Рішення № 98045508, 01.07.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 липня 2021 року м. Рівне №460/3213/21Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КМ ЕНЕРДЖІ» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КМ ЕНЕРДЖІ» (далі – позивач), звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі – відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00005320504, яким накладено адміністративний штраф та інші санкції у розмірі 510,00грн; 2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00005310504, яким накладено штрафні (фінансові) санкції (штрафу) або пені у розмірі 134750,66грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем була проведена фактична перевірка без належних правових підстав, оскільки у позивача відсутні документи, що свідчать про належність та підставність фактичної перевірки, яка відбулася 17 червня 2020 року. Крім того, в акті фактичної перевірки не зафіксовано яким саме чином встановлювалася кількість товарних запасів в реалізації, а саме не було вказано, яким чином було визначено, що фактично в реалізації знаходиться 3847,59л дизельного пального. Стверджує, що у позивача на момент проведення фактичної перевірки були наявні всі документи, що свідчили про відображення в податковому обліку операцій. За наведеного спірні рішення є протиправними та належать до скасування. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач подав відзив на позов в якому заперечує проти позову. Свої заперечення мотивує тим, що у позивача, як суб`єкта господарювання, дійсно була проведена фактична перевірка, в ході якої встановлені порушення Закону № 265. За наслідками перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення, якими до позивача застосована фінансова відповідальність. Фактична перевірка проведена з дотриманням вимог податкового законодавства. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач відповідь на відзив не подав.

19.04.2021 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

З`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, судом встановлено наступне.

29.05.2020 на адресу відповідача надійшов лист ДПС України № 8405/7/99-00-05-04-01-07 щодо встановлення за результатами аналізу податкової інформації (Системи обліку даних РРО) порушень вимог законодавства щодо використання режиму попереднього програмування найменування та цін товарів із зазначенням коду УКТ ЗЕД (для пального). До такого листа було надано в електронному вигляді щодо суб`єктів господарювання, які допустили такі порушення, зокрема, витяг щодо позивача.

15.06.2020 посадовими особами відповідача була проведена фактична перевірка на АЗС за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ТОВ «КМ ЕНЕРДЖІ». За наслідками перевірки складений акт від 17.06.2020, реєстраційний номер 679/17-00-05-04-13/43252113 від 23.06.2020. Перевірка проводилась у присутності посадової особи позивача.

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем п. 11, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст. 44 Податкового Кодексу України, а саме: не забезпечено режим попереднього програмування, найменування для пального із зазначенням з УКТ ЗЕД, цін, товарів (послуг) та обліку їх кількості; на момент перевірки на АЗС, що належить позивачу фактично в реалізації знаходиться 3847,59л дизельного пального по ціні 17,50грн за 1л на суму 67332,83грн без відповідних документів на придбання (податкових накладних, ТТН, фіскальних чеків, тощо) за місцем реалізації.

09.07.2020 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 00005310504, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення п. 11, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на суму 134750,66грн;

№ 00005320504, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення ст. 44 ПК України на суму 510грн.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Положеннями п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України (далі – ПК України) визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із пп. 75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Особливості проведення фактичної перевірки визначено статтею 80 ПК України.

Так, за змістом п. 80.1 ст. 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (п. 80.5 ст. 80 ПК України).

Згідно із п. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Абзацом 4 п. 81.1 ст. 81 ПК України встановлено, що непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Із викладеного слідує, що, по перше, підставою для проведення фактичної перевірки є рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом за наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи; по друге, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

При цьому, непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених пунктом 81.1., є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Із матеріалів справи слідує, що копія наказу № 935 від 15.06.2020, направлення на проведення перевірки від 15.06.2020 № 790/17-00-05-04-16 та № 789/17-00-05-04-16 пред`являлись оператору АЗС ОСОБА_1 . Водночас суд звертає увагу, що жодних застережень щодо непред`явлення таких документів, чи їх оформлення з порушенням вимог ст. 81 ПК України акт перевірки не містить. Ба більше, посадовою особою позивача підписано акт перевірки без жодних зауважень. Крім того, ним допущено посадових осіб до проведення фактичної перевірки. Тому доводи позивача з приводу того, що фактична перевірка була здійснена представниками відповідача без належних правових підстав, оскільки у позивача відсутні документи, що свідчать про належність та підставність фактичної перевірки, яка відбулася 17 червня 2020 року, є неприйнятними, не підтвердженими належними та допустимими доказами.

За наведених обставин суд уважає, що відповідач, здійснивши фактичну перевірку позивача, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Щодо правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 (далі – Закон № 265), визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Положеннями пунктів 11, 12 статті 3 Закону № 265 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

11) проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування товарів (послуг) (із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості; 2) вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

12) вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Суд зауважує, що порушення стосовно незабезпечення попереднього режиму програмування товарів із зазначенням коду УКТ ЗЕД, встановлене за результатами опрацьованої податкової інформації та знайшло своє підтвердження під час фактичної перевірки контролюючим органом. Наведене порушення нічим не спростовується ні при наданні пояснень відповідальної посадової особи платника податків – ОСОБА_1 , ні в позовній заяві позивачем. Натомість, факт такого порушення підтверджується як актом фактичної перевірки, так і результатом аналізу податкової інформації (Системи обліку даних РРО), долученим ДПС України до листа від 29.05.2020 № 8405/7/99-00-05-04-01-07.

