Рішення № 98045476, 01.07.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 липня 2021 року м. Рівне №460/3951/21Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненського міського суду Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненського міського суду Рівненської області, в якому просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання публічної інформації за запитом 12 лютого 2021 року; 2) зобов`язати відповідача надати позивачу повну інформацію, що запитувалася згідно інформаційного запиту від 12 лютого 2021 року. В обґрунтування позову зазначив, що ним 12.02.2021 року було поданого запит на отримання публічної інформації наступного змісту: ««Прошу повідомити чи відбулося засідання у справі № 569/1031/17 призначене до судового розгляду 29.01.2021 15:00». Однак, відповідач не отримав жодної відповіді. Уважає, що відповідач порушив права позивача на збір та отримання інформації, вільний збір доказів та порушив базові принципи «сучасного суду», «роботи з громадськістю» та «відкритість суду», підірвав довіру до правосуддя в цілому, авторитет всіх суддів та працівників означеного суду, посіяв сумніви в неупередженості голови суду, ствердив в переконанні упередженості конкретної судді та скоєння нею кримінальних правопорушень. Також позивач визначив попередній розрахунок розміру витрат на правову допомогу в сумі 3000грн. Просить позов задовольнити.

Відповідач відзив на позов не подав. У поясненнях на ухвалу суду щодо витребування доказів зазначив, що запит ОСОБА_1 на отримання інформації надійшов до Рівненського міського суду 12.02.2021 року, зареєстрований та переданий у встановленому порядку головуючому судді, в провадженні якого знаходиться справа.

З`ясувавши обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивачем 12.02.2021 року поданого запит до відповідача на отримання публічної інформації наступного змісту: ««Прошу повідомити чи відбулося засідання у справі № 569/1031/17 призначене до судового розгляду 29.01.2021 15:00». Станом на час розгляду справи, відповідь на запит позивача останньому не надходила. Доказів зворотного суду не надано і судом не встановлено.

Вирішуючи даний спір, суд враховує таке.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес врегульовано Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 року № 2939-VI (далі – Закон № 2939).

Відповідно до ст. 1 даного Закону, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 2939, право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 5 Закону № 2939 встановлено, що доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 12 Закону № 2939 передбачено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Статтею 13 Закону № 2939 визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

До розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють:

1) інформацією про стан довкілля;

2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;

3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян;

4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

За змістом статті 23 Закону № 2939, рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити:

1) відмову в задоволенні запиту на інформацію;

2) відстрочку задоволення запиту на інформацію;

3) ненадання відповіді на запит на інформацію;

4) надання недостовірної або неповної інформації;

5) несвоєчасне надання інформації;

6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону;

7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

В силу вимог статті 24 Закону № 2939, відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень:

1) ненадання відповіді на запит;

2) ненадання інформації на запит;

3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію;

4) не оприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону;

5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації;

6) несвоєчасне надання інформації;

7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом;

8) нездійснення реєстрації документів;

9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів.

Особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.

Системний аналіз наведених правових норм дає суду підстави для висновків, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом. Отримувати та/або створювати такий продукт може виключно суб`єкт владних повноважень у процесі здійснення ним своїх владних управлінських функцій. У подальшому володіти цим продуктом може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб`єктом владних повноважень.

Незалежно від наявності у розпорядника інформації статусу суб`єкта владних повноважень, спори з приводу оскарження його рішень, дій чи бездіяльності є публічно-правовими і на них поширюється юрисдикція адміністративних судів, проте, за обов`язкової умови, що запитувана у нього інформація є публічною у розумінні Закону.

Роз`яснення аналогічного характеру містить Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» від 30.09.2011 року № 11.

Разом з тим, з позовної заяви вбачається, що позивача цікавила безпосередньо інформація про те, чи відбулося засідання у справі № 569/1031/17, призначене до судового розгляду 29.01.2021 о 15:00год.

Проте, у даному випадку така інформація не є публічною інформацією у розумінні Закону № 2939, оскільки остання міститься в матеріалах справи, та, відповідно полягає у прийнятті відповідного рішення за наслідками розгляду такої справи.

Згідно Єдиного реєстру судових рішень, розгляд вказаної справи здійснюється у порядку кримінального провадження.

Окрім того, як вбачається із відповіді відповідача, кримінальна справа № 569/1031/17 перебуває на розгляді. До того ж, відповідно до додатку 1 до Положення про забезпечення доступу до публічної інформації у Рівненському міському суді Рівненської області, затвердженого наказом керівника апарату суду від 20 жовтня 2011 року № 6/а, інформація, яка міститься в матеріалах судових справ, не належать до публічної інформації.

Таким чином, дії відповідача, з приводу яких позивачем заявлено позов, не стосуються правовідносин, пов`язаних із доступом до публічної інформації, а тому аналізуються судом виходячи з їх змісту та на підставі загальних норм законодавства.

Також позивач вважає, що відповідачем було порушено його право на збір інформації.

Так, відповідно до частин 2-3 статті 34 Конституції України, кожен має право вільно

збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно з ст. 5 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 року № 2657-XII (далі – Закон № 2657), кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ст. 10 Закону № 2657 за змістом інформація поділяється на такі види:

інформація про фізичну особу;

інформація довідково-енциклопедичного характеру;

інформація про стан довкілля (екологічна інформація);

інформація про товар (роботу, послугу);

науково-технічна інформація;

податкова інформація;

правова інформація;

статистична інформація;

соціологічна інформація;

інші види інформації.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIІІ, звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які відповідно до закону не є учасниками судового процесу, щодо розгляду конкретних справ, судом не розглядаються, якщо інше не передбачено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не зазначив та не підтвердив належними і допустимими доказами того, що він є учасником судового процесу у кримінальній справі № 569/1031/17.

Отже, твердження позивача про порушення відповідачем прав на збір інформації не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому є безпідставними.

За наведених обставин суд констатує відсутність порушення відповідачем як положень Закону № 2939, так і вимог Закону № 2657.

Позаяк, суд прийшов до висновку про відсутність протиправної бездіяльності відповідача, то правові підстави для зобов`язання останнього надати позивачу повну інформацію, що запитувалася згідно інформаційного запиту від 12 лютого 2021 року, відсутні.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність своїх дій підтверджено належними та допустимими доказами, тому позов задоволенню не належить.

Підстави для застосування положень статті 139 КАС України щодо відшкодування судових витрат позивачу у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Рівненського міського суду Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

2) Відповідач - Рівненський міський суд Рівненської області (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Шкільна, 1, код ЄДРПОУ 26406128).

Суддя Т.О. Комшелюк