Рішення № 98044039, 22.06.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 червня 2021 року (о 16 год. 30 хв.)Справа № 280/3209/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Артоуз О.О.,

за участю секретаря Мащенко Д.В.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача Марєнко В.Ю.

представників відповідача Пермінової Г.Є., Стецюк Л.І.

свідка ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітньої дитини - інваліда ОСОБА_3 (РНОКПП ОСОБА_1 – НОМЕР_1 , РНОКПП ОСОБА_3 – НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 Адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Дитячої лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» (69120, м. Запоріжжя, вул. Авраменка, буд. 4, ЄДРПОУ 38783657) про оскарження дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду поштою надійшов позов ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітньої дитини - інваліда ОСОБА_3 (далі – позивач) до Дитячої лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» (далі – відповідач), в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати висновок лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» від 06.04.2021 щодо відмови ОСОБА_3 встановити категорію дитина-інвалід підгрупи «А», зобов`язати лікарсько-консультативну комісію Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.03.2021 щодо встановлення підгрупи «А» дитині - інваліду ОСОБА_3 та прийняти відповідне рішення, відповідно до вимог чинного законодавства.

В обґрунтування позовних вимог позивачем. зазначено, що діючи в інтересах свого неповнолітнього сина - ОСОБА_3 вона звернулася з заявою до голови лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» про призначення та проведення засідання ЛКК відповідно для вимого чинного законодавства щодо розгляду справи дитини інваліда ОСОБА_4 та видання медичного висновку стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про дитину інваліда підгрупи ОСОБА_5 віком до 18 років. ЛКК КНП «ЦПМСД № 2» відмовило ОСОБА_3 у визначенні його дитиною-інвалідом підгрупи «А» віком до 18 років. Позивач не погоджується з вказаним рішення відповідача з огляду на те, що її сину встановлено наступний діагноз - Цукровий діабет 1 тип, тяжка форма, лабільне протікання, стадія субоптимального глікемічного контролю, діабетична мікроангіопатія II ступеня, діабетична хвороба нирок, початкова стадія та з грудня 2017 року медично встановлено погіршення стану здоров`я ОСОБА_3 . Вважає, що її син відноситься до числа дітей із виключно високою мірою втрати здоров`я та при різкому падінні цукру за умов швидкого наближення гіпоглікемії дитина фактично не здатна сама собі надати екстрену допомогу, адекватно оцінити свій стан здоров`я, ввести глюкагон тощо. Особливо непередбачуваною є гіпоглікемія під час сну. Син не здатний самостійно робити заміри рівня цукру в крові, вводити адекватні дози інсуліну, відчути передвісники гіпоглікемії , тому безпека її життя щоночі (регулярно) повністю та надзвичайно залежить від стороннього догляду та допомоги. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 26.04.2021 відкрито провадження у справі №280/3209/21 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 27 травня 2021 року об 10 год. 00 хв.

27.05.2021 судом протокольно винесено ухвалу про закриття підготовчого судового засідання та призначення судового засідання для розгляду справи по суті на 22.06.2021.

Відповідач позов не визнав, надав письмовий відзив від 15.05.2021 (вх.№27605), в якому вказує, що для прийняття рішення про встановлення підгрупи ОСОБА_5 було запропоновано здійснити додаткові консультації у профільному закладі з метою визначення показань. Вважає, що ОСОБА_3 не потребує сторонньої догляду та допомоги. У задоволенні позову просить відмовити.

В судовому засіданні в якості свідка було допитано голову лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» ОСОБА_2 . Вказаний свідок зазначив, що під час огляду неповнолітньої дитини - інваліда ОСОБА_3 було встановлено, що дитина не потребує стороннього догляду та допомоги, стан дитини добрий, а тому комісія прийшла до висновку про відсутність підстав для визнання дитини інвалідом (підгрупи А).

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

ОСОБА_1 , є матір`ю неповнолітньої дитини-інваліда ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження ОСОБА_3 серія НОМЕР_3 .

