Рішення № 98047143, 30.06.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2021 року Справа № 480/919/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Воловика С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/919/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській обл.), в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в непризначенні пенсії за вислугу років;

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що з 02.10.2018 позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до п. "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". В подальшому, 10.12.2019 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку відсутністю спеціального стажу 26 років 6 місяців. Відповідач зазначив, що станом на 01.04.2015 у ОСОБА_1 , спеціальний стаж становить 23 роки 7 місяців 1 день, а станом на 01.01.2016 - 24 роки 4 місяці 1 день. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 у справі №480/405/20 визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо визначення права ОСОБА_1 на призначення пенсії за вислугу років, викладену в листі від 10.12.2019 року за № 40064/03.2-16; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.11.2019 року щодо визначення права на призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням висновків суду. Листом від 07.10.2020 №5222-5049/В-02/8-1800/20 Головне управління Пенсійного фонду повідомило позивача, що за наявного спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, станом на 11.10.2017 - 26 років 01 місяць 12 днів, право на призначення пенсії за вислугу років відсутнє.

Позивач не погоджується з даним рішенням відповідача та вважає його таким, що порушує її права на соціальний захист.

Ухвалою суду від 04.02.2021 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/919/21, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області з позовними вимогами не погодилось, у відзиві на позовну заяву зазначило, що станом на 11.10.2017 стаж роботи ОСОБА_1 за вислугу років становить 26 років 1 місяць 12 днів замість необхідних 26 років 6 місяців, як це визначено Законом України "Про пенсійне забезпечення", тому відмова управління на призначення пенсії за вислугу років є правомірною.

Враховуючи наведені обставини, ГУ ПФУ в Сумській області вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 01.09.1991 по 10.06.1997 працювала керівником гуртка Сумської обласної станції юних натуралістів; з 11.06.1997 по 30.09.2018 керівником гуртка Сумського обласного центру позашкільної освіти та роботи з талановитою молоддю; з 15.05.2019 по 31.08.2019 керівником гуртка комунального закладу Сумської обласної ради - обласного центру позашкільної освіти та роботи з талановитою молоддю.

Даний факт підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 (а.с.7-8), а також довідкою комунального закладу Сумської обласної ради - обласного центру позашкільної освіти та роботи з талановитою молоддю від 31.08.2020 року № 437 (а.с.9).

З 02.10.2018 року позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення”.

В подальшому, листом від 10.12.2019 року № 40064/03.2-16 "Про визначення права на пенсію за вислугу років" Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зокрема повідомило позивача, що спеціальний стаж станом на 11.10.2017 становить 26 років 1 місяць 12 днів. Отже права на пенсію за вислугою років позивач не має.

Не погодившись з вищевказаним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, позивач звернулась до суду. Так, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 у справі №480/405/20 визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо визначення права ОСОБА_1 на призначення пенсії за вислугу років, викладену в листі від 10.12.2019 року за № 40064/03.2-16; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.11.2019 року щодо визначення права на призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням висновків суду.

Листом від 07.10.2020 №5222-5049/В-02/8-1800/20 Головне управління Пенсійного фонду повідомило позивача, що за наявного спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, станом на 11.10.2017 - 26 років 01 місяць 12 днів, право на призначення пенсії за вислугу років відсутнє.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції від 09.12.2012 року) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII (далі по тексту - Закон - N 213-VIII), у Законі України "Про пенсійне забезпечення" статті пункт "е" статті 55 викладено в такій редакції:

"Право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;

з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

В подальшому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року N 911-VIII (далі по тексту - Закон № 911) у Законі України "Про пенсійне забезпечення" у статті 55 у пункті "е" в абзаці першому слова "незалежно від віку" замінено словами та цифрами "після досягнення 55 років і" та доповнено абзацами дванадцятим - двадцять п`ятим такого змісту:

"До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення:

які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту;

1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку:

50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року;

50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року;

51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року;

51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року;

52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року;

52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року;

53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року;

53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року;

54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року;

54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року;

55 років - які народилися з 1 січня 1971 року".

