Рішення № 98046656, 01.07.2021, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/482/20

Провадження № 2/293/1/2021

01 липня 2021 рокусмт Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Бруховського Є.Б.

секретаря судового засідання Давиденко Л.П.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

представника відповідача Вільської сільської ради Іщенка М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Черняхів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, ОСОБА_5 , ОСОБА_3 з участю третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог: приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Доброльожи Віктора Віталійовича про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та договорів оренди і дарування,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом в якому просила визнати недійсним державний акт серії ЯЕ №736904 на право власності на земельну ділянку, площею 0,2500 га кадастровий номер 1825684400:08:004:0089, яка призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та розташована в АДРЕСА_1 , який видано 17 грудня 2009 року на ім`я ОСОБА_5 , припинити право власності ОСОБА_5 на цю земельну ділянку і скасувати державну реєстрацію права власності на дану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Визнати недійсним договір оренди землі від 30.08.2019 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , згідно якого ОСОБА_5 передала ОСОБА_1 у строкове платне користування земельну ділянку, площею 0,2500 га, кадастровий номер1825684400:08:004:0089, яка призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та розташована в АДРЕСА_1 , припинити право оренди ОСОБА_1 на цю земельну ділянку і скасувати державну реєстрацію права оренди на дану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, площею 0,2500 га, кадастровий номер 1825684400:08:004:0089, що призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та розташована в АДРЕСА_1 , укладений 04.11.2019 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Доброльожею Віктором Віталійовичем, припинити право власності ОСОБА_3 на цю земельну ділянку і скасувати державну реєстрацію права власності на дану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. В обґрунтування позову вказала, що рішенням виконкому Зороківської сільської ради від 16.02.2000 року «Про надання земельних ділянок» позивачу надано в постійне користування земельну ділянку, площею 0,29 га для розвитку особистого підсобного господарства. Згідно довідки Вільської сільської ради Черняхівського району від 27.02.2020 року №207 позивач на підставі вказаного рішення з 16.02.2000 року по теперішній час користується наведеною земельною ділянкою, цільове призначення цієї земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, а розташована вона за адресою АДРЕСА_1 . Водночас, у 2019 році позивач дізналась, що належна їй на праві користування земельна ділянка перебуває у власності відповідача ОСОБА_5 , яка повідомила позивачу про те, що вказана земельна ділянка є її особистою власністю, а тому, якщо позивач має намір продовжувати користуватись землею може укласти з нею договір оренди. Враховуючи, те що позивач використовувала цю земельну ділянку для вирощування сільськогосподарської культури та зберігання сіна вона була вимушена 30.08.2019 року укласти договір оренди даної земельної ділянки, оскільки побоювалась, що ОСОБА_5 може відчужити цю земельну ділянку або передати в оренду іншим особам, позбавивши її можливості користуватись своєю землею. В цей же час позивач фактично і дізналась про те, що належна їй на праві користування земельна ділянка перебуває у власності відповідача ОСОБА_5 . В подальшому позивач також дізналась, що відповідач ОСОБА_5 04 листопада 2019 року подарувала спірну земельну ділянку відповідачу ОСОБА_3 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №189778258 від 21.11.2019 року. Отже, враховуючи те, що Зороківська сільська рада передала у власність відповідачу ОСОБА_5 земельну ділянку попередньо не вилучивши її у позивача в установленому порядку, є всі підстави для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯЕ №736904, виданого 17 грудня 2009 року на ім`я ОСОБА_5 . Водночас, позивач звертає увагу суду на те, що рішенням Зороківської сільської ради від 23.01.2009 року, на підставі якого відповідачу ОСОБА_5 було видано вищевказаний державний акт на земельну ділянку, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з передачею у власність - щодо земельної ділянки, площею 0,2500 га, яка розташована в АДРЕСА_2 . Таким чином, Зороківська сільська рада видала відповідачу ОСОБА_5 державний акт на земельну ділянку, а рішення про її передачу у власність відповідачу ОСОБА_5 не приймала. Дана обставина є самостійною підставою для визнання вказаного оспорюваного державного акту недійсним. Враховуючи, що відповідач ОСОБА_5 після набуття у власність спірної земельної ділянки передала її спочатку в оренду, а згодом подарувала, з метою повного відновлення порушених прав позивача, заявляє як похідні вимоги про визнання вищевказаних договорів оренди та дарування недійсними.

Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали позовну заяву із вказаних в ній підстав. Позивач зазначила, що завжди користувалася даною земельною ділянкою, яку їй рішенням сільської ради виділено у користування.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала. Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що в позові слід відмовити. Відповідач категорично заперечує факт постійного користування спірною земельною ділянкою ОСОБА_1 за вказаний нею період. Дана обставина не доведена належними та допустимими доказами. Надане до позову Рішення № 11 від 16.02.2000 року засідання виконкому Зороківської сільської ради містить висновок «надати земельні ділянки громадянам у постійне користування для розвитку особистого підсобного господарства з земель резерву згідно поданих заяв: ОСОБА_1 - 0,29 га». Незрозуміло яким чином дане рішення стосується спірної земельної ділянки площею 0,2500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане рішення не конкретизує будь-яку адресу, де розташована земельна ділянка, надана ОСОБА_1 у постійне користування та, очевидно, стосується іншого об`єкту нерухомості, який має відмінну площу від спірної земельної ділянки: «0,29 га» та «0,2500 га». Виходячи з цього, даний доказ є неналежним, так як не має жодного відношення до даної справи. Довідка № 96 Вільської сільської ради від 27.01.20 року свідчить, що « ОСОБА_1 дійсно користується земельною ділянкою площею 0,29 га, цільове призначення, якої для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах села Зороків....».Щодо даного доказу у відповідача аналогічне попередньому заперечення. У відповідній довідці не конкретизована адреса, щодо якої саме землі видається відповідна довідка; різниться площа із спірною земельною ділянкою «0,29 га» та «0,2500 га», а також цільове призначення землі: «спірна земля для будівництва та обслуговуванням жилого будинку, господарських будівель та споруд», а довідка видана щодо землі «для ведення особистого селянського господарства», тому такий доказ не стосується предмету спору у даній справі. Довідка № 207 від 27.02.20 потребує ґрунтовного вивчення, адже закріплює у собі помилкову та абсурдну інформацію, її зміст обов`язково має бути підтверджений іншими доказами. Вільська сільська рада фактично у своїй довідці установила обставини за 20 календарних років, що фактично може бути встановлено виключно в судовому порядку, тобто незрозуміло, з яких джерел орган місцевого самоврядування - Вільська сільська рада, яка поширює свою діяльність на дану місцевість лише з 2016 року, встановлює факт постійного безперервного користування земельною ділянкою громадянки ОСОБА_1 понад 20 календарних років. В свою чергу, єдина ідентифікуюча ознака, яка співпадає у довідці із спірною у даній справі земельною ділянкою це адреса, все інше різниться, зокрема, цільове призначення, розмір, наявний кадастровий номер. Зазначив, що збіг адрес вказаних земельних ділянок очевидно є технічною опискою, а тому відповідна довідка також є неналежним доказом у даній судовій справі. Отже, позивач не доводить своє право користування спірною земельною ділянкою, а тому в задоволенні позову слід відмовити, та те, що навіть позивач і користувалась з 2000 року спірною земельною ділянкою це не може свідчити про незаконність оскаржуваного рішення про надання у власність спірної землі ОСОБА_5 .

Представник відповідача Вільської сільської ради позов не визнав, вважає його необґрунтованим та безпідставним, оскільки ОСОБА_1 посилаючись, що їй у користування виділено 0,29 га земельної ділянки в той час ставить вимоги щодо належності їй земельної ділянки іншого розміру, що свідчить про відсутність предмета спору. Зазначив, що надана ОСОБА_1 земельна ділянка та належна ОСОБА_3 земельна ділянка, яка була виділена ОСОБА_5 є різними об`єктами, а щодо зазначення вулиці у самій довідці, то є можлива технічна описка, оскільки у сільської ради відсутні будь-які відомості, які свідчили б про передачу у постійне користування ОСОБА_1 земельної ділянки, яка передана у власність ОСОБА_5 .

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, хоча і була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.

Третя особа - приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Доброльожа В.В. в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, щодо позову вказав, що заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1 за їх безпідставністю.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочинну недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна право відношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що відповідно до копії архівного витягу рішення №11 засідання виконкому Зороківської сільської ради від 16.02.2000 року вирішено згідно поданої заяви ОСОБА_1 надати їй земельну ділянку з земель резерву у постійне користування для розвитку особистого підсобного господарства у розмірі 0,29 га.

Відповідно до копії державного акта серії ЯЕ №736904 про право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га за адресою АДРЕСА_1 , за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 1825684400:08:004:0089, Вказане право на земельну ділянку відповідно до витягу з Державного земельного кадасту про земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_5 .

Відповідно до копії договору оренди землі від 30.08.2019 року та копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права земельна ділянка, площею 0,2500 га, з кадастровим номером 1825684400:08:004:0089 передана позивачу ОСОБА_1 відповідачем ОСОБА_5 у строкове платне користування (оренда).

Відповідно до копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №189778258 від 21.11.2019 року спірну земельну ділянку, площею 0,2500 га, з кадастровим номером 1825684400:08:004:0089 відповідач ОСОБА_5 04.11.2019 року подарувала відповідачу ОСОБА_3 .

