Рішення № 98047235, 30.06.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2021 року Справа №480/9014/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9014/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 2276 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини 2276 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якій, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини 2276 Національної гвардії України щодо затримки повного розрахунку при звільненні та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;

- стягнути з Військової частини 2276 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 компенсацію утриманого податку з доходів фізичних осіб з перерахованої суми грошової компенсації за неотримане речове майно в розмірі 4901,44 грн.

Уточнені позовні вимоги обгрунтовуються тим, що 10.08.2020 відповідачем видано наказ № 164, в якому зазначено, що грошова компенсація вартості за неотримане речове майно згідно довідки-розрахунку від 10.08.2020 №38 складає в сумі 25135,62 грн., з урахуванням ПДФО складає в сумі 29660,03 грн. При цьому на момент розгляду даної справи відповідачем 26.03.2021 було сплачено позивачу 24758,59 грн. без урахування компенсації ПДФО та з відрахуванням суми військового збору, що суперечить нормам законодавства.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якій проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема зазначивши, що на момент звільнення позивача зі служби Військова частина не мала належних бюджетних призначень на закупівлю речового майна. Крім того зазначає, що від позивача рапортів (заяв), щодо виплати йому на підставі отриманої ним довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, не надходило.

В подальшому позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву.

Також відповідачем було надано додаткові пояснення по справі, в яких зазначено, що позивачу належить до видачі сума компенсації вартості за неотримане речове майно, з відрахуванням з неї сум військового податку та компенсацією ПДФО, в розмірі 25135,62 грн. При цьому вартість речового майна, що належить до видачі становить – 25135,62 грн. (з неї військовий збір (1,5%) = 377,03 грн. та ПДФО (18%) = 4524,41 грн.). Разом з тим в даних поясненнях зазначено, що довідка від 10.08.2020 № 38 видана з порушенням норм Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, а саме додатку до нього – форми Довідки про вартість речового майна, що належить до видачі. Так, у зазначеній довідці додано додаткові строки „ПДФО (18%) зі значенням 4524,41 грн.” та разом з ПДФО зі значенням 29660,03 грн. У зв`язку з чим було видано довідку, в якій вирахувана сума ПДФО додана до загальної вартості неотриманого майна.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що наказом командира Військової частини 2276 Національної гвардії України від 10.08.2020 року № 164, старшого солдата ОСОБА_1 (Г-022780), який здав справи і обов`язки водія-санітара медичного пункту та звільненого відповідно до підпункту „а” пункту два частини п`ятої статті 26 Закону України „Про військовий обов`язок і військову службу” з військової служби наказом командира Військової частини 2276 від 08.07.2020 № 25 о/с у запас у зв`язку із закінченням строку контракту 10.08.2020 (а.с.8).

Відповідно до даного наказу та довідки від 10.08.2020 року № 38 Військової частини 2276 Національної гвардії України вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 становить 25135,62 грн., з урахуванням ПДФО складає в сумі 29660,03 коп.

15.07.2020 позивач звернувся до відповідача із рапортом, в якому зазначив, що відмовляється від отримання належного йому речового майна та бажає отримати грошову компенсацію за нього (а.с. 9).

Проте під час звільнення позивача з військової служби, відповідачем не було здійснено виплату грошової компенсації, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

При цьому під час розгляду справи, відповідачем було виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 24758,59 грн., що підтверджується довідкою Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" та не заперечується позивачем.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Спеціальним законом, який, відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон № 2011-XII), відповідно до статті 1 якого соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1-2 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Згідно з частиною 1 статті 9-1 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (надалі - Порядок № 178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 №475 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 червня 2017 року за № 797/30665 (далі - Інструкція № 475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до затвердженого Урядом Порядку № 178.

Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.

З вищенаведених законодавчих приписів суд вбачає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за не отримане речове майно словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Отже військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку № 178 виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.10.2018 у справі № 803/756/17 (адміністративне провадження № К/9901/38716/18) та постанові від 23.08.2019 року у справі № 2040/7697/18 (адміністративне провадження №К/9901/16211/19).

З матеріалів справи суд вбачає, що відповідно до довідки Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", 26.03.2021 року відповідачем було перераховано на картковий рахунок позивача кошти у розмірі 24758,59 грн. Тобто фактично грошова компенсація вартості за неотримане речове майно позивачу була виплачена після його звільнення з військової служби.

А відтак, враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини 2276 Національної гвардії України щодо затримки повного розрахунку при звільненні та невиплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з Військової частини 2276 Національної гвардії України на користь позивача компенсацію утриманого податку з доходів фізичних осіб з перерахованої суми грошової компенсації за неотримане речове майно в розмірі 4901,44 грн., суд зазначає наступне.

Уточнюючи позовні вимоги, позивач фактично просить стягнути з відповідача компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, утриману з компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно.

Суд зазначає, що підпункт 168.1.1 пункту 168.1 стаття 168 Податкового кодексу України передбачає, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 168.5 статті 165 Податкового кодексу України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

За приписами пункту 2 - 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. №44 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З наведених приписів законодавства випливає, що механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Таким чином, позивач відповідно до вказаної норми має право на повну компенсацію втрат доходів як військовослужбовець.

При цьому, суд зазначає, що позивач помилково вважає, що загальна сума грошової компенсації за неотримане ним речове майно становить 29660,03 грн. та з неї було утримано ПДФО у розмірі 4901,44 грн.

Так, згідно довідки від 10.08.2020 № 38 вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 складає саме 25135,62 грн., та саме на цю суму відповідачем було нараховано ПДФО 18% у сумі 4524,41 грн. (25135,62*18%). Також судом встановлено, що на дану суму нараховано військовий збір 1,5%, що складає 377,03 грн. Тобто загальна сума компенсації за неотримане речове майно з компенсованою сумою ПДФО складає 24758,59 грн.

Як вже зазначалося судом вище, відповідно до довідки Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", 26.03.2021 року відповідачем було перераховано на картковий рахунок позивача кошти у розмірі 24758,59 грн. Тобто фактично, при виплаті позивачу компенсації за неотримане речове майно, також йому було компенсовано суму податку з доходів фізичних осіб. При цьому при виплаті компенсації за неотримане речове майно, було утримано лише суму військового збору 1,5%, яка складає 377,03 грн. (25135,62 грн. – 377,03 грн. = 24758,59 грн.).

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідачем у поясненнях було зазначено, що довідка від 10.08.2020 № 38 видана з порушенням норм Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, а саме додатку до нього – форми Довідки про вартість речового майна, що належить до видачі. У довідці від 10.08.2020 № 38 додано додаткові строки „ПДФО (18%) зі значенням 4524,41 грн.” та разом з ПДФО зі значенням 29660,03 грн. Тобто фактично зазначення рядків „ПДФО (18%)" та "разом з ПДФО" у довідці від 10.08.2020 № 38 є помилкою при складанні вказаної довідки, оскільки не відповідає затвердженому зразку довідки.

Щодо стягнення військового збору в розмірі 377,03 грн. із компенсації вартості неотриманого речового майна, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу першого пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України військовий збір встановлений тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України.

Разом з тим, згідно з підпунктом 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції.

Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1161 "Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором" установлено, що підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки про залучення таких осіб до проведення антитерористичної операції та наказів оперативного штабу з управління антитерористичною операцією про прибуття (вибуття) таких осіб до (із) складу сил і засобів, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції.

При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що на момент звільнення зі служби, позивач приймав безпосередню участь в проведенні антитерористичної операції, а відтак на позивача не розповсюджуються пільги, встановлені підпунктом 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України щодо звільнення від сплати військового збору.

Враховуючи викладене та те, що відповідачем було компенсовано позивачу суму податку з доходів фізичних осіб, утриману з грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з Військової частини 2276 Національної гвардії України на користь позивача компенсацію утриманого податку з доходів фізичних осіб з перерахованої суми грошової компенсації за неотримане речове майно в розмірі 4901,44 грн., є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, уточнені позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню судові витрати позивача в сумі 420,40 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини 2276 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 2276 Національної гвардії України щодо затримки повного розрахунку при звільненні та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини 2276 Національної гвардії України (вул. Дачна, 9, с. Климентове, Охтирського району, Сумська область, 42741, код ЄДРПОУ 14323534) судовий збір в сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець