Рішення № 98044769, 01.07.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/5665/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України у Сихівському районі м. Львова Львівської області про зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка – ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України у Сихівському районі м. Львова Львівської області, в якому просить:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати до Управління Державної казначейської служби України у Сихівському районі м. Львова Львівської області подання про повернення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 2650,00 (дві тисячі шістсот п`ятдесят) грн. 00 коп., згідно квитанції № 0.0.873480974.1 від 18 жовтня 2017 року;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) сплачені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1800 (одна тисяча вісімсот) грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка за договором купівлі-продажу квартири, посвідченим 18 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Іваненко Н.М., вперше придбала житло, а саме квартиру АДРЕСА_1 . При нотаріальному посвідченні вказаного договору позивачка сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 2650,00 грн., що становить 1% вартості придбаного майна.

Позивачка вказує, що у вересні 2020 року звернулася до відповідача із заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, проте отримала відмову.

Позивачка уважає, що оскільки житло нею придбавалось уперше, то вона відповідно до вимог пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» не повинна була сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції придбання нерухомого майна, сплата такого збору в сумі 2650,00 грн. (1% вартості квартири) є помилковою, а тому підлягає поверненню з державного бюджету.

Крім того, позивачка зазначає, що посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання нею квартири вперше, як на підставу для відмови у поверненні їй сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції придбання нерухомого майна, є необґрунтованими, оскільки за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись за провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

У зв`язку з вищевказаним, адміністративний позов просить задоволити повністю.

Крім того, позивачка зазначає, що понесла у цій справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1800,00 грн., які підтверджені належними та допустимими доказами, тому такі належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не володіє інформацією щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, а тому не має можливості встановити факт придбання житла фізичними особами вперше. Зауважує, що позивачка на надала жодних документів (доказів), які б підтверджували, що майно придбано нею вперше.

Стверджує, що громадяни, які придбавають житло вперше звільняються від сплати збору на підставі закону, а не за рішенням органу Пенсійного фонду. Тому питання звільнення від сплати збору повинно було з`ясовуватись при нотаріальному посвідченні цивільно-правового договору.

У зв`язку з вищенаведеним, у задоволенні адміністративного позову просить відмовити повністю.

Позивачка подала відповідь на відзив, у якій додатково вказує про те, що придбана нею квартира є її першим придбаним житлом, факт придбання якого підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта. Стверджує, що за таких обставин має право на повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

У поясненні Управління державної казначейської служби України у Сихівському районі м. Львова Львівської області зазначає, що відповідно до пункту 3 розділу 1 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету коштів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів. Звертає увагу на те, що відповідно до пункту 5 цього ж Порядку подання за формою згідно з додатком 1 Порядку або рішення суду про стягнення коштів з відповідного бюджету до якого вони зараховані подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 19 квітня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін. Залучено Управління Державної казначейської служби України у Сихівському районі м. Львова Львівської області до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 21 травня 2021 року в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

18 жовтня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕНСІОН-ЮА» (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі – продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Іваненко Н.М., зареєстрований в реєстрі № 1013, згідно з яким позивачка прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта власником зазначеної квартири є ОСОБА_1 , що підтверджується рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37633133 від 18 жовтня 2017 року.

Крім того, згідно указаної вище Інформації позивачка є власником також квартири (1/2 частки, приватна спільна часткова власність) АДРЕСА_2 , підстава виникнення права власності: свідоцтво про право на спадщину, р. № 794, 14.05.2011, видане П`ятою Львівською держнотконторою.

Відповідно до дубліката квитанції № 0.0.873480974.1 від 18 жовтня 2017 року позивачка сплатила збір з операцій придбання (купівлі – продажу) нерухомого майна в сумі 2650,00 грн. на рахунок Управління Державної казначейської служби України у Сихівському районі м. Львова Львівської області.

