Ухвала суду № 98046727, 30.06.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2677/21

Провадження № 1-в/344/149/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді: Деркач Н.І.,

з участю секретаря: Струк Л.М.,

прокурора: Гавадзина М.М.,

захисника: Синишина П.Є.,

представника УВП №12: Реги О.А.,

засудженого: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду клопотання засудженого ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі або заміну покарання більш м`яким покаранням, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського міського суду із клопотанням, у якому просить звільнити його умовно-достроково від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі або заміну покарання більш м`яким покаранням.

Клопотання мотивовано тим, що він утримується в Івано-Франківській УВП №12 в ув`язненні більше 20 років, що не передбачено жодним законом. Фактично до нього застосовується така практика, що його мають намір безкінечно довго, незаконно тримати в ув`язненні без всякого обґрунтування і без будь-якої норми закону, яка б таке ув`язнення передбачала, дозволяла і санкціонувала. Вважає, що подальше його тримання в установі виконання покарань суперечить ст.3 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.28 Конституції України.

У судовому засіданні засуджений підтримав подане клопотання, просив врахувати характеризуючи дані його особи та задовольнити його клопотання, вважає, що Конвенцією з прав людини передбачено, що у нього є право на умовно-дострокове звільнення згідно Європейської конвенції. Під час утримання в УВП він позитивно характеризується, порушення погашені, на його утриманні перебуває малолітня дочка, просить задовольнити клопотання.

Захисник підтримав клопотання ОСОБА_1 .

Представник ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» Рега О.А. на вимогу суду надала довідку про строк відбування покарання, а також для дослідження у судовому засіданні особову справу засудженого ОСОБА_1 . У судовому засіданні представник УВП №12 щодо задоволення клопотання засудженого ОСОБА_1 покладається на розгляд суду.

Прокурор заперечив щодо задоволення клопотання, вказавши, що ст.ст.81, 82 КК України не передбачають можливості умовно-дострокового звільнення особи від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі або заміну покарання більш м`яким покаранням. Просить врахувати те, що за час відбування покарання ОСОБА_1 характеризується посередньо, допускав порушення установленого порядку відбування покарання, за що було накладено дисциплінарні стягнення, заохочення не застосовувалися, тому з урахування характеристики засудженого на даний час відсутні підстави для його умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі або заміни покарання більш м`яким покаранням.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вважає, що в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 слід відмовити, виходячи з наступного.

Пунктами 2, 3 частини 1 статті 537 КПК України встановлено, що під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.82 КК України, особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена більш м`яким покаранням. Заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

У клопотанні засудженого ОСОБА_1 не наведено будь-яких даних, що свідчили б про те, що він сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (як підстави для умовно-дострокового звільнення), а також про те, що він, ОСОБА_1 , став на шлях виправлення.

Як вбачається з характеристики засудженого ОСОБА_1 , довідки про заохочення та стягнення ОСОБА_1 (а.с.24-28) та підтверджено вивченням особової справи, ОСОБА_1 засуджений 17.11.2000 судовою колегією в кримінальних справах Апеляційного Тернопільського обласного суду за ст.ст.141 ч.2, 117 ч.3, 118 ч.2, 142 ч.3, 93 п.п. «а», «ж», «е», «і»; ст.42 КК України (1960 року), до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна. У відповідності до ст.26 ч.1 п.2 КК України (1960 року) визнаний особливо небезпечним рецидивістом. В силу ст.14 КК України (1960 року) застосовано примусове лікування від алкоголізму. Ухвалою Верховного суду України від 23.01.2001 року вирок залишено без змін.

Засуджений ОСОБА_1 у місцях позбавлення волі утримується з 29.05.2000 року, зокрема: з 07.06.2000 року за час утримання під вартою в Чортківському слідчому ізоляторі характеризувався посередньо, заходи стягнення та заохочення не застосовувалися; з 07.01.2004 року по 15.01.2018 року відбував покарання в ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)», за час відбування покарання характеризувався позитивно, стягнення не накладалися, за сумлінну поведінку заохочувався 12 разів. З 03.02.2018 року засуджений ОСОБА_1 відбуває покарання в секторі максимального рівня безпеки для тримання засуджених до довічного позбавлення волі ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)», за час відбування покарання характеризується посередньо, допускав порушення установленого порядку відбування покарання, за що йому було накладено 3 дисциплінарні стягнення, які погашені в установленому законом порядку, заохочення не застосовувалися. 18.03.2020 року на засідання адміністративної комісії ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» прийнято рішення відмовити у застосуванні до засудженого ОСОБА_1 зміни умов тримання відповідно до ст.ст.100, 151-1 КВК України, як такому, що не довів, що стає на шлях виправлення.