Згідно з медичним висновком № 1660 на дитину інваліда віком до 18 років від 03.10.2015 ОСОБА_3 вперше встановлено інвалідність з діагнозом «цукровий діабет тип 1, діабетичний кетоацитоз II ступеня».

Згідно з виписним епікризом з ИБ № 4263 ОСОБА_3 у період з 10.11.2016 по 21.11.2016 знаходився у дитячому відділенні ГУ «Інститут ендокринології і обміну речовин ім. В.П. Комісаренко НАМН України. Зазначено кінцевий діагноз: Цукровий діабет І тип, тяжка форма, лабільне потікання, стадія субоптимального глікемічного контролю. Діабетична мікроангіопатія II ступеня». При цьому, однією з рекомендацій було оформлення соціальну допомогу на дитину інваліда (підгрупа А від 6 до 18 років з надбавкою по догляду).

Згідно з виписним епікризом із ИБ № 2199 ОСОБА_3 у період з 29.05.2017 по 06.06.2017 знаходився у дитячому відділенні ГУ «Інститут ендокринології і обміну речовин ім. В.П. Комісаренко НАМН України. Зазначено кінцевий діагноз: Цукровий діабет І тип, тяжка форма, лабільне протікання, стадія субоптимального глікемічного контролю. Діабетична мікроангіопатія II ступеня». При цьому, однією з рекомендацій було визнати дитину інвалідом (підгрупа А) згідно з наказом МОЗ України від 24.07.2013 року №04.04.42/28237.

Згідно з Випискою із медичної картки стаціонарного хворого № 4905/2017 ОСОБА_3 у період з 10.12.2017 по 20.12.2017 знаходився у дитячому відділенні ГУ «Інститут ендокринології і обміну речовин ім. В.П. Комісаренко НАМН України. Зазначено кінцевий діагноз: Цукровий діабет 1 тип, тяжка форма, лабільне протікання, стадія субоптимального глікемічного контролю. Діабетична мікроангіопатія II ступеня. Діабетична хвороба нирок, початкова стадія».

Тобто, починаючи з грудня 2017 року медично встановлено погіршення стану здоров`я ОСОБА_3 , а саме діагностовано та встановлено новий діагноз «Діабетична хвороба нирок, початкова стадія».

Згідно з Випискою із медичної картки стаціонарного хворого № 2275/2018 ОСОБА_3 у період з 25.05.2018 по 01.06.2018 знаходився у дитячому відділенні ГУ «Інститут ендокринології і обміну речовин ім. В.П. Комісаренко НАМН України. Зазначено кінцевий діагноз: Цукровий діабет 1 тип, тяжка форма, лабільне протікання. стадія субоптимального глікемічного контролю. Діабетична мікроангіопатія І ступеня. Діабетична хвороба нирок, початкова стадія».

Згідно з Випискою із медичної картки стаціонарного хворого № 1916/2019 ОСОБА_3 у період з 06.05.2019 по 16.05.2019 знаходився у дитячому відділенні ГУ «Інститут ендокринології і обміну речовин ім. В.П. Комісаренко НАМН України. Зазначено кінцевий діагноз: Цукровий діабет І тип, тяжка форма, лабільне протікання. стадія субоптимального глікемічного контролю. Діабетична мікроангіопатія І ступеня. Діабетична хвороба нирок, початкова стадія».

Згідно з Випискою із медичної картки стаціонарного хворого № 4688/2019 ОСОБА_3 у період з 25.11.2019 по 03.02.2019 знаходився у дитячому відділенні ГУ «Інститут ендокринології і обміну речовин ім. В.П. Комісаренко НАМН України. Зазначено кінцевий діагноз: Цукровий діабет 1 тип, тяжка форма, лабільне протікання, стадія субоптимального глікемічного контролю. Діабетична мікроангіопатія І ступеня. Діабетична хвороба нирок, початкова стадія».

31.03.2021 ОСОБА_3 був на прийомі у лікаря ендокринолога, який встановив діагноз - цукровий діабет І типу, діабетична мікроангіопатія І ст., діабетична хвороба нирок, початкова стадія та у лікаря кардіоревматолога, який встановив діагноз -порушення ритму серця, дисметоболічна кардіомінопатія.

У березні 2021 року ОСОБА_1 , діючи в інтересах свого неповнолітнього сина - ОСОБА_3 звернулася з заявою від 12.03.2021 №34601-09 до голови лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Олійникової Діляри Аралівни з заявою про призначення та проведення засідання ЛКК відповідно до вимог чинного законодавства щодо розгляду справи дитини інваліда ОСОБА_6 та видання медичного висновку стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про дитину інваліда підгрупи ОСОБА_5 віком до 18 років.

Однак, листом від 12.04.2021 № 346/01-09 директор Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» повідомив позивачку про те, що 06.04.2021 на засіданні ЛКК КНП «ЦПМСД № 2» після огляду дитини комісія прийшла до висновку, що обмеження життєдіяльності відсутні та рекомендували до обстежити дитину в умовах ендокринологічного стаціонару.

Таким чином, ЛКК КНП «ЦПМСД № 2» відмовило ОСОБА_3 у визначенні його дитиною-інвалідом підгрупи «А» віком до 18 років.

Не погоджуючись із відмовою відповідача щодо визначення ОСОБА_3 дитиною-інвалідом підгрупи «А» віком до 18 років, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 7 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні", особам у віці до 18 років лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів встановлюється категорія "дитина-інвалід", а особам у віці до 18 років з виключно високою мірою втрати здоров`я та з надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування, - категорія "дитина-інвалід" підгрупи А.

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №917 від 21.11.2013 року визначено Порядок встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям.

Так, пункт 3 зазначеної постанови передбачає, що особам віком до 18 років комісіями встановлюється категорія "дитина-інвалід", а особам віком до 18 років, які мають виключно високу міру втрати здоров`я та надзвичайну залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування, - категорія "дитина-інвалід підгрупи А".

Пунктом 13 даної постанови визначено, що комісія під час проведення медико-соціальної експертизи використовує класифікацію, яка визначає основні види порушень функцій організму дитини, зумовлених захворюваннями, травмами (їх наслідками) та/або вродженими вадами, і ступінь їх вираження.

П. 19 Постанови визначає, що категорії «дитина-інвалід» або «дитина-інвалід підгрупи А» встановлюються дитині залежно від міри втрати здоров`я та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або диспансерному нагляді.

Перелік захворювань та патологічних станів, що дають право на встановлення інвалідності дітям, затверджується МОЗ. (п.20 Постанови).

До числа дітей з помірною та середньою мірою втрати здоров`я належать діти, які мають будь-які основні види порушень функцій організму І та II ступеня їх вираження (незначні та помірні порушення) та обмеження життєдіяльності будь-якої категорії І ступеня її; вираження (які оцінюються відповідно до вікової норми).

Підставою для встановлення дитині категорії "дитина-інвалід підгрупи А'" є виключно висока міра втрати здоров`я та надзвичайна (повна) залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду та фактична нездатність до самообслуговування.

Суд вважає, що вищезазначені критерії можуть бути оцінені з правової точки зору, оскільки нормативний акт прямо визначає обставини, від наявності чи відсутності яких може бути встановлено наявність чи відсутність підстав для встановлення категорії.

При цьому, суд доходить висновків, що встановлення даних критеріїв має здійснюватися комісією, якій надано на це відповідні повноваження чинним нормативним актом, з наданням оцінки як поданим документам, так і посиланням батьків хворого.

Відповідач – Дитяча лікарсько-консультативна комісія Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» і є такою комісією, якою мало бути надано оцінку наявним матеріалам та посиланням заявника - позивача.

Натомість, всупереч вимогам вищезазначеного Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, комісією рішення щодо визнання дитини інвалідом (підгрупа А) прийнято не було.

Суд зауважує, що подані на затвердження виписний епікриз № 4263 та виписний епікриз № 2199 відповідали всім вимогам, нормативно встановленим для таких висновків, і мав бути розглянутий комісією з винесенням відповідного рішення.

Також суд зазначає, що медичними висновками ГУ «Інститут ендокринології і обміну речовин ім. В.П. Комісаренко НАМН України зазначено про рекомендування визнати дитину інвалідом (підгрупа А) згідно з наказом МОЗ України від 24.07.2013 року №04.04.42/28237. Вказана медична установа є більшого рівня надання медичної допомоги, а тому її висновки безпідставно не прийнято відповідачем.

Натомість, комісією, всупереч вищенаведених вимог чинного законодавства, рішення про встановлення інвалідності підгрупи «А» прийнято не було. При цьому, вся аргументація комісії, наявна в матеріалах справи, заперечення відповідача та пояснення представника відповідача в судовому засіданні зводяться до необхідності проведення консультації лікаря - ендокринолога та проведення додаткових обстежень.

Суд звертає увагу відповідачів на те, що відповідачам, нормативними актами надано відповідні повноваження, тобто наділено певною суспільною функцією, якою обґрунтовується мета існування комісії. При виконанні цієї функції, на думку суду, комісія не може ухилятися від прийняття рішень, за наявності повноважень на його прийняття, та достатності для цього даних.

Суд вважає, що недостатність даних для прийняття певного рішення має бути обґрунтована та не викликати сумнівів щодо необхідності встановлення додаткових обставин, та неможливості прийняти рішення без їх встановлення.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36 від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Натомість, визначення, наведені в оспорюваному рішенні не містять, на думку суду, жодних пояснень щодо того, яких саме підстав для встановлення категорії немає, які саме дані можуть (мають) бути зібрані та надані, та які саме підстави підтверджувати.

Згідно статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Всупереч наведеному, ні матеріали справи, ні відзив, ні оспорюване рішення, ні пояснення представника відповідача, ні пояснення свідка не містять жодних обставин, для встановлення яких відповідачам необхідно було отримати додаткові консультації та обстеження, які документи, отримані за наслідками цих консультацій та обстежень, мають бути надані позивачами, які ці документи мають містити дані.

Відсутні також будь - які посилання щодо того, якими саме дослідженнями та обстеженнями має бути підтверджена міра втрати здоров`я, надзвичайна (повна) залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду та фактична нездатність до самообслуговування у дитини, щодо якої заявлено вимоги, порівняно зі здоровою.

При цьому, саме наведені критерії є підставою для встановлення категорії, і саме наявність або відсутність цих критеріїв мала бути розглянута відповідачами, саме щодо обґрунтованості тверджень позивачів відносно їх існування комісією мало бути прийнято рішення.

Так, згідно з приписами частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, згідно з абзацом 2 вказаної правової норми, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправним та скасування висновку лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» від 06.04.2021 та зобов`язання розглянути заяву позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 139, 243, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітньої дитини - інваліда ОСОБА_3 (РНОКПП ОСОБА_1 – НОМЕР_1 , РНОКПП ОСОБА_3 – НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 Адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Дитячої лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» (69120, м. Запоріжжя, вул. Авраменка, буд. 4, ЄДРПОУ 38783657) про оскарження дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати висновок лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» від 06.04.2021 щодо відмови ОСОБА_3 встановити категорію дитина-інвалід підгрупи «А».

Зобов`язати лікарсько-консультативну комісію Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.03.2021 щодо встановлення підгрупи «А» дитині - інваліду ОСОБА_3 та прийняти відповідне рішення, відповідно до вимог чинного законодавства.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» (69120, м. Запоріжжя, вул. Авраменка, буд. 4, ЄДРПОУ 38783657)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 01.07.2021.

Суддя О.О. Артоуз