Рішення № 98046930, 02.07.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 липня 2021 року м. Рівне №460/2610/21Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Рівненській області (далі - позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), про стягнення податкового боргу в сумі 49336,23грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на 08.02.2021 за відповідачем обліковується заборгованість по податках зборах в загальній сумі 49336,23грн. Дана заборгованість виникла по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на підставі узгоджених податкових повідомлень-рішень від 19.05.2020 року. З цих підстав, позивач просив стягнути заборгованість із відповідача, яка останнім у визначений чинним законодавством добровільно не сплачена.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому заперечує проти позову. Свої заперечення аргументує тим, що йому взагалі нічого не було відомо про існування перед ГУ ДПС у Рівненській області податкового зобов`язання та, відповідно, заборгованості на суму 49336,23грн, його про це не повідомляли. Крім того звертає увагу на невизначеність об`єкта оподаткування, що зазначено відповідачем у розрахунку виникнення податкової заборгованості. Зазначає, що у корінці податкової вимоги від 04.09.2018 на суму 24802,39грн не зрозуміло стосовно якого саме податку виставлений борг і як ця сума співвідноситься із двома вищезгаданими сумами в розрахунку виникнення податкової заборгованості. Стверджує, що податкових повідомлень-рішень чи податкових вимог на вищезгадані суми він ніколи не отримував, і про нарахування йому податку саме на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, він вперше дізнався із цього позову, отже такі рішення є неузгодженими, тому правових підстав для стягнення податкового боргу немає. Просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач відповідь на відзив не подав.

02.04.2021 позовна заява надійшла до суду.

06.04.2021 судом здійснений запит до Управління ДМС у Рівненській області щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі стосовно відповідача.

08.04.2021 від Управління ДМС у Рівненській області надійшла відповідь на запит.

13.04.2021 ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

З`ясувавши всі обставини справи, необхідні для вирішення даного спору, дослідивши подані докази, суд враховує наступне.

Обставини справи:

04.09.2018 позивачем винесено податкову вимогу форми «Ф» про сплату боргу № 12069-17 на суму 24802,39грн, яка надсилалась відповідачу на його адресу рекомендованим поштовим відправленням 21.09.2018.

19.05.2021 позивачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0036387/1-5205-1717, яким визначено відповідачу грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік в сумі 34506,63грн та № 0036387/2-5205-1717, яким визначено грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік в сумі 14829,60грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення направлені відповідачу рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення 21.05.2020 та отримані 22.05.2020.

У визначені строки суму грошових зобов`язань відповідач не сплатив.

Станом на 08.02.2021 року за відповідачем обліковується податковий борг в загальній сумі 49336,23грн з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017, 2018 роки, який винник на підставі вищевказаних податкових повідомлень-рішень, тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд враховує наступне.

З огляду на процесуальне право та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у цій справі є: обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту.

При цьому суд звертає увагу на те, що питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом цього позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень, якими були визначені відповідні зобов`язання, не є предметом дослідження у справі. Тому суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду цієї справи здійснювати їх правовий аналіз.

Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.

Відтак, дослідженню і оцінці підлягали питання чи набула сума податкового зобов`язання, визначена контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях, статусу узгодженого грошового зобов`язання та статусу податкового боргу та з огляду на встановлене, чи були правові підстави для її стягнення.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначає Податковий кодекс України (далі – ПК України).

За приписами пп. 54.3.3. п. 54.3. ст. 53 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) (п. 58.1 ст. 58 ПК України).

З 01 січня 2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 №71-VIII, згідно з яким, зокрема, статтю 266 ПК України викладено в іншій редакції та введено новий вид податку - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Як передбачено підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (пп. 266.7.1. п. 266.7 ст. 266 ПК України).

Підпунктом 266.7.2. пункту 266.7. ст. 22 ПК України встановлено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Слід зазначити, що відповідно до вимог пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Згідно із п. 56.15 ст. 56 ПКУ скарга, подана із дотриманням строків, визначених п. 56.3 ст. 56 ПКУ, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків (абзац другий пп. 56.17.5 п. 56.18 ст. 56 ПКУ).

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу, грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абзац четвертий п. 56.18 ст. 56 ПКУ).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 42.2 статті 42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Матеріалами справи підтверджується, що податкові повідомлення-рішення № 0036387/1-5205-1717 та № 0036387/2-5205-1717 від 19.05.2020 надсилалась на адресу відповідача рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення.

Відповідно до рекомендованого поштового відправленням такі податкові повідомлення-рішення отримані 22.05.2020, про що стоїть підпис. При цьому, повноваження перевіряти чи особисто отримав платник податку такі податкові повідомлення-рішення чи ні, у контролюючих органів відсутні.

Водночас суд повторює, що позовна заява надійшла до суду 02.04.2021 року із доказами направлення її копії та документів на адресу відповідача. Відповідачем поданий до суду відзив на позов, відправлений останнім засобами поштового зв`язку 17.06.2021. Тобто, у відповідача було достатньо часу на оскарження податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу, якщо він не погоджується із їх прийняттям.

Разом з тим, судом встановлено, що станом на час розгляду цієї справи, відповідачем означені рішення контролюючого органу не оскаржувались ні в адміністративному, ні в судовому порядку. Сума грошового зобов`язання, визначена контролюючим органом, відповідачем, станом на час розгляду справи не сплачена. Доказів зворотного суду не надано.

Згідно із п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Нарахування пені розпочинається при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом (пп. 129.1.1. п. 129.1 ст. 129 ПК України).

Матеріалами справи стверджується, що нарахування пені у зв`язку із несплатою визначеного грошового зобов`язання згідно податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виник податковий борг, позивачем не здійснювалось.

Відповідно до підпункту «е» пункту 176.1 статті 176 ПК України, платники податку зобов`язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі, коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податку, якому вручено податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника, що виник після надіслання податкової вимоги. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, сума податкового боргу відповідача станом на 08.02.2020 складає 49336,23грн, та підтверджується наявними у справі доказами.

Твердження та доводи відповідача, викладені у відзиві на позов зводяться в цілому до того, що відповідач не погоджується із прийнятими позивачем рішеннями про визначення грошових зобов`язань.

З даного приводу суд повторює, що питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом цього позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень, якими були визначені відповідні зобов`язання, не є предметом дослідження у справі. Тому суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду цієї справи здійснювати їх правовий аналіз.

Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.

Стаття 67 Конституції України встановлює обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 41.1 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Згідно з пунктом 41.2 цієї статті ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Приписами підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Наведеними положеннями норм права чітко встановлений обов`язок платників податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України, і контроль за дотриманням такого обов`язку платниками податків покладений на позивача.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС у Рівненській області обґрунтовані, документально підтверджені, узгоджуються з вимогами чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Підстави для розподілу судових витрат між сторонами відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 до Державного бюджету України податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в загальній сумі 49336,23грн (сорок дев`ять тисяч триста тридцять шість гривень, 23коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) Позивач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська,12, м. Рівне, 33023, ЄДРПОУ ВП 44070166);

2) Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Т.О. Комшелюк