Вказані обставини сторонами не спростовано.

В той час позивач оспорює факт належності ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,2500 га з кадастровим номером 1825684400:08:004:0089, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд, посилаючись при цьому, що вкзана земельна ділянка за рішенням №11 засідання виконкому Зороківської сільської ради від 16.02.2000 року надана їй із земель резерву у постійне користування для розвитку особистого підсобного господарства у розмірі 0,29 га та відповідно при передачі ОСОБА_5 у неї не вилучена у встановленому порядку. Однак належних допустимих, достовірних та достатніх доказів, які у своїй сукупності підтверджували вказані позивачем обставини щодо перебування у її користуванні, переданої у власність відповідача ОСОБА_5 , земельної ділянки площею 0,2500 га та на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи та дійти висновку про їх наявність, позивачем не надано.

Додані позивачем до позову довідки Вільської сільської ради за №№96,207 від 27.01.2020 та 27.02.2020 року як на підтвердження перебування спірної земельної ділянки у її користуванні, суд як належний, допустимий та достовірний доказ до уваги не приймає, так як їх зміст не підтверджений іншими доказами. Зокрема, враховуючи при цьому пояснення представника Вільської сільської ради, з яких слідує, що Вільська сільська рада не має достовірних даних, що саме земельна ділянка площею 0,2500 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у 2000 році передана у постійне безперервне користування ОСОБА_1 та те, що надані у користування позивачу та відповідачу ОСОБА_5 у власність земельні ділянки є різними об`єктами в тому числі і за своїм цільовим призначенням.

Щодо спростування пояснень представника Вільської сільської ради та заявлення будь-яких клопотань на підтвердження відомостей, зазначених у довідках Вільської сільської ради позивачем не заявлено.

Крім того, позивач, посилаючись про користування спірною земельною ділянкою з 2000 року, будь-яких дій щодо реєстрації своїх прав відносно даної земельної ділянки не здійснювала, в той час уклала договір оренди з власником такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. ст. 14, 41 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Гарантоване у ст. 14 Конституції України право власності на землю може набуватися і реалізуватися громадянами, юридичними особами і державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 321, ч. 1 ст. 386 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

У відповідності до ч. 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно положень статті 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

До положень ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

У відповідності до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ч. ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; г) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 1 статті 393 ЦК України визначено, що правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у ( користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

За ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 78,81 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтується на припущеннях. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Так, під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи. Разом з тим, позивач не надала суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог..

З огляду на викладене, враховуючи, що в ході судового розгляду позивачем належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами не доведено наявність виділення їй у користування спірної земельної ділянки, та перебування такої земельної ділянки у користуванні на момент набуття права власності ОСОБА_5 , порушення з боку відповідачів її прав щодо користування земельною ділянкою та те, що існували об`єктивні та непереборні перешкоди щодо державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку у встановленому законом порядку з моменту перебування такої земельної ділянки у її користуванні, суд дійшов до переконання про недоведеність та безпідставність заявлених позовних вимог, а тому в задоволенні позову відмовляє.

Одночасно, суд не знаходить підстав для застосування строків позовної давності щодо заявлених позивачем вимог.

Крім того, за приписами п.9 ст.158 ЦПК України у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Так, за ухвалою суду від 12.03.2020 року забезпечено позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,2500га, кадастровий номер 1825684400:08:004:0089, що призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонено будь-яким особам, вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки площею 0,2500 га, 1825684400:08:004:0089, що призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

04.01.2021 скасувано заходи забезпечення позову в частині заборони будь-яким особам, вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки площею 0,2500 га, 1825684400:08:004:0089, що призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вжитих за ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 12.03.2020 року. Дану ухвалу не змінено та не скасовано.

За таких обставин, суд скасовує застосовані заходи забезпечення позову за ухвалою суду від 12.03.2020 року щодо накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,2500 га, кадастровий номер 1825684400:08:004:0089, що призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7,10,12,13,80-82,89,158,258-259,263-265,268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст.15, 16,321, 328, 386,393 ЦК України, ст. 40,78,79-1, 152 ЗК України, ст. ст. 19, 14, 41 Конституції України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, ОСОБА_5 , ОСОБА_3 з участю третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог: приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Доброльожи Віктора Віталійовича про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та договорів оренди і дарування відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті за ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 12.03.2020 року у виді накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,2500га, кадастровий номер 1825684400:08:004:0089, що призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Копію рішення після набрання ним законної сили для виконання в частині скасування заходів забезпечення позову направити до Оліївської сільської ради, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Черняхівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), та завідуючому Черняхівської державної нотаріальної контори для відома.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Головуючий суддя Є.Б. Бруховський