Рішення № 98045196, 29.06.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 червня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/4121/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Миргородського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Миргородського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки (надалі - відповідач, Миргородський ОМТЦК та СП), у якому просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю батька ОСОБА_2 , яка пов`язана з проходженням військової служби;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не направлення до Міністерства оборони України документів для прийняття рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю батька ОСОБА_2 , яка пов`язана з проходженням військової служби;

зобов`язати відповідача направити до Міністерства оборони України документи для прийняття рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю батька ОСОБА_2 , яка пов`язана з проходженням військової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув від травми, пов`язаної з проходженням військової служби. На цій підставі позивач вважав, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця як його спадкоємець. Однак, відповідач за результатами розгляду звернень ОСОБА_1 відмовив у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов /а.с. 28-31/ представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на те, що капітан ОСОБА_2 , 1973 р.н., загинув у позаслужбовий час не під час виконання службових обов`язків військової служби, а тому права на виплату одноразової грошової допомоги сім`я військовослужбовця не мала. Також звертав увагу на те, що розгляд заяви члена сім`ї загиблого військовослужбовця про виплату одноразової грошової допомоги не відноситься до повноважень Миргородського ОМТЦК та СП.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Обставини справи

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 та витягу з архівної особової справи №961 /а.с. 10, 11/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 /а.с. 32/.

За змістом акта від 07.10.2011 службового розслідування для встановлення причин та умов, що сприяли загибелі капітана ОСОБА_2 та встановлення ступеня вини посадових осіб /а.с. 33-39/ встановлено, що 30.09.2011 орієнтовно о 21:00 при в`їзді на підйом мосту по вул. Гоголя, 4 сталася ДТП - зіткнення автомобілів легкового BMW 730 чорного кольору дн.з. НОМЕР_3 та вантажного КАМАЗ д.н.з. НОМЕР_4 ; у результаті ДТП військовослужбовець військової частини А1356 капітан ОСОБА_2 загинув на місці події від отриманих тілесних ушкоджень. У акті службового розслідування встановлено, що ДТП мала місце у позаслужбовий час, вини військовослужбовця у скоєнні ДТП немає.

У лікарському свідоцтві про смерть від 01.10.2011 №191 зазначено, що смерть ОСОБА_2 настала від нещасного випадку поза виробництвом /а.с. 41/.

За змістом витягу з протоколу засідання ВЛК Північного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, порань, контузій, травм, каліцтв (від 29.11.20111 №233) травма капітана ОСОБА_2 , 1973 р.н., - тупа травма грудної клітини, розрив серця, гостра крововтрата, яка призвела до смерті, одержана в результаті нещасного випадку, ТАК, ПОВ`ЯЗАНА З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ /а.с. 40/.

29.01.2021 позивач звернувся до ОСОБА_3 та СП із заявою від 27.01.2021 про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 у зв`язку зі смертю батька - військовослужбовця ОСОБА_2 /а.с. 13, 42/.

Листом від 01.02.2021 відповідач повідомив заявника про відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги, оскільки Закон від 04.07.2012 №5040-VI та Постанова КМУ №975 набрали чинності після 01.01.2014, а нещасний випадок з ОСОБА_2 стався 30.09.2011 /а.с. 14, 43/.

23.02.2021 ОСОБА_1 повторно звернувся до Миргородського ОМТЦК та СП із заявою від 18.02.2021 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю батька - військовослужбовця ОСОБА_2 /а.с. 16-17, 52/.

Листом від 26.02.2021 Миргородський ОМТЦК та СП повідомив позивача про відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги, оскільки нещасний випадок з ОСОБА_2 стався у позаслужбовий час та не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби /а.с. 53/.

Не погодившись з такою відповіддю ОСОБА_3 та СП, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Стаття 17 Конституції України проголошує, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до частини першої статті 19 Основного Закону України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ, відповідно до статті 41 якого (у редакції, чинній на дату смерті ОСОБА_2 ) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон №2011-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №2011-ХІІ, соціальним захистом військовослужбовців є діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

У силу частини першої статті 16 Закону №2011-ХІІ (у редакції, чинній на дату смерті ОСОБА_2 ) у разі загибелі (смерті) військовослужбовця Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, який перебував на кадровій військовій службі або проходив військову службу за контрактом, під час виконання ним обов`язків військової служби сім`ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Так, станом на 30.09.2011 призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після ІНФОРМАЦІЯ_4 , відбувались на підставі Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 (надалі - Порядок №499).

За змістом пункту 1 Порядку №499 у разі загибелі (смерті) під час виконання обов`язків військової служби військовослужбовця, який перебував на кадровій військовій службі або проходив військову службу за контрактом, військовослужбовця строкової військової служби, військовозобов`язаного чи резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві сім`ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності - його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога: (...) сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, який перебував на кадровій військовій службі або проходив військову службу за контрактом, а в разі її відсутності - його батькам та утриманцям - у розмірі десятирічного грошового забезпечення зазначеного військовослужбовця за останньою посадою, яку він займав на день загибелі (смерті), виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років.

Члени сім`ї, батьки та утриманці визначаються відповідно до Сімейного кодексу України.

Одноразова грошова допомога виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її одержання. У разі відмови однієї з осіб від одержання одноразової грошової допомоги її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її одержання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі - Порядок №975).

При цьому, абзацом третім пункту 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Порядок виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, відповідно до статті 16 Закону №2011-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2016 №975 визначений Положенням про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за №1294/26071 (надалі - Положення №530).

