Рішення № 98043900, 03.06.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 червня 2021 року м. Ужгород№ 260/808/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гебеш С.А.

при секретарі судових засідань - Гулай М.В.

та осіб, які беруть участь у справі:

позивач - ОСОБА_1

представник відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Горінчівської сільської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Горінчівської сільської ради, в якому просить суд:

1. визнати протиправною бездіяльність Горінчівської сільської ради щодо невиплати вихідної допомоги визначеної ст. 44 Кодексу законів про працю України (в розмірі не менш ніж шестимісячний середній заробіток).

2. зобов`язати Горінчівську сільську раду виплатити ОСОБА_2 вихідну допомогу визначеної ст. 44 Кодексу законів про працю України (в розмірі не менш ніж шестимісячний середній заробіток) та середній заробіток за весь час затримк по день фактичного розрахунку.

3. Стягнути судові витрати.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 24 листопада 2020 року був звільнений з посади Нижньобистрівського сільського голови у зв`язку з припиненням повноважень, про що міститься запис в трудовій книжці. Однак відповідачем, в порушення вимог ст. 44 Кодексу законів про працю не виплачена вихідна допомога при звільненні. Вважає бездіяльність Горінчівської сільської ради щодо відмови у виплаті вихідної допомоги, визначеної ст. 44 Кодексу законів про працю протиправною.

27 квітня 2021 року, відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого вказано, що у відповідача відсутні підстави для нарахування вихідної допомоги. Зокрема, вказує на те, що вирішальним в даному випадку є те, що діяльність органів місцевого самоврядування визначені та врегульовані спеціальним законодавством, зокрема Законом України "Про місцеве самоврядування" та Законом України "Про статус депутатів місцевих рад". Правовими підставами припинення повноважень ОСОБА_2 є норми Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а не положення Кодексу законів про працю України відповідно і застосування норм трудового законодавства в частині виплати вихідної допомоги є неможливим.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, з мотивів наведених у позовній заяві та просив суд позов задоволити.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з`явився, не повідомив суд про причини неявки у судове засідання.

Заслухавши думку позивача, розглянувши подані сторонами документи, матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно з рішенням Нижньобистрівської сільської ради Хустського району Закарпатської області від 05 листопада 2015 року визначено повноваження Нижньобистрівського сільського голови ОСОБА_2 25 жовтня 2015 року дійсними (а.с. 9).

Розпорядженням голови Нижньобистрівської сільської ради від 24 листопада 2020 року № 51 припинено повноваження ОСОБА_2 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України.

Позивач вказує на те, що при проведенні з ним розрахунку при звільненні відповідачем не було нараховано та виплачено вихідну допомогу, визначену ст. 44 Кодексу законів про працю України у розмірі не менш ніж шестимісячний середній заробіток.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 21.05.1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону № 280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону № 280/97-ВР виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону № 280/97-ВР виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону № 280/97-ВР виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. Міська рада утворює у складі виконавчого комітету ради орган з питань містобудування та архітектури.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 07.06.2006 № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон №2493-ІІІ) посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 2493-ІІІ посадами в органах місцевого самоврядування є, зокрема, виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону № 2493-ІІІ на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст. 20 Закону № 2493-ІІІ крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» цим та іншими законами України.

Судом встановлено, що повноваження позивача, як Голови Нижньобистрівської сільської ради було припинено відповідно до розпорядження № 51 від 24 листопада 2020 року згідно з п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України, пп. 4 п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України № 562-ІХ.

Посада, на якій перебував позивач, передбачає обмеження щодо сумісництва і перебування на ній обмежено строком, не лише тим, на який обирається посадова особа та/або орган місцевого самоврядування, але й настанням інших обставин, з якими закон пов`язує припинення повноважень органу місцевого самоврядування та/або посадової особи місцевого самоврядування.

Відтак, проходження служби в органах місцевого самоврядування має свої особливості, а засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування є предметом спеціального законодавчого регулювання.

Суд зазначає, що до правовідносин, пов`язаних з проходженням служби в органах місцевого самоврядування можуть застосовуватися загальні положення трудового законодавства у частині, що не суперечить спеціальним нормам та/або в тій частині, де ці правовідносини спеціальним законодавством не врегульовано.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (зі змінами, внесеними згідно із Законом України № 1255-VІІ від 13.05.2014 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів»), крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках припинення повноважень посадових осіб.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Звільнення посадової особи місцевого самоврядування із займаної посади передбачає дотримання й інших гарантій, передбачених трудовим законодавством, у тій частині, яка не суперечить положенням спеціального законодавства або ним не врегульована.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Тому, право позивача на одержання суми середньомісячного заробітку як вихідної допомоги визначено Законом і цей Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Такі висновки викладені в постановах Верхового суду у справі №823/254/16 від 06.06.2018 року та у справі №186/294/16-а від 31.05.2018 року.

Крім того, відповідно до пункту п`ятого ст. 242 КАСУ при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в аспекті спірних правовідносин з урахуванням наведених положень законодавства, припинення повноважень посадової особи місцевого самоврядування є підставою для нарахування та виплати такій особі вихідної допомоги відповідно до статті 44 КЗпП України.

Оскільки жодних правових підстав щодо невиплати вихідної допомоги у відповідача не було, суд робить висновок про бездіяльність відповідача щодо невиплати вихідної допомоги.

Що стосується вимоги про зобов`язання виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, то суд вказує на те, що дана позовна вимога є передчасною, так як фактичний розрахунок щодо виплати вихідної допомоги ще не настав.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову частково, із зазначених у рішенні підстав.

Згідно з ч. 1ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджено квитанцією від 04 березня 2021 року.

Відповідні судові витрати належить компенсувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 256, 371, 382 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_2 до Горінчівської сільської ради про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Горінчівської сільської ради (90430, Закарпатська область, Хустський район, с. Горінчево, вул. Незалежності, буд. 152"А", код ЄДРПОУ - 04350004) щодо невиплати вихідної допомоги ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ), визначеної ст. 44 Кодексу законів про працю України.

3. Зобов`язати Горінчівську сільську раду (90430, Закарпатська область, Хустський район, с. Горінчево, вул. Незалежності, буд. 152"А", код ЄДРПОУ - 04350004) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) вихідну допомогу, визначену ст. 44 Кодексу законів про працю України.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Горінчівської сільської ради (90430, Закарпатська область, Хустський район, с. Горінчево, вул. Незалежності, буд. 152"А", код ЄДРПОУ - 04350004) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.), що сплачений відповідно до квитанції № 2990430151 від 04 березня 2021 року.

5. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 08 червня 2021 року.

СуддяС.А. Гебеш