Рішення № 98046424, 22.06.2021, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/2572/15-ц

Провадження №2/278/177/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2021 року, Житомирський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді - Зубчук І.В.,

секретаря с/з - Подорожньої А.О.,

за участю учасників судового розгляду:

позивача - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

представники відповідача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ( за їх участі в судовому засіданні),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Обласний медичний спеціалізований центр психічного здоров`я» Житомирської обласної ради про визнання неправомірними дії, -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить:

- визнати неправомірними дії Житомирської ОПЛ №1 по нехтуванню розгляду питання по зняттю психіатричного діагнозу з ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним психіатричний діагноз встановлений Житомирською ОПЛ №1 в 1986-1987 рр. ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову позивач зазначив, що в 1986 році він звернувся до Житомирського психоневрологічного диспансеру по питанню депресивного стану та скарг на здоров`я, після звільнення з посади директора підприємства в зв`язку з його дискомфортним станом, тобто скаржився на неприємні запахи та підозру на венеричне захворювання. Після одного місяця знаходження в Житомирській ОПЛ №1 та прийому в подальшому ліків, які йому прописали і які він приймав на протязі 3-х місяців, стан позивача погіршився. 17.11.1986 року МСЕК визнав останнього інвалідом II групи. 27.04.2014 року ОСОБА_1 , звернувся до Житомирської ОПЛ №1 із заявою про зняття з останнього психіатричного діагнозу, так як, даний діагноз не дозволяє встановити істину причину хвороби та принижує честь і гідність позивача, на що отримав негативну відповідь.

Даний діагноз перешкоджає ОСОБА_1 з`ясувати справжній стан свого здоров`я в медичних закладах вищого рівню, що і стало причиною звернення до суду.

18.11.2015 року представник відповідача ОСОБА_3 подав заперечення на позов в яких зазначив, що по даним медичної документації гр. ОСОБА_1 1947 р.н., мешканець АДРЕСА_1 перебував, від наглядом лікаря-психіатра диспансерного відділення з 30.07.1986 р. Двічі лікувався в обласній психоневрологічній лікарні № 1 (на той час лікарня мала таку назву): 31.07.1986 р. – 26.09.1986 р. (історія хвороби №5026) та 01.12.1986 р. – 04.03.1987 р.(історія хвороби №9243), де на підставі скарг хворого встановлений клінічний діагноз: шизофренія, параноїдна форма, маніфестна стадія.

Ухвалою від 27 жовтня 2020 року у справі призначено судову амбулаторно-психіатричну експертизу.

17 травня 2021 року ОСОБА_1 подав уточнену позовну заяву в якій просить:

-визнати неправомірними дії відповідача Житомирська обласна психіатрична лікарня №1 Житомирської обласної ради щодо відмовив розгляді заяв позивача, щодо зняття діагнозу.

-Зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство обласний центр психічного здоров`я Житомирської обласної ради Житомирської обласної ради Код:01991487 правонаступник Житомирської обласної психіатричної лікарні №1 Житомирської обласної ради Код: 01991487 скасувати діагноз шизофренія нюхові галюцинації відносно ОСОБА_1 .

18 травня 2021 року змінено назву відповідача з Житомирської ОПЛ №1 на комунальне некомерційне підприємство «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської обласної ради.

Представник позивача в судовому засіданні просила задовольнити позов з підстав зазначених в ньому.

Представник відповідача позов не визнав та вважає його безпідставним.

Заслухавши позицію позивача та його представника, представника відповідача, експерта, дослідивши та оцінивши зібрані в матеріалах справи докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що, ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 31.07.1986 р. по 26.08.1986 р. та з 01.07.1986 р. по 04.03.1987 р. у Житомирській обласній психіатричної лікарні №1 з діагнозом (шизофренія параноїдна форма, маячно-іпохондричний синдром (а.с. 15-18, т.1).

Зі змісту висновку експерта ОСОБА_5 №339-2020 від 22.12.2020 року вбачається, що за даними медичної документації у період 1986-1987рр. ОСОБА_1 виявляв клінічні ознаки психічного захворювання у вигляді шизофренії, параноїдної форми, безперервно-прогредієнтний тиг перебігу, маніфестна стадія у вигляді нюхових галюцинацій, маячних ідей іпохондричного змісту (зараження венеричними хворобами, грибком, туберкульозом, розкладається шлунок), маячних ідей відношення (оточуючі відчувають неприємний запах, відвертаються, кашляють) симптому відкритості думок, змін в сфері мислення у вигляді паралогій, зісковзувань, схильності до резонерства, мови по типу монологу, емоційного зниження, порушення критичних здібностей. Дані клінічні ознаки відповідали діагностичним критеріям діагнозу (шифр 295.33) згідно міжнародної статистичної класифікації хвороб, травм та причин смерті 9 перегляду адаптованої для використання в СРСР. ОСОБА_1 в період 1986-1987рр. страждав на психічне захворювання. Шизофренія, параноїдна форма, безперервно-прогредієнтний тип перебігу, маніфестна стадія (Ш 295.33 згідно МКХ-9, адаптованої для використання в СРСР). ОСОБА_1 в період 1986-1987 рр. потребував перебування на стаціонарному лікуванні в психіатричній лікарні. Лікування ОСОБА_1 відповідало його психічному стану та прийнятим на той час підходам до лікування психічних розладів.

У 2002р. в зв`язку із відсутністю звернень протягом 5 років був переведений в консультативну групу нагляду, у 2005р. знятий з обліку з покращенням.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_5 , суду пояснила, що при вивченні медичної документації та під час спілкування з ОСОБА_1 , було встановлено, що психічні розлади у останнього почалися з 1983 року, але вперше ОСОБА_1 звернувся за медичною допомогою у 1986 році і як було зазначено в його медичній карті він скаржився на підвищене нервове збудження, поганий сон, жахіття, слабкість, не бажання щось робити, втрату інтересів. Було рекомендовано стаціонарне лікування. З 1986 по 1987 рік потребував стаціонарного лікування у медичному закладі. Діагноз який був встановлений пацієнту є хронічним захворюванням, яке може мати різний перебіг і різні клінічні прояви, такі розлади мислення характерні для даного захворювання і можуть проявитись в майбутньому. Під час особистого огляду встановлено, що особа має розлади мислення та зациклення на розладах здоров`я. Інтелект не знижений і останній знаходиться в стані стабілізації. Також зазначила, що за Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я (МКХ-10) стан ОСОБА_1 підпадає під поняття «Шизофренії» параноїдної форми.

Суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій Житомирської обласної психіатричної лікарні №1 Житомирської обласної ради, щодо відмови у розгляді заяв позивача про зняття діагнозу, оскільки дані заяви були предметом неодноразового розгляду як фахівцями Житомирської обласної психіатричної лікарні №1 Житомирської обласної ради так і Департаменту охорони здоров`я Житомирської обласної державної адміністрації про наслідки розгляду яких позивачу неодноразово надавались відповідні відповіді, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 6, 9, 15, 16,17, 18 т.1).

Також суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги, щодо зобов`язання Комунального некомерційного підприємства обласний центр психічного здоров`я Житомирської обласної ради Житомирської обласної ради скасувати діагноз «шизофренії нюхової галюцинації», оскільки, відповідно до міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я (МКХ-10) зазначений діагноз не існує.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги, що позивач ОСОБА_1 не довів в суді ті обставини, на які він посилається, тому йому слід відмовити в повному обсязі за безпідставністю.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Обласний медичний центр психічного здоров`я» про визнання неправомірними дії відмовити.

Рішення може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклик) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 01 липня 2021 року.

Суддя: І. В. Зубчук