Рішення № 98044119, 30.06.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2021 р. справа № 300/2961/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боршовського Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Хорта А.Р.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – Устінського А.В.,

представник відповідача – не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ)

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 11.06.2021 у виконавчому провадженні № 33247644, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі – відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 11.06.2021, винесену старшим державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) Татакіним П.П. у виконавчому провадженні № 33247644.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.06.2021 старшим державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) Татакіним П.П. в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" прийнято постанову про накладення штрафу у розмірі 44073,83 грн. у виконавчому провадженні № 33247644 за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки. В обґрунтування протиправності зазначеної постанови від 11.06.2021 про накладення штрафу, позивач вказав на те, що відповідальність у вигляді штрафу за наявність заборгованості зі сплати аліментів, яка передбачена частиною 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», запроваджена на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» № 2475-VІІІ від 03.07.2018, який набрав чинності з 28.08.2018. Позивач звернув увагу на те, що борг зі сплати аліментів за три роки виник з 11.06.2018, тобто утворився до набрання чинності вищевказаним Законом № 2475-VІІІ від 03.07.2018. За вказаних обставин, ОСОБА_1 вважає, що з огляду на положення статті 58 Конституції України, відсутня зворотна (ретроспективна) дія у часі частини 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» щодо відповідальності за несплату аліментів у формі штрафу, борг зі сплати яких утворився до 28.08.2018. Окрім цього, позивач звернув увагу на те, що на час прийняття оскаржуваної постанови від 11.06.2021 не існувало заборгованості зі сплати аліментів, що є обов`язковою умовою для застосування штрафу на підставі частини 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки ОСОБА_1 09.06.2021 сплатив таку заборгованість 86355,16 грн. у повному обсязі. Також позивач зазначив, що суми штрафу згідно з частиною 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» стягуються з боржника на користь стягувача, а не на користь держави, як помилково зазначено в постанові про накладення штрафу від 11.06.2021.

Одночасно з позовною заявою позивач подав до суду заяву від 17.06.2021 про забезпечення позову в порядку статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України у спосіб: зупинити стягнення на підставі постанови про накладення штрафу від 11.06.2021, винесену старшим державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) Татакіним П.П. у виконавчому провадженні № 33247644 до набрання законної сили рішенням суду у відповідній адміністративній справі.

Ухвалою від 18.06.2021 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 17.06.2021 про забезпечення позову.

22.06.2021 Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, визначеними статями 268, 269, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, та призначено судове засідання на 30.06.2021 о 14:00 год.

24.06.2021 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 24.06.2021 на позовну заяву. Згідно відзиву представник відповідача зазначив, що відповідно до частини 4 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини 9, частиною 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. При цьому, згідно з пунктом 8 розділу XVІ Інструкції з організації примусового виконання рішень суми штрафів стягуються виконавцем з боржника після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Представник відповідача вказав на те, що з 28.08.2018 державний виконавець має право прийняти рішення про накладення на боржника у виконавчому провадженні про стягнення аліментів за встановленням двох юридичних фактів: станом на 28.08.2018 та в подальшому на день прийняття рішення про накладення штрафу боржник має заборгованість зі сплати аліментів; розмір заборгованості зі сплати аліментів учасником виконавчого провадження не оспорений у судовому порядку. Так, станом на 11.06.2021 згідно з розрахунком від 01.06.2021 позивач мав заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 85157,66 грн., а тому старший державний виконавець Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) Татакін П.П. правомірно прийняв постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 44073,83 грн. у виконавчому провадженні № 33247644. За вказаних обставин, представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити повністю.

Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в судове засіданні явку свого представника не забезпечив.

Особливості розгляду окремих категорій адміністративних справ, в тому числі, що визначені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України закріплені, зокрема, в статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини 3 якої неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Окрім цього, частиною 4 вказаної статті встановлено 10-денний строк на розгляд такої справи після відкриття провадження у справі.

Таким чином, враховуючи вказані процесуальні норми та процесуальні обставини, а також скорочені строки розгляду даної категорії справ, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи за такої явки сторін та на підставі наявних матеріалів справи.

Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.05.2012 в справі № 0907/2-8316/2011 задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та стягнення заборгованості по аліментах за минулі роки.

02.07.2012 на виконання вказаного рішення від 04.05.2012 Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області видав виконавчий лист № 0907/2-8316/2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн. щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку до досягнення дитиною повноліття (а.с. 80-81).

04.07.2012 Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № 33247644 (а.с. 78).

26.04.2021 позивач звернувся до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) із заявою, в якій просив повідомити суму заборгованості станом на 26.04.2021 згідно виконавчого провадження № 33247644 (а.с. 37).

01.06.2021 старшим державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) Татакіним П.П. сформовано розрахунок зі сплати аліментів згідно виконавчого листа № 0907/2-8316/2011 від 02.07.2012, згідно якого сума заборгованості по сплаті аліментів станом на 01.06.2021 становить 85157,66 грн. (а.с. 36).

09.06.2021 ОСОБА_1 сплатив 86355,16 грн. на банківський рахунок Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) заборгованість по сплаті аліментів, що підтверджується копією квитанції № 0.0.2154598061.1 від 09.06.2021 (а.с. 35).

11.06.2021 старшим державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) Татакіним П.П. прийнято постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 44073,83 грн. у виконавчому провадженні № 33247644 за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки (а.с. 34).

Вважаючи протиправною постанову старшого державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) Татакіна П.П. від 11.06.2021 про накладення штрафу, позивач звернувся з цим позовом до суду, в якому просить скасувати вказану постанову.

Оцінка аргументів сторін. Норми права, якими керувався суд, та мотиви їх застосування. Висновки суду.

Як встановлено судом, 09.06.2021 ОСОБА_1 сплатив 86355,16 грн. в рахунок заборгованості по сплаті аліментів у виконавчому провадженні № 33247644. Натомість, 11.06.2021 старшим державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) Татакіним П.П. прийнято постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 44073,83 грн. у виконавчому провадженні № 33247644.

Представник позивача вважає, що відповідальність у вигляді штрафу за наявність заборгованості зі сплати аліментів, яка передбачена частиною 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», запроваджена на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» № 2475-VІІІ від 03.07.2018, який набрав чинності з 28.08.2018, не може бути застосована до ОСОБА_1 , оскільки борг утворився до 28.08.2018. Окрім цього, на час прийняття оскаржуваної постанови від 11.06.2021 у позивача не існувало заборгованості зі сплати аліментів.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини 9, частиною 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. При цьому, на день прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу в ОСОБА_1 існувала заборгованість зі сплати аліментів.

Оцінивши правомірність оспореної постанови від 11.06.2021 про накладення штрафу, суд зазначає таке.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

В свою чергу, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VІІІ).

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Порядок стягнення аліментів регламентований статтею 71 Закону № 1404-VIII.

Відповідно до частини 1 статті 71 Закону № 1404-VIII порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Індексація розміру аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів.

Згідно з частиною 4 статті 71 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.

28.08.2018 року набрав чинності Закон України від 3 липня 2018 року № 2475-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання", яким доповнено статтю 71 Закону № 1404-VIII частиною 14 такого змісту:

"За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу".

Відповідно до частини 4 статті 11 Закону № 1404-VIII строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Згідно з абзацом 3 частини 14 статті 71 Закону № 1404-VIII за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

В свою чергу, особливості виконання рішень про стягнення аліментів визначені розділом XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5.

Так, пунктом 8 розділом XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону.

Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу І цієї Інструкції та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, та суму штрафу.

Постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилається сторонам виконавчого провадження.

Суми штрафів стягуються виконавцем з боржника після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Якщо після закінчення виконавчого провадження з виконання рішення про стягнення аліментів з підстав, передбачених пунктами 7, 9 статті 39 Закону, суми штрафів не стягнуто, постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Щодо доводів позивача про відсутність зворотної (ретроспективної) дія у часі частини 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» щодо відповідальності за несплату аліментів у формі штрафу, борг зі сплати яких утворився до 28.08.2018, то суд вказує на таке.

Принцип заборони зворотної дії нормативно-правових актів у часі, який закріплений у статті 58 Конституції України, є однією з важливих складових принципу правової визначеності. Так, на думку Конституційного Суду України, «закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акту» (рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 р. № 1-зп).

Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України (далі - КСУ) від 13 травня 1997 року №1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

У пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року у справі № 1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини 1 статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Суть положення статті 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі <…> полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності <…>, і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності <…> (рішення Конституційного Суду України від 2 липня 2002 року № 13-рп/2002).

При цьому не вважається зворотною дією застосування закону або іншого нормативно-правового акту щодо триваючих правових відносин, якщо цей акт застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (це так звана безпосередня дія нормативного акту в часі).

Нормами Закону № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, посилено відповідальність за несвоєчасну сплату аліментів, зокрема, запроваджено нарахування штрафів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за рік (20% від суми несплачених аліментів), за два роки (30% від суми несплачених аліментів), за три роки (50% від суми несплачених аліментів).

З огляду на матеріали виконавчого провадження № 33247644, судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів: станом 01.09.2013 становила 6924,16 грн. (а.с. 71-72); станом на 31.01.2018 становила 49324,16 грн. (а.с. 64-66); станом на 01.06.2018 становила 52524,16 грн. (а.с. 48); станом на 01.06.2021 становила 85157,66 грн. (а.с. 36).

Таким чином, заборгованість зі сплати аліментів у розмірі, що зумовила застосування до ОСОБА_1 штрафу, утворилася до набрання чинності частини чотирнадцятої статті 71 Закону № 1404-VІІІ.

При цьому, положення абзацу 3 частини 14 статті 71 Закону № 1404-VІІІ передбачають накладення штрафу у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів у певному розмірі, який дорівнює сумі відповідних платежів за три роки. Тобто, зазначена норма права містить вказівку на суму заборгованості, за якої виникають підстави для накладення штрафу на боржника, а не на період її виникнення.

Така норма підлягає застосуванню до триваючих правовідносин, а саме до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності, безпосередньо застосувавши нормативний акт прямої дії у часі.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що дата виникнення заборгованості зі сплати аліментів не впливає на можливість застосування штрафу до позивача. Визначальним для вирішення справи є встановлення наявності такої заборгованості на час винесення постанови від 11.06.2021 про накладення штрафу та її розмір, який впливає на визначення суми штрафу.

Згідно пояснювальної записки до законопроекту цього закону, метою законопроекту є, зокрема, створення економічних передумов для подальшого вдосконалення механізму забезпечення конституційного права дітей на достатній життєвий рівень та покращення матеріального забезпечення дітей у випадках, якщо батьки не дійшли згоди щодо способу утримання дітей і такий спосіб утримання дітей вирішується судом.

За змістом цієї пояснювальної записки законодавець виходив з того, що батьки або інші особи, які виховують дитину, повинні створити такі умови життя, які будуть достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку дитини. Однією з найбільш нагальних проблем у сфері захисту прав дітей є проблема належного матеріального забезпечення. Найбільш гостро вона стоїть для дітей, які виховуються в неповних сім`ях.

Так, внесені до Закону № 1404-VІІІ зміни мали на меті посилення захисту прав дітей шляхом встановлення дієвого механізму притягнення до відповідальності осіб за несплату аліментів та ухилення в подальшому порушників від відбування призначеного стягнення за несплату аліментів. Натомість неможливість застосування частини 14 статті 71 вказаного Закону до заборгованості, що виникла до 28.08.2018, нівелювала б зміни до законодавства щодо посилення захисту прав дитини.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 24.11.2020 у справі № 620/517/20.

Частиною 5 статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, суд вважає безпідставними доводи позивача про відсутність зворотної (ретроспективної) дія у часі частини 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» щодо відповідальності за несплату аліментів у формі штрафу, борг зі сплати яких утворився до 28.08.2018, оскільки дата виникнення заборгованості зі сплати аліментів не впливає на можливість застосування штрафу до позивача.

В свою чергу, визначальним в спірному випадку є встановлення наявності в ОСОБА_3 заборгованості на час винесення оскаржуваної постанови від 11.06.2021 про накладення штрафу.

Судом встановлено, що 09.06.2021 позивач сплатив 86355,16 грн. на банківський рахунок Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) заборгованість по сплаті аліментів, що підтверджується копією квитанції № 0.0.2154598061.1 від 09.06.2021 (а.с. 35).

Вказаний номер рахунку, на який сплачено заборгованість відповідає номеру рахунку, який вказано й в оспореній постанові 11.06.2021 про накладення на ОСОБА_1 штрафу.

При цьому, копія вказаної квитанції № 0.0.2154598061.1 від 09.06.2021 міститься в матеріалах виконавчого провадження № 33247644, які відповідач надав суду.

Вказані обставини свідчать про те, що на час прийняття старшим державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) Татакіним П.П. постанови 11.06.2021 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 44073,83 грн. у виконавчому провадженні № 33247644, заборгованості позивача зі сплати аліментів не існувало. При цьому, старшому державному виконавцю Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) Татакіну П.П. мало бути відомо про факт сплати 09.06.2021 ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів.

Відтак у державного виконавця не було підстав для прийняття 11.06.2021 постанови про накладення штрафу у розмірі 44073,83 грн. у виконавчому провадженні № 33247644, оскільки на час прийняття такої постанови була відсутня передбачена абзацом 3 частини 14 статті 71 Закону № 1404-VІІІ обов`язкова умова для накладення штрафу на позивача, а саме: наявність заборгованості зі сплати аліментів.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) належить задовольнити повністю: визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) Татакіна П.П. про накладення штрафу від 11.06.2021 у виконавчому провадженні № 33247644.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію № 0.0.2165229919.1 від 17.06.2021 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 908,00 грн. (а.с. 1).

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) 908,00 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) Татакіна П.П. про накладення штрафу від 11.06.2021 у виконавчому провадженні № 33247644.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (ідентифікаційний код – 35021710, вулиця Галицька, 45, місто Івано-Франківськ, 76019) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), ідентифікаційний код – 35021710, вулиця Галицька, 45, місто Івано-Франківськ, 76019.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.

Рішення складене в повному обсязі 02 липня 2021 р.