Щодо порушення встановлення законодавством обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, то суд зважає на таке.

Як вбачається із акту перевірки, залишок пального на час такої перевірки становив 3847,59л пального на суму 67332,83грн. Вказане підтверджується даними Х-звіту РРО позивача на дату проведення фактичної перевірки, копія якого долучена відповідачем до справи.

Згідно письмових пояснень посадової особи позивача - ОСОБА_1 , останній вказав, що накладні на дизельне пальне в кількості 3847,59л по ціні 17грн, які фактично знаходяться в реалізації на момент перевірки відсутні, оскільки знаходяться в офісі м. Костопіль.

Суд зауважує, що до документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать первинні документи: накладні, товарно-транспортні накладні, вантажні митні декларації, закупівельні акти та ін.

Таким чином, суб`єкти господарювання повинні вести облік товарів та товарних запасів на підставі первинних документів, а також використовувати режим попереднього програмування в РРО найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Водночас, суд зазначає, що долучені до позовної заяви копії договору поставки нафтопродуктів, ТТН із місцем поставки м. Володимирець, платіжне доручення на оплату для ТОВ «Мартін Трейд» згідно виставлених рахунків, видаткова, податкова та акцизна накладні, - всі ці копії не є являються належним та безумовним доказом забезпечення позивачем на місці реалізації АЗС у м. Володимирець встановленого порядку ведення обліку товарів.

Так, з таких документів неможливо зробити висновок, що вони стосуються саме того товару, що знаходився на місці реалізації на АЗС м. Володимирець, опираючись виключно на адресу поставки, вказаної у ТТН від 30 квітня 2020 року.

Також, згідно із пунктом 14.9 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України № 281 від 20.05.2008, усі первинні документи матеріально відповідальні особи здають до бухгалтерської служби підприємства за реєстрами (відомостями) та підписами. Реєстри (відомості) складаються у двох примірниках. У реєстрі мають відображатись дані: дата складання реєстру; назва і номер документа; найменування, марка і вид нафти або нафтопродукту; кількість відпущених нафти нафтопродуктів в одиницях маси.

Первинні документи приймаються бухгалтерською службою підприємства від матеріально відповідальних осіб за реєстрами (відомостями) і підписами, перевіряються групуються за постачальниками і споживачами (пункт 14.10 Інструкції).

Тобто, навіть за умови передачі таких первинних документів до бухгалтерської служби позивача, посадові особи на місці реалізації товару на АЗС мають відповідні реєстри (відомості) щодо таких первинних документів.

Водночас статтею 44 ПК України для платника податків визначений обов`язок зберігання усіх первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.6 цієї ж статті визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Як слідує із акту фактичної перевірки, (п. 4.4. акту), позивачу запропоновано у термін до 30.06.2020 року надати документи, зокрема, реєстраційне посвідчення до РРО, довідку про опломбування КОРО до РРО.

В даному випадку суд зазначає, що жодний із первинних документів, які долучені позивачем до позову та наведені вище по тексту рішення, не були надані посадовим особам відповідача в ході перевірки, тривалість якої становила 10 діб – з 15 червня 2020 року. Це при тому, що у позивача було достатньо часу і можливості надати такі докази контролюючому органу на підтвердження ведення обліку товарів на місці їх реалізації за такий час, однак про намір надати такі документи не було заявлено ні усно, ні письмово. Доказів зворотного суду не надано і судом не встановлено. До того ж, хоч такі документи і не пропонувалося надати позивачу, останній не позбавлений права, передбаченого податковим законодавством на подачу зауважень (заперечень) до акту перевірки із документами на спростування встановлених порушень.

Більше того, суд звертає увагу на те, що у посадової особи позивача взагалі зауважень до акту фактичної перевірки на момент його підписання не було, про що зазначено у п. 4.1. акту. Копію акту перевірки ОСОБА_1 отримав 23.06.2020.

За наведеного, порушення, встановлені посадовими особами в ході фактичної перевірки підтверджені належними та допустимими доказами, отже оскаржені податкові повідомлення-рішення від 09.07.2020 є правомірними і правових підстав для їх скасування судом не встановлено.

За правилами п. 6 ст. 17 Закону № 265, за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: п`ять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування кожного товару, який не є підакцизним, та/або послуги, ціни товару (послуги) та обліку їх кількості.

Відповідно до ст. 20 Закону № 265, до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

За наведено суд уважає, що контролюючим органом правомірно прийнято податкові повідомлення-рішення, яким застосовано до позивача фінансові санкції (штрафи) за порушення позивачем п. 11, 12 ст. 3 Закону № 265 та ст. 44 ПК України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 78 цього Кодексу.

У відповідності до п. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частинами 1, 2 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність своїх дій підтверджено належними та допустимими доказами, тому позов задоволенню не належить.

Судові витрати позивачу у відповідності до ст. 139 КАС України не відшкодовуються.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КМ ЕНЕРДЖІ» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Рівненській області від 09 липня 2020 № 00005310504, № 00005320504, відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «КМ ЕНЕРДЖІ» (35001, Рівненська обл., Костопільський р-н, м. Костопіль, вул. Рівненська, буд. 107Б, код ЄДРПОУ 43252113);

2) відповідач – Головне управління ДПС У Рівненській області (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Відінська, 12; код ЄДРПОУ ВП 44070166).

Суддя Т.О. Комшелюк