Рішення № 98044137, 02.07.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2021 р. справа № 300/1999/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Микитюк Роман Васильович, до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови №ІФ186/528/АВ/П/ТД-ФС від 08.04.2021,-

ВСТАНОВИВ:

фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Микитюк Роман Васильович, звернувся в суд із позовною заявою до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови №ІФ186/528/АВ/П/ТД-ФС від 08.04.2021, згідно з якою накладено штраф у розмірі 180000 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позаплановий захід у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 проведено за відсутності підстав, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Крім того, за адресою здійснення позивачем підприємницької діяльності, свою діяльність здійснюють також фізичні особи-підприємці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Відповідач дійшов помилкового висновку, що у позивача з 08.03.2021 працює ОСОБА_4 на посаді кухаря, в той час такий на підставі цивільно-правового договору від 08.03.2021 здійснює свою діяльність із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 . До того ж, є помилковим твердження відповідача, що громадяни ОСОБА_5 та ОСОБА_6 працювали у позивача до 04.12.2020. На момент перевірки ці особи були належно оформлені, тож висновки відповідача, щодо порушення трудового законодавства є помилковими, що виключає притягнення позивача до відповідальності згідно спірної постанови.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, за змістом якого вбачається, що на підставі пп.3 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 21.08.2019 №823, відповідно до наказу від 25.02.2021 №191-Д та направлення від 25.02.2021 №1413, Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) у ФОП ОСОБА_1 . За результатами проведення позапланового заходу виявлено та зафіксовано порушення, яке полягало в здійсненні позивачем фактичного допуску до роботи без укладення трудового договору трьох найманих працівників. Згідно наданих пояснень ці працівники до укладення трудового договору проходили стажування, котре оплачувалося, однак за відсутності договорів такого стажування. Таким чином, ОСОБА_1 допустив порушення норм трудового законодавства, в зв`язку з чим відповідачем прийнято, спірну в цій справі, постанову про накладення штрафу. Просив в задоволенні позовну відмовити за його безпідставністю.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

На підставі наказу Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 25.02.2021 №191-Д та направлення від 25.02.2021 №1413, відповідачем проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с.15,58-59).

За результатами проведення позапланового заходу державного контролю щодо додержання вимог законодавства у сфері праці, відповідачем зафіксовано порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ст.24 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413, що полягало у фактичному допуску працівників ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Ці порушення відобразилися в акті відповідача від 11.03.2021 №ІФ186/528/АВ (а.с.16-21, 62-68).

Далі, інспекторами праці позивачу винесено попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю від 11.03.2021 № ІФ186/528/АВ/П/ПВ та припис про усунення виявлених порушень від 11.03.2021 №ІФ 186/528/АВ/П (а.с.69-71).

Як наслідок, розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акту інспекційного відвідування, відповідачем прийнято постанову №ІФ186/528/АВ/П/ТД-ФС від 08.04.2021, якою накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у розмірі 180000 грн. (а.с.10-12, 91-92).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до статті 2 якого дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного нагляду, податкового контролю, митного контролю, державного експортного контролю (крім здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами космічної діяльності України приватної форми власності законодавства про космічну діяльність в Україні), контролю за дотриманням бюджетного законодавства, державного нагляду на ринках фінансових послуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення, державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг, державного ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції, державного нагляду за дотриманням вимог безпеки використання ядерної енергії.

Заходи контролю здійснюються органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, державного контролю за додержанням законодавства у сфері моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частини одинадцятої статті 4-1, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону.

Підстави для здійснення позапланових заходів визначені частиною першою статті 6 Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", відповідно до якої такими підставами є:

подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб територіального органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом;

неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання;

звернення посадових осіб органів місцевого самоврядування про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства у випадках, коли право на подання такого звернення передбачено законом.

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Отже, в переліку підстав для здійснення позапланових заходів відсутні такі підстави як Конвенція Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у сільському господарстві, ратифікована Законом України від 08.09.2004 №1985-IV, Конвенція Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці у сільському господарстві, ратифікована Законом України від 08.09.2004 №1986-IV, а відповідно до частини другої статті 6 вказаного Закону проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року у справі №805/3137/17-а та від 9 липня 2020 року у справі №823/647/17.

Тому приймаючи рішення про проведення позапланової перевірки позивача на підставі вказаних Конвенцій, а також ряду національного законодавства, що містить загальні принципи нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю, відповідач діяв поза межами наданих повноважень та в порушення вимог діючого законодавства. У зв`язку із цим, суд зазначає, що рішення прийняте відповідачем за результатами такої перевірки не може породжувати для позивача правових наслідків.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що відповідач як орган державної влади при призначенні та проведення позапланової перевірки діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови про накладення штрафу.

Конституцією України (частина перша статті 8 та частина перша статті 129) гарантується, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права; суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права.

Крім того, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" (статті 2, 6, 48) встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 19 Закону України "Про міжнародні договори України" встановлено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства; якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, установлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року" інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право:

a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції;

b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції;

c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема:

i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм;

ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги;

iii) зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами;

iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

Такі ж повноваження інспекторів праці містяться в статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці №129 1969 року.

Суд погоджується із твердженнями відповідача про те, що на Держпраці відповідно до Конвенцій №81 1947 року, №129 1969 року покладено повноваження зі здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про працю. Аналіз положень цих міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та які відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, дозволяє зробити висновок, що Держпраці, встановивши в ході позапланової перевірки, яка призначена у суворій відповідності до закону, порушення законодавства про працю з питань, які не були предметом перевірки, однак є типовими для всіх працівників, та безпосередньо стосуються правопорушення, яке зумовило призначення позапланової перевірки, має право винести припис та застосувати фінансову відповідальність до винної особи.

Водночас, відповідач під час проведення перевірки суб`єкта господарювання у будь-якому випадку повинен дотримуватися порядку призначення та проведення такої перевірки, визначеному законодавством України, а зазначені Конвенції не передбачають винятків щодо притягнення суб`єктів господарювання до відповідальності за результатами перевірки, призначеної та проведеної з грубим порушенням порядку, визначеного національним законодавством та результати якої не породжують для суб`єкта господарювання правових наслідків.

При цьому, суд зазначає, що порушення, які на думку відповідача, допущені позивачем, можуть бути об`єктом наступної перевірки, проведення якої відповідатиме вимогам закону.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).

Крім того, згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів належними та допустимими доказами правомірність проведення позапланового заходу, а тому постанова про накладення штрафу підлягає скасуванню.

Щодо посилань на відсутність підстав для стягнення з відповідача судових витрат суд зазначає наступне.

За правилами п. 20 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, структурні підрозділи виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об`єднаних територіальних громад, на які покладені функції із здійснення контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Суд вказує, що орган Держпраці звільнений від сплати судового збору за подання ним заяв, скарг до суду, тощо, проте не звільнений від обов`язку відшкодування судових витрат, що поніс позивач через оскарження протиправних рішень суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1800 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області про №ІФ186/528/АВ/П/ТД-ФС від 08.04.2021 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення в розмірі 180000 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39784625, вул.Незалежності,67, м.Івано-Франківськ) в користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1800 (одна тисяча вісімсот) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.