Листом від 09 жовтня 2020 року № 1300-0503-8/80891 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивачку на її заяву від 23 вересня 2020 року щодо сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна про те, що Пенсійний фонд України та його органи не володіють інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, а видача довідок щодо звільнення від сплати збору осіб, які придбавають майно вперше не належить до його компетенції. У разі надання органам Пенсійного фонду відповідного документа про визнання громадянина особою, що придбаває нерухоме майно вперше, виданого органом до компетенції якого це відноситься, він буде звільнений від сплати збору. Враховуючи, що на даний час такого органу не існує, особу, що придбаває житло вперше, може бути визнано в судовому порядку.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивачка уважає відмову відповідача протиправною, оскільки нею по суті безпідставно (помилково) сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості придбаного майна.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції – чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 8 частини 1 статті 2 цього ж Закону передбачено, що об`єктом оподаткування є, для платників збору, визначених п. 9 ст. 1 цього Закону, – вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Згідно з абзацом 1 пункту 15-1 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03 листопада 1998 року (в редакції – чинній на момент виникнення спірних правовідносин) збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Згідно з пунктом 15-3 цього ж Порядку нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Аналіз наведених норм законодавства вказує, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта позивачка є власницею квартири АДРЕСА_1 . Підстава для державної реєстрації: договір купівлі – продажу квартири від 18 жовтня 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Іваненко Н.М., зареєстрований у реєстрі № 1013, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37633133 від 18 жовтня 2017 року.

Відомості щодо придбання позивачкою іншого житла у матеріалах справи відсутні. В свою чергу, відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивачки про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого житла, придбаного вперше, а відтак, свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору.

Крім того, суд зауважує, що з наявної у матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта слідує, що позивачка є власницею також квартири (1/2 частки, приватна спільна часткова власність) АДРЕСА_2 , підстава виникнення права власності: свідоцтво про право на спадщину, р. № 794, 14.05.2011, видане П`ятою Львівською держнотконторою.

Проте з цього приводу суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин, в законодавстві України відсутнє визначення терміну «придбавання майна», однак системний аналіз використання цього терміну у законодавстві України дозволяє зробити висновок, що цей термін на відміну від більш широкого поняття «набуття майна», означає не будь-який спосіб набуття майна, а конкретний – купівля-продаж, в той же час як набуття майна внаслідок, зокрема, спадкування поняттям «придбавання майна» не охоплюється.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачка 18 жовтня 2017 року вперше придбала житло (квартиру АДРЕСА_1 ) за договором купівлі-продажу, і при його нотаріальному посвідченні безпідставно сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості в сумі 2650,00 грн.

Таким чином, відповідач протиправно відмовив позивачці у поверненні безпідставно сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 2650,00 грн. на підставі договору купівлі-продажу квартири від 18 жовтня 2017 року.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що на момент виникнення спірних правовідносин в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

Суд зазначає, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись за провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Таким чином, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачці в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованими.

Разом з тим суд зазначає, що процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, та перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій, визначених за даними системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787.

Абзацом першим пункту 5 цього Порядку передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування компенсації здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Така позиція суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, які наведені у його постановах від 20 березня 2018 року (справа № 819/1249/17), від 30 січня 2018 року (справа № 819/1498/17), від 31 січня 2018 року (справа № 819/1667/17) та в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України враховуються судом під час ухвалення рішення у справі.

Відповідно до дубліката квитанції № 0.0.873480974.1 від 18 жовтня 2017 року позивачка сплатила збір з операцій придбання (купівлі – продажу) нерухомого майна в сумі 2650,00 грн. на рахунок Управління Державної казначейської служби України у Сихівському районі м. Львова Львівської області.

Згідно із абзацом першим пункту 10 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, та перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій, визначених за даними системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою щодо сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна) заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подаються до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.

Тому з огляду на наведене правове регулювання необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету подання про повернення ОСОБА_1 2650,00 грн. сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна згідно з квитанцією № 0.0.873480974.1 від 18 жовтня 2017 року.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки судових витрат суд зазначає таке.

У позовній заяві позивачка просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 908,00 грн. сплаченого судового збору та 1800,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою – третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно квитанції № 0.0.2080204984.1 від 08 квітня 2021 року при поданні позовної заяви позивачка сплатила судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Відтак, враховуючи задоволення позову судом у повному обсязі, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь позивачки належить стягнути 908,00 грн. сплаченого судового збору.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки 1800,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пункту другого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Суд встановив, що 21 вересня 2020 року між ОСОБА_1 (Клієнт) та адвокатом ОСОБА_2 (Адвокат) (далі – разом іменуються Сторони) укладено договір про надання правової допомоги № 2 (далі – Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору за дорученням Клієнта Адвокат зобов`язується, дотримуючись чинного законодавства України та «Правил адвокатської етики» надати Клієнту професійну правову допомогу, а Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату гонорар та відшкодувати витрати, необхідні для виконання Договору.

За надання Адвокатом професійної правової допомоги за цим Договором, що вказана в пункті 1.2 Договору, Клієнт зобов`язаний виплатити Адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору в розмірі та на умовах, визначених Договором. Загальна вартість послуг за надання Адвокатом професійної правової допомоги складає 1800,00 грн. без ПДВ (пункти 4.1, 4.2 Договору).

Згідно Детального опису послуг, наданих адвокатом Дуркальцем Миколою Миколайовичем в інтересах ОСОБА_1 від 08 квітня 2021 року, Адвокат надав позивачці такі послуги:

- надання консультацій клієнту щодо правового механізму сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при купівлі-продажу нерухомості та порядку повернення такого збору, сплаченого при купівлі житла, що придбавається вперше; ознайомлення з документами; узгодження правової позиції з клієнтом – 1 година (21 вересня 2020 року);

- опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини з питань повернення сплаченого фізичною особою збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при придбаванні житла вперше; судової практики з вирішення подібних спорів та практики Європейського суду з прав людини щодо принципу належного урядування – 1 година (22 вересня 2020 року);

- складення заяви на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомості – 1 година (23 вересня 2020 року);

- складення адміністративного позову про зобов`язання вчинити дії до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та складення клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження – 3 години (05 квітня 2021 року);

- підготування викопіювань документів, додатків, доказів для подання позову до Львівського адміністративного окружного суду – 0,5 години (07 квітня 2021 року).

Відповідно до пункту 1 Акта № 1 передачі – прийняття адвокатських послуг від 08 квітня 2021 року підписанням цього Акту Сторони підтверджують, що Адвокат відповідно до умов Договору № 2 про надання правової допомоги від 21 вересня 2020 року надав, а Клієнт прийняв наступні адвокатські послуги, що підлягають відшкодуванню: надання консультацій клієнту щодо правового механізму сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при купівлі-продажу нерухомості та порядку повернення такого збору, сплаченого при купівлі житла, що придбавається вперше; ознайомлення з документами; узгодження правової позиції з клієнтом; опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини з питань повернення сплаченого фізичною особою збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при придбаванні житла вперше; судової практики з вирішення подібних спорів та практики Європейського суду з прав людини щодо принципу належного урядування; складення заяви на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомості; складення адміністративного позову про зобов`язання вчинити дії до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та складення клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження; підготування викопіювань документів, додатків, доказів для подання позову до Львівського адміністративного окружного суду.

Загальна вартість адвокатських послуг, вказаних у пункті 1 цього Акту складає 1800,00 грн. (пункт 2 Акту).

Згідно дубліката квитанції № 0.0.2080808005.1 від 08 квітня 2021 року відправник - ОСОБА_1 сплатила на рахунок одержувача – адвоката Дуркальця М.М. грошові кошти в сумі 1800,00 грн., призначення платежу: плата за надання адвокатських послуг згідно Договору № 2 від 21 вересня 2020 року.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, з аналізу статті 134 КАС України, випливає, що, крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в тому числі неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині п`ятій цієї статті. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Відповідно до частин дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, згідно з практикою якого заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

За таких обставин суд зазначає, що ця адміністративна справа згідно положень статей 4, 12 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.

Так, предмет спору у цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Крім того, суд враховує відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій (в тому числі й постанов Верховного Суду) з аналогічного предмету спору та аналогічні мотивам тим, що приведені у адміністративному позові позивача, що значно спрощувало роботу адвоката при підготовці цього адміністративного позову.

З огляду на наведене, суд вважає, що визначений в Детальному описі послуг, наданих адвокатом Дуркальцем Миколою Миколайовичем в інтересах ОСОБА_1 від 08 квітня 2021 року проміжок часу для підготовки та написання цього адміністративного позову тривалістю у 6,5 годин та вартістю таких послуг у розмірі 1800,00 грн. не є співрозмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Крім того, відшкодування витрат за оформлення заяви до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомості суд вважає необґрунтованим з огляду на те, що в ордері на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1069300 від 07 квітня 2021 року чітко зазначено, що органом, у якому надається правова допомога, є Львівський окружний адміністративний суд.

Беручи до уваги все вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивачки щодо стягнення на її користь витрат, понесених нею на правничу допомогу адвоката у сумі 1800,00 грн., підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення таких витрат в сумі 1000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України у Сихівському районі м. Львова Львівської області (проспект Червоної Калини, 66, м. Львів, 79049) про зобов`язання вчинити дії - задоволити повністю.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) сформувати до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету подання про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі – продажу нерухомого майна в сумі 2650,00 грн. відповідно до квитанції № № 0.0.873480974.1 від 18 жовтня 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 908,00 грн. сплаченого судового збору та 1000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У стягненні решти витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 01 липня 2021 року.

Суддя Клименко О.М.