Рішення № 98044995, 01.07.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7912/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна,83, м. Одеса, 65012), треті особи Приватне підприємство «Сількомунгосп» (вул.25 Серпня,119, м. Болград, Одеська область, 68702), Державне підприємство «Дослідне господарство імені О.В. Суворова» Національного наукового центру «Інститут виноградства і виноробства імені В.Є. Таїрова» (вул. Суворова,12, с. Оксамитне, Болградський район, Одеська область,68740) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовом (а.с.1-11) звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі ГУ ПФУ), треті особи Приватне підприємство «Сількомунгосп», Державне підприємство «Дослідне господарство імені О.В. Суворова» Національного наукового центру «Інститут виноградства і виноробства імені В.Є. Таїрова», в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ № 155950009556 від 19.03.2021 року про відмову у призначенні пенсії, яким відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;

зобов`язати ГУ ПФУ зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи ОСОБА_1 :

- в тресті «Укрелеватормлинмонтаж» з 22.07.1982 року по 11.05.1983 року на посаді електрогазозварювальника;

- в Болградській СПМК-3 (в травні 1996 року перейменована в ВАТ «Болградспецмонтаж»), на посаді електрозварювальника з 11.08.1986 року по 02.04. 2004 року;

- в приватному підприємстві «Сількомунгосгі» на посаді електрозварювальника з 01 березня 2005 року по 31 грудня 2014 року;

- в державному підприємстві «Дослідне господарство ім. О.В.Суворова» на посаді електрогазозварювальника з 02 лютого 2015 року по теперішній час.

зобов`язати ГУ ПФУ призначити з 16 березня 2021 року йому - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, як електрозварювалнику та електрогазозварювальнику відповідно до п.2 ч. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він працював на посадах, які включено до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Рішенням ГУ ПФУ від 19.03.2021 року за №155950009556 йому відмовлено в призначенні пенсії. До спеціального стажу роботи не враховані періоди: з 22.07.1982 року по 11.05.1983 року на посаді електрогазозварювальника в тресті «Укрелеватормлинмонтаж», оскільки в порушення вимог пп. 2 п. 11 Постанови правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 року №18-1 «Про затвердження Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до страхового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років» (далі – Порядок №18-1) відсутній документ, який підтверджує факт припинення підприємства; з 11.08.1986 року по 02.04.2004 року на посаді електрогазозварювальника відповідно до Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і пільгових розмірах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року №461, розділ XXXIII «Загальні професії», оскільки даним переліком передбачені електрозварювальники, зайняті різанням та ручним зварюванням, на півавтоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки. В наявних документах відсутня інформація , якими роботами був зайнятий позивач, та відсутня інформація про результати атестації робочого місця.

Позивач не згоден із рішенням про відмову у призначенні пенсії, оскільки до Списку №2 включається професія електрозварювальника. Крім того спірні періоди містяться у трудовій книжці позивача, у якій містяться всі необхідні записи для зарахування спірних періодів.

Позивач вважає рішення про відмову у призначенні йому пенсії протиправним та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 17.05.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено, що справа буде розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у строк не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження (а.с.36-37).

Представник відповідача надав до суду відзив на позов (а.с.43-45), у якому просив відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне. До спеціального стажу роботи не враховано період роботи з 22.07.1983 по 11.05.1983, з 11.08.1986 по 02.04.2004, з 01.03.2005 по 31.12.2014, з 02.02.2015 по 31.08.2020, оскільки позивачем на підтвердження спеціального стажу не надані документи про атестацію робочих місць, табелі обліку робочого часу, наряди на видачу спецодягу, наряди на виконання робіт, відомості щодо додаткових виплат за шкідливі умови праці тощо.

Крім того, представник відповідача вказує, що відсутні підстави для зарахування періоду з 22.07.1983 по 11.05.1983 так як відсутній документ про факт припинення підприємства та з 11.08.1986 по 02.04.2004 на посаді електрогазозваником, оскільки Списком №2, затвердежним Постановою «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 24.06.2016 року №461 (далі – Список №2) передбачає посаду – електрозварник. Також у документах відсутня інформація, якою саме роботою займався позивач.

Відповідно п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою КМУ від 01.08.1992 №442 (далі – Порядок №442), атестація робочих місць за умовами праці проводиться у строки, передбачені трудовим договором, але не рідше одного разу на 5 років повинен бути підтверджений за результатами атестації робочого місця. Однак, між наказами про результати проведення атестації № 08/1-ОТ від 18.01.2012 та № 02-OT від 31.12.2017 перерва між проведеними атестаціями перевищує 5 років.

Тобто, як зазначає відповідач, відсутність необхідного спеціального стажу роботи та атестації відповідного рoбочого місця не дає права на призначення спірного виду пенсії позивачу.