Тобто Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 № 911-VIII встановлено як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у пункті "е" статті 55 "Про пенсійне забезпечення".

Однак рішенням Конституційного Суду України від 4 червня 2019 року N 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року N 911-VIII.

В Рішенні Конституційного Суду України від 4 червня 2019 року N 2-р/2019 зазначено, що на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом N 213 до оспорюваних положень Закону N 1788 щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону N 1788, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону N 1788 поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону N 1788. Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону N 1788 випливає, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом "а" статті 54, пунктами "а", "б", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" статті 55 Закону N 1788, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону N 1788 зі змінами, внесеними Законом N 213 щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Також в Рішенні Конституційного Суду України від 4 червня 2019 року N 2-р/2019 зазначено, що Конституційний Суд України вважає, що для запровадження юридичного регулювання, за яким окремим працівникам льотного і льотно-випробного складу, освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення, артистам театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств, колективів встановлено додатковий віковий критерій виходу на пенсію - 50 та 55 років, законодавець не мав об`єктивних підстав.

Установлення положеннями Закону N 1788 віку виходу на пенсію окремих категорій громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком, є посяганням на сутність права на пенсійне забезпечення.

Конституційний Суд України наголосив, що виключно забезпечення фінансових інтересів держави, а саме наповнення (формування) Державного бюджету України, а також бюджету Пенсійного фонду України, без дотримання положень Конституції України, зокрема щодо пріоритетності забезпечення прав і свобод людини і громадянина, гарантування права на соціальний захист, не могло бути виправданням для юридичного регулювання, встановленого оспорюваними положеннями Закону N 1788. Тому обраний законодавцем засіб не можна вважати прийнятним для досягнення мети прийняття Закону N 911.

Отже, положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону N 1788 зі змінами, внесеними Законом N 911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті "а" статті 54 Закону N 1788, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах "е", "ж" статті 55 Закону N 1788, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Відтак Конституційний Суд України визнав зазначені зміни неконституційними.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішенням Конституційного Суду України від 4 червня 2019 року N 2-р/2019, положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року N 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Тобто зазначені положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" N 1788 втратили чинність з 4 червня 2019 року.

Таким чином з 4 червня 2019 року при призначенні пенсії за віком необхідно керуватися статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції чинній до внесення до неї змін законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року N 911-VIII, які визнано неконституційними.

Отже на день звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою щодо визначення права на призначення пенсії за вислугу років, пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993. Згідно наведеного переліку право на призначення пенсії за вислугу років мають, зокрема працівники закладів і установ освіти.

Судом встановлено, що відповідно до довідки Комунального закладу Сумської обласної ради - Обласний центр позашкільної освіти та роботи з талановитою молоддю від 31.08.2020 року № 437 (а.с.9), станом на 31.08.2020 року педагогічний стаж позивача складає 28 років 4 місяців 17 днів. Крім того в листі від 07.10.2020 року за № 5222-5049/В-02/8-1800/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області самостійно зазначено, що стаж позивача станом на 11.10.2017 року становить 26 років 1 місяць 12 днів. Тобто на момент звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про визначення права на призначення пенсії за вислугу років, а також станом на 11.10.2017 року, стаж позивача становить більше ніж 25 років, а відтак суд зазначає, що позивач має право на призначення пенсію за вислугу років відповідно до пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Суд зазначає, що на даний час стаття 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" діє в редакції до внесення до неї змін законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року N 911-VIII, а саме в редакції, якою передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Дана норма закону є чинною та жодні зміни, пов`язані із можливістю включення до спеціального стажу певних періодів роботи не вносились.

А відтак, враховуючи викладене суд доходить висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області було протиправно відмовлено ОСОБА_1 щодо призначення пенсії за вислугу років.

Крім того, суд звертає увагу, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 у справі №480/405/20 надавалась правова оцінка наявності підстав на призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області не відповідають критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області судові витрати в розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в не призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 13, код ЄДРПОУ 21108013) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_2 ) пенсію за вислугу років відповідно ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 13, код ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_2 ) витрати на оплату судового збору в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Воловик