Ухвала суду № 98044383, 02.07.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

02 липня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/3491/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Казанчук Г.П., розглянувши в письмовому провадженні заяву про забезпечення позову представника представника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за його адміністративним позовом до Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (с. Кетрисанівка, Бобринецький район, Кіровоградська область, 27247; код в ЄДРПОУ 04365508) про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_1 , адвокат Березовська І.А., звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 19 травня 2021 року № 1159;

- зобов`язати Кетрисанівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області затвердити проект землеустрою та передати ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3520884400:02:000:0269, яка знаходиться на території Мар`янівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

Також просила зобов`язати відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом п`ятнадцяти днів з дня набрання законної сили.

Одночасно з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, зокрема в якій представник ОСОБА_1 , адвокат Березовська І.А. просить суд заборонити Кетрисанівській сільській раді Кропивницького району Кіровоградської області приймати рішення щодо розпорядження в будь-який спосіб земельною ділянкою кадастровий номер 3520884400:02:000:0269, площею 2 га, що розташована на території Мар`янівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, в тому числі, про здійснення поділу земельної ділянки, про передачу у власність, про передачу в оренду чи постійне користування, про зміну її конфігурації, про зміну цільового призначення, про зміну кадастрового номера.

Заява обґрунтована тим, що оскільки предметом спору є незаконність прийнятого рішення Кетрисанівською сільською радою Кропивницького району Кіровоградської області, тому невжиття судом заходів забезпечення позову може створити загрозу того, що до моменту вирішення даного спору позивач не зможе затвердити проект, оскільки бажана земельна ділянка може бути передана сторонній особі.

Суд, за наслідком розгляду заяви про забезпечення позову, вважає, що заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 153 КАС України заява про забезпечення позову до подання позовної заяви подається до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Згідно з частинами 1, 5 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Беручи до уваги викладенні вище норми, суд вважає за необхідне зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен пересвідчитися в тому чи існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Тобто, з даною норми слідує, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Як зазначає адвокат Березовська І.А., 25.09.2020 року ОСОБА_1 з метою реалізації права на отримання у приватну власність земельної ділянки цільового призначення для ведення особистого селянського господарства подав заяву до Мар`янівської сільської ради Бобринецького району з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність. Рішенням тридцять сьомої сесії Мар`янівської сільської ради сьомого скликання від 20 серпня 2020 року заяву задоволено та надано відповідний дозвіл. На виконання даного рішення ОСОБА_1 у вересні 2020 року замовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. В установленому законом порядку, після виготовлення, проектна документація була подана ОСОБА_1 на затвердження до Кетрисанівської сільської ради. Рішенням Кетрисанівської сільської ради прийнято рішення №1159 від 19 травня 2021 року, яким відмовлено у затверджені проектної документації.

Зазначене рішення оскаржене в судовому порядку. Проте, як на думку представника ОСОБА_1 , відмова у затверджені проектної документації, яка мотивована рішенням Кетрисанівської сільської ради №156 від 26.02.2021 року та яким надано дозвіл Кстрисанівській сільській раді на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 5600 га направлена на недопущення передачі земельної ділянки ОСОБА_1 , на яку ним вже виготовлені документи. Тобто існує реальна можливість передачі земельної ділянки, на яку ОСОБА_1 виготовлені документи, сторонній особі.

Частиною 2 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 3 статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частин 6-8 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно з частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Таким чином, набуття особами права власності або користування на земельну ділянку відбувається поетапно починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проекту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Водночас чинне законодавство у сфері земельних відносин не містить прямої заборони для подання декількома особами аналогічних заяв щодо однієї земельної ділянки. Також отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб позитивного рішення про надання земельної ділянки у користування, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом.

Викладене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у постанові від 17.10.2018 р. у справі №380/624/16-ц (провадження №14-301цс18) та висновків ВС постанові від 27 лютого 2018 року в справі №545/808/17.

Відтак, стосовно забезпечення позову шляхом заборони Кетрисанівській сільській раді Кропивницького району Кіровоградської області приймати рішення щодо розпорядження в будь-який спосіб, в тому числі, про здійснення поділу земельної ділянки, про передачу у власність, про передачу в оренду чи постійне користування, про зміну її конфігурації, про зміну цільового призначення, про зміну кадастрового номера, суд зазначає наступне.

Згідно із приписами статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 Земельного кодексу України.

Суд зазначає, що виходячи з аналізу приписів статей 116, 118 Земельного кодексу України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову, відсутні відомості та докази перебування у власності ОСОБА_1 земельної ділянки, що свідчить про відсутність на момент звернення з цією заявою, доказів загрози завдання йому шкоди внаслідок прийняття рішення про передачу її у власність іншій особі.

В даному випадку, як ОСОБА_1 так інші особи мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку.

Тому відсутні підстави вважати приорітетність права ОСОБА_1 на затвердження проекту землеустрою.

Також, суд зазначає, що внесення проекту землеустрою на розгляд сільської ради не свідчить про те, що відповідний проект буде затверджено, а земельна ділянка буде передана у власність такій особі.

Наведені як у позовній заяві, так і у заяві про забезпечення позову обставини не дозволяють однозначно й беззаперечно стверджувати також і про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, а відтак і про наявність підстав для забезпечення позову, визначених пунктом 2 частини другої статті 151 КАС України. При цьому, правомірність оскаржуваного рішення входить до кола обставин, які необхідно встановити під час розгляду судом справи по суті.

Тому посилання представника ОСОБА_1 на очевидність протиправності оскаржуваної відмови у затвердженні проекту землеустрою, викладеної у спірному рішенні, суд не приймає, оскільки жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (частина 2 стаття 90 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд вважає передчасними посилання позивача на очевидну протиправність оскаржуваної відмови у затвердженні проекту щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3520884400:02:000:0269, площею 2 га, що розташована на території Мар`янівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення.

При цьому, суд зауважує, що особа не позбавлена можливості у подальшому повторно ініціювати питання перед судом про доцільність забезпечення його позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі встановлення відповідних підстав для цього.

Керуючись ст.ст.150-154, 243, 248, 256, 293-297 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволені заяви про забезпечення позову.

Копію ухвали суду невідкладно надіслати представнику ОСОБА_1 – адвокату Березовській І.А.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду, через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 15 - денний строк, встановлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук