Рішення № 98044198, 30.06.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2021 року № 320/6824/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської районної ради Київської області про відшкодування збитків та моральної шкоди, завданих бездіяльністю суб`єкта владних повноважень,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Володарської районної ради (далі – відповідач), в якому просив суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог в редакції від 14.09.2020 (зареєстрована в суді за вх. № 31449/20 від 18.09.2020):

- стягнути з Володарської районної ради Київської області (ідентифікаційний код юридичної особи: 04054760) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), завдані бездіяльністю збитки у розмірі 1 700 000 гривень та збитки завданої моральної шкоди у розмірі 1 000 000 гривень;

- стягнути з Володарської районної ради Київської області (ідентифікаційний код юридичної особи: 04054760) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі: 16 187, 03 гривень та 10% від присудженої ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) суми в разі задоволення його позовних вимог про відшкодування збитків та моральної шкоди у справі № 320/6824/20.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після укладання ним з Володарською районною радою 20.12.2003 договору дарування нежитлового приміщення належного йому на праві власності, що знаходиться в АДРЕСА_1 площею 59,0 кв.м., а також подальшого укладання договору міни від 02.12.2012, на підставі якого сторони домовилися здійснити обмін майна: приміщення управління статистики по АДРЕСА_2 в кількості 1 штуки, власником якого є відповідач на приміщення з комп`ютерним обладнанням та меблями по АДРЕСА_3 в кількості 1 штуки, власником якого є відповідач, всупереч прийнятої Київським окружним адміністративним судом постанови від 19.11.2017 у справі № 810/2408/17, відповідач вчинив бездіяльність та не передав вказане майно за домовленістю по вищезазначеному договору міни.

Вказаною бездіяльністю відповідача, на думку позивача останньому завдано збитків в розмірі 1 700 000 гривень, а також моральної шкоди у розмірі 1 000 000 гривень.

Ухвалою суду від 14.08.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Від відповідача до суду 15.09.2020 надійшов відзив на позовну заяву, за результатом вивчення змісту якого судом установлено, що відповідач позов не визнав, у задоволенні позовних вимог просив відмовити. Серед іншого стверджував, що позивач у позові неодноразово вказує про бездіяльність, зокрема, Володарської районної державної адміністрації Київської області, проте в позові він не заявлений як належний відповідач чи третя особа. Крім того, зазначив і про те, що в Цивільному кодексі України, який набрав чинності з 01.01.2004 не передбачено укладання договору міни між сторонами цивільних правовідносин.

18 вересня 2020 року від позивача надійшли заперечення на відзив відповідача, в яких він наполягав на задоволенні його позовних вимог та просив суд стягнути з Володарської районної ради Київської області (ідентифікаційний код юридичної особи: 04054760) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), завдані бездіяльністю збитки у розмірі 1 700 000 гривень та збитки завданої моральної шкоди у розмірі 1 000 000 гривень.

29 вересня 2020 року від представника відповідача надійшли заперечення щодо наведених позивачем у запереченні на відзив пояснень на позовну заяву, в яких відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову. Разом з тим подав і заперечення на заяву позивача про уточнення позовних вимог в частині стягнення судових витрат в розмірі 16 187, 03 гривень та 10% від присудженої позивачу суми в разі задоволення позову, в якій зазначив, що подана заява не містить належного підтвердження, а саме квитанції про сплату адвокатських послуг, оскільки квитанція від 11.09.2020, яка надана представником позивача підтверджує лише витрати на пальне в розмірі 1187, 03 грн.

12 жовтня 2020 року від представника позивача надійшли заперечення на заперечення позивача № 02-10/172, №02-10/173 від 18.09.2020, в прохальній частині яких він просив суд стягнути з Володарської районної ради Київської області (ідентифікаційний код юридичної особи: 04054760) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), завдані бездіяльністю збитки у розмірі 1 700 000 гривень та збитки завданої моральної шкоди у розмірі 1 000 000 гривень.

Ухвалою суду від 01.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.02.2021.

У призначений для розгляду справи день та час учасники справи в судове засідання не з`явилися, надіслали до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд протокольною ухвалою від 22.02.2021 постановив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року замінено відповідача - Володарську районну раду на правонаступника - Білоцерківську районну раду Київської області.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом установлено таке.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2017 у справі № 810/2408/17 за позовом ОСОБА_1 до Володарської районної державної адміністрації Київської області та Володарської районної ради Київської області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, позов задоволено частково.

Зокрема серед іншого, зобов`язано Володарську районну раду Київської області вчинити дії, направлені на передачу з державної власності у власність територіальних громад Володарського району Київської області приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , з метою подальшого відчуження у власність ОСОБА_1 .

Позивач вважає, що вказана бездіяльність відповідачів у межах справи № 810/2408/17 фактично призвела до порушення його права на отримання майна, на яке він розраховував під час дарування органу місцевого самоврядування належного йому на праві власності об`єкта нерухомості замість гарантованої рішенням Володарської районної ради Київської області від 09.08.2005 № 140-21-ІV передачі позивачеві іншого майна.

Зазначеною бездіяльністю відповідача позивачеві завдано шкоду майнового та немайнового характеру.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Як установлено судом, обґрунтовуючи підстави звернення до суду позивач посилається на протиправну бездіяльність відповідача, яка встановлена постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2017 у справі № 810/2408/17, що на йогу думку, для розгляду цієї справи має преюдиційне значення.

Судом дослідженого зміст вказаного судового рішення у справі № 810/2408/17 та встановлено, що предметом спору було рішення Володарської районної ради Київської області від 12.01.2016 № 33-02 (ІІ-ІІ)-VІІ та дії відповідачів по виконанню розпорядження Володарської райдержадміністрації № 389 від 21.09.2005.

Так, постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2017 у справі № 810/2408/17, позов задоволено частково.

Зобов`язано Володарську районну раду Київської області виконати рішення другої сесії двадцять четвертого скликання Володарської районної ради Київської області від 05.07.2002 № 14-02-ХХIV «Про згоду на прийняття до спільної комунальної власності територіальних громад району приміщення районного відділу статистики» та рішення двадцять першої сесії четвертого скликання Володарської районної ради Київської області від 09.08.2005 № 140-21-ІV «Про надання згоди на прийняття до спільної власності територіальних громад Володарського району нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 », а саме: вчинити дії, направлені на передачу з державної власності у власність територіальних громад Володарського району Київської області приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , з метою подальшого відчуження у власність ОСОБА_1 .

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Вищевказана постанова суду в апеляційному порядку не оскаржувалася та є такою, що набрала законної сили.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що 27.09.2019 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Подольським А.А. відкрито виконавче провадження ВП № 60143050 на підставі виконавчого листа № 810/2408/17, виданого Київським окружним адміністративним судом 03.12.2018 про зобов`язання Володарську районну раду Київської області виконати рішення другої сесії двадцять четвертого скликання Володарської районної ради Київської області від 05.07.2002 № 14-02-ХХIV «Про згоду на прийняття до спільної комунальної власності територіальних громад району приміщення районного відділу статистики» та рішення двадцять першої сесії четвертого скликання Володарської районної ради Київської області від 09.08.2005 № 140-21-ІV «Про надання згоди на прийняття до спільної власності територіальних громад Володарського району нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 », а саме: вчинити дії, направлені на передачу з державної власності у власність територіальних громад Володарського району Київської області приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , з метою подальшого відчуження у власність ОСОБА_1 .

Основні засади передачі об`єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об`єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну врегульовані нормами Закону України від 03.03.1998 № 147/98-ВР «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» (далі – Закон № 147/98-ВР).

Частиною першою статті 2 Закону № 147/98-ВР передбачено, що об`єктами передачі згідно з цим Законом є: цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій (далі - цілісні майнові комплекси підприємств), їх структурних підрозділів; нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі приміщення (після виділення їх в окрему облікову одиницю (інвентарний об`єкт) на підставі розподільного балансу), об`єкти незавершеного будівництва); інше окреме індивідуально визначене майно підприємств; акції (частки, паї), що належать державі або суб`єктам права комунальної власності у майні господарських товариств; об`єкти житлового фонду (у тому числі гуртожитки як об`єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини) та інші об`єкти соціальної інфраструктури (навчальні заклади, заклади культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров`я (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячі оздоровчі табори), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.

Статтею 3 Закону № 147/98-ВР передбачено, що ініціатива щодо передачі об`єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (далі - самоврядні організації), місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування.

16 квітня 2020 року державним виконавцем в межах виконавчого провадження ВП № 60143050 винесено постанову на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», про закінчення виконавчого провадження на підставі виконання боржником Володарською районною радою рішення другої сесії двадцять четвертого скликання Володарської районної ради Київської області від 05.07.2002 № 14-02-ХХIV «Про згоду на прийняття до спільної комунальної власності територіальних громад району приміщення районного відділу статистики» та рішення двадцять першої сесії четвертого скликання Володарської районної ради Київської області від 09.08.2005 № 140-21-ІV «Про надання згоди на прийняття до спільної власності територіальних громад Володарського району нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 », а саме: вчинити дії, направлені на передачу з державної власності у власність територіальних громад Володарського району Київської області приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , з метою подальшого відчуження у власність стягувачу ОСОБА_1 .

Судом не встановлено, а позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами оскарження у встановленому законом порядку постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.

Суд констатує, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень – це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, тобто не вчинення дії, яку носій публічної влади зобов`язаний був вчинити.

Дії чи бездіяльність можуть мати ознаки оскаржуваності тільки в тому випадку, коли вони мають певне юридичне значення.

Адміністративні суди повинні перевіряти дії та бездіяльність суб`єктів владних повноважень відповідно до публічно-правових відносин, що охороняються Кодексом адміністративного судочинства України. Тобто слід перевіряти, чи відповідні дії або бездіяльність здійснені в рамках виконання суб`єктом владних управлінських функцій на основі законодавства та наданих повноважень.

Як встановлено із представлених позивачем суду доказів, в порядку примусового виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 у справі № 810/2408/17, рішення суду було виконано відповідачем.

У той же час, адміністративне процесуальне законодавство передбачає інститут судового контролю за виконанням судового рішення у разі його невиконання суб`єктом владних повноважень.

Так, в силу вимог статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Таким чином, позивач не позбавлений права на звернення до суду в порядку, передбаченому статтею 383 КАС України, як і не позбавлений права на оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, якщо вважатиме, що його права, свободи чи інтереси були порушені зазначеним суб`єктом.

Приписами положень статей 129 та 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна із основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

У той же час, питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтею 382 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Крім того, Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац 1 підпункту 3.2 пункту 3, абзац 2 пункту 4 мотивувальної частини).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 361/2109/17, яка в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України, врахована судом у спірних правовідносинах.

Доказів того, позивач вживав заходів судового контролю за виконанням постанови Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 у справі № 810/2408/17, і, за їх результатами прийнято відповідне рішення матеріали справи не містять.

Разом з тим, частинами другою, третьою статті 14 КАС України регламентовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

В силу вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд звертає увагу на те, що у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Водночас у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Як установлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами частини третьої статті 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно з пунктом 29 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень передбачено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України доходить висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 205, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України до початку функціонування ЄСІТС апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.