До суду не надійшли пояснення щодо позову від третіх осіб.

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, паспорт серії НОМЕР_1 (а.с. 14-15).

16.03.2021 року позивач подав заяву до ГУ ПФУ про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах та наступні документи: паспорт та індентифікаційний номер, трудова книжка, диплом, архівні довідки про стаж, довідка про проходження військової служби, посвідчення зварника, свідоцтво про народження, довідка про заробітну плату, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 29).

19.03.2021 року ГУ ПФУ прийнято рішення №155950009556, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Згідно з оскаржуваним рішенням до спеціального стажу роботи не враховано період роботи з 22.07.1983 по 11.05.1983 оскільки відсутній документ про факт припинення підприємства. При цьому не зараховано до пільгового стажу період роботи та з 11.08.1986 по 02.04.2004 на посаді електрогазозваником, оскільки Списком №2 передбачено посаду дише електрозварник, та відсутня інформація про результати проведення атестації робочого місця (а.с. 31).

Позивач не погодився з рішенням про відмову у призначенні пенсії та звернувся до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок. За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок.

Відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок.

Відповідно до ст. 62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з копією трудової книжки позивача - вона містить записи щодо його роботи (прийняття на роботу, звільнення з роботи) у періоди його роботи з з 22.07.1983 по 11.05.1983 на посаді електрогазозварника 3 розряду, з 11.08.1986 по 02.04.2004 на посаді електрозварника 3 розряду, з 01.03.2005 по 31.12.2014 на посаді електрозварника та з з 02.02.2015 по 16.03.2021 (день звернення до відповідача з заявою щодо призначення пенсії) на посаді електрозварника, із зазначенням підстав для внесення даних записів (відповідні накази) та проставленням штампів та печаток установи, де працював позивач (а.с. 17-18).

Приписами ч.5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд в постанові від 21.02.2018 року по справі №687/975/17 зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до п. 1-2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно п. 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Такі правові висновки зазначені в постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року по справі №497/472/17 (провадження № К/9901/45490/18, К/9901/45487/18), від 04 червня 2019 року по справі №497/198/17 (провадження № К/9901/43392/18) та відповідно враховуються при вирішенні спірних правовідносин в даній справі у відповідності до ч.5 ст.242 КАС України.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників мають бути надані лише у разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, для підтвердження спеціального трудового стажу. Отже суд не бере до уваги доводи відповідача щодо виникнення у позивача при зверненні за призначенням пенсії на пільгових умовах обов`язку подання інших документів для підтердження свого права на таку пенсію на пільгових умовах.

Процедура застосування Списків №1 і № 2 визначена Порядком застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 (далі – порядок №383).

Відповідно до п. 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Згідно правил застосування Списку №2, якщо пільгова робота виконувалася до 31 грудня 1991 року, то застосовується Список №2, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173; якщо виконання пільгової роботи продовжувалося після 01 січня 1992 року або розпочато після цієї дати, але не більше як до 11 березня 1994 року, то застосовується Список №2, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10; якщо пільгова робота продовжувалася після 11 березня 1994 року або розпочата після цієї дати, але не більше як до 16 січня 2003 року, то застосовується Список № 2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162.

Постановою Кабінету Міністрів від 16.01.2003 №36 затверджено списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників зі шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Розділом XXXIII (підрозділ «Загальні професії») Списків №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою КМУ 16.01.2003 року №36 та постановою КМУ від 24 червня 2016 р. №461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», передбачені, зокрема:

електрогазозварники, зайняті різанням та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки;

електрозварники на автоматичних та напівавтоматичних машинах, зайняті зварюванням у середовищі вуглекислого газу, на роботах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, а також на напівавтоматичних машинах.

В оскаржуваному рішенні від 19.03.2021 року за №155950009556 вказано, що періоди до стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідачем не зараховано період з 22.07.1982 по 11.05.1983 на посаді електрогазозварника 3 розряду в тресті «Укрелеватормлинмонтаж» по причинині відсутності документа про факт припинення підприємства, що не відповідає Порядку №18-1.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, правління Пенсійного фонду України затвердило Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, який затверджено постановою КМУ 10.11.2006 року №18-1 (далі – Порядок №18-1).

Таким чином у разі неможливості представлення довідок про пільговий характер роботи у зв`язку з ліквідацією підприємства без визначення правонаступника законодавець надає можливість підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах на Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, що регулюється Порядком №18-1.

Порядок №18-1 визначає процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника та до 01 січня 2004 року, якщо в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи на підприємствах, в установах, організаціях (їх правонаступниках), розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі - підприємства, які розташовані на тимчасово окупованій території).

Таким чином, з увахуванням наданих документів, а також відсутності в трудовій книжці позивача записів з виправленнями, неточних записів про період роботи позивача на підприємстві, що ліквідовано, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування періоду роботи позивача з 22.07.1982 по 11.05.1983 та вважає неспроможними доводи відповідача щодо необхідності звернення позивача з іншими документами для отримання права на пенсію на пільгових умовах.

Крім того, атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими Міністерством праці України від 01.09.1992 №41.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 вказаних вище Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Відтак, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Такий висновок вказаний в рішенні Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 683/232/17.

Також Велика Палата Верховного Суду у справі №520/15025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно якого особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що не може бути підставою для відмови у зарахуваннні пільгового стажу позивачу через відсутність інформації щодо атестації його робочих місць за умовами праці.

Таким чином, суд не бере до уваги доводи відповідача щодо відсутності підстав для зарахування періодів роботи позивача через не підтверження позивачем факту проведення атестації його роботодавцями.

Крім того, з урахуванням того, що Розділом XXXIII Списку №2 передбачені, зокрема посади електрогазозварників та електрозварників, суд не бере до уваги доводи відповідача, щодо відсутності у переліку посад, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах – електрогазозварників.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 розділу XIV-1 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Оскаржуваним рішенням від 19.03.2021 за №155950009556 відмовлено позивачу у призначенні пенсії, зокрема з підстав того, що пільговий стаж його роботи складає 00 років 00 місяців, при загальному страховому стажі роботи 37 років 10 місяців (а.с.31).

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 19.03.2021 за №155950009556 про відмову в призначенні йому пенсії підлягають задоволенню, оскільки відповідач, відмовляючи позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах, прийняв рішення без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання принципу рівності перед законом, та необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Відповідач неправомірно не зарахував періоди роботи з 11.08.1986 по 02.04.2004, з 01.03.2005 по 31.12.2014, з 02.02.2015 по 19.03.2021 (по день звернення до відповідача з заявою щодо призначення пенсії) до спеціального стажу роботи для призначения пенсії на підгових умовах за списком №2.

Пунктом 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року, встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З оскаржуваного рішення не вбачається, чи був відповідачем проведений всебічний, повний і об`єктивний розгляду всіх поданих документів для призначення пенсії, тобто не вбачається чи є єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу не зарахування йому до стажу спірних періодів роботи, що визнано судом неправомірним, тому позовні вимоги позивача не можуть бути задоволенні шляхом зобовязання відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах.

Між тим не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах позивачу відсутність спеціального стажу, оскільки суд дійшов висновку, що періоди роботи з 22.07.1982 по 11.05.1983, з 12.07.1999 по 12.08.2011 та з 07.11.2014 по 29.03.2021 (по день звернення до відповідача з заявою щодо призначення пенсії) підлягають зарахуванню до спеціального стажу роботи для призначения пенсії на підгових умовах за списком № 2. При врахуванні вищевказаних періодів роботи до спеціального стажу роботи позивача, відповідний страховий стаж ОСОБА_2 перевищить 12 років 6 місяців, необхідних для призначення йому пенсії на пільгових умовах за Списком №2.

Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Зокрема, повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Відповідно до п. 4 ч. 2 цієї норми, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коди ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на заявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норм) закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Суд вважає, що відповідач приймаючи оскаржуване рішення, діяв недобросовісно та необґрунтовано, не врахував усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення пенсії позивачу, як наслідок, допустив неналежний розгляд поданої ним заяви і документів та, відповідно, прийняв необґрунтоване рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії.

Суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ від 19.03.2021 року за №155950009556 «Про відмову в призначенні пенсії» є протиправним та підлягає скасуванню, а тому порушені права позивача підлягають захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ від 19.03.2021 року за №155950009556 «Про відмову у призначенні пенсії» та зобов`язання ГУ ПФУ повторно розглянути заяву від 16.03.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією № 55707907 від 05.05.2021 року, позивач за подання адміністративного позову сплатив 908,00 грн судового збору (а.с. 13).

Зважаючи на викладене, на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 600,00 грн – за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ПФУ у Одеській області.

Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 139, 241-246 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна,83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385), треті особи Приватне підприємство «Сількомунгосп» (вул.25 Серпня,119, м. Болград, Одеська область, 68702, код ЄДРПОУ 32573571), Державне підприємство «Дослідне господарство імені О.В. Суворова» Національного наукового центру «Інститут виноградства і виноробства імені В.Є. Таїрова» (вул. Суворова, 12, с. Оксамитне, Болградський район, Одеська область, 68740, код ЄДРПОУ 00413208) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, – частково задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №155950009556 від 19.03.2021 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за Списком № 2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.03.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати за сплату судового збору в розмірі 600,00 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва