального органу Державної податкової служби.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах, а саме: від 31.01.2019 року у справі №809/799/17, від 12.06.2019 року у справі №813/3415/18, від 27.05.2020 року у справі №813/2339/17, від 12.11.2020 року у справі № 819/1342/16, від 23.11.2020 року у справі №804/1521/17, від 22.12.2020 року у справі № 260/1743/19.

Водночас, в ході інспекційного відвідування фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надала трудовий договір між працівником і фізичною особою укладений з ОСОБА_2 від 16.11.2020 року та повідомлення про прийняття ОСОБА_2 на роботу, яке подано до Головного управління ДПС у Тернопільській області 16.11.2020 року о 14 год. 46 хв.

Однак суд не приймає до уваги наданий позивачем трудовий договір між працівником і фізичною особою, укладений саме 16.11.2020 року – в день проведення інспекційного відвідування, оскільки ОСОБА_2 , виявлена за адресою здійснення діяльності позивачем за прилавком, підтвердила, що стажується в ОСОБА_1 продавцем з 01.11.2020 року.

Позивачем належним чином оформлено трудові відносини з ОСОБА_2 лише після проведення заходу державного контролю та виявлення порушень 16.11.2020 року о 12 год. 15 хв., про що свідчить квитанція №2 в якій зазначено, що повідомлення при прийняття на роботу ОСОБА_2 подано до Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області цього ж дня о 14 год. 46 хв. Вказані дії суд розцінює, як вчиненні з метою уникнення відповідальності за неналежне оформлення працівника, яка здійснювала самостійно торгівлю в магазині без реєстрації трудового логовору.

З огляду на наведене вище правове регулювання, встановлені судом обставини свідчать про порушення позивачем вимог ч.3 ст.24 КЗпП України та Постанови №413, яким здійснено фактичний допуск працівника ОСОБА_2 з 01.11.2020 року по 15.11.2020 року без укладення трудового договору та без повідомлення територіального органу Державної податкової служби, що відповідає висновкам інспекційного відвідуванням, викладеним у акті від 24.11.2020 року №ТР7042/1816/АВ.

Відповідно до п.16, 17, 18 Порядку № 823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Згідно із п.20, 21 Порядку № 823 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування.

Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

Пунктом 23 Порядку № 823 визначно, що у разі відмови об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи від підписання або у разі неможливості особистого вручення акта та/або припису акт та припис складаються одночасно у трьох примірниках.

У разі відмови об`єкта відвідування підписати акт інспектор праці вносить до такого акта відповідний запис.

Два примірники акта та припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з описом документів у ньому та повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування.

Об`єкт відвідування зобов`язаний повернути інспектору праці нарочно або поштовим відправленням з описом вкладення підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.

У разі ненадходження протягом семи робочих днів після дня відправлення об`єкту відвідування підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об`єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З матеріалів справи видно, що у спірних правовідносинах позивач від підпису акта від 24.11.2020 року №ТР7042/1816/АВ відмовився та заперечень не надав, про що свідчить відмітка у акті.

Так, п.21 Порядку №823 визначений граничний строк для винесення припису суб`єкту господарювання, зокрема, не пізніше наступного робочого дня після відмови від підписання акта, як це відбулося в даному випадку.

Так як, позивач не зазначив у акті про намір надати заперечення до нього, то відповідачем підставно винесено припис разом із актом інспекційного відвідування.

Крім того, зауваження щодо проведеного інспекційного відвідування від позивача на адресу Управління Держпраці у Тернопільській області не надходили.

З приводу доводів позивача про залишена без будь-якого реагування та розгляду, поданих 03.12.2020 року та повторно 11.12.2020 року, скарг на акт інспекційного відвідування, суд зазначає, що фізичною ососбою-підприємцем ОСОБА_1 представлено два відправлення Укрпошти, зокрема за №4602402018440 від 04.12.2020 року та №4602402024997 від 11.12.2020 року.

З відправлення №4602402018440 від 04.12.2020 року (а.с.26) неможливо ідентифікувати, що саме було направлено на адресу Управління Держпраці у Тернопільській області, так як рекомендоване відправлення не містить опису вкладення і не містить повної адреси одержувача. Натомість відправлення №4602402024997 від 11.12.2020 року, з описом вкладення, містило акт про відмову від підпису акта інспектора праці та повторну відповідь(а.с.21-22). Однак із невідомих причин таке відправлення відповідачем не отримано, що підтверджує трекінг відправлення за №4602402024997 (а.с.54). При цьому, Управлінню Держпраці у Тернопільській області не несе відповідальність за якість послуг операторів поштового зв`язку наданих позивачу, серед яких пересилання внутрішніх поштових відправлень, зокрема, рекомендованих листів. З наведеного, суд констатує, що відповідачеві не було відомо про надсилання будь- яких документів чи заяв від позивача щодо наслідків інспекційного відвідування.

Разом з тим, суд відзначає, що зміст таких повідомлень (а.с.13-16) позивача не містить вказівки незгоди на неправомірні дії посадових осіб Управління Держпраці у Тернопільській області чи незгоди із змістом акта інспекційного відвідування, припису чи попередження про відповідальність.

Суперечливими є і посилання в позові на дізнання про акт інспекційного відвідування лише 09.12.2020 року з одночасним ствердження про подання до Управління Держпраці у Тернопільській області скарги 03.12.2020 року разом з фіскальним чек рекомендованого відправлення від 04.12.2020 року. Водночас позивачем в судовому засіданні підтверджено факт про те, що 24.11.2020 року ОСОБА_1 була в Управлінні Держпраці у Тернопільській області у інспектора праці та відмовилась від підпису документів інспекційного відвідування.

Натомість за змістом наказу від 12.11.2020 року №858 "Про проведення інспекційного відвідування у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ", направлення на проведення інспекційного відвідування від 12.11.2020 року №ТР7042/1816, а також описової частини акта від 24.11.2020 року №ТР7042/1816/АВ встановлено, що цей захід проведений відповідачем відповідно до Порядку № 823.

Серед іншого, п.2 ч.1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

За приписами п.19 ч.1 ст.4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Водночас, акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених порушень законодавства, не є рішенням суб`єкт владних повноважень, який безпосередньо породжує правові наслідків для суб`єктів відповідних правовідносин і носить обов`язковий характер. Натомість акт перевірки є тільки службовим документом, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб`єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства та його дотримання. Висновки, викладені у акті, не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Зафіксовані у акті факти можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб`єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки. Тобто, акт є лише носієм доказової інформації.

При цьому, обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання про відсутність підстав для скасування припису від 24.11.2020 року №7042/1816/АВ/П, а також акта інспекційного відвідування від 24.11.2020 року №ТР7042/1816/АВ, як такого, що не породжує будь-яких правових наслідків для позивача та не є індивідуальним актом в розумінні КАС України, а тому позов у цій частині не підлягає задоволенню.

Посилання позивача на порушення Управлінням Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 (далі – Порядок №509), є необґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст.265 КЗпП України та ч.2-7 ст.53 Закону України "Про зайнятість населення", визначений Порядком №509, із змінами.

Відповідно до п.2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Згідно з п.3 Порядку №509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

На виконання вказаної норми, Управління Держпраці у Тернопільській області 09.12.2020 рекомендованим листом №4727/01-05-4.3/20 повідомлено позивача про отримання уповноваженою посадовою особою матеріалів інспекційного відвідування та розгляд питання щодо наявності підстав для накладення штрафу, передбаченого ч.2 ст.265 КЗпП України, у 45-денний строк.

Відповідачем відповідно до листа Головного управління ДПС у Тернопільській області від 03.12.2020 року №3297/10/19-00-04-06-11-4/ НОМЕР_1 з`ясовано, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на загальній системі оподаткування (а.с.67).

За результатами розгляду справу про накладення штрафу та на підставі акту інспекційного відвідування від 24.11.2020 року №ТР7042/1816/АВ, відповідачем 16.01.2021 року винесено постанову №ТР7042/1816/АВ/ТД-ФС про накладення на позивача штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 50000,00 грн. у відповідності до абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, яка направлена об`єкту відвідування рекомендованим листом.

Щодо доводів позивача, що відповідачем не було дотримано обов`язку повідомлення позивача про час розгляду справи, регламентованого п.6 Порядку №509, що в свою чергу тягне за собою порушення його права приймати участь під час розгляду питання про накладення штрафу, суд зазначає, що п.6 Порядку №509, який передбачав повідомлення позивача про час розгляду справи було виключено на підставі постанови Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019 року.

Відтак на момент виникнення спірних правовідносин, зазначеного обов`язку на відповідача покладено не було, як і не було передбачено особистої участі суб`єкта господарювання у розгляді справи про накладення штрафу, надання ним додаткових доказів, пояснень тощо, тобто вжиття суб`єктом господарювання будь-яких додаткових заходів, відмінних від визначених Порядком № 823, що можуть вплинути на рішення, яке приймається за результатами розгляду справи.

З огляду на викладене, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про підставне накладення штрафу на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України за порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпП України та Постанови №413, що полягає у допуску позивачем ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору та без повідомлення територіального органу Державної податкової служби, а оскаржувану поставнову від 16.01.2021 року №ТР7042/1816/АВ/ТД-ФС, прийнятою в межах повноважень, в порядку та у спосіб, передбачені чинним законодавством, з дотриманням принципів пропорційності та законності у відповідності до ч.2 ст.2 КАС України, в зв`язку з чим відсутні підстави для визнання її протиправною та скасування, а доводи позивача та представлені ним докази наразі не спростовують вказаних висновків суду, тому суд відмовляє у вказаній частині позовних вимог також.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду достатні беззаперечні докази на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність оскаржуваних рішень, про що описано вище.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом також враховується п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без задоволення за встановленої судом безпідставності його вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування припису, акта та постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 липня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач: - Управління Держпраці у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Шпитальна, 7,м. Тернопіль,46006, код ЄДРПОУ/РНОКПП 39777822);

Головуючий суддя Мандзій О.П.