У силу абзацу шостого пункту 4.6 Положення №530 документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) оформлюються та подаються в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласними військовими комісаріатами (ТЦКСП).

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору позивач визначив правомірність дій та бездіяльності ОСОБА_3 та СП щодо відмови у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю батька, який був кадровим військовослужбовцем, а також щодо не направлення документів Міноборони для прийняття рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 такої допомоги.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з того, що в силу положень частини другої статті 19 Конституції України суб`єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб`єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

Тобто, діяльність органів державної влади (у даному випадку Миргородського ОМТЦК та СП) здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом" або, інакше кажучи, "дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними.

З урахуванням наведеного, суд звертає увагу на те, що передумовою отримання одноразової грошової допомоги, яка виплачується Міністерством оборони України, є звернення до уповноваженого органу, в даному випадку – військкомату, із відповідною заявою та іншими необхідними документами, які в установлений строк розглядаються цим органом, після чого складається висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, який направляється розпоряднику бюджетних коштів для прийняття відповідного рішення (про призначення чи про відмову в призначенні такої допомоги).

При цьому, обов`язок направити до Міністерства оборони України висновок та документи для прийняття рішення про призначення або про відмову у призначені одноразової грошової допомоги покладено на обласний військовий комісаріат (ТЦКСП), а до компетенції Міністерства оборони України віднесено прийняття відповідного рішення. Привласнення військкоматом повноважень Міністерства оборони України стосовно прийняття кінцевого рішення є неправомірним.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 01.08.2018 у справі №750/5060/17 (реєстраційний номер в ЄДРСР 75673655), від 22.08.2018 у справі №802/1966/17-а (реєстраційний номер в ЄДРСР 76032752), від 18.10.2018 у справі №825/454/18 (реєстраційний номер в ЄДРСР 77248396) та від 18.10.2018 у справі №825/1750/18 (реєстраційний номер в ЄДРСР 77248279).

За обставин цієї справи позивач звернувся із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги до міського військового комісаріату, що не уповноважений на розгляд відповідного питання.

А тому, надання Миргородським ОМТЦК та СП листів від 01.02.2021 вих.№1/199 та від 26.02.2021 вих.№1/476 на заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги з посиланням на відсутність підстав для її виплати не може вважатись належним способом реалізації відповідачем своєї компетенції.

При цьому суд зауважує, що відповідач у зазначених вище листах не роз`яснив ОСОБА_1 , що розгляд порушеного ним питання відноситься до повноважень обласного військового комісаріату (Полтавського ОТЦК та СП) та Міністерства оборони України, натомість вдавшись до коментування порушеного ініціатором звернення питання по суті.

Тобто, відповідач у спірних відносинах вийшов за межі власної компетенції та фактично розглянув по суті питання, для розгляду якого у нього відсутні визначені законом повноваження.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України від 02.10.1996 №393/96-ВР "Про звернення громадян" (надалі – Закон №393/96-ВР).

Частиною першою статті 1 Закону №393/96-ВР визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 5 Закону №393/96-ВР встановлено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Разом з цим, як визначено частиною третьою статті 7 Закону №393/96-ВР, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що у спірних відносинах має місце протиправна бездіяльність ОСОБА_3 та СП в частині не перенаправлення заяв ОСОБА_1 від 27.01.2021 (зареєстрована 29.01.2021, вх.№М-5) та від 18.02.2021 (зареєстрована 23.02.2021, вх.№М-14) щодо виплати одноразової грошової допомоги для розгляду за належністю до Полтавського ОТЦК та СП, а належним способом захисту прав позивача буде визнання такої бездіяльності протиправною та зобов`язання відповідача вчинити дії щодо надсилання зазначених заяв для розгляду за належністю до Полтавського ОТЦК та СП.

У задоволенні інших позовних вимог позивачу належить відмовити, оскільки такі вимоги нерозривно пов`язані з фактом розгляду по суті його звернення, а відповідне звернення по суті компетентним органом не розглянуте, з урахуванням чого задоволення позовних вимог в цій частині не призведе до відновлення порушеного права позивача.

При цьому, оскільки прийняття рішення про наявність або відсутність підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги є компетенцією Міноборони й останнє відповідного рішення не приймало, суд не входить в обговорення питання про наявність у позивача права на отримання такої допомоги.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджено квитанцією від 19.04.2021 №0.0.2095529376.1 /а.с. 22/. Вказану суму судового збору зараховано до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджено випискою /а.с. 23/.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог частково, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн належить розподілити шляхом стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача коштів у розмірі 454,00 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Миргородського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Миргородського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не перенаправлення заяв ОСОБА_1 від 27.01.2021 (зареєстрована 29.01.2021, вх.№М-5) та від 18.02.2021 (зареєстрована 23.02.2021, вх.№М-14) про виплату одноразової грошової допомоги для розгляду за належністю до Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Зобов`язати Миргородський об`єднаний міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки надіслати заяви ОСОБА_1 від 27.01.2021 (зареєстрована 29.01.2021, вх.№М-5) та від 18.02.2021 (зареєстрована 23.02.2021, вх.№М-14) про виплату одноразової грошової допомоги для розгляду за належністю до Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миргородського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні).

Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Миргородський об`єднаний міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ 09668969; вул. Гоголя, 150, м. Миргород, Полтавська область, 37600).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Кукоба