Крім того, застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання засуджених до довічного позбавлення волі законодавством України не передбачені.

Однак, законодавство України про кримінальну відповідальність передбачає механізм захисту прав осіб, які засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, шляхом помилування.

Частиною першою статті 87 Кримінального кодексу України встановлено право здійснення Президентом України помилування стосовно індивідуально визначеної особи.

Згідно із ч.2 ст.87 Кримінального кодексу України актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п`яти років.

Будь-яких даних про те, що ОСОБА_1 звертався у встановленому порядку до Президента України з заявою про помилування та (у разі звернення) про результати розгляду такої заяви, подане засудженим суду клопотання не містить.

Засуджений ОСОБА_1 у своєму клопотанні зазначає, що його прохання не відповідає ст.3 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно із ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.3 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

У своєму рішенні «Пєтухов проти України» (№2) (Petukhov v. Ukraine, № 41216/13, 12.03.2019) Європейський суд з прав людини постановив одноголосно, що було порушено статтю 3 Конвенції у зв`язку із неможливістю скорочення довічного вироку заявника.

У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що дана справа, в тому, що стосується неможливості скоротити довічний вирок, розкриває системну проблему, яка закликає до впровадження заходів загального характеру. Характер визнаних порушень у відповідності до ст.3 Конвенції передбачає, що для належного виконання даного рішення від держави-відповідача може знадобитися створення реформи системи перегляду довічних вироків. Механізм такого перегляду повинен гарантувати розгляд в кожній конкретній справі того, чи виправдане тривале ув`язнення на законних пенологічних підставах і має дозволити довічно ув`язненим передбачати, з певним ступенем точності, що вони повинні зробити, щоб мати право на звільнення і за яких обставин, відповідно до стандартів, розроблених в прецедентному праві Суду (п. 194, Petukhov v. Ukraine, № 41216/13, 12.03.2019).

Таким чином, Європейський Суд з прав людини констатував порушення ст.3 Конвенції у вищезазначеній справі, та встановив системну проблему, яка закликає до необхідності вжиття державою загальних заходів у виді реформи системи перегляду довічних вироків.

Вказане рішення Суду в частині заходів загального характеру повинно виконуватись в порядку, визначеному статтями 13-15 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до п.а ч.2 ст.3 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», заходами загального характеру є заходи, спрямовані на усунення зазначеної в Рішенні системної проблеми та її першопричини, зокрема, внесення змін до чинного законодавства та практики його застосування.

Таким чином, виконання вищевказаного рішення Європейського суду з прав людини повинно відбуватися шляхом внесення змін до чинного законодавства.

Суд не вправі підміняти собою законодавчий орган та створювати норми права. Задоволення такого клопотання означало би, що суд своїм рішенням усунув прогалини в чинному законодавстві щодо систем перегляду вироків, якими осіб довічно позбавлено волі, та на власний розсуд визначив умови та підстави умовно-дострокового звільнення, в тому числі шляхом визначення терміну можливого перегляду призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі.

Вказане є неприпустимим і таким, що суперечить принципу верховенства права.

Прохання засудженого ОСОБА_1 щодо задоволення його клопотання на підставі ст.3 Конвенції задоволенню не підлягає, оскільки на момент розгляду даного клопотання заходи загального характеру, зазначені у вищевказаному рішенні Європейського суду з прав людини Урядом України не виконані. Зміни у Закони, які регулюють систему перегляду вироків, якими осіб довічно позбавлено волі не внесено.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміна невідбутої частини покарання більш м`яким та помилування особи є заходами індивідуальної дії, здійснюються стосовно індивідуально визначеної особи з урахуванням даних, що цю особу характеризують та свідчать про виправлення такої особи.

В той же час, клопотання засудженого ОСОБА_1 звільнити його умовно-достроково від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі або замінити таке покарання більш м`яким є шаблонним та не містить жодних даних, що характеризують його особу чи свідчать про його виправлення та можливість застосування більш м`якого покарання чи умовно-дострокового звільнення. Подані в судовому засіданні характеризуючі ОСОБА_1 документи свідчать про протилежне.

Керуючись ст.ст.81, 82 КК України, статтями 537, 539 КПК України, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі або заміну покарання більш м`яким покаранням - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.

Суддя Н.І. Деркач