Рішення № 98043907, 29.06.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 червня 2021 року Справа № 280/2963/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощенного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до – Головного управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663)

про визнання протиправною та скасування вимоги від 13.02.2020 №Ф-6209-50У про сплату боргу (недоїмки),-

ВСТАНОВИВ:

12 квітня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (відповідач , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) відповідача №Ф-6209-50у від 13.02.2020 на суму 26477,44 грн;

- зобов`язати відповідача здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивача шляхом виключення з неї відомостей про наявність у позивача боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 26477,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вимога боргу (недоїмки) №Ф-6209-50у від 13.02.2020 на суму 26477,44 грн є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки за період часу, а саме з 2017 року по 2020 роки не вів підприємницької діяльності, не отримував прибуток як ФОП, не подавав звіти та не отримував жодних повідомлень від органів ДПС. Поряд із іншим зазначив, що позивач хоч і був зареєстрованим як фізична - особа підприємець, проте являється найманим працівником, є застрахованою особою і платником єдиного внеску за нього є роботодавець. Також позивач просив зробити коригування шляхом виключення такої суми з інтегрованої картки платника податків. З наведених підстав позивач просить суд позов задовольнити.

Ухвалою суду від 15.04.2021 позовну заяву залишено без руху.

У встановлений ухвалою суду строк, позивачем усунуті недоліки.

29 квітня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощенного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачу запропонова 15 – денний строк для надання відзиву.

08.06.2021 від представника відповідача через канцелярію суду (вх. №32684) поданий відзив на позов, відповідно до якого представник відповідача зазначив, що позов не визнає, посилаючись на законність формування та надіслання оскаржуваної вимоги. Зазначає, що позивач знаходився на обліку як фізична особа-підприємець з 15.05.2017 по 06.02.2020. Позивач не відноситься до осіб, які на підставі Закону №2464 звільняються від сплати єдиного внеску, також Позивач у позові не стверджував про наявність обставин такого звільнення та не надав відповідні докази. Отже, відсутні жодні правові підстави для звільнення Позивача від сплати єдиного внеску, а отже відсутні й підстави для скасування оскаржуваної вимоги про сплати боргу (недоїмки).Також представник відповідача посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду та невірною сплатою судового збору за дві позовні вимоги. З наведених підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 29.06.2021 замінено відповідача по справі №280/2963/21 - Головне управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945) його правонаступником - Головним управління ДПС у Запорізькі області (код ЄДРПОУ ВП 44118663).

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження, фіксація судового засідання за допомогою технічного засобу, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.

Суд, оцінивши обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 15.07.2017, про що в ЄДР внесено запис № 21030000000092541. Відповідно до інформації з ЄДР підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_1 припинена 06.02.2020, запис в ЄДР № 21030060002092541.

Згідно даних інформаційної системи «Податковий блок» ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа підприємець з 15.05.2017 та 06.02.2020 припинив підприємницьку діяльність. У зазначеному періоді фізична особа - підприємець ОСОБА_2 здійснював діяльність та загальній системі оподаткування, за основним КВЕД: 23.61 - «Виготовлення виробів із бетону для будівництва». З 16.05.2017 ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як платник ЄСВ (реєстраційний №08/11-16721).

Відповідно до вимог чинного законодавства ФОП ОСОБА_1 було нараховано єдиний внесок по строках:

за 2017 рік – 8448,00 грн ( 3200,00 грн Х 22%/12);

09.02.2018 - 6168,45 грн (3200 грн*22% *12 місяців) - єдиний внесок за 2017 року;

19.04.2018 - 2 457,18 грн (3723 грн*22% *3 місяці) - єдиний внесок за І квартал 2018 року;

19.07.2018 - 2 457,18 грн (3723 грн*22% *3 місяці) - єдиний внесок за II квартал 2018 року;

19.10.2018- 2 457,18 грн (3723 грн*22% *3 місяці) - єдиний внесок за III квартал 2018 року;

21.01.2019- 2 457,18 грн (3723 грн*22% *3 місяці) - єдиний внесок за IV квартал 2018 року;

19.04.2019 - 2 754,18 грн (4173 грн*22% *3 місяці) - єдиний внесок за І квартал 2019 року;

19.07.2019 - 2 754,18 грн (4173 грн*22% *3 місяці) - єдиний внесок за II квартал 2019 року;

19.10.2019 - 2754,18 грн (4173 грн*22% *3 місяці) - єдиний внесок за III квартал 2019 року;

-20.01.2020 - 2754,18 грн за 4 квартал 2019 року.

На зазначену суму недоїмки, контролюючим органом була прийнята вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 №Ф-6209-50, яку було наділано на адресу позивача.

Вважаючи зазначену вимогу протиправною в частині нарахування єдиного внеску, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо строку звернення до суду суд зазначає.

Частиною 1 ст. 122 КАСУ передбачено, що позовна заява може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАСУ для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до абз. 9 ч. 4 ст. 25 Закону №2464 у разі, якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Пунктом 1.3 ПКУ визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються питання погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Зазначене свідчить про те, що положення ПК України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку.

Відтак, при оскарженні рішення податкового органу, прийнятого в межах Закону №2464, строк звернення до адміністративного суду визначений приписами п. 56.18 ПКУ, ст. 102 ПКУ не застосовується, на що також вказував Верховний Суд в постановах від 31 січня 2019 року у справі №802/983/18-а, від 17 липня 2019 року у справі №0740/1050/18.

Тобто, право на таке оскарження має бути реалізоване протягом 10 календарних днів з дня отримання рішення податкового органу.

Позивач у позові просить суд визнати протиправним вимогу від 13.02.2020 №Ф-6209-50у, при цьому зазначає, що 01.04.2021 отримав листом постанову головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно – Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) постанову про відкриття виконавчого провадження.

Суд не приймає доводи представника відповідача, що зазначена вимога була направлена ФОП ОСОБА_1 на податкову адресу (… АДРЕСА_1 , а не на адресу, яка зазначена у позову (...вул. Лермонтова), оскільки в даному випадку, судом досліджується саме строк на оскарження вимоги про сплату боргу, про існування якої позивач дізнався саме 01.04.2021отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження. Також, самим відповідачем надається копія корінця вимоги про сплату боргу (недоїмки) та довідка Укрпошти, що вимога була повернута «за закінченням встановленого строку зберігання».

За таких обставин, позивачем дотриманий строк звернення до суду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України).

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно п.п. 3.1. ст. 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулює Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно до приписів ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2464-VI у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею, як фізичною особою-підприємцем.

У силу приписів норм ч. 4 ст. 8 Закону № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (надалі по тексту - Інструкція № 449).

Згідно вимог Закону № 2464-VI та Інструкції № 449 на платника покладено обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Законом України від 06.12.2016 № 1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону № 2464-VI, що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI).

У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахункова, як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.

Частиною 5 ст. 8 Закону № 2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 №1801-III розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 року встановлено на рівні 3200,00 грн. Оскільки для фізичних осіб-підприємців сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, то щомісячна мінімальна сума єдиного внеску для таких осіб у 2017 році складала 704 грн (3200х22%).

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 № 2246-VIII розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2018 року встановлено на рівні 3723,00 грн. Отже, щомісячна мінімальна сума єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців у 2018 році становила 819,06 грн (3723х22%).

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 № 2629-VIII розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2019 року встановлено на рівні 4173,00 грн. Отже, щомісячна мінімальна сума єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців у 2019 році становила 918,06 грн (4173х22%).

Право на звільнення від сплати єдиного внеску у 2017-2020 роках за себе мали фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI).

Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями не передбачено. При цьому, фактичне не здійснення підприємницької діяльності та відповідно відсутність доходів згідно вимог законодавства, що чинне з 01.01.2017 не звільняє платника від сплати єдиного внеску.

Щодо нарахування єдиного внсеку з 01.01.2017 по 01.07.2017 необхідно зазначити наступне.

Так, відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV.

Відповідно до частини 1 статті 46 цього Закону державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464, (далі – Закон №2464) здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників; зазначених в абзацах другому, третьому, п`ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України « Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», - здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом « Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей. У осіб, зазначених в абзацах другому, третьому, п`ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України « Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (абз. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2464).

Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України « Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», - за їхньою заявою після проведення передбаченим законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону - за їхньою заявою (абз. 7 ч. 1 ст. 5 Закону № 2464).

Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону № 755 фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цієї фізичної особи.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що посилання позивача на те, що він був постійно працевлаштований та не здійснював за заначений період підприємницької діяльності і як платник єдиного соціального внеску не реєструвався, є хибними та не звільняють його від сплати єдиного соціального внеску.

Суд зазначає, що саме за період 01.01.2017 по 01.07.2017 позивач не був працевлаштований та зобов`язаний сплачувати єниний соціальний внесок.

Зазначене підтверджується відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування Форми ОК-5.

Тобто, суд вважає, що правомірним є саме нархування єдиного внеску за період з 01.01.2017 по 01.07.2017.

Так, у постанові від 04.12.2019 по справі № 440/2149/19 Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа- підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Щодо нарахування єдиного внсеку з 01.07.2017 по 20.01.2020 необхідно зазначити наступне.

Матеріалами справи встановлено, що згідно даних з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу, форми ОК-5 позивач за період з липня 2017 по грудень 2020 року був працевлаштований в Управлінні з питань транспортного забезпечення та звязку Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 37573576) та Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (іпн НОМЕР_2 ).

Тобто, саме в цей період (з 01.07.2017 по 20.01.2020) за позивача єдиний внесок сплачувався його роботодавцем, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19.

За таких обставин, контролюючим органом неправомірно нараховано суму єдиного внеску за період працевлаштування позивача, а саме з 01.07.2017 по 20.01.2020.

Однак, нарахування та прийняття вимоги про сплату боргу є дискреціними повноваженнями органу ДПС, то ж за таких обставин, саме орган ДПС повинен прийняти вимогу про сплату боргу з урахуванням висновків суду, які викладені у мотивувальній частині.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача здійснити погашення в індивідуальній картці платника позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску, нарахованого на підставі вимоги відповідача №Ф-6209-50у від 13.02.2020, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 Розділу VI Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо: сума боргу (недоїмки) самостійно погашається платником; орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження; вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується чи змінюється судом (господарським судом); борг (недоїмка) списується у випадках, передбаченихстаттею 25 Закону, в порядку, визначеному пунктами 911 цього розділу; є рішення суду про стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі. У випадку, зазначеному в абзаці другому цього пункту, вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми боргу (недоїмки).

За таких обставин вимога щодо зобов`язання здійснити коригування відомостей в картці платника єдиного соціального внеску є передчасною, оскільки таке коригування прямо передбачено нормами діючого законодавства у разі скасування або зміни вимоги за рішенням суду.

Оскільки за матеріалами справи судом вимога визазнана протиправною в частині нарахування боргу за період з 01.01.2017 по 01.07.2017, тобто не за весь період, суд вважає передчасними вимоги позивача щодо здіцснення коригування даних в ІКП.

Щодо посилань представника відповідача на несплату судового збору на дві вимоги, суд зазначає.

Матеріалами справи встановлено, що за звернення до суду із даним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн згідно квитанції № П127/10062916/1 від 08.04.2021.

Суд зазначає, що предметом позову є визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) відповідача №Ф-6209-50у від 13.02.2020 на суму 26477,44 грн та зобов`язання відповідача здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивача шляхом виключення з неї відомостей про наявність у позивача боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 26477,44 грн.

Згідно ст. 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

В даному випадку основою вимогою є визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) відповідача №Ф-6209-50у від 13.02.2020 на суму 26477,44 грн. Відтак вимога про зобовязання здійснити коригування – є похідною.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З матеріалів справи встановлено, що за подання позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, тому стягненню підлягає судовий збір у розмірі 454,00 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , іпн НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправною та скасування вимоги від 13.02.2020 №Ф-6209-50У про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу недоїмки від 13.02.2020 №Ф-6209-50У, яка прийнтята Головним управлінням ДПС у Запорізькій області щодо ОСОБА_1 на загальну суму 26477,44 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) прийняти нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) щодо ОСОБА_1 з урахування висновків суду, викладених у мотивувальній частині.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань – Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , іпн НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписане суддею 29.06.2021.

Суддя Р.